bottom:0pt;text-align:justify;text-indent:21pt">До місцевих органів державного управління промисловістю належать територіальні органи міністерств  і державних комітетів відповідні управління місцевих державних адміністрацій, а також адміністрації державних промислових підприємств та їх об’єднань. Отже, регулювання промисловістю організовується за трьохланковою системою: міністерство-обласне управління - підприємство або об’єднання.

Промисловість України включає  десятки галузей, при цьому однією з основних виступає машинобудування, яке відрізняється складним змістом  завдяки поєднанню багатьох підгалузей, а також тісним зв’язком з енергетикою  і транспортом. Найбільш перспективною  підгалуззю машинобудування є автомобілебудування  в Україні, бо саме воно на сучасному  етапі істотно впливає на подолання економічних, соціальних, науково-технічних проблем, забезпечує розвиток суміжних промислових галузей, таких як металургійна, верстатобудівна, хімічна, нафтохімічна, текстильна, електронна та багато інших, що і створює додаткові робочі місця в країні, сприяє загальному економічному зростанню.

3. Основні чинники розвитку промисловості україни на сучасному етапі

Промисловість є ключовим елементом економічної системи  України, який визначає місце національної економіки в міжнародному поділі праці, динаміку її конкурентоспроможності.

Промисловий розвиток є фундаментом  для становлення інших секторів економіки країни. При цьому ключовими  складовими промисловості, що визначатимуть  конкурентоспроможність всієї економічної  системи країни, стають високотехнологічні виробництва, галузі, які значною  мірою визначатимуть розвиток наукоємних та інформаційно-містких видів діяльності, закладають підвалини для формування економіки знань, сприяють зростанню  частки високооплачуваної, висококваліфікованої праці. Темпи розвитку промислового сектора значною мірою детермінують якість та спрямованість економічного зростання країни.

Переробна промисловість  разом з будівництвом та торгівлею  була основним локомотивом економічного зростання в Україні. Розвиток української  промисловості відбувався під впливом  низки позитивних та негативних чинників.

Позитивну роль відігравали:

-   активізація інвестиційних процесів – за підсумками 2007 р. динаміка інвестицій в основний капітал в промисловості була в 1,8 рази вищою, ніж у 2006 р. (27,0 проти 15,3 %);

-   залучення іноземного капіталу в промисловість України, динаміка якого складала 33,2 % приросту, в т.ч. в переробній промисловості – 25,1 %, що становить відповідно 2026,9 млн дол. і 1393,5 млн дол. Позитивна динаміка надходження прямих іноземних інвестицій

-   реалізація програм модернізації технологічних потужностей в металургії, хімічній промисловості, нафтопереробці;

-    зростання кредитної підтримки розвитку промисловості – обсяг кредитів, наданих підприємствам переробної промисловості збільшився. Водночас відбувається поліпшення цільової структури наданих кредитних ресурсів – частка кредитів, які спрямовувалися суб’єктами господарювання на інвестиційні цілі;

-   значне розширення моделей кредитування придбання непродовольчих товарів довгострокового використання, про що свідчить різке зростання наданих кредитів населенню;

-   підвищення якості української продукції інвестиційного призначення;

-   активізація попиту на інвестиційні товари (виробниче обладнання) з боку вітчизняних виробників внаслідок розширення інвестиційної діяльності;

-   продовження позитивної динаміки розвитку будівництва і транспорту, що сприяло підвищенню попиту на продукцію машинобудування, металургійної, деревообробної промисловості, виробництво будівельних матеріалів і скловиробів;

-   стабілізація цін на металопродукцію на світових ринках;

-   часткове зняття обмежень і заборон на ввезення молочної продукції до Росії;

 

Негативними чинниками розвитку промисловості  стали:

-   обмеженість сировинного забезпечення вітчизняної промисловості, зокрема – внаслідок низького врожаю, що загальмувало розвиток харчової галузі, техногенних катастроф у вугільній промисловості, що обумовило падіння виробництва в видобуванні паливно-енергетичних корисних копалин тощо;

-   зростання вартості сировинних ресурсів на світовому ринку, зокрема енергетичних ресурсів (нафти і газу), деревини, сільськогосподарської продукції;

-   зростання витрат підприємств внаслідок зростання вартості газу, збільшення транспортних витрат внаслідок підвищення тарифів на транспортні перевезення, зростання вартості як власних, так і імпортованих сировинних ресурсів, подальшого підвищення рівня заробітної плати найманих працівників;

-   як наслідок вищенаведеного, високі темпи зростання оптових цін, які склали в машинобудуванні – 11,9 %, хімічній та нафтохімічній промисловості 17,3 %, виробництві та розподілення електроенергії, газу та води – 20,9 %, металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів – 22,2 %, виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – 24,8 %, виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції – 29,7 %;

-   короткострокові кон'юнктурні чинники, зокрема підвищення температурного режиму сприяло зниженню енергоємності виробництв, що в свою чергу зменшило потребу у виробництві електроенергії, газу та води.

-   виникнення дефіциту кваліфікованих робітників у ряді галузей переробної промисловості, що є стримуючим чинником розвитку галузей вищих переділів.

З моєї точки зору, подальші перспективи зростання промисловості України визначатимуться спроможністю подолати базові суперечності розвитку гнучкістю і ефективністю реагування на зміну конкурентної ситуації як на світовому, так і на внутрішньому ринку.

Стимулювання зростання  промисловості має передбачати  не тільки збереження макроекономічної стабільності й поліпшення інвестиційного клімату, але й реалізацію політики підвищення конкурентоспроможності в  окремих секторах економіки. Подолання  структурних бар’єрів зростання  тільки за рахунок загальних заходів  макроекономічної політики неможливе.

 

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО СЕКТОРУ

2.1. Промисловий сектор України

Приріст промислового виробництва  в Україні за січень-вересень 2010 р. становив 10,8 % проти падіння в  аналогічному періоді минулого року на 28,3 % (рис. 1).

Рисунок 1. Динаміка темпів приросту промислового виробництва

України у січні-вересні 2009–2010 рр., %

 

Основний внесок у приріст промислового виробництва у січні-вересні 2010 р., порівняно із січнем-вереснем 2009 р., був забезпечений виробництвом продукції металургії (приріст на 12,7 % проти падіння на 36,9 %), машинобудування (приріст на 32,9 % проти падіння на 51,2 %), хімічної та нафтохімічної промисловості (приріст на 20,2 % проти падіння на 30,3 %) (рис. 2).

Рисунок 2. Динаміка темпів приросту промислового виробництва за основ ними видами економічної діяльності у січні-вересні 2009-2010 рр., %

 

Позитивом є зростання високотехнологічних виробництв машинобудування у січні-вересні 2010 р., зокрема виробництва апаратури для радіо, телебачення та зв’язку – на 24,8 %, електричних машин та устаткування – на 18,5 %, контрольно-вимірювальних приладів – на 9,6 %. Фармацевтична галузь хімічної та нафтохімічної промисловості зросла на 38,6 %.

Динаміка промислового виробництва України протягом січня-вересня 2010 р. свідчить про поступове його відновлення після кризового падіння. На користь початку післякризового відновлення вітчизняної промисловості свідчать наступні позитивні чинники.

Сприятлива кон’юнктура  цін на основну експортну продукцію України, що утворилася в результаті виходу світового господарства зі стану кризи. Зокрема, підвищувалися ціни на сталь на світових товарних ринках у зв’язку зі зростанням попиту на тлі погіршення конкурентоспроможності продукції європейських постачальників через зростання курсу євро до долара США.

Крім того, пожвавлення  внутрішнього ринку споживання металопрокату  також позитивно позначилось  на утриманні обсягів металургійного виробництва України на високому рівні. Так, за даними Української гірничо-металургійної компанії, внутрішнє споживання металопродукції за 9 міс. 2010 р. зросло на 36,6 % до відповідного періоду 2009 р. У галузевому розрізі 25,5 % металопродукції було поставлено у трубну галузь, 16,8 % – у машинобудівну галузь.

Відновлення позитивної динаміки світового ринку, у тому числі ринків країн СНД, сприяло подальшому розвитку вітчизняного машинобудування. Позитивна динаміка галузі, що тривала з початку 2010 р., визначилася збільшенням обсягів експорту машинобудівної продукції за всіма основними товарними підгрупами. Зокрема, відбулося зростання експорту наземних транспортних засобів удвічі, насамперед за рахунок поставки самоскидів КрАЗ до Росії. Корпорація «Богдан» у січні-червні 2010 р. збільшила обсяги виробництва автобусів і тролейбусів у 2,7 разу.

Додатковим фактором позитивної динаміки галузі є підготовка до Євро-2012, у рамках якої було укладено угоду між урядом і Львівським автобусним заводом щодо виробництва автобусів і тролейбусів.