Промисловість в Україні та перспективи ії розвитку

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 02 Мая 2012 в 10:16, курсовая работа

Описание

Криза, що розгорталася у світі у 2008-2009 рр., продемонструвала значні дисбаланси розвитку світогосподарської системи та структурну відсталість української економіки, її неготовність до різких коливань попиту та загострення конкуренції на сировинних ринках. Україна відчула негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи з квітня 2008 р. через різке скорочення зовнішнього попиту. У 2009 р. найскладніших випробувань зазнав промисловий комплекс України, у результаті чого глибина падіння обсягу промислового виробництва досягла 21,9 % (рівень промислового виробництва повернувся на позначку 2003-2004 рр.)

Содержание

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ 4
1.1. Промисловість України - це складний комплекс сучасної індустрії 4
1.2. Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері промисловості 5
1.3. Основні чинники розвитку промисловості україни на сучасному етапі 8
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО СЕКТОРУ 10
2.1. Промисловий сектор України 10
2.1.1. Ризики для розвитку економіки України. 12
2.2. Оцінка виробничого та інвестиційного потенціалу промисловості України 13
2.3. Орієнтири стратегії розвитку промислового потенціалу України 19
ВИСНОВКИ 23
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 25

Работа состоит из  1 файл

Промисловість в Україні та перспективи ії розвитку.docx

— 252.64 Кб (Скачать документ)

Питома вага ІОК підприємств  машинобудування також залишається низькою: 6,1 % у 2009 р. і 6,5 % у січні-вересні 2010 р. Обсяг ІОК у 2009 р. скоротився на 42,4 % порівняно з 2008 р. У 2010 р. спостерігається деяке пожвавлення інвестиційних процесів у галузі – за 9 місяців 2010 р. обсяги інвестицій зросли на 4,4 % порівняно з аналогічним періодом 2009 р.

Приплив ПІІ в Україну  залишається на низькому рівні. Згідно з даними ЄБРР станом на початок 2010 р. кумулятивний показник обсягу ПІІ в Україні на душу населення склав 1000 дол., тоді як у Казахстані – 3706 дол., Чехії – 7418 дол., Польщі – 3155 дол.

Протягом останніх років  притік ПІІ в економіку України  залишається незначним (рис. 7), що зумовлено як загальним зниженням інвестиційної активності у світі, так і несприятливим інвестиційним кліматом в Україні. Частка ПІІ в промисловість у загальній структурі ПІІ у 2004– 2009 рр. знижувалася: із 42,7 % станом на 01.01.2005 р. до 31,7 % станом на 01.10.2010 р. (рис. 8). Для іноземних інвесторів привабливішими були види економічної діяльності з більш високим рівнем рентабельності та швидким обігом капіталу: фінансова діяльність, торгівля, операції з нерухомим майном тощо.

Найбільш привабливими для іноземних інвесторів протягом багатьох років залишаються підприємства харчової, хімічної та нафтохімічної промисловості, а також металургія та машинобудування. Світова фінансово-економічна кризи поглибила ці диспропорції.

Рисунок. 7. ПІІ в економіку України у 2004–2010 рр. (наростаючим підсумком)

Рисунок. 8. ПІІ у промисловий сектор України Структура ПІІ за видами промисловості в Україні у 2004–2010 рр.

Менш привабливими для  іноземних інвесторів є підприємства з виробництва мінеральної продукції, коксу та продуктів нафтоперероблення (їх частка у структурі ПІІ складає 3–6 %). Найменші обсяги ПІІ (1–4 %) протягом досліджуваного періоду надходили до виробництв, орієнтованих на внутрішній ринок (у легку промисловість; оброблення деревини; целюлозно-паперове виробництво; виробництво та розподілення електроенергії, газу та води). Це пояснюється схильністю інвесторів до вкладання коштів у менш ризикові виробництва, що гарантують отримання прибутків за відносно короткий період.

Наявні проблеми надходження  й розподілу інвестицій у промисловому секторі в Україні полягають  у структурних диспропорціях (технологічних, галузевих, регіональних, за джерелами інвестування), що загрожують поглибленням дисбалансів товарних і фінансових ринків, консервацією неефективної структури виробництва, монополізацією окремих стратегічно важливих або соціально значущих галузей економіки, нераціональним використанням сировинно-ресурсної бази та виробничих потужностей. Причинами недостатнього інвестування промисловості є наступні чинники.

Ігнорування протягом тривалого  часу на державному рівні проблем  інвестиційної діяльності, насамперед інвестування реального сектору економіки. Перетворення I половини 90-х рр. не супроводжувались адекватною інвестиційною підтримкою, відбулося обвальне падіння виробництва та інвестицій. Як наслідок, хронічний дефіцит інвестицій протягом багатьох років призвів до фізичного і морального спрацювання обладнання, його некомпенсованого вибуття, а відповідно, й до зниження випуску продукції, падіння її конкурентоспроможності та дискваліфікації працюючих на технологічно відсталому обладнанні.

Суттєве уповільнення інвестиційних  процесів у світі у зв’язку  з економічною кризою: річний приплив ПІІ у світі у 2009 р. скоротився на 37 %, порівняно з 2008 р.[6] Перспективи України щодо відновлення зовнішнього фінансування покращилися після підписання у липні 2010 р. угоди з МВФ про надання Україні кредиту, що привело до підняття кредитних рейтингів України провідними міжнародними рейтинговими агентствами Fitch та Standard&Poors. Однак, за даними МВФ, кредитний портфель України від міжнародних організацій є найбільшим серед країн Східної Європи, і у майбутньому Україна може стикнутися з проблемою обслуговування зовнішніх боргів, що негативно позначиться на інвестиційній привабливості країни.

Низький рівень кредитування промислового виробництва з боку міжнародних фінансових організацій. Діючі у 2010 р. проектні портфелі Світового банку та ЄБРР зосереджені у сферах транспорту, енергетики та енергоощадності [7]. Кредит обсягом 15,15 млрд дол. США, що Україна отримає від МВФ у рамках кредитної лінії «Stand by» [8], буде спрямовано на покриття бюджетного дефіциту поточного року (2 млрд дол. США) та поповнення золотовалютних резервів НБУ. Несприятливий інвестиційний і бізнес-клімат, що відображається у рейтингах найвпливовіших міжнародних організацій. Як свідчать рейтинги провідних міжнародних організацій, на які орієнтуються найвпливовіші інвестори з усього світу, бізнес-клімат в Україні є вкрай негативним. Згідно з рейтингом найвпливовішого британського видання Economist Україна посідає 73 місце серед 82 країн за сприятливістю бізнес-клімату. Основними чинниками низького рейтингу визначені недосконале законодавство, великий податковий тягар, непрозорість приватизаційних процесів з небажанням залучати до них іноземних інвесторів [9]. За оцінкою видання Euromoney [10] за ступенем ризику ведення бізнесу у вересні 2010 р. Україна посідає 78 місце серед 185 країн світу (інтегральний показник 50,7 зі 100).

Високий рівень інфляції (у  жовтні 2010 р. по відношенню до жовтня 2009 р. індекс споживчих цін становив 110,1 %, з початку року – 107,9 %). Зростання інфляційних очікувань відлякує потенційних інвесторів, загрожуючи знеціненням їх доходів від інвестування. При цьому, якщо у країнах СНД падіння промислового виробництва супроводжувалося незначною інфляцією або навіть падінням цін на товари, то в Україні спостерігалося суттєве зростання цін виробників та інфляції, що було наслідком намагання підприємств зберегти свою рентабельність.

Високий рівень тінізації  економіки як реакція бізнесу  на фінансово-економічну кризу, неефективну  податкову політику та недостатню бюджетну підтримку реального сектору. За даними Мінекономіки України, вперше за останні роки рівень тіньової економіки  вийшов за межі порогового значення (не більше 30 % ВВП) у 2008 р. і досяг рівня 34,4 % (зростання на 6,8 в. п. до 2007 р.), ставши показником, що перебуває в небезпечній зоні серед індикаторів, що характеризують стан макроекономічної безпеки в державі, та максимальним, починаючи з 2001 р. На кінець 2009 р. сектор тіньової економіки збільшився до 36,5 %.

Неефективна система споживання природних ресурсів, велика енергоємність  економіки України, що робить продукцію  української промисловості значно дорожчою порівняно з багатьма імпортними аналогами та не дозволяє підприємствам  вивільняти з обороту кошти для інвестування розвитку виробництва та впровадження інновацій.

2.3. Орієнтири стратегії розвитку промислового потенціалу України

Перспективи реалізації економічних  реформ у 2011 р. значною мірою залежать від спроможності української промисловості до післякризового відновлення обсягів виробництва. Зважаючи на диспропорційність галузевої структури української промисловості та неоптимальне використання її виробничого, інвестиційного, науково-технологічного потенціалу, можливість поліпшення ситуації в короткостроковій перспективі є маловірогідною. Утім, закріплення інституційної та організаційно-економічної основи для здійснення реформування економіки та підвищення рівня захисту виробників і споживачів здатне надати додаткового імпульсу розвитку промислового сектору.

Суттєвою вадою промислової  політики України є відсутність  концепції імпортозаміщення та концепції  відродження коопераційних зв’язків усередині економіки України з метою формування нового корпоративно-коопераційного каркасу економіки та відродження тих секторів економіки, від яких залежить збільшення пропозиції вітчизняної продукції на внутрішньому ринку. Диверсифікація та кластеризація економіки можуть забезпечити гармонійний розвиток і кооперацію секторів економіки, збільшення випуску наукоємних товарів. Одним із провідних рушіїв промисловості України має бути багатогалузеве машинобудування, що забезпечує базисні засади періодичного інноваційного оновлення технологічного рівня виробництва, конкурентоспроможність економіки та стійку динаміку економічного зростання.

Водночас необхідно передбачити  включення вітчизняних підприємств у коопераційні ланцюги з підприємствами інших країн у високотехнологічних і наукоємних сферах. Підвищення виробничого та інвестиційного потенціалу промисловості має відбуватися через поліпшення інвестиційного клімату у відповідних галузях економіки та регіонах, активізацію інвестиційного попиту, капіталізацію заощаджень шляхом розширення доступу суб’єктів економіки до інвестиційного ресурсу, створення комфортних умов для ведення виробничої та підприємницької діяльності. Для цього необхідною є реалізація наступних заходів:

• запровадження ефективної системи страхування інвестиційних ризиків для збільшення припливу інвестицій у промисловість. Для цього Кабінету Міністрів України необхідно підтримати ініціативу Державного агентства з інвестицій та розвитку щодо створення Державної інноваційної страхової компанії для страхування ризиків, що виникають під час реалізації інноваційних та інвестиційних проектів.

Наприклад, у Великій Британії діє система страхування коштів, що надаються венчурними компаніями, і державою гарантується повернення 70 % середньострокових позик, що надаються на 2-3 роки. Аналогічні підходи також закладено в Концепції розвитку національної інноваційної системи, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 р. № 680-р. Концепцією, зокрема, передбачено впровадження механізму страхування ризиків під час реалізації високотехнологічних інноваційних проектів;

• відновлення банківського кредитування реального сектору, запровадження  комерційними банками програм надання  інвестиційно-інноваційних кредитів промисловим підприємствам, для чого необхідно рекомендувати НБУ розробити систему заходів щодо заохочення таких банків (пільгові умови щодо їх рефінансування тощо), а також визначити список стратегічно важливих підприємств, для яких держава виступатиме гарантом, і водночас контролюватиме погашення інвестиційно-інноваційних кредитів;

• активізація кредитування реального сектору економіки  з боку міжнародних фінансових організацій шляхом ініціювання у 2011 р. Державним агентством з інвестицій та розвитку нових спільних проектів у сфері розвитку високотехнологічних виробництв у пріоритетних галузях промисловості – машинобудуванні, металургії, хіміко-фармацевтичній, легкій промисловості.

Наприклад, в Україні у листопаді 2010 р. ЄБРР інвестував 11,5 млн євро у розвиток українського фармацевтичного ринку. Інвестиції надійшли до однієї з найбільших в Україні фармацевтичних компаній Fra-M – у логістику та поповнення оборотного капіталу. Крім того, фінансуються проекти: 20 млн євро в українсько-польський проект із виробництва санітарно-технічних приладів (Cersanit, tiles), а також 88 млн євро у розвиток деревообробної промисловості (Kronospan);

• запровадження обмеження  не лише щодо мінімально допустимих строків  корисного використання основних засобів, визначених у ст. 145 Податкового кодексу України, а й щодо максимальних строків їх використання, що змусить промислові підприємства проводити більш виважену амортизаційну політику, не допускати нецільового використання амортизаційних коштів, та сприятиме підвищенню їх конкурентоспроможності;

• розроблення, за прикладом  розвинених країн, національної програми технологічного прогнозування за участю провідних експертів галузі, результатом якої стане обґрунтування практичних засобів поширення високих технологій серед промислових компаній, а також запровадження у практику виробничих компаній організаційно-управлінських принципів, що підвищуватимуть ефективність використання відповідних промислових технологій [];

• запровадження заходів  для поліпшення інвестиційного клімату  та підняття інвестиційного іміджу, у  тому числі: спрощення процедури започаткування та ведення бізнесу, забезпечення дієвої інформаційної підтримки іноземним інвесторам, запровадження ефективної системи страхування ризиків, гармонізація системи технічного регулювання;

• запровадження Кодексу  Поведінки підприємств з іноземними інвестиціями, за яким нерезидентам може надаватися статус добросовісного іноземного інвестора з пільгами у разі відповідності  наступним критеріям: тривалість інвестування; обсяги реінвестування; створення робочих місць; імпортозаміщення; сприяння інноваціям; розвиток експорту наукоємної продукції [].

В умовах відкритості вітчизняної  економіки необхідно максимально  реалізувати конкурентні переваги виробничого потенціалу промисловості  України, для чого необхідно реалізувати  наступні заходи.

Информация о работе Промисловість в Україні та перспективи ії розвитку