Поліпшення фінансового стану підприємств України. У січні-серпні 2010 р. прибутки підприємств від звичайної діяльності до оподаткування зросли на 30,7 % порівняно з відповідним періодом 2009 р., а збитки зменшилися на 23,9 %. Найбільші збитки підприємств зафіксовані в будівництві (1,4 млрд грн), а найбільші прибутки – у добуванні корисних копалин (9,9 млрд грн) і харчовій промисловості (4,6 млрд грн). Поліпшення фінансових результатів підприємств дозволить мінімізувати збитки від можливого подальшого погіршення зовнішньоекономічної кон’юнктури.

Підвищення доходів населення, що забезпечувало активне збільшення попиту на товари споживчої групи. У ІI кв. 2010 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року номінальні доходи населення зросли на 17,8 %. Наявний дохід, що може бути використаний населенням на придбання товарів і послуг, збільшився на 21,2 %, а реальний наявний, визначений з урахуванням цінового фактора, – на 11,8 %.

Водночас темпи відновлення промисловості є задовільними лише порівняно із кризовим роком, у якому обсяги виробництва суттєво скоротилися. Наразі лише машинобудування є єдиною галуззю, де рівень виробництва вже досяг рівня кінця 2006 р. Водночас рівень металургійного виробництва становить 77 % від рівня кінця 2006 р., добувної промисловості – 85 %, промислового виробництва у цілому – 84 %.

2.1.1. Ризики для розвитку економіки України.

Ризики для розвитку економіки  України пов’язані із загостренням внутрішніх дисбалансів, серед яких виділимо наступні.

Сировинний характер промислового виробництва, що демонструється випереджаючим зростанням темпів зростання обсягів валової доданої вартості (ВДВ) у добувній промисловості порівняно з переробною. Так, у І півріччі 2010 р. темпи приросту обсягів ВДВ у добувній промисловості склали 166,6 %, тоді як у переробній промисловості цей показник становив 125,9 %.

Неоптимальна  та диспропорційна структура промисловості  України з переважанням у ній експортоорієнованих виробництв і недостатнім використанням потенціалу внутрішнього ринку. Частка експортованих промислових товарів у загальному експорті товарів у І півріччі 2010 р. становила 86,6 %, тоді як для імпорту цей показник дорівнював 94,4 %. Зважаючи на те, що Україна є потужним виробником металургійної продукції, факт імпортування нею у І півріччі 2010 р. чорних металів на суму 1,1 млрд дол. США та виробів з них на суму 503 млн дол. США свідчить про неспроможність вітчизняних виробників задовольнити внутрішній попит на металургійну продукцію та їх надмірну зорієнтованість на зовнішні ринки.

Такий стан робить економічну систему України дуже чутливою до зміни балансу попиту та пропозиції на світових ринках, а також до зміни світової кон’юнктури цін на основні складові українського експорту промислових товарів, як це продемонструвала світова фінансово-економічна криза 2008-2009 рр. За таких умов непевність динаміки зовнішньоекономічної кон’юнктури створює значні перешкоди збереженню активного зростання обсягів експорту. Враховуючи значну залежність економічної динаміки від зовнішніх чинників, це засвідчує необхідність здійснення державної політики заохочення та структурної модернізації експорту [3].

Повільне відновлення кредитування економіки, що підтверджується зростанням кредитування у січні-вересні 2010 р. лише на 2,8 % і зменшенням обсягів кредитування з початку поточного року в річному обчисленні (рис. 3).

Рисунок 3. Кредити, надані депозитними корпораціями у січні-вересні 2009-2010 рр., млн грн

Зниження державного фінансування внаслідок обмеженості бюджетних фінансів (реальне зниження капітальних видатків у ІІ кварталі 2010 р. становило 23,4 % у річному вимірі).

Значний ступінь  зношеності основних фондів (ОФ), що свідчить про переважне використання у промисловості застарілих, неефективних і ресурсоємних засобів виробництва, що негативним чином впливає на конкурентоспроможність промислової продукції українського виробництва на внутрішньому та зовнішніх ринках та обмежує реалізацію потенціалу промисловості.

Як результат дії негативних факторів відбувається погіршення загальної конкурентоспроможності України. За оцінкою Всесвітнього економічного форуму [4] (ВЕФ) цього року Україна значно втратила у рейтингу, посівши серед 139 країн світу 89-те місце перед Гамбією та Гондурасом. Україна залишилася позаду таких країн, як Естонія, Чехія, Польща, Литва, Азербайджан, Словацька Республіка, Російська Федерація та Казахстан, демонструючи значне відставання від середньосвітового індексу (рис. 4).

Рисунок 4. Місце країн у рейтингу глобальної конкурентоспроможності ВЕФ 2010-2011 рр.

Такий регрес є наслідком  погіршення позицій України за 9 з 12 скла-дових Індексу глобальної конкурентоспроможності: «Інститути» (134 місце, у 2009 р. – 120), «Макроекономічна стабільність» (132 місце, у 2009 р. – 106), «Ефективність товарних ринків» (129 місце, у 2009 р. – 109), «Розвиненість фінансового ринку» (119 місце, у 2009 р. – 106), «Конкурентоспроможність бізнесу» (100 місце, у 2009 р. – 91).

2.2. Оцінка виробничого та інвестиційного потенціалу промисловості України

Ретроспективний аналіз ВДВ, що утворюється у промисловому секторі України, свідчить, що найбільш повна реалізація виробничого потенціалу України спостерігалась у 2008 р., коли економіка України перебувала в «перегрітому» стані (рис. 5).

Рисунок 5. Динаміка утворення ВДВ у промисловості(фактичні ціни, млн грн)

У зовнішній торгівлі виробничий потенціал промисловості України також був задіяним у найбільш повному обсязі в 2008 р., коли експорт промислових товарів сягнув 59,1 млрд дол. США, що складає 88,3 % від загального обсягу товарного експорту України. При цьому частка добувної промисловості в експорті промислових товарів склала 7,0 млрд дол. США (11,8 %), переробної – 52,1 млрд дол. США (88,2 %).

У регіональному вимірі спостерігається  незмінна картина утворення ВДВ  у вітчизняній промисловості. Найбільші  обсяги ВДВ утворюються у 7 регіонах України – Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Полтавській, Харківській областях та у м. Києві. На частку зазначених регіонів припадає 70,1 % усієї ВДВ, яку було утворено промисловістю України у 2008 р. При цьому частка Донецької та Дніпропетровської областей склала 40,4 %.

Такий стан свідчить про  диспропорційність промислового розвитку областей України, що робить їх уразливими до кризових явищ як внутрішнього, так і зовнішнього походження.

Реалізація виробничого  потенціалу промислового виробництва  залежить від стану інвестування промисловості. Фінансово-економічна криза в Україні призвела до згортання  інвестиційної активності та звуження усіх джерел фінансування промислового сектору. Зменшилися інвестиції за рахунок власних коштів підприємств, погіршилися умови фінансування підприємств за рахунок залучених і кредитних ресурсів, недостатнім є бюджетне і муніципальне фінансування. Знижується рівень інвестування основного капіталу по відношенню до ВВП, що вважається індикатором інвестиційної безпеки держави (табл. 1).

Для оцінки інвестиційного потенціалу промисловості України  слідрозглянути динаміку інвестицій в  основний капітал (ІОК), що є основною складовою капітальних інвестицій, а також динаміку прямих іноземних  інвестицій (ПІІ) як важливого джерела  фінансування високотехнологічних  виробництв.

У січні-вересні 2010 р. обсяги ІОК знизилися на 3,6 % порівняно  з таким же періодом 2009 р., що зумовлено скороченням інвестування за наступними статтями: коштів місцевих бюджетів (–25,8 %), власних коштів підприємств та організацій (13,9 %), кредитів банків та інших позик (–2,8 %) коштів іноземних інвесторів (–45,7 %), коштів населення на будівництво власних квартир (–5,1 %). Значне скорочення інвестування з місцевих бюджетів зумовлене скороченням видатків державного та місцевих бюджетів у зв’язку зі значним зростанням бюджетного дефіциту. Криза банківської системи та значне уповільнення кредитної активності банків також позначилися падінням інвестицій у реальний сектор економіки.

Таблиця 1

Показники інвестування економіки України*

*Дані наведено  в порівнянних цінах

Негативною тенденцією є  скорочення інвестування за рахунок власних коштів підприємств, починаючи з 2009 р., через кризові явища у світовій економіці у поєднанні зі внутрішньою кризою в Україні. Основним джерелом власних коштів підприємств є прибуток та амортизаційні відрахування. Прибутки промислових підприємств залишаються дуже низькими, що зумовлено їх технологічним відставанням, значним податковим тиском на виробництво, високим ступенем зносу ОФ. Діюча в Україні система нарахування амортизаційних відрахувань не дає змоги формувати їх навіть в обсягах, еквівалентних зношуванню ОФ, не кажучи про їх розширене відтворення. Ступінь зношеності ОФ за всіма видами економічної діяльності в Україні на 30.09.2009 р. становив 68,4 %. Якщо у розвинутих країнах ОФ оновлюються кожні 12–15 років, то в Україні – протягом 50 і більше років [5].

Підприємства промисловості  через значно вищу фондомісткість, ніж у підприємствах сфери  послуг, гостріше відчувають наслідки недостатніх обсягів ІОК. З 2005 р. спостерігалася тенденція до скорочення частки ІОК у промислові підприємства в загальній структурі ІОК (рис. 6). Лише у 2009 р. частка інвестицій у промисловість зросла до позначки у 38 %, але це відбулося на тлі загального скорочення ІОК на 35 %. Темпи зростання ІОК промислових підприємств у відносних цінах до попереднього року були досить високими в докризовий період: у 2005 р. – 124 %, у 2006 р. – 127,8 %, у 2007 р. – 143,6 %, у 2008 – 119 %. З початком економічної кризи вони скоротилися: у 2009 р. – 75,2 %, у січні-вересні 2010 р. до аналогічного періоду 2009 р. – 99,7 %.

Рисунок 6. Структура ІОК у 2004–2010 рр.*

*Складено та  розраховано за даними Держкомстату  України

**Включаючи ПДВ,  урахований у ціні придбання  активів

Стратегічно важливим для  України є розвиток машинобудування. Темпи розвитку цієї галузі мають перевищувати загальні темпи зростання промислового виробництва, створюючи умови для структурно-інноваційної перебудови й технічного переоснащення всіх галузей економіки. Обсяг інвестицій у підприємства машинобудування, попри незначне зростання у 2010 р., залишається украй недостатнім.