• Забезпечення преференційних умов роботи (спрощена дозвільна система, система реєстрації, оподаткування, сертифікації) підприємствам, діяльність яких сприяє системній оптимізації галузевої структури промисловості України, диверсифікації географічної та товарної структури експорту промислових товарів, розвитку внутрішнього ринку збуту та ін. (порядок надання податкових пільг передбачено ст. 30 Податкового кодексу).

• Всебічне сприяння розгортанню  виробництва електричних машин, механічних пристроїв та автомобілів популярних марок на території України; підвищення конкурентоспроможності автомобілів, виробництво яких уже налагоджено, що сприятиме повнішому використанню наявного виробничого потенціалу машинобудівної галузі. Для цього необхідним є розроблення механізму часткової компенсації та/або гарантування за рахунок державного та місцевих бюджетів відсотків за одержаними кредитами підприємствами машинобудівної галузі; здійснення державних закупівель української машинобудівної продукції для вирішення соціально-економічних завдань (наприклад, забезпечення транспортом інвалідів, закладів охорони здоров’я, пожежних частин, військових угрупувань, заходів у рамках проведення Євро-2012).

• Доопрацювання і прийняття  «Державної цільової економічної програми розвитку автомобільної промисловості та регулювання ринку автомобілів на період до 2015 року», у якій необхідно передбачити заходи щодо інтегрування українського автомобілебудування у світову автомобільну промисловість через утворення альянсів і налагодження науково-технічних зв’язків із провідними зарубіжними автомобільними компаніями; а також заходи щодо створення виробництв та інфраструктури утилізації старих автомобілів, розроблення системи заохочення у цьому автовласників.

• Надання державних гарантій для отримання міжнародних кредитів підприємствами промисловості, що мають  позитивну кредитну історію, не допускали  прострочень по кредитах і здійснювали  соціальні зобов’язання у повному обсязі.

• Прийняття на державному рівні програми структурної перебудови металургійного комплексу, в якій необхідно  обґрунтувати пріоритетні наукомісткі напрями його розвитку з урахуванням можливостей раціоналізації структури виробництва та номенклатури продукції, розширення внутрішнього попиту на металургійну продукцію, переходу на нові енергозберігаючі технології; здійснення інвентаризації старих потужностей (щодо доцільності наявних обсягів виробництва на застарілій технічній основі), закриття нерентабельних підприємств, що надасть можливість металургійному виробництву впроваджувати елементи п’ятого та шостого технологічних укладів.

• Розроблення Кабінетом  Міністрів України, органами місцевої виконавчої влади України регіональних програм щодо запровадження енергоощадних технологій та використання альтернативних видів енергії на підприємствах ГМК.

• Запровадження заходів  щодо імпортозаміщення, що сприятиме  підвищенню рівня доданої вартості продукції вітчизняної промисловості, та зниженню її вразливості до світових кризових явищ, пов’язаних із коливаннями балансу попиту та пропозиції на світових ринках та відповідної флуктуації цін.

• Нарощування експорту, насамперед високотехнологічного, освоєння нових ринків збуту, що дозволить зменшити залежність економіки від імпорту високотехнологічної продукції. Серед товарів українського виробництва, що мають значний потенціал конкурентоспроможності на світових ринках, слід виділити літаки, турбіни, насоси, газотранспортне устаткування, судна, космічну продукцію та продукцію ВПК, електричне, медичне обладнання тощо. Збільшенню експорту зазначених товарів сприятимуть спеціалізовані виставки українських товарів в основних регіонах світу, моніторинг тендерів і державних закупівель, що проводяться урядами іноземних країн, інші подібні заходи.

• Розвиток спільного виробництва  товарів на умовах кооперації: дешева робоча сила та наявні виробничі потужності за умов надходження іноземних інвестицій і технологій дозволяють не тільки експортувати товари з високою конкурентоспроможністю, але і здійснювати заходи щодо імпортозаміщення.

Наприклад, залучення інвестицій у промисловість з оброблення титану дозволить налагодити виробництво конкурентоспроможної на світовому ринку вітчизняної продукції з титану, у тому числі для авіакосмічної галузі. На сьогодні існує можливість запропонувати потенційним інвесторам участь у створенні нових виробничих потужностей, призначених для налагодження в Україні перероблення титанової сировини, що наразі експортується, та титанообробки.

Це дозволить зменшити частку сировинних товарів в українському експорті й водночас сформує замкнений цикл виробництва товарів з титану. Зі свого боку, крім участі у розподілі прибутків, інвестори отримають право пріоритетного доступу до товарів з титану, що є актуальним з огляду на їх стратегічну важливість в аерокосмічній галузі та тенденцію передкризових років щодо їх подорожчання.

В Україні існують незадіяні  потужності у суднобудівній галузі. За умов запровадження ресурсоощадних технологій і підвищення продуктивності існують перспективи будівництва якісних суден в Україні з подальшою їх оснасткою на західних верфях, що дозволить виробникам суттєво зекономити на вартості робочої сили та транспортуванні необхідних матеріалів.

Кооперація у сфері  авіабудування також має значний  потенціал, зокрема в частині розроблення, виробництва та просування на світовий ринок, а також обслуговування авіатехніки марки «Антонов»; використання аутсорсингу у відносинах із провідними світовими авіакомпаніями; участі вітчизняних авіапідприємств і наукових колективів у науково-конструкторському супроводженні авіаційних проектів.

ВИСНОВКИ

Розвиток промислового потенціалу України у 2010 р. характеризувався позитивними  тенденціями, що засвідчили перехід  до стадії післякризового відновлення економіки держави. Сприятлива кон’юнктура цін на основну експортну продукцію України та відновлення позитивної динаміки світового ринку, пожвавлення внутрішнього ринку споживання металопрокату, поліпшення фінансового стану підприємств України, підвищення доходів населення, що забезпечувало активне збільшення попиту на товари споживчої групи, сприяли зростанню обсягів промислового виробництва.

Водночас темпи відновлення  промисловості є задовільними лише порівняно із кризовим роком, у якому обсяги виробництва суттєво скоротилися. Наразі лише машинобудування є єдиною галуззю, де рівень виробництва вже досяг рівня кінця 2006 року.

Крім того, позитивні зрушення у промисловому секторі України є нестійкими внаслідок існування ризиків розвитку економіки, обумовлених внутрішніми дисбалансами, що полягають у сировинній спеціалізації промислового виробництва, переважанні експортоорієнтованих виробництв поряд із недостатнім використанням потенціалу внутрішнього ринку, повільним відновленням кредитування економіки України, зниженням рівня державного фінансування.

Існування внутрішніх дисбалансів, окрім негативного впливу на промисловий сектор держави, спричинило погіршення загального рівня глобальної конкурентоспроможності України (цього року Україна значно втратила у рейтингу, посівши серед 139 країн світу 89-е місце).

Розвиток промисловості  України у післякризовий період вимагає забезпечення відновлення  та ефективної реалізації виробничого, інвестиційного та науково-технологічного потенціалу.

Кризові процеси в економіці  виявили значну вразливість виробничого  потенціалу вітчизняної промисловості, що головним чином обумовлено сировинною орієнтацією вітчизняного виробництва. Реалізація виробничого потенціалу промисловості характеризується регіональними диспропорціями (70,1 % усієї ВДВ, утвореної промисловістю України у 2008 р., зосереджено у 7 регіонах України), що призводить до вразливості регіонів до кризових явищ як внутрішнього, так і зовнішнього походження.

На інвестиційний потенціал  промисловості впливала низка чинників, що пов’язані із державною політикою України минулих років, коли протягом тривалого часу ігнорувалися проблеми інвестиційної діяльності, внаслідок чого відбулось обвальне падіння виробництва, та сучасними процесами у світовій економіці, обумовленими уповільненням інвестиційної активності у світі та низьким рівнем кредитування промислового виробництва з боку міжнародних фінансових організацій. Внутрішніми проблемами, що перешкоджали відновленню інвестиційного потенціалу промисловості, були несприятливий інвестиційний і бізнес-клімат, висока інфляція, високий рівень тінізації економіки, неефективна система споживання природних ресурсів, надмірна енергоємність економіки України.

Післякризове відновлення  інвестиційного потенціалу промисловості  України має бути направлене на подолання  структурних, технологічних, галузевих, регіональних диспропорцій та збалансування інвестування по джерелах надходження, що сприятиме усуненню загроз і ризиків поглиблення дисбалансів товарних і фінансових ринків, консервації неефективної структури виробництва, монополізації окремих стратегічно важливих або соціально значущих сфер економіки, нераціонального використання сировинно-ресурсної бази та виробничих потужностей.

Перспективи реалізації економічних  реформ у 2011 р. значною мірою залежать від спроможності української промисловості до післякризового відновлення обсягів виробництва. Зважаючи на диспропорційність галузевої структури української промисловості та неоптимальне використання її виробничого, інвестиційного, науково-технологічного потенціалу, можливість поліпшення ситуації в короткостроковій перспективі є маловірогідною. Утім, закріплення інституційної та організаційно-економічної основи для здійснення реформування економіки та підвищення рівня захисту виробників і споживачів здатне надати додаткового імпульсу розвитку промислового сектору.

Промислова політика України  післякризового періоду має будуватися на основі концепції імпортозаміщення та концепції відродження коопераційних  зв’язків усередині економіки з  метою формування нового корпоративно-коопераційного каркасу економіки й відродження тих секторів економіки, від яких залежить збільшення пропозиції вітчизняної продукції на внутрішньому ринку. Диверсифікація та кластеризація економіки можуть забезпечити гармонійний розвиток і кооперацію секторів економіки, збільшення випуску наукоємних товарів. Одним із провідних рушіїв промисловості України має бути багатогалузеве машинобудування, що забезпечує базисні засади періодичного інноваційного оновлення технологічного рівня виробництва, конкурентоспроможність економіки і стійку динаміку економічного зростання. Водночас необхідно передбачити включення вітчизняних підприємств у коопераційні ланцюги з підприємствами інших країн у високотехнологічних і наукоємних сферах.

Підвищення виробничого  та інвестиційного потенціалу промисловості  має відбуватися через поліпшення інвестиційного клімату у відповідних галузях економіки та регіонах, активізацію інвестиційного попиту, капіталізацію заощаджень шляхом розширення доступу суб’єктів економіки до інвестиційного ресурсу, створення комфортних умов для ведення виробничої та підприємницької діяльності.

Стратегічним завданням  підвищення науково-технологічного потенціалу промисловості України має бути дотримання прогресивних пропорцій між інтелектуальним потенціалом та іншими ресурсами, а також перехід до створення конкурентних переваг у високотехнологічних галузях. Для цього необхідні масштабні заходи щодо оновлення системи організації наукових досліджень та освоєння НТД; сприяння кадровому забезпеченню інноваційної діяльності через розвиток системи національної освіти, збереження інтелектуального багатства держави та підвищення престижу інтелектуальної праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.   Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік: закон України вiд 20.05.2010 № 2278-VI // Голос України. – 2010. – 2 липня. – № 120.
2.   2Програма економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» від 02.06.2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/signal/0004100.pdf
3.   3Жаліло, Я. А. Теорія та практика формування ефективної економічної стратегії держави: монографія. – К. : НІСД, 2009. – 336 с. – С. 145.
4.   Звіт про глобальну конкурентоспроможність 2010-2011 рр.
5.   Згідно з п.п. 8,6,1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизації становлять: для 1 групи ОФ – 2 %, для 2 групи – 10 %, для 3 групи – 6 %, для 4 групи – 15 %.
6.   World Investment Report 2010, UNCTAD
7.   Станом на січень 2010 р. проектний портфель ЄБРР розподілено наступним чином: транспорт (70 %), енергетика та енергоощадність (17 %), газотранспортна сфера (11 %), фінанси (2 %).
8.    Угоду про отримання кредиту у рамках кредитної лінії «Stand by» у розмірі 15,15 млрд дол. США на 2,5 роки було підписано 28 липня 2010 р. Перший транш отримано на початку серпня 2010 р. (1,89 млрд дол. США), другий транш очікується наприкінці грудня 2010 р.
9.    [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.economist.com/node/13059312
10.    [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.euromoney.com/Article/2675660/Country-risk-Full-results.html
11. 11Методичні рекомендації прогнозування інноваційної діяльності в промисловості / М. Т. Пашута, В. М. Толстов, О. М. Кондрашов [та ін.]. – К. : Науковий світ,2006. – 73 с. – С. 20–25.
12. 12Власюк, О. С. Напрямки вдосконалення зовнішньоекономічної стратегії України // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сб. науч. трудов, Донецк: ДонНУ, 2007. – 1794 с. –С. 1591–1597.