Автор работы: Пользователь скрыл имя, 07 Октября 2011 в 00:28, реферат
На даний час поняття “державний сектор” не має чіткого визначення, що зумовлено недостатньою розробленістю в нормативних актах та науковій літератури способу формування структури державної власності, відсутністю чіткого розуміння того, як вона функціонує в межах державного сектору, яких завдань потрібно досягти, який порядок та особливості сумісного функціону-вання державного в складі суспільного та інших секторів економіки. А. Кірєєв включає до державного сектору всі урядові одиниці, утворені в результаті політичного процесу, що здійснюють монопольну владу в країні в інтересах економічного, соціального та політичного розвитку, спрямовану здебільшого на надання суспільно- необхідних послуг [1, c. 101].
На
мою думку для звільнення від неоколоніальної
залежності ці країни мають об'єднати
свої зусилля для здійснення експорту
паливно-енергетичних та сировинних ресурсів
і ліквідувати диктат міжнародних монополій
у процесі ціноутворення; домагатися списання
зовнішніх боргів; нарощувати випуск готової
продукції; зменшувати і ліквідувати тягар
гонки озброєнь; здійснювати індустріалізацію
та аграрні перетворення; готувати національні
кадри; проводити демократичні, політичні
та соціальні реформи тощо. Проте на певному
етапі розвитку надмірне одержавлення
економіки та надцентралізація управління
призводять до серйозних соціально-економічних
наслідків, подібних тим, які виникли в
країнах колишньої командно-адміністративної
системи. Це насамперед падіння ефективності
виробництва, монополізація економіки,
гальмування науково-технічного прогресу,
корупція тощо. Тому за останні роки в
багатьох країнах, що розвиваються, набрав
сили процес роздержавлення власності
у найрізноманітніших формах.