Шпаргалка по "Экономике"

Загальнокозаче володіння  землею не виключало індивідуального  землекористування членів війська, які належали до січового і паланкового одруженого козацтва. Особисте господарювання на землі війська дозволялося звичаєвим правом вільної займанщини земельної ділянки, що обмежувалося лише таким самим правом будь-якого іншого козака. На землю міг претендувати кожний запорожець там, де поспівав першим і скільки її брався обробити. З економічної точки зору козаччина починалася там, де були можливість і право такої займанщини.

3 кінця XVII ст. козацька старшина, яка зміцнила своє становище, починає прибирати до рук також й інші галузі промисловості. Але враховуючи те, що на цей період старшинське землеволодіння починає домінувати, а особиста залежність селян-виробників посилюється, то старшинська підприємницька діяльність набуває феодальних рис, притаманних мануфактурному виробництву в Росії.

Основна маса козацької старшини, перетворившись у великих землевласників, робить усе можливе, щоб юридично закріпити свої права. Найбільшими землевласниками були самі гетьмани — I. Мазепа володів 19654 дворами, I. Скоропадський — 19822 дво-рами, Д. Апостол — 9997 дворами підданих.

<span