Сучасні світові фінансові кризи: причини, наслідки, шляхи подолання. Глобальна фінансова криза в країнах з перехідною економікою

1929-1933 Велика депресія. 29 Жовтня 1929 року (Чорний четвер) обрушилися всі фондові індекси на американських біржах. Кризі передувало скорочення виробництва в країнах, що розвиваються: бум фондового ринку в США в 1927-1928 р. привів до відтоку капіталу з Європи і Латинської Америки, спровокував кілька валютних криз в Австралії, Аргентині, Бразилії, Уругваї.

1933 Криза долара. Президент США Теодор Рузвельт вирішив припинити дію золотого стандарту в США. До того моменту запаси золота у ФРС не покривали обсяг грошової маси в країні. Побоюючись втілення планів Рузвельта, іноземні інвестори стали скуповувати долари, обмінювати їх на золото і вивозити дорогоцінний метал із країни. У підсумку Рузвельт здійснив задумане: скасував прив'язку долара до золота.

1973 Перша енергетична криза. Почалася з подачі країн - членів ОПЕК, що знизила обсяги видобутку нафти. У такий спосіб добувачі чорного золота намагалися підняти вартість нафти на світовому ринку. 16 жовтня 1973 року ціна бареля нафти піднялася на 67% - з $3 до $5. В 1974 році вартість нафти досягла $12.

1987 Чорний понеділок. 19 Жовтня 1987 року американський фондовий індекс Dow Jones Industrial обвалився на 22,6%. Слідом за американським ринком провалилися ринки Австралії, Канади, Гонконгу. Катастрофу на світових фондових майданчиках біржовики вважають містикою: події не передували економічні чи політичні потрясіння. Можлива причина кризи - стадний рефлекс: відтік інвесторів з ринків після сильного зниження капіталізації пари-трійки великих компаній.

1994-1995 Мексиканська криза. Наприкінці 1980-х рр. мексиканський уряд проводив політику залучення інвестицій у країну. Зокрема, чиновники відкрили фондову біржу, вивели на майданчик більшість мексиканських держкомпаній. В 1989-1994 р. у Мексику линув потік іноземного капіталу. Перший прояв кризи - втеча капіталу з Мексики: іноземці стали побоюватися економічної кризи в країні. В 1995 році із країни "пішли" $10 млрд. Почалася криза банківської системи.

1997 Азіатська криза. Наймасштабніше падіння азіатського фондового ринку із часів Другої світової війни. Криза - наслідок відходу іноземних інвесторів із країн Південно-Східної Азії. Причина - девальвація національних валют регіону та високий рівень дефіциту платіжного балансу країн Південно-Східної Азії. За підрахунками економістів, азіатська криза знизила світовий ВВП на $2 трлн.

1998 Російська криза. Одна з найважчих економічних криз в історії Росії. Причини дефолту: величезний державний борг Росії, низькі світові ціни на сировину (Росія - великий постачальник нафти та газу на світовий ринок) і піраміда державних короткострокових облігацій, по яких уряд РФ не зміг розплатитися вчасно. Курс рубля відносно долара в серпні 1998-го - січні 1999-го впав в 3 рази - з 6 руб. за долар до 21 руб. за долар.

Щоб зрозуміти причини та освідомити важливість наслідків цих криз, я вирішила зупинитися детальніше на деяких з них.

Вісімде­сят років то­му, у 1929 - му, теж у жовтні, став­ся не­сподіва­ний об­вал кур­су акцій Доу Джон­са на Нью Йоркській фон­довій біржі. Так роз­по­ча­ла­ся най­по­тужніша в історії капіталізму світо­ва фінан­со­ва кри­за 1929 - 1933 років, що охо­пи­ла увесь рин­ко­вий світ. За­галь­ний об­сяг про­мис­ло­во­го і сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва ско­ро­тив­ся тоді в країнах За­хо­ду на   44 %, а світо­вої торгівлі   на 61 %. Се­редні кур­си акцій на біржах США па­да­ли за ці чо­ти­ри ро­ки май­же на 90%. Чисельність без­робітних в го­ло­вних капіталістич­них країнах ся­га­ла 30 мільйонів чо­ловік.

На тодішню жах­ли­ву еко­номічну кри­зу відгук­нув­ся еко­номіст № 1 ХХ століття бри­та­нець Джон Мей­нард Кейнс. У ви­д­ру­ку­ваній в 1936 р. книзі "За­галь­на те­орія зай­ня­тості, про­цен­та і гро­шей" він за­про­по­ну­вав низ­ку за­ходів за­для за­побіган­ня по­вто­рен­ню за­не­па­ду еко­номіки, фінансів і банків. Як­що ко­рот­ко, то най­важ­ливіші ідеї Кейн­са мож­на зве­с­ти до те­орій ко­лек­тив­но­го по­пи­ту, муль­типліка­то­ра, а та­кож впли­ву, втру­чан­ня дер­жа­ви  в розвій на­род­но­го гос­по­дар­ст­ва. Що­до пер­шої те­орії, то во­на по­ля­гає в не­обхідності пе­ре­ло­ми­ти схильність лю­дей до за­оща­д­жень, а не до спо­жи­ван­ня, тоб­то всіля­ко спо­ну­ка­ти їх до ви­т­рат, а не до "пан­чо­хи". Ви­т­ра­ча­ю­чи гроші, ку­пу­ю­чи то­ва­ри і по­слу­ги у зро­с­та­ючій кількості, на­се­лен­ня тим са­мим підштов­хує ство­рен­ня їх, от­же ве­де до збільшен­ня кількості пра­цю­ю­чих. Ефект муль­типліка­то­ра, за Кейн­сом, оз­на­чає, що приріст інве­с­тицій в на­род­не гос­по­дар­ст­во збільшує національ­ний дохід країни. І на­самкінець, а мо­же най­пер­ше, дер­жа­ва, особ­ли­во під час скру­ти, має ак­тив­но втру­ча­ти­ся в еко­номічні про­це­си, зміню­ю­чи за не­обхідності  про­центні став­ки цен­т­ро­бан­ку, вкла­да­ю­чи гроші в різні га­лузі на­род­но­го гос­по­дар­ст­ва, роб­ля­чи ве­ликі ви­роб­ничі за­мов­лен­ня.

За­зна­чи­мо при­нагідно, що за­вдя­ки по­тужній до­по­мозі уря­ду та­кої віднос­но не­ве­ли­кої країни, як Півден­на Ко­рея, її суд­но­будівна га­лузь обігна­ла США, Ве­ли­ку Бри­танію, Німеч­чи­ну, Італію, Францію й посіла за Японією дру­ге місце у світі. На­томість не­до­лугі очільни­ки Ук­раїни доз­во­ли­ли фак­тич­но зни­щи­ти всі 10 на­ших ко­ра­бе­лень, здат­них спу­с­ка­ти на во­ду всі без ви­нят­ку ви­ди над­вод­них військо­вих ко­раблів, не ка­жу­чи вже про па­са­жирські. І хоч би скільки ці керівни­ки на­ма­га­ли­ся у сви­ня­чий го­лос ко­лу­па­ти піч, лю­ди ж усе пам'ята­ють, не в тім'я биті. Та й навіть за­раз, під час еко­номічно­го зсу­ву, керівництво Міно­бо­ро­ни на­ма­га­ло­ся розмісти­ти за­мов­лен­ня на ство­рен­ня двох фре­гатів Франції, тільки за­галь­не обу­рен­ня зму­си­ло йо­го по­ду­ма­ти про за­ван­та­жен­ня влас­них вер­фей.

Книж­ку Кейн­са світ сприй­няв на­че Біблію. За неї йо­му бу­ло при­су­д­же­но Но­белівську премію й да­но зван­ня лор­да (єди­ний та­кий ви­па­док). Та най­го­ловніше   по­ра­ди вче­но­го бу­ло втіле­но в жит­тя: тет­че­ризм у Ве­ликій Бри­танії та рей­га­номіка в США са­ме й бу­ли жи­вим втілен­ням кейнсіан­ст­ва. І дру­ге най­го­ловніше: до­по­ки західний світ ви­ко­ри­с­то­ву­вав ре­ко­мен­дації геніаль­но­го еко­номіста, світо­ву кри­зу вда­ва­ло­ся відтерміно­ву­ва­ти. І на­впа­ки: те, що відбу­вається на­разі, є наслідком відхо­ду, за­бут­тя ідей та про­по­зицій  про­фе­со­ра Кем­б­ри­д­жу Дж. М. Кейн­са. До речі, са­ме він за­про­по­ну­вав ство­ри­ти дві най­важ­ливіші фінан­сові інсти­туції на­шої пла­не­ти   Міжна­род­ний ва­лют­ний фонд (МВФ), про до­по­мо­гу яко­го Ук­раїні ска­же­мо ниж­че, і Світо­вий банк роз­вит­ку і ре­кон­ст­рукції (СБРР).

Перший руйнівний фінансовий ураган припав на 1929 р., коли почалася Велика Депресія, що продовжувалася до 1933 р..  Експерти вважають, що через зловживання на фондовому ринку виникли  передумови для найглибшої світової економічної кризи скорочення виробництва в окремих країнах становило більше 50%, а рівень безробіття сягав 30%. Найбільш серйозно постраждали США — країна з найрозвинутішим фондовим ринком, що стала епіцентром Великої Депресії. Кризі в США передували необмежене набрякання фіктивного капіталу, відривався курс вартості акцій від їхньої балансної вартості, а також спеку­ляція на ринку акцій, яка вийшла з-під контролю. В результаті краху 1929-1933 pp. курси акцій провідних американських корпорацій різко впали. Зробивши висновки з цього всеохоплюючого кра­ху економіки, в США була введена перша у світі найбільш жорстка й ефективна система державного регулювання фонд ринку. Проте біржова криза, що вибухнула 1987 р., за окремими показниками навіть перевершила кризу 1929 р. До особливостей кризи фондового ринку в 1987 р. можна віднести наступне:

♦ це була перша світ криза, що відбулася в умовах, коли суспільство вступило в епоху інформаційних технологій та кібернетично­го простору;

♦ після «чорного понеділка» не наступили роки Великої Депресії; хоча втрати капіталу були величезні, більш як 1 трлн дол., усе ж кількість невдах була досить невелика, оскільки у власників акцій виявилося достатньо механізмів  за допомогою яких вдалося уникнути краху;

♦завдяки застосуванню механізму демпфірування вдалося уникну­ти зростання % ставок, паніки, скорочення обсягів торгівлі , зниження купівельної спроможності.

Першопричиною сучасних світових фінансових криз прийнято вважати нафтові шоки, які розпочалися з 1970 р. і призвели до переросту заборгованості окремих країн, в основному країн, що розвивалися.

Перший нафтовий шок 1970 р. викликав різке збільшення дефіцитів поточних платіжних балансів усіх країн — імпортерів нафти. Другий нафтовий шок з 1979 по 1981 рр. ще більше ускладнив ситуацію. Спочатку вважали, що фінансова криза матиме виключно регіональний азіатський характер. Однак невдовзі, в серпні 1998 р., вона досягла Росії, згодом України та інших держав СНД . Криза в Росії найбільш сильно вдарила по країнах, чия зовнішня  торгівля була серйозно орієнтована на російські ринки. Імпорт із Росії в Україну, як і в інші прив'язані до російських поставок країни, став надто нерентабельним  через девальвацію рубля і відповідне погіршення зовнішнього торгового балансу цих країн із Росією. Український  експорт у Росію наприкінці 1998 р. також втратив сенс через неплатоспроможність  російських підприємств. Російська криза сильно вдарила і по світовому фондовому ринку.

Висновки з біржової кризи 1997-1999 pp:

1.      вперше в історії світу  криза вийшла не із США.

2.      відсутність єдиного епіцентру кризи відрізняє події на світових фінансових ринках від історичних аналогів кризи 1929 і 1987 p.;

3.      найбільш суттєві збитки понесли і понесуть фондові ринки країн, що розвивалися.

Обвал світових фондових ринків у 1997-1999 pp. торкнувся й Ук­раїни. Вузький і все ще малоліквідний український  ринок акцій також відреагував на світову фондову кризу.

Наприкінці 1998 р. криза знайшла відгук у Бразилії. Як показує світовий досвід, країни, які залучають значні обсяги приватного капіталу, більш вразливі у разі несподіваної зміни рівня довіри інвесторів, що можуть суттєво дестабілізувати їхню власну економіку і негативно позначитись на економіці інших країн. Саме країни Південно-Східної Азії і Латинської Америки  пережили серйозні фінансові кризи, коли інвестори втратили довіру до їхньої економіки, а великий приплив капіталу змінився масовим відпливом.

Причини  фінансових  криз різноманітні. Перш за все це неспроможна макроекономічна політика, слабка національна фінансова система, неблагоприємні   зовнішні умови (наприклад, падіння цін на основні товари національного експорту), неправдивий обмінний курс (зазвичай завищений), політична нестабільність. У країнах, що розвиваються та постсоціалістичних країнах фінансові кризи відбувалися на багато більше, ніж у розвинутих.

Фінансові кризи 90-хх рр складалися з 3 хвиль: 1992-1993рр – у країнах ЄС, 1994-1995 –у країнах Латинської Америки; 1997-1998 – в азіатських країнах.

Загальні причини фінансових криз:

1)висока мобільність капіталу на світовому ринку та глобалізація світових фінансів;

2)диспропорції між наявними у економічних суб`єктів фінансовими активами та сумою валютних резервів;

3)дефіцит платіжного балансу;

4)зниження конкурентоспроможності азіатських країн внаслідок залежності від курсу долара;

5)незначний державний сектор;

6) надлишок іноземних інвестицій, а як результат – неспроможність сплати КС борг;

7)макроекономічний дисбаланс внаслідок відсутності конкурентноспроможних на світовому рівні галузей.

Наслідки сучасних світових криз:

1)девальвація валют країн, яких торкнулася криза;

2)втрата національними банками валютних резервів, щоб втримати курс національної валюти, а як наслідок – відсутність доступу на світові фінансові ринки, неплатоспроможність банківського сектору;

3)падіння ВВП – зниження життєвого рівня населення, погіршення демографічної, економічної ситуації;

4)численні банкрутства підприємств;

5)відтік іноземного капіталу з країн, які зачепила криза – загроза припинення здійснення структурних реформ в економіці.

2.2              Причини, характеристика та подолання глобальної фінансової кризи 2008 року.

2.2.1              Передумови глобальної фінансової кризи. Її вплив на світову економіку.

У світі вирує фінансова криза. Глибина її буде значно суттєвіша, ніж у 70-ті, 80-ті, 90-ті та в першому десятиріччі нинішнього століття. Усе, що відбувається на наших очах, уже порівнюють з глобальною економічною катастрофою 1929-1932 рр. Більшість експертів причинами цієї кризи називають проблеми в американській економіці, що виникли внаслідок різкого скорочення заощаджень, зростання дешевих кредитів, неадекватного споживання та формування великої бульбашки передусім на ринку ризикованих іпотечних цінних паперів, так званих “subprime mortgages”.

Світова фінансова криза 2007—2008 років, як і будь-яка інша, проходить кілька хвиль у своєму розвитку. Дві попередні ми пережили досить упевнено, хоча й не без помилок.

Перша хвиля поширилась у 2007 році, коли на світових фондо­вих ринках відбулося перше падін­ня фондових індексів провідних банків та фінансових компаній. За таких обставин спекулятивний капітал, що шукає стабільні ринки з найвищими прибутками, перейшов із ринків розвинених кра­їн до країн з економіками, що розвиваються, які продовжували демонст­рувати високі темпи зростан­ня та прибутковості. За оцінками фінансових експертів, співвідношення ризику та прибутковості в таких країнах було досить привабливе. Як наслідок, у 2007 році фон­дові ринки таких країн продемонстрували зростання. Китай і Україна стали лідерами такого зростання.