Сучасні світові фінансові кризи: причини, наслідки, шляхи подолання. Глобальна фінансова криза в країнах з перехідною економікою

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 04 Апреля 2012 в 16:17, курсовая работа

Описание

Предметом моєї курсової, як це вже стало зрозуміло, є світові фінансові кризи, їх характеристики та все, що з ними пов’язано, а саме: їх причини, передумови виникнення, згубні наслідки та все те, що може ці кризи подолати.
Об’єктом, на який звернена моя увага, є країни, які страждали, страждають і страждатимуть від впливу фінансових криз. Детальніше у своїй роботі я зупинюсь на країнах з перехідною економікою, розгляну їх розвиток під впливом криз, їх економічну систему, а також об’єктом досліджень буде Україна.
Ця тема є дуже важливою та «болючою» і для нашої держави. Тому, я вважаю, що в своїй курсовій мені просто необхідно розглянути і ті аспекти світових криз, які впливають на нашу «неньку» і руйнують її економіку. Фінансова криза в Україні має не тільки глибоке історичне коріння, залишене суспільству у спадок від тоталітаризму, а й грубі прорахунки та помилки, припущені в ході трансформаційних процесів.

Содержание

Вступ.
Розділ 1 Світові кризи. Основні фактори, котрі спричиняють їх виникнення.
1.1 Основні поняття, пов’язані з фінансовими кризами.
1.2 Фактори, що спричиняють фінансові кризи.
Розділ 2 Загальна характеристика фінансових криз XX та ХХІ сторіч. Їх причини, наслідки та шляхи подолання.
2.1 Світові фінансові кризи XX сторіччя.
2.2 Причини, характеристика та подолання глобальної фінансової кризи 2008 року.
2.2.1 Передумови глобальної фінансової кризи. Її вплив на світову економіку.
2.2.2 Пошуки причин виникнення та шляхи подолання фінансових «шоків» для світової економіки.
Розділ 3 Глобальна фінансова криза в країнах з перехідною економікою.
3.1 Загальні характеристики фінансової кризи в країнах з перехідною економікою.
3.2 Негативні наслідки та шляхи подолання фінансової кризи в країнах з перехідною економікою на прикладі України.
Висновки
Список використаних джерел

Работа состоит из  1 файл

Сучасні світові фінансові кризи.doc

— 249.50 Кб (Скачать документ)

 

 

3.2              Негативні наслідки та шляхи подолання фінансової кризи в країнах з перехідною економікою на прикладі України.

 

Донедавна українська політична еліта була сповнена надій, що світова фінансова криза країни не торкнеться. Це аргументувалося тим, що Україна не інтегрована у світовий фінансовий простір, як інші країни, оскільки її фондовий ринок не досить розвинений і його падіння не вплине на економіку країни.

Проте, ще в травні впливове рейтингове агенство Fitch, проаналізувавши 73 країни, поставило Україну на друге місце серед держав з найбільшим ризиком макроекономічної нестабільності.

Власне вплив світових фінансових турбуленцій Україна почала відчувати ще в другій половині 2007 року. Але тоді їхній вплив не був негативним. У результаті іпотечної кризи в США американські та європейські фондові ринки падали впродовж липня-вересня. Однак, український фондовий ринок зазнав лише незначного падіння.

Фінансова криза не тільки не віджахнула іноземних інвесторів, але зробила український ринок більш привабливим для інвестицій у порівнянні з розвиненими країнами. В Україну хлинув потік спекулятивного капіталу. Український індекс ПФТС продовжував зростати до кінця року й досяг свого максимуму 15 січня в 1208 пунктів. Це дозволило вивести обсяг портфельних інвестицій в 2007 році на рівень у $5,7 млрд.

В Україну зненацька прийшли великі гроші: у другому півріччі 2007 року країна залучила в півтора раза більше прямих іноземних інвестицій (ПІІ), ніж у першому ($5,57 млрд. у порівнянні з $3,6 млрд.). Для порівняння обсяг ПІІ за весь 2006 рік склав $5,7 млрд.. За підсумками 2007 року Україна ввійшла в десятку найбільших одержувачів ПІІ. Звичайно, у порівнянні з лідерами Китаєм ($84 млрд.) і Росією ($22 млрд.) обсяги українських ПІІ здаються незначними, але для України майже $10 млрд. (близько 14% від ВВП) – це досить багато. Таких грошових надходжень не очікував навіть уряд. Наприкінці року він двічі змінював прогнози номінального ВВП – у вересні з 594 млрд. грн до 679 млрд. грн і в листопаді до 708,3 млрд. грн.

На початку 2008 року, разом з обвалом світових фондових ринків став падати й український індекс ПФТС. Його падіння було одним з найбільних у світі – майже на 80%. Відтік короткострокового капіталу не став серйозною загрозою для економіки країни, тому що дірку в платіжному балансі за перше півріччя 2008 року вдалося залатати істотним нарощуванням експорту, чому сприяв світовий рост попиту на сировинні ресурси. Так, світові ціни на сталь – основну статтю українського експорту – зросли з $210 за тонну на початку року до $296 у липні. Доходи від експорту в другому кварталі 2008 р. у порівнянні з першим зросли на $5 млрд. – тобто якраз на суму відсутніх портфельних інвестицій.

У результаті всіх перерахованих вище процесів Україна була практично «підсаджена на грошову голку». З одного боку, виторг від експорту за січень-серпень 2008 р. склав рекордні $47 млрд. (за аналогічний період в 2007 р. – $31,5 млрд.). З іншого боку, продовжилося стрімке зростання ПІІ – $8 млрд. за січень-серпень 2008 р. При цьому, більша частина цих грошей (47,3%) вкладалася у фінансовий і банківський сектори, які активно розвивалися й обіцяли надприбутки.

Економіка країни виявилася ще не готовою до таких потужних грошових вливань, що призвело до невідповідності між попитом та пропозицією всередині країни й розкручуванню інфляційної спіралі. За даними Держкомстату, у травні рівень інфляції в Україні був найвищим серед країн СНД – 31%. Дії НБУ з обмеження грошової маси мали наслідком зменшення ліквідності комерційних банків і подорожчання кредитів.
Водночас збільшилися бюджетні соціальні виплати й компенсації втрачених заощаджень громадян, що зменшувало фінансові ресурси економіки країни й збільшувало споживчі настрої серед населення. Видатки населення за І півріччя 2008 року в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року виросли на 41%.

Уразливість української економіки сьогодні обумовлена високими обсягами зовнішнього боргу, слабостями фінансової системи, залежністю від припливу іноземного капіталу й твердою прив’язкою гривні до долара.

Небезпечних розмірів досягла зовнішня заборгованість України, яка всього за рік виросла на $35 млрд. З $100 млрд. зовнішнього боргу на сьогоднішній день $30 млрд. повинні бути виплачені впродовж 2008-2009 років. Погашення боргу за рахунок валютних резервів НБУ теж проблематично. Резерви тануть на очах. Тільки за жовтень вони скоротилися на $3 млрд. до $34,6 млрд (для порівняння у вересні вони зменшилися на $534 млн. грн). Більша частина валютних резервів пішла в жовтні на підтримку курсу гривні. Можна припустити, що й надалі істотні видатки НБУ будуть пов’язані з антидевальваційними заходами.

Ситуація в банківському секторі ускладнюється ще тим, що майже 52% загальних кредитів і 60% роздрібних кредитів складають кредити в іноземній валюті. Останні, з одного боку, не забезпечені адекватними доходами позичальників. З іншого боку, збереження високих темпів інфляції й девальвація гривні будуть мати негативний вплив на спроможність населення виплачувати свої боргові зобов’язання. У результаті якість активів банків істотно падає. Щоб уникнути такої ситуації, НБУ вирішив заборонити банкам кредитувати населення в іноземній валюті й збільшувати кредитні портфелі.

Також буде доречно зазначити, що в українській економіці фінансова криза має кілька проявів.

По-перше, світова фінансова криза призвела до кризи ліквідності у банківському секторі. Останні кілька років банки активно розвивали кредитування населення (іпотечні, авто, споживчі кредити) за рахунок залучених з-за кордону коштів. Власне, це демонструє мал.1(Додаток Д).

Як видно з діаграми, з 2006 року значними темпами почала збільшуватися частка кредитів фізичним особам у загальному кредитному портфелі банкам. Станом на липень 2008 року іпотечні кредити складають значну частку в кредитуванні індивідуальних клієнтів (на кінець року їхня частка склала 36,1%) . До початку фінансової кризи українські банки могли вільно залучати за кордону фінансові ресурси під 4-5% річних, і продавати їх в Україні за 10-11% річних. Проблема була лише в тому, що кредити залучалися на терміни 3-5 років, а видавалися – на 10-20 років. Українські банки вирішували такі проблеми за рахунок рефінансування отриманих кредитів новими з такими ж, а інколи і нижчими ставками.

Проте, в умовах коли закордонні банки згорнули свої кредитні програми (а це були змушені зробити більшість банків, що постраждали від іпотечної кризи в США), українські банки опинилися перед загрозою кризи ліквідності. По-перше, для повернення закордонних кредитів банки змушені були перекредитовуватися за значно вищими ставками, а по-друге, нові залучені з-за кордону кошти теж стали значно дорожчими. В результаті, ставки на іпотечні кредити зросли на 5-7%, крім того були значно посилені вимоги до фінансового стану позичальників. Національний банк для запобігання можливій фінансовій кризі в Україні значно посилив вимоги до резервування за кредитними операціями, що теж призвело до подорожчання кредитів. Як наслідок, в першому півріччі темпи росту кількості іпотечних кредитів були нижчими за темпи росту загального кредитного портфелю.

Проте, наслідки фінансової кризи могли бути ще більш серйозними, якби більшість великих українських банків не були у власності закордонних банків. Це дало їм змогу продовжувати залучати грошові ресурси із закордону, а також пропонувати кращі умови в порівнянні з іншими. Це підтверджує статистика виданих кредитів (Додаток Д мал..2), згідно якої серед 5 лідерів ринку іпотечного кредитування в Україні, перші 4 є дочірніми компаніями закордонних фінансових груп, і мають загальну долю ринку в 56,6%.

Крім банківського сектору, світова фінансова криза вплинула і на будівельну галузь України. В першу чергу, через значні зміни в умовах іпотечного кредитування (підвищення ставок та посилення вимог) багато потенційних покупців не змогли отримати іпотечний кредит. Також значна їх частина зайняла вичікувальну позицію, очікуючи іпотечну кризу в Україні і відповідне зниження цін на житло. Це є наслідком інформаційної війни, яка фактично розгорілась між ріелторами і будівельниками з однієї сторони, і експертами та потенційними покупцями з іншої, і яка ще більш негативно впливає на даний ринок. Так, наприклад, на думку Голови Правління банку «Аркада» Костянтина Паливоди та Заступника Голови Правління банку «Аркада» Павла Гайдуцького, іпотечна криза Україні не загрожує оскільки «в Україні поки що немає тих передумов, які призвели до іпотечної кризи в США… Протягом 5-7 років відбуватиметься помірне зростання вартості житла не менш як на 20—30% щороку, адекватне зростанню цін на базові ресурси будівництва та іпотечні кредити» . Схожої думки дотримується і С.Тигіпко, який вважає що Україні іпотечна криза не загрожує, оскільки «існує колосальний попит на житло в Україні, 15 мільйонів наших громадян прагнуть поліпшити свої житлові умови. А підстав вважати, що економіка України гальмуватиме, немає». З іншої сторони, деякі експерти вважають, що іпотечна криза може повторитися, але зі своїми особливостями. Якщо в США криза була викликана надлишком пропозиції на ринку і масовими неплатежами по закладних, то в Україні ситуація протилежна. Зокрема, ключовим фактором, що впливає на скорочення обсягів ринку житлової нерухомості, є штучне зменшення попиту шляхом згортання іпотечних програм і збільшення процентних ставок по кредитах під впливом наростаючих інфляційних процесів. У той же час сам попит не зменшується, оскільки в Україні і зокрема в Києві, усе ще будують дуже мало і рівень забезпеченості нерухомістю мешканців України залишається в порівнянні з європейськими державами вкрай низьким.

Ук­раїнці на­разі по­чу­ва­ють­ся ду­же не­впев­не­но і три­вож­но. При­вид без­робіття і злиднів не кра­щий за при­вид ко­мунізму, що ма­рив­ся К. Марк­су. У час та­кої форс ма­жор­ної си­ту­ації пси­хо­логічна підтрим­ка на­се­лен­ня на­бу­ває не мен­шо­го зна­чен­ня, аніж ма­теріаль­на. Замість не­до­лу­гих ора­кулів, які з усіх те­левізійних ка­налів про­ро­ку­ють апо­каліпсис, керівни­ки дер­жа­ви ма­ли б за­спо­коїти націю, роз­повісти не про роз­брат між со­бою, який тільки дра­тує лю­дей,  а про за­хо­ди що­до про­тидії на­сту­пу кри­зи.

Ук­раїна з її ви­со­кок­валіфіко­ва­ним робітни­чим кла­сом, по­вним но­вих ідей на­уко­во технічним пер­со­на­лом, не­пе­ре­вер­ше­ни­ми у світі хлібо­ро­ба­ми, а та­кож ко­ри­сни­ми ко­па­ли­на­ми й най­ро­дючіши­ми ґрун­та­ми, твер­до й не­по­хит­но об­сто­ю­ю­чи національні інте­ре­си, здат­на зу­пи­ни­ти роз­кру­чу­ван­ня спіралі гро­шо­во кре­дит­ної, фінан­со­вої та еко­номічної кри­зи.


Висновки

Дослідивши обрану мною тему, я побачила, що світ за багато років потрясала не одна глибока фінансова криза. Це і криза 1929-1932 рр, і кризи 70-х, 80-х, 90-х років ХХ сторіччя. Вони всі були дуже руйнівними і мали досить негативні наслідки. Так, фінансові кризи мають звичку повторюватися і кожен раз з новими і все гіршими наслідками. Світова спільнота ще не навчилася запобігати  їх виникненню та боротися з ними досить швидкими темпами. Про це свідчить нова фінансова криза, яку світ переживає саме зараз. Тому я дійшла висновку, що ця тема дуже важлива та потребує детального вивчення, щоб мати можливість побороти цю «руйнівну силу» та запобігти її подальшому виникненню.

В цій курсовій роботі було досліджено теоретичні і практичні аспекти виникнення фінансових криз у глобальному середовищі. У роботі розглядалися передумови виникнення, механізми розгортання та поширення фінансових криз.

Я спробувала визначити вплив глобальної світової фінансової кризи на розвиток економіки в цілому та економіки країн з перехідною економікою та України, зокрема проаналізовано особливості взаємовідносин економіки України та загалом країн з перехідною економікою з глобальним фінансовим середовищем та визначено основні чинники потенційного утворення криз.

Втрати світових фінансових установ, в наслідок вируючої нині глобальної світової кризи, становили 1,8 трильйона фунтів стерлінгів (2,8 трильйона доларів).

Відповідно, криза такого масштабу не могла не зачепити економіку України, яка інтегрована у світову економіку. Незважаючи на заяви багатьох експертів, що світова фінансова криза не вплинула на економіку нашої державі, насправді криза призвела до відчутних наслідків. По-перше, українські банки зіштовхнулися із кризою ліквідності через обмеження доступу до закордонних кредитів, які кілька останніх років були основним джерелом збільшення обсягів кредитування. По-друге, криза в житловому будівництві, викликана значним скороченням іпотечного кредитування банками та побоюванням щодо повторення американської іпотечної кризи в Україні. По-третє, ріст цін на енергоносії надзвичайно серйозно впливає на всю економіку України, оскільки автоматично призводить до зростання цін на більшість товарів та послуг, вироблених в Україні. І по-четверте, через досить значний рівень інтегрованості економіки України в загальносвітову економіку, зростання рівня світової інфляції суттєво вплинули на ріст інфляції в Україні.

Зростаючий фінансовий хаос наносить серйозної шкоди реальній економіці: різке скорочення рівню зайнятості у США та Великобританії зараз розповсюджується на країни єврозони та загрожує глобальною рецесією. У 2009 році прогнозується падіння ВВП у США та країнах єврозони. За прогнозами, рівень безробіття у країнах ОЕСР зросте на 20% у найближчі шість місяців, хоча цілком можливо, що ця загроза ще недооцінена. У деяких країнах, що розвиваються, особливо в тих, де в банківській системі використовується велика кількість кредитів, або які мають великий бюджетний дефіцит, відбуваються масові скорочення та падіння доходів домогосподарств. Великий капітал залишає країни, що розвиваються, які не можуть дозволити собі втрату інвестицій. Проблема також ускладнюється зменшенням грошових переказів з-за кордону від робітників-мігрантів, які також втрачають роботу. За прогнозами МОП, рівень безробіття у світі виросте зі 190 мільйонів осіб у 2007 році до 210 мільйонів у 2009 році. Кількість людей, що працюють за суму менше долара на день зросте на 40 мільйонів осіб, а за 2 долара – на 11 мільйонів осіб.

Лідери урядів і центральних банків не повинні повторити помилок 1930-х років,  вживаючи заходи щодо збалансування бюджетів, скорочення заробітної плати і політики валютного обміну шляхом «жебракування у сусіда». Натомість лідери країн Великої двадцятки повинні запропонувати скоординований план відновлення націлений на стимулювання реальної економіки на національному і глобальному рівнях.

Дослідивши дану тему, я зрозуміла, що у країнах з перехідною економікою  уряди повинні так само протистояти економічному уповільненню через валютну політику, підтримку програм створення робочих місць і розширення або створення систем соціальних гарантій. МФУ не повинні повторити помилки азіатської фінансової кризи десятирічної давнини, здійснюючи тиск на країни, з тим, щоб вони збільшили процентні ставки, скоротили урядові витрати і дозволили банкрутство банків – протилежність того, що індустріалізовані країни роблять сьогодні. Замість цього країни з перехідною економікою  повинні бути заохочені підтримувати рівень зайнятості і надавати урядову допомогу найбільш вразливим верствам населення.

Отже, світова спільнота повинна вчитися на минулих помилках попередніх криз, щоб більше їх не припускатися і щоб швидше побороти вируючу нині в світі кризу. Необхідно терміново приймати необхідні рішення та виконувати дії щодо виходу із світової кризи. Якщо країни світу будуть діяти негайно та злагоджено, то за прогнозами світових експертів, країни Заходу почнуть виходити з світової фінансової кризи приблизно у 2012 році. Як вважає Віктор Лисицький(відомий економіст), Україна не надто відставатиме від них. За підсумками 4-х місяців, можна відзначити, що ситуація принаймні почала покращуватись, а ділова активність українців по регіонах впала не набагато відсотків.

Информация о работе Сучасні світові фінансові кризи: причини, наслідки, шляхи подолання. Глобальна фінансова криза в країнах з перехідною економікою