Сучасні світові фінансові кризи: причини, наслідки, шляхи подолання. Глобальна фінансова криза в країнах з перехідною економікою

Так само значними були обсяги припливу кредитів. За 2007 рік українська економіка запозичила 24,3 млрд. дол. США середньо- та довгострокових кредитів.

Друга хвиля стартувала на початку 2008 року, коли падіння фондових ринків світу, що трива­ло, зумовило переорієнтацію фінансових потоків з одних активів в інші, зокрема сировинні та енергетичні. Ці активи стали більш привабливими, що одразу стимулювало істотне зростання цін на сировинні ресурси. За підсумками січня—липня, ціна на метал у середньому за вісьмома регіонами світу зросла майже на 81%, вартість нафти марки Brent — на 32%. До моменту, коли з’явилися перші позитивні прогнози щодо світового валового збору зернових у 2008/2009 маркетинговому році, за 2007/2008 маркетинговий рік ціни на пшеницю (США, FOB) зросли в середньому на 79%.

З чо­го ж роз­по­ча­ла­ся та які при­чи­ни фінан­со­вої кри­зи 2008 - 20…? (коли вона закінчиться не знає ніхто, навіть висококваліфіковані фахівці). На­справді це не ли­ше фінан­со­ва кри­за, а фінан­со­ва, ва­лют­на, кре­дит­но банківська і в ціло­му світо­ва еко­номічна кри­за, бо нею охоп­ле­но всі ма­те­ри­ки включ­но з Ан­тарк­ти­дою (змен­ше­но фінан­су­ван­ня ек­с­пе­дицій).

Ніщо, зда­ва­ло­ся б, не віщу­ва­ло влітку 2008-го біди. Прак­тич­но всю­ди, в країнах Схо­ду й За­хо­ду, в роз­ви­не­них й не ду­же, зро­с­та­ло ви­роб­ництво,   об­сяг світо­вої торгівлі сяг­нув най­ви­щої по­знач­ки в історії, ціна ба­релі (боч­ки) наф­ти підстриб­ну­ла з 10 дол. у 1998 р. до 147. Банкіри ра­до по­ти­ра­ли ру­ки, кількість мільяр­дерів і мільйо­нерів збільшу­ва­ла­ся ледь не в ге­о­ме­т­ричній про­гресії. Прості лю­ди ли­шень роз­во­ди­ли ру­ка­ми: "Оце так!" Зви­чай­но, еко­номічний рівень різних країн не був од­на­ко­вим, про що свідчать дані ВВП де­я­ких країн у 2008 р. (трлн дол.):

По­глянемо уваж­но на ці ци­ф­ри. По пер­ше, як ба­чи­мо, ва­ло­вий внутрішній про­дукт США на по­ря­док більший, аніж у Росії, тоб­то рівно в 10 разів. По дру­ге, не­має чо­го радіти й Ук­раїні. Це тільки на пер­ший по­гляд мо­же зда­ва­ти­ся, що 200 мільярдів до­ларів ВВП   не ма­ло. На­справді ж це ду­же й ду­же ма­ло, на­ба­га­то мен­ше, ніж у не­ве­лич­ких за те­ри­торією і на­се­лен­ням Гол­ландії чи Бельгії. Ук­раїна по­ки що бідна, як цер­ков­на ми­ша. 70 %  її гро­ма­дян ви­т­ра­ча­ють на день не більше 3 до­ларів. Во­на мо­же ви­гля­да­ти за­мож­ною хіба що порівня­но з Та­д­жи­ки­с­та­ном, де ВВП вза­галі жа­люгідний   0,005 трлн дол., або 5 мільярдів.

По­ча­ла­ся світо­ва кри­за із зовсім, зда­ва­ло­ся б, ма­ло­помітної події. Двоє братів ша­х­раїв, влас­ників аме­ри­кансь­ко­го бан­ку "Leman brothers" ошу­ка­ли вклад­ників на 3 мільяр­ди до­ларів. Цей банк не мож­на порівня­ти з найбільши­ми ко­мерційни­ми бан­ка­ми США шти­бу "Chase Manhetten bank", "Citi Corporation", "Bank of America", "J. Р. Morgan and Co", "Security Pacific Corporanion", "Chemical Bank", але він був пов'яза­ний ко­ре­с­пон­дентсь­ки­ми ра­хун­ка­ми з низ­кою аме­ри­кансь­ких і західноєвро­пейсь­ких банків. І ко­ли ау­дит ви­я­вив ша­х­рай­ст­во, по­ча­ла­ся паніка. Все б вщух­ло, як­би не з'ясу­ва­ло­ся, що ве­ли­чезні гроші бу­ло на­да­но ко­мерційни­ми бан­ка­ми країни для купівлі жит­ла, лег­ко­виків то­що. До цьо­го слід до­да­ти од­ну, на пер­ший по­гляд, див­ну річ. Спо­лу­чені Шта­ти, ця єди­на в світі су­пер­дер­жа­ва, ма­ли ко­ло­саль­ний, у 1,4 трлн дол., борг, зро­зуміло, не зовнішній, а вла­сним кор­по­раціям і на­се­лен­ню, про­те, хо­ча від боргів, як ка­жуть, ніхто не вми­рав, але спо­кою во­ни не до­да­ють. Відтак паніка пе­ре­ки­ну­ла­ся на фон­дові біржі; кур­си акцій Доу Джон­са і, хо­ча й не мен­шо­го, але пов'яза­но­го з новітніми тех­но­логіями кур­су На­здак по­ча­ли стрімко па­да­ти. Рівно­час­но з та­кою ж швидкістю де­шев­ша­ла па­лич­ка «ви­ру­ча­лоч­ка» росій­сько­го бю­д­же­ту -   наф­та. Те­пер бан­ки замість рек­лам­них «за­зи­вал» ста­ли схо­жи­ми на фор­теці зі щільно за­чи­не­ни­ми бра­ма­ми.

Зараз Обсяги боргу уряду США та юридичних і фізичних осіб настільки значні, що дехто з експертів не виключає варіанта, коли американський істеблішмент погодиться на накачування американської економіки надзвичайно великою кількістю грошових знаків, які призведуть до дуже значного знецінення національної валюти та всіх боргових зобов’язань. Побоювання саме такого сценарію, а план Полсона певною мірою закладає такий розвиток подій, схоже, ще більше обвалює не тільки американський, а й усі фондові біржі світу.

Зменшення надійності долара США як засобу платежу та засобу заощадження неминуче призведе до паралічу всієї системи міжнародних розрахунків. Можливе істотне скорочення обсягів міжнародної торгівлі – як наслідок падіння попиту на основні види ресурсів та зростання економічної кризи у великій кількості країн, економіка яких більшою мірою залежить від експорту сировинних ресурсів. Це багато в чому стосується й України, але це тема окремої статті.

Є й інші ризики. Криза американської економіка не може не спричинитися до суттєвого скорочення впливу США на події у світі. На якийсь час уряду США, хто б не став Президентом країни – Обама чи Маккейн, буде не до міжнародних проблем, їм доведеться займатися проблемами у власній країні. Це може призвести до зменшення ролі США як міжнародного поліцейського, якого багато хто не люблять, але з позицією якого змушені рахуватися.

Ураховуючи, що роль ООН та Ради Безпеки ООН істотно обмежена протиріччями між США та Росією, можна очікувати ескалацію напруги в багатьох точках світу, де регіональні вожді спробують посилити свій вплив, у тому числі силовими засобами. Саме такий розвиток подій ми усі мали можливість побачити під час останніх подій на Кавказі. (Проте тоді криза, яка вдарить передусім по сировинних державах, ще не розгорнулася).

 Отже, у найближчі роки весь світ чекають великі зміни, які вплинуть на подальший розвиток світової економіки та геополітику.

2.2.2                 Пошуки причин виникнення та шляхи подолання фінансових «шоків» для світової економіки.

Фінансову кризу, що почала проявлятись з кінця 2007 р. у США і розповсюдилась з середини 2008 р. на розвинуті країни й на країни, які розвиваються, сьогодні практично усі називають світовою фінансовою кризою. Проте необхідно розвіяти цей міф. Криза безумовно має глобальний характер, однак причиною всіх негараздів є не суто сфера фінансів, яка тісно переплітається з іншими сферами економіки і чинить на них тиск. Звичайно, світова криза дійсно проявилась у вигляді глобальних фінансових шоків і не локалізувалась на рівні фінансів, а пішла далі, привівши донедавна стійкі економіки світу до інфляційних процесів, знецінення національних валют та як результат до економічного спаду в реальному секторі. Але з впевненістю можна говорити про те, що глобальні кризові процеси мають дещо глибші коріння, які протягуються до самого лона капіталістичних економічних відносин – способу капіталістичного виробництва і його протиріч.

Пропоную говорити не про глобальну фінансову кризу, а про глобальну системну економічну кризу, що в часі вбачається об’єктивним результатом капіталістичного способу виробництва за умов відсутності суттєвих імпульсів до реалізації в реальному секторі продуктів науково-технічного прогресу та за умов недостатнього впливу транснаціональних корпорацій країн, що перегріті капіталом, на «необжиті» капіталом території. При цьому криза є глобальною, оскільки від неї страждають як економіки розвинутих індустріальних країн, так і економіки країн, які розвиваються та країни з перехідною економікою, що спільно утворюють світовий ринок.

З одного боку, розвинуті індустріальні країни є носіями кризи в зв’язку з тим, що вони характеризуються низькою ефективністю від подальшого вкладання капіталу з огляду на низькі рівні процентних ставок через достатні (надлишкові) обсяги капіталу. З іншого боку, країни, що розвиваються та трансформаційні країни є привабливими країнами для глобальних інвесторів з точки зору високих процентних ставок з огляду на дефіцит капіталу в цих країнах. Однак останні або не встигають абсорбувати капітал з розвинутих країн в зв’язку з відносно низькою вартістю життя та низьким рівнем життя або ж проводять захисну зовнішньоекономічну політику і не прагнуть багатоспекторної зовнішньої лібералізації їхніх економічних систем, а отже, свідомо гальмують приток капіталу з розвинутих країн. В очікуванні інфляційних процесів та зрештою економічного спаду внаслідок перегріву капіталом розвинуті країни, а переважно США та країни ЄС вимушені проводити відповідну антициклічну монетарну та фіскальну політику, що викликає в світовій валютній системі валютні війни девальвацій та ревальвацій, а отже, створює валютні та фінансові шоки навколо ключових валют для решта країн світу, які де-факто прив’язують свої національні валюти до ключових. І цей антагонізм не здолати до тих пір, поки корпорації розвинутих країн не профінансують нову технологічну хвилю і не розповсюдять нову технологію по своїй економічній системі, що потенційно може збільшити продуктивність факторів виробництва, або поки країни, що розвиваються і деякі країни з перехідною економікою не поглиблять економічну лібералізацію і не відкриють свою економічну систему для міжнародної конкуренції, а отже, для транснаціонального капіталу. В процесі подальшого нагромадження капіталу проблема повторюється і так само загострюється, а глобальна економічна система в сучасній її формі функціонування вимагатиме тих самих рецептів «оздоровлення».

Глобальна фінансова криза як структурний елемент глобальної економічної кризи, що тільки почала розгортатись і має не прогнозований результат для глобальної економічної системи, втілює у собі чинники структурного, циклічного та спекулятивного характеру. Слід виділити такі причини її розгортання:

1. Криза капіталістичного перевиробництва, яка загострилась, зокрема, внаслідок стимулюючої інвестиції та обсяги випуску продукції кредитної пропозиції. Для розвинутих суспільств світове перевиробництво означає перенасиченість ринків диференційованою продукцією, а для країн, що розвиваються - недостатній платоспроможний попит на таку продукцію. Великі транснаціональні виробничо-торговельні компанії США та Європи отримували кредити у фінансових інституцій з метою розширення своєї операційної та інвестиційної діяльності і при цьому намагались довести своїм кредиторам наявність чудових перспектив від використання принципу порівняльної переваги, а отже, зростання конкурентоспроможності на нових ринках. Послаблення кон’юнктури світових товарних ринків (зокрема, внаслідок насичення старих ринків продукцією, а також через недостатню пропозицію нафти і газу та дискретне, а потім бурхливе перманентне зростання цін на них в період 2006- першого півріччя 2008 рр.) поставило під сумнів очікувані результати на ринках країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою і зумовило недоотримання компаніями належних прибутків. В окремих випадках інвестовані кошти не компенсувались доходами і деякі компанії показували навіть збитки. Поточна кредиторська заборгованість змушувала брати чергові довгострокові кредити у фінансово-банківському секторі. Однак, останній відчув ризики неповернення і почав практикувати кредитну рестрикцію. Поточні вимоги змусили багато компаній скручувати свої активи шляхом відтягнення інвестицій з певних ринків, продавати активи або шляхом вимоги повернення дебіторської заборгованості розраховуватись з кредиторами. Це означало суттєве зменшення вартості активів (наочним прикладом є General Motors –скорочення активів з 476 млрд.$ у 2005 р. до 186 млрд.$ у 2006 р.), або/і погіршення фінансового стану, очікування банкрутства для певних учасників ринку, що вплинуло на падіння курсів акцій певних компаній та міжнародних фондових індексів провідних країн світу.

2. Світова криза споживання, причиною якої стало необмежене і сприятливе кредитування на ринку іпотечного житла, що супроводжувалося спекулятивним ціноутворенням на житлові об’єкти. В США та в країнах Європи проявився феномен «житлових бульбашок» („housing bubble“), оскільки взяті населенням кредити на житло виявились незабаром

проблемними. Реакцією на ці процеси стала кредитна рестрикція з боку банків, що зумовило рецесію на ринку нерухомості. Крім цього, з огляду на широкомасштабне отримання в іпотечний кредит житла, в населення США та країн Європи скорочувалась схильність до платоспроможного споживання товарів масового виробництва. Слід сказати, що беззаперечним є факт застою у реальних заробітних платах американців вже протягом декількох декад при постійно зростаючому споживанні. Для стимулювання неплатоспроможного попиту як в розвинутих, так і в менш розвинутих країнах транснаціональні промислово-фінансові структури в 2000-х рр. розгортали для суспільства різні схеми споживчого кредитування. Реалізація доктрини глобального конс'юмеризму („global consumerism“) транснаціональними концернами чітко описує зв’язок між світовою кризою перевиробництва та кризою споживання.

3. Перевищення норми співвідношення кредитних коштів над вкладеними депозитами веде до проблеми дефіциту ліквідності у банків. Ця проблема породжується вищеописаними структурними чинниками і додатково загострюється панікою вкладників депозитів через очікування банківської кризи, що зрештою призводить до «нападу на банки» («run on a bank”), тобто до вилучення вкладниками з банківських установ депозитних вкладів. Якщо комерційні банки не здатні витримати натиск вкладників і через це можуть оголосити себе банкрутом, центральні банки країн для збереження стабільності банківської системи можуть надати кредит (рефінансування) для відновлення ліквідності цих комерційних банків. Якщо і це не допомагає, то уряди країн здатні вдаватись до їхньої націоналізації (прикладом є англійський банк Northern Rock plc, який в лютому 2008 був націоналізований через напад вкладників та втрату ліквідності). Аналогічні напади притаманні і для інвестиційних банків, які займались субстандартними заставними фінансовими інструментами (subprime mortgages) і опинились на грані банкрутства, такі як Lehman Brothers і Bear Stearns в 2008 р.

4. Проблема завищених цін на фінансові активи (overvaluated financial assets) на фондових біржах, коли актуальні біржові котирування по всій ймовірності перевищують вартість майбутніх доходів (з врахуванням майбутньої вартості грошей). Такі цінові перекоси є відображенням дисбалансу між оцінкою фінансовими директорами певних компаній (під впливом їхніх біржових посередників) вартості фінансових активів та існуючими структурними негараздами в умовах перевиробництва, закінчення потенціалу росту в секторах з кінцевими фазами життєвого циклу товару, переоціненими можливостями на нових ринках, а також дійсним станом справ з швидкою ліквідністю банківського сектору. Виникнення фондової бульбашки („stock bubble“) означає, що учасники ринку, оцінюючи негативні тенденції розвитку компаній, фінансовими активами яких вони володіють, відчувають обвал на фондовому ринку і намагаються звільнитись від цих фінансових активів шляхом їхнього продажу, що зумовлює зрештою тиск на зниження цін за цими активами. Фондові біржі, в свою чергу, попереджаючи зменшення своєї капіталізації, призупиняють або заморожують торги і це веде до зростання паніки серед учасників фондового ринку в цілому.

5. Валютна гегемонія тріади США-ЄС-Японії у сформованій Ямайській світовій валютній системі, коли за режиму керовано-плаваючих валютних курсів проведення антициклічної та врівноважуючої платіжний баланс монетарної (грошово-кредитої та валютно-курсової) політики дозволяє вищезазначеному блоку розповсюджувати валютні та фінансові шоки на економічні території країн, функціонування економічних систем яких значною мірою залежать від ключових валют тріади. Отже, на нашу думку, сьогоднішня глобальна фінансова криза чітко пояснюється: