Сутність та призначення податків

Отже, пiд податковим перiодом розумiють календарний piк або iнший перiод, який стосується окремих податкiв i по закiнченнi якого визначається база оподаткування, розраховується розмiр податку, який пiдлягає сплатi. Biн може складатись з кiлькох звiтних перiодiв, коли податок сплачується авансовим методом (наприклад, податок з доходів фізичних осіб, коли остаточний розмiр цього податку визначається в кiнцi календарного року згiдно з заповненою податковою декларацiєю).

Основною вимогою при  цьому повинно бути те, що упродовж усього податкового перiоду об'єкт  не може оподатковуватись кiлька разiв. Податковий перiод також використовується i для проведення аналiзу та розрахунку результатiв дiяльностi пiдприємства.

      9.    Податковий оклад - це розмiр податку, який стягується з одного об'єкта або одного виду дiяльностi (наприклад, акцизний збiр з однієї партiї виробiв).

10.   Податковий звіт — документ,  що подається до податкової

інспекції зі звітними даними про розрахунки з бюджетом;

          11.     Податкові канікули - відстрочення на певний період належних до сплати сум податків або повне звільнення від сплати податку протягом певного періоду;

12. Податковий кредит - термінова відстрочка податку, який належить до сплати підприємством у бюджет в календарному році;    
13. Податкова санкцiя - являє собою збiльшення податкових платежiв при встановленнi порушення чинного законодавства з боку платника податку.

         14.      Податкова квота - частка податку в загальному розмiрi доходу платника податку.

 

2.2. Податкові пільги та знижки.

Досить важливою системою є система податкових пільг, що веде до зменшення оподатковуваного об'єкта. Вона має різноманітні форми і будується для кожного податку з урахуванням пріоритетів національної фіскальної політики.

Пільги — це надання переваги, часткове або повне звільнення від виконання встановлених правил, обов'язків або полегшення умов виконання їх. Податкові пільги — це звільнення від податків згідно з чинним законодавством. Вони є одним із елементів податкової політики і переслідують як економічну, так і соціальну мету. Використовуючи податкові пільги, держава регулює певні економічні процеси і забезпечує соціальний захист окремих видів діяльності та груп населення. Перелік податкових пільг визначається законами України та інструкціями Міністерства фінансів України про порядок нарахування і сплати тих чи інших податків.

Залежно від того, на зміни якого з елементів  структури податку — об'єкта оподаткування, податкової бази чи ставки податку — спрямована пільга, роблять поділ пільг на три групи:

— звільнення;

— вилучення;

— знижки;

— податкові кредити.

Звільнення(повне або часткове) від податку — це законодавче визначення конкретних фізичних і юридичних осіб, звільнених від сплати певних видів податків.

Вилучення — це податкові пільги, спрямовані на виключення з оподатковуваного доходу окремих предметів (об'єктів оподаткування).

Вилучення можуть надаватись як усім платникам податку, так і окремим їхнім категоріям; як постійно, так і на визначений строк.

Знижки — це пільги, спрямовані на скорочення податкової бази. Вони пов'язані не з доходами платника податків, а з видатками. Так, платник податків має право зменшувати оподатковуваний прибуток на суму перерахованих ним коштів у благодійні фонди, підприємствам освіти, охорони здоров'я, культури тощо.

Податкові кредити — це пільги, спрямовані на зменшення податкової ставки або податкового окладу. Об'єктом в даному випадку виступає обчислена сума податку, а не доходи або видатки платника.

Політика України має стимулювати  вітчизняне виробництво з метою підвищення купівельного попиту "і конкурентоспроможності окремих видів товарів (продукції) на внутрішньому ринку. Одним із аспектів такого стимулювання при оподаткуванні і є надання пільг та інших заохочень. При наданні пільг оподаткування розглядається не як бар'єр на шляху розвитку і не як безповоротна втрата більшої частки доходів, а як усвідомлена необхідність відрахувань на розвиток охорони здоров'я, страхування, соцзабезпечення власне платників податків.

Законодавством України передбачено  особливі пільги, які можна поділити на дві групи:

— перша включає відносно традиційні і сталі звільнення від податку незалежно від обставин (звільнення від сплати податку окремих груп платників);

— друга характеризується певною короткотривалістю стосовно конкретних об'єктів.

Відповідно до статті Закону України  «Про систему оподаткування» встановлення і скасування пільг платникам податків здійснюється Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами згідно із законами про оподаткування.

Серед найбільш поширених є такі види податкових пільг:

— повне або часткове звільнення від сплати деяких податків;

— податкові скидки для окремих підприємств, галузей, регіонів;

— неоподатковуваний мінімальний рівень прибутків;

— виключення з оподатковуваних прибутків деяких витрат платників податків;

— повернення раніше сплачених податків (податкова амністія) та ін.

Податкові пільги завжди були і залишаються  об'єктом особливої уваги та зацікавленості всіх платників податку, оскільки - наявність комплексу податкових пільг означає повне або часткове звільнення юридичних і фізичних осіб від обов'язкових платежів. В умовах ринкових відносин вони виступають необхідною передумовою для активного використання всіх податкових інструментів з метою економічного і правового регулювання соціальних процесів, стимулювання розвитку виробництва тощо. Передбачені законодавством пільги надаються залежно від об'єктів та суб'єктів оподаткування і значення їх для розвитку народного господарства країни. Пільги мають носити постійний, сталий характер і не бути амністією для неплатників податків.

На думку деяких економістів, податки  повинні сплачувати всі, в кого виникає той чи інший об'єкт оподаткування. Пільги можливі й потрібні, якщо вони мають цілеспрямований характер — стимулюють інвестиційну та інноваційну діяльність, сприяють виконанню загальнодержавних програм і мова може йти тільки про пільгові податкові ставки, встановлені на якийсь термін. Причому, по-перше, надання таких пільг має бути добре обумовленим, виваженим, процесом, а по-друге, — водночас вирішувати питання про компенсаційні заходи щодо доходної частини бюджету.

Інші вважають, що окремі пільги в  оподаткуванні можливі лише з трьох позицій: щодо експортних операцій, інвестицій і новостворених підприємств.

З наведеними доказами не можна не погодитися, тому що, коли немає чіткої концепції податкової політики, пільги до недавнього часу надавалися широкому колу суб'єктів підприємницької діяльності на шкоду інтересам держави.

Пільги мають встановлюватися  лише стосовно об'єкта, а не суб'єкта оподаткування.

Всупереч вимогам ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», якою передбачається, що встановлення і скасування податків та пільг здійснюється Верховною Радою України, а ставки податків та пільги не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законодавчими актами України, крім законів про оподаткування. Президент і Кабінет Міністрів України протягом багатьох років видавали нормативні акти, якими встановлювали або скасовували пільги суб'єктам підприємницької діяльності. Часто такі нормативні акти не кореспондувалися між собою, а іноді просто суперечили один одному, що призводило до всіляких порушень як з боку платників податків, так і працівників податкових адміністрацій.

Нині дещо упорядковано надання  податкових пільг. Ряд їх скасовано.

Природно виникає запитання: які  пільги залишилися в системі оподаткування  і якими нормативними актами вони регулюються?

Так, Закон України «Про оподаткування  прибутку підприємств» не визначає прямих пільг для платників податку, але згідно із статтями 7, 11 передбачено ряд особливостей при оподаткуванні підприємств та організацій.

Ці особливості полягають в  тому, що:

— не підлягають оподаткуванню виграші у державній грошовій лотереї. Під державними грошовими лотереями слід розуміти лотереї, які передбачають наявність призового фонду в розмірах не менш як 50 відсотків від суми отриманих доходів, а також відрахувань до Державного бюджету України в розмірі не менш як 30 відсотків від доходів, що залишаються у розпорядженні після виплат призового фонду;

— випуск і проведення лотереї, які відповідають зазначеним вимогам, підлягають реєстрації в Міністерстві фінансів України, яке встановлює вимоги щодо порядку фінансового контролю над діяльністю агента з проведення лотереї.

Від оподаткування  звільняються доходи неприбуткових організацій. Неприбутковими організаціями є:

а) органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів;

б) благодійні фонди та благодійні організації, створені в порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, в тому числі громадські організації, створені з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчі спілки та політичні партії;

в) пенсійні фонди, кредитні спілки;

г) інші, ніж визначені в абзаці «б» цього підпункту, юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання  прибутку згідно з нормами відповідних  законів;

д) спілки, асоціації та інші об'єднання юридичних осіб, житлово-будівельні кооперативи, створені для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників і не проводять підприємницької діяльності, за винятком отримання пасивних доходів;

е) релігійні організації, зареєстровані  в порядку, передбаченому законом.

Доходи неприбуткових організацій  становлять:

— кошти або майно, які надходять безоплатно або як безповоротна фінансова допомога чи добровільні пожертвування;

— пасивні доходи;

— кошти або майно, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг.

З метою оподаткування центральний  податковий орган веде реєстр всіх неприбуткових організацій. У разі ліквідації неприбуткової організації її активи мають бути передані іншій неприбутковій організації відповідного виду або зараховані до доходу бюджету.

Звільняється  від оподаткування прибуток підприємств, заснованих всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів, і майно яких є їхньою власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім прибутку, одержаного від грального бізнесу. Протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, котрі мають там основне місце роботи, в цих організаціях має становити не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, а фонд оплати праці таких інвалідів — не менш як 25 відсотків від суми витрат на оплату праці, що належать до складу валових витрат.

Перелік всеукраїнських громадських  організацій інвалідів, на які поширюється ця пільга, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Також звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів.

Перелік спеціальних продуктів  дитячого харчування встановлюється Кабінетом  Міністрів України.

Оподатковується в розмірі 50 відсотків від діючої ставки прибуток від продажу інноваційного продукту, заявленого під час реєстрації в інноваційних центрах, створених відповідно до закону. Ці пільги діють перші три роки після державної реєстрації продукції як інноваційної.

Не включаються  до валових доходів при оподаткуванні  прибутку кошти, отримані Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізницею), а також залізницями від підприємств, організацій та їхніх структурних підрозділів, які перебувають у функціональному підпорядкуванні Укрзалізниці і залізниць. Ці кошти перераховуються ними за рахунок чистого прибутку, що залишається в розпорядженні таких підприємств за результатами звітного періоду після сплати всіх зобов'язань, у тому числі податків, зборів (обов'язкових платежів), строк погашення яких настав.

До 1 липня 1997 року прибуток підприємств з іноземними інвестиціями, зареєстрованих до 1 січня 1995 року, не оподатковувався протягом п'яти років з моменту внесення кваліфікаційної інвестиції.

Такі пільги поширювалися на підприємства з іноземними інвестиціями, якщо кваліфікаційна іноземна інвестиція не відчужувалася протягом пільгового періоду.

З 1 липня 1997 року оподаткування прибутку спільного підприємства з іноземними інвестиціями здійснюється в загальновстановленому порядку, оскільки в новій редакції Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 p. окремі пільги підприємствам з іноземними інвестиціями не передбачено.

При оподаткуванні нерезидентів не підлягають оподаткуванню доходи, отримані нерезидентами як проценти або доход (дисконт) на державні цінні папери, продані (розміщені) нерезидентам за межами території України через уповноважених агентів — нерезидентів, чи проценти, сплачеш нерезидентам за отримані Україною позики (кредити або державні зовнішні запозичення), які відображаються в Державному бюджеті України чи кошторисі Національного банку України.

Суми доходів нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплата вартості фрахту транспортних засобів, оподатковуються за ставкою 6 відсотків до джерел виплати цих доходів за рахунок таких виплат, а суми доходів нерезидентів, отримані (нараховані) як страхові внески, страхові платежі або страхові премії від перестрахування ризиків, у тому числі страхування ризиків життя на території України та ризиків резидентів за межами України, оподатковуються за ставкою 15 відсотків у джерела виплати їх за рахунок таких виплат.

Доходи нерезидентів, отримані (нараховані) як страхові внески, страхові платежі  або страхові премії від страхування ризиків та страхування ризиків життя на території України, а також у формі надання рекламних послуг на території України, оподатковуються за ставкою 30 відсотків до джерел виплати їх за рахунок таких виплат.