Сутність та призначення податків

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сплачують податок на прибуток у порядку і в розмірах, передбачених Законом «Про оподаткування прибутку підприємств», за підсумками звітного податкового року.

Валові доходи і витрати підприємств-виробників сільськогосподарської продукції, утримані (понесені) протягом звітного податкового року, підлягають індексуванню за офіційним індексом інфляції за період від місяця, наступного за місяцем понесення таких витрат (отримання доходів), до кінця звітного податкового року.

Сума нарахованого податку зменшується  на суму податку на землю, що використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.

Якщо за результатами звітного податкового  року такі підприємства мали балансові  збитки, то ці збитки переносяться на зменшення валових доходів майбутніх податкових років.

Це оподаткування не поширюється на підприємства, основною діяльністю яких є виробництво, продаж продукції квітково-декоративного рослинництва, дикорослих рослин, диких тварин і птахів, риби (крім риби, виловленої в річках та закритих водоймах), хутряних товарів, лікеро-горілчаних виробів, пива, вина та виноматеріалів (крім виноматеріалів, що продаються для подальшої переробки), які оподатковуються в загальному порядку.

Сільськогосподарські підприємства звільняються від сплати авансових  внесків податку на прибуток.

Валові доходи від страхової діяльності (крім страхування ризиків життя) страховиків-резидентів оподатковуються за ставкою 3 відсотки від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності.

Існує пільга з прибуткового податку (в межах п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів на кожний повний місяць) учасникам бойових дій, інвалідам війни, особам, котрі мають особисті заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», передбачена ст. 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 1994 рік».

Закон України «Про плату на землю» передбачає пільги для певної категорії  землекористувачів. Відповідно до статті 11 цього закону від земельного податку звільняються:

—   заповідники, національні, дендрологічні і зоологічні парки, ботанічні сади;

— заказники (крім мисливських), дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю;

— державні сортовипробувальні станції та сортодільниці, а також землі радгоспів, що використовуються цими станціями і дільницями для випробування сортів сільськогосподарських культур;

— заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, спеціалізовані санаторії з реабілітації хворих згідно із списком Міністерства охорони здоров'я України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади, а також навчально-виховні заклади, підприємства, об'єднання та організації товариства сліпих і глухих, громадські. організації інвалідів та їхні об'єднання;

—   заклади фізичної культури та спорту, за винятком кооперативних і приватних;

—  благодійні фонди;

— інваліди І та II груп, учасники Великої Вітчизняної війни і прирівняні до них особи, вдови військовослужбовців, які загинули при виконанні державних обов'язків, пенсіонери;

— громадяни, котрим у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали від чорнобильської катастрофи, а також громадські об'єднання осіб, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи.

Пільгова система поширюється  на різні форми одержання доходів, адже вона є своєрідним орієнтиром для юридичних або фізичних осіб під час вибору ними сфери діяльності.

 

 

 

 

 

 

III. Проблема оптимального оподаткування.

3.1. Принципи оподаткування.

Податкова система України - це сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що стягуються у бюджети та у державні цільові фонди, а також принципи і методи їх стягнення.

Принципи оподаткування  – розроблене на наукових засадах зведення догматичних, раціоналістичних, етичних і нормативних положень стосовно функціонування податкової системи, це неформальний кодекс поведінки всіх учасників податкового процесу, однаково рекомендаційний як для податкової служби, так і платників податків. Принципи виконують роль стандартів податкової системи, провідних настанов щодо проведення податкової політики та розробки технологій оподаткування. Одні принципи виведені теоретично з певних суспільних ідеалів, другі опираються на емпіричний досвід, віковічну податкову практику. Призначення принципів полягає в узгодженні двох основних вимог до податкової системи: задоволення фіскальних потреб держави при врахуванні інтересів платників податків. Тому наукове обґрунтування принципів оподаткування виходить із задач виконання державних функцій і впливу податків на економічну діяльність.

    Принципи були  важливим питанням і в минулому. Ще А. Сміт та Вагнер намагалися віднайти основні принципи та визначити їх зміст. Помітно, що принципи оподаткування, викладені А. Смітом у знаменитій книзі “Добробут націй” (1776 р.), опираються на філософсько-етичну доктрину з його праці “Теорія моральних почуттів” (1759 р.). Заслуговує на увагу (1992 р.) зведення принципів оподаткування, розроблене експертами з Гарвардського університету(1992 р., США).Звичайно, універсальні істини оподаткування дійсно існують, але вони видозмінюються в залежності від конкретних соціально-економічних умов. Тобто, принципи не тільки логічна, але й історична категорія. В сучасній законодавчій практиці не рідкість відмова від запровадження певних податків чи заходів податкової політики у зв’язку з складністю адміністрування ними, навіть якщо вони відповідають вимогам фінансових, економічних і соціальних принципів.  
 Отже, сучасна податкова система України побудована за такими основними принципами, визначені статтею  №3 Закону України „Про систему оподаткування”.

1. Обов'язковість сплати  податків, зборів і інших обов'язкових  платежів. Цей принцип передбачає, що кожна юридична або фізична особа повинна брати участь у фінансуванні державним потреб шляхом сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

2. Стимулювання підприємницької  діяльності та інвестиційної активності шляхом впровадження пільгового оподаткування, яке спрямоване на розвиток виробництва.

3.Стимулювання науково-технічного  прогресу, технологічно-оновленого  виробництва, високотехнологічної  продукції, виходу вітчизняних  виробників на світовий ринок, 

4. Соціальна справедливість. Цей принцип передбачає, що встановлення податків, зборів та інших обов'язкових платежів здійснюється виходячи з необхідності фінансування витрат держави, визначених у процесі затвердження державного і місцевих бюджетів. Податкова система не може бути жорсткою для одних та ліберальною для інших платників податків.

5. Рівнозначність і пропорційність. Принцип передбачає встановлення зобов'язань перед бюджетом із врахуванням можливостей платників і результатів їхньої діяльності шляхом застосування єдиних або диференційованих ставок оподаткування.

6. Рівність і недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації. Цей принцип передбачає, що під час визначення зобов'язань зі сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів необхідно забезпечити однаковий підхід до суб'єктів господарювання.

7. Економічна доцільність(обґрунтованість). Принцип передбачає, що встановлення податків, зборів, обов'язкових платежів здійснюється на підставі показників розвитку економіки України, її фінансового стану.

8. Стабільність податкового законодавства. Цей принцип передбачає, що загальний рівень оподаткування, розміри податкових ставок, і порядок визначення бази оподаткування і податкові пільги повинні бути незмінними протягом бюджетного року.

9. Рівномірність сплати. Принцип передбачає, що для забезпечення рівномірного надходження у бюджет коштів сплата податків повинна здійснюватись у певні строки.

10. Гнучкість. Принцип визначає, що податкове законодавство повинно своєчасно реагувати на зміни в соціально-економічному житті держави без порушення стабільності податкового законодавства.

11. Інфляційна нейтральність.

12. Недопущення подвійного оподаткування одного й того ж об'єкта оподаткування,

13. Гласність. Цей принцип передбачає, що щорічно певна виконавча влада офіційно публікує відомості про суми зібраних податків, зборів, обов'язкових платежів і про їх витрачання.

14. Ефективність адміністрування. Принцип передбачає, що процедура податкових стягнень повинна бути максимально простою для платників податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

15. Доступність та однозначність тлумачення норм податкового законодавства.

16. Компетенція. Підтримання меж встановленої компетенції до встановлення і після скасування податків, зборів, інших обов'язкових платежів.

 

 

 

3.2. Способи стягнення податків.

 У світовій практиці визначають кілька способів і методів стягнення податків. Порядок розрахунку та сплати податків визначається відповідними законами та методичними рекомендаціями до цих законів. Розрахунок податку робить безпосередньо платник, він же несе відповідальність за розмір розрахунку. Конкретний спосіб сплати податку визначається чинним законодавством.

Кадастровий спосіб передбачає використання кадастрів, тобто реєстрів, які складаються з переліку найтиповіших об’єктів (доходи, земля), які класифікуються за зовнішніми ознаками. Це дає змогу визначити середню дохідність об’єкта обкладання. До зовнішніх ознак належать:

• при сплаті земельного податку — розмір ділянки оподаткування, кількість живності, віддаленість від транспортних шляхів, ринків збуту тощо;

• при промисловому податку — потужність підприємства, кількість верстатів, чисельність працівників.

Середня дохідність об’єкта  при цьому може значно відхилятися  від дійсної. Цей спосіб передбачає наявність поземельного, майнового, промислового кадастру і застосовується при слабкому розвитку податкового апарату. Кадастровий спосіб має і суттєві недоліки:

• утворення відповідних кадастрів потребує тривалого часу, і це призводить до зростання витрат на стягнення податків;

• встановлення деякого рівня дохідності призводить до регресивності оподаткування;

• визначені дані кадастрових оцінок швидко старіють внаслідок диференціації майна та доходів платників податку.

У сучасних умовах цей  спосіб в Україні не застосовується. Він використовується в інших  країнах для визначення насамперед місцевих податків.

Біля джерела. Сплата податку здійснюється безпосередньо при оплаті доходу платника. Так, наприклад, відбувається сплата прибуткового податку з громадян України. Податок стягується підприємством (тобто юридичною або фізичною особою при видачі найманому працівнику заробітної плати або іншого доходу). Це ж стосується і сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування та страхування на випадок безробіття. Сплата податку до отримання доходу працівником виключає можливість ухиляння від сплати податку, тому що його розрахунок проводиться централізовано бухгалтерією підприємства.

Авансовий спосіб. Сутність цього способу полягає в тому, що платник податку сплачує його частками протягом усього податкового періоду. Кінцева сплата податку відбувається в кінці податкового терміну. Розмір частки, яка сплачується як аванс, визначається на підставі:

• загального розміру сплати податку за попередній період (наприклад, при розрахунку щомісячного розміру сплати за основу приймається загальний розмір податку за попередній квартал);

• податкових платежів у плановому періоді (при цьому розміри сплати, як правило, встановлюються в рівних частках);

• розміру авансового платежу, який визначається податковим органом, податковим інспектором, про що він сповіщає письмово платника податку.

При цьому способі  обов'язково встановлюється кінцевий термін повної сплати податку, якого  повинен дотримуватись платник.

Кінцевий за результатом. Цей спосіб передбачає сплату податку з одночасним заповненням податкової декларації та здачею її в податкові органи. У податковій декларації платник податку звітує про свої доходи на підставі бухгалтерської та фінансової звітності. При цьому способі визначаються два варіанти: 1. Платник податку заповнює декларацію і подає її в податковий орган, який і визначає кінцевий розмір податку до сплати.

                                     2. Платник податку самостійно, згідно з податковою декларацією, визначає розмір сплати і до здачі податкової декларації сплачує податок і одночасно подає в податкову адміністрацію документ про сплату податку й податкову декларацію.

В Україні цей спосіб застосовується як при оподаткуванні  фізичних осіб (при сплаті прибуткового податку з громадян в кінці  року, які, крім основної роботи, працюють в інших місцях), так і для юридичних осіб (наприклад, при сплаті податку на прибуток, ПДВ).

Оцінка об'єкта на підставі податкової декларації свідчить про  високий рівень розвитку товарно-грошових відносин і бухгалтерського та статистичного  обліку. Разом з цим створюються умови для ухиляння від сплати податку. До того ж послаблюється фінансовий контроль, тому що підприємці приховують інформацію.

При витрачанні доходів. Цей спосіб застосовується при непрямому обкладанні податками, коли вони входять до ціни виробу і сплачуються кінцевими споживачами при придбанні товарів і виробів (наприклад, ПДВ або акцизний збір).

При використанні майна. Ці податки сплачуються, як правило, щорічно з доходу платника податку (наприклад, з власників транспортних засобів, земельний податок тощо).

 

 

 

3.3. Податки як економічний важіль, що відіграє важливу роль в ринковій економіці.

 Серед економічних важелів, за допомогою яких держава впливає на ринкову економіку, важливе місце належить податкам. В умовах ринкової економіки будь-яка держава широко використовує податкову політику як певний регулятор впливу на будь-які явища ринку. Податки, як і вся податкова система, є могутнім інструментом управління економікою в умовах ринку.