Управління кредиторською заборгованістю підприємства

 

 

 

Зміст

 

Вступ 3

1. Теоретичні аспекти  управління кредиторською заборгованістю 5

1.1. Механізм  управління кредиторською заборгованістю  на підприємстві 5

1.2. Інформаційно–правове  забезпечення процесу управління  кредиторською заборгованістю на  підприємстві 13

2. Аналіз стану кредиторської  заборгованості на підприємстві  ВАТ “Чернігівський молокозавод” 16

2.1. Фінансово  - економічна характеристика ВАТ  "Чернігівський молокозавод" 16

2.2. Аналіз  складу та структури кредиторської  заборгованості 20

2.3. Оцінка  кредитоспроможності і можливості  залучення додаткових кредитів 23

2.4. Оцінка  форм розрахунків з контрагентами 30

3. Напрямки вдосконалення  механізму управління кредиторською  заборгованістю підприємства ВАТ  “Чернігівський молокозавод” 32

Висновки 41

Список використаної літератури 43

Додатки 45

 

 

 

 

Вступ

Надійна платіжна система, що задовольняє потреби юридичних і фізичних осіб у безпечному та ефективному переказі коштів, - необхідна умова успішного розвитку ринкової економіки.

Перехід від директивної економіки до ринкової по новому поставив питання управління підприємством як суб’єктом ринкових відносин. Функціонування підприємства пов’язано зі змінами як у внутрішньому так і в зовнішньому середовищі його діяльності, що зумовлює необхідність розробки нових підходів до визначення цільових функцій його діяльності, до обґрунтування економічних передумов досягнення оптимальних розмірів прибутку, який забезпечує конкурентоспроможність підприємства на ринку та визначає перспективи його розвитку. Досягнути цього можна шляхом глибокого аналізу як господарської діяльності підприємства, так і стану зовнішнього економічного та соціального середовища.

Підприємство є самостійним господарюючим суб’єктом, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, торгову, науково-дослідницьку та комерційну діяльність з метою отримання відповідного прибутку. Невід’ємною частиною діяльності будь-якого підприємства у будь-якій сфері народного господарства є грошові розрахунки. Саме грошові кошти забезпечують початкову і подальшу діяльність підприємства.

Тому лише досконала, гнучка організація грошових розрахунків може забезпечити таку діяльність підприємства, яка б відповідала поставленій меті. Звісно, це не єдина умова успішного існування підприємства. Серед інших можна виділити такі, більш глобальні чинники: грошово-кредитна політика держави, фіскальна, бюджетна політики і взагалі фінансове становище держави.

Проблема організації грошових розрахунків підприємства досить актуальна в теперішніх умовах - в умовах кризи неплатежів, низької платіжної дисципліни більшої частини господарюючих суб’єктів. Не останню роль у цьому процесі відіграє банківська система, одним з головних завдань якої є дійове її функціонування, забезпечення своєчасного проходження платежів підприємств, організацій та установ і її вдосконалення .

Тому, метою курсової роботи є дослідження сутності кредиторської заборгованості, визначення причин її значних обсягів, визначення шляхів розвитку та покращення функціонування платіжної системи держави, визначення способів покращення стану грошових розрахунків підприємства ВАТ “Чернігівський молокозавод”.

Задачами  даної курсової роботи є:

• визначення сутності кредиторської заборгованості, причин її виникнення;
• дослідження механізму управління кредиторською заборгованістю та розробка системи заходів по зменшенню її розміру;
• здійснення розрахунку комплексу показників, що характеризують фінансовий стан ВАТ “Чернігівський молокозавод”, оцінка кредитоспроможності підприємства;
• відображення впливу стану розрахунків за поставлену продукцію на виробничо-господарську та фінансову діяльність підприємства;
• визначення найбільш ефективних шляхів покращення організації грошових розрахунків, господарської діяльності і фінансового стану ВАТ “Чернігівський молокозавод”.

 

1. Теоретичні аспекти управління кредиторською заборгованістю

1.1. Механізм управління кредиторською заборгованістю на підприємстві

Ефективна фінансова діяльність підприємств неможлива без постійного залучення позикових засобів. Використання позикового капіталу дозволяє істотно  розширити обсяг господарської  діяльності підприємства, забезпечити  більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів, а в  кінцевому рахунку — підвищити  ринкову вартість підприємства.

Хоча основу будь-якого  бізнесу складає власний капітал, на підприємствах ряду галузей економіки  обсяг використовуваних позикових  засобів значно перевершує обсяг  власного капіталу. У зв'язку з цим  управління залученням і ефективним використанням позикових засобів  є однієї з найважливіших функцій  фінансового менеджменту, спрямованої  на забезпечення досягнення високих  кінцевих результатів господарської  діяльності підприємства.

Позиковий капітал, використовуваний підприємством, характеризує в сукупності обсяг його фінансових зобов'язань (загальну суму боргу). Ці фінансові  зобов'язання в сучасній господарській  практиці диференціюються в такий  спосіб:

1. Довгострокові фінансові  зобов'язання. До них відносяться  усі форми функціонуючого на  підприємстві позикового капіталу  з терміном його використання  більш одного року. Основними  формами цих зобов'язань є довгострокові  кредити банків і довгострокові  позикові засоби (заборгованість  за податковим кредитом; заборгованість  по емітованих облігаціях; заборгованість  по фінансовій допомозі, наданої  на поворотній основі і т.п.), термін погашення яких ще чи  не наступив не погашені в  передбачений термін.

2. Короткострокові фінансові  зобов'язання. До них відносяться  усі форми притягнутого позикового  капіталу з терміном його використання  до одного року. Основними формами  цих зобов'язань є короткострокові  кредити банків і короткострокові позикові засоби (як передбачені до погашення в майбутньому періоді, так і не погашені у встановлений термін), різні форми кредиторської заборгованості підприємства (по товарах, роботам і послугам; по виданих векселях; по отриманих авансах; по розрахунках з бюджетом і позабюджетними фондами; по оплаті праці; з дочірніми підприємствами; з іншими кредиторами) і інші короткострокові фінансові зобов'язання.

У процесі розвитку підприємства в міру погашення його фінансових зобов'язань виникає потреба в  залученні нових позикових засобів. Джерела і форми залучення  позикових засобів підприємством  дуже різноманітні. Але одним з  найпривабливіших з джерел залучення  коштів є кредиторська заборгованість. З урахуванням того, що розмір кредиторської  заборгованості суттєво впливає  на фінансовий стан підприємства, необхідно  створити механізм управління кредиторською заборгованістю, що являє собою цілеспрямований процес її формування з різних джерел і в різних формах відповідно до потреб підприємства в позиковому капіталі на різних етапах його розвитку. Різноманіття задач, розв'язуваних у процесі цього управління, визначає необхідність розробки спеціальної фінансової політики в цій області на підприємствах, що використовують значний обсяг позикового капіталу.

Механізм управління кредиторською  заборгованістю являє собою частину загальної фінансової стратегії, що полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення позикового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства.

Механізм управління кредиторською  заборгованістю включає наступні основні  етапи:

1. Аналіз залучення і  використання кредиторської заборгованості у попередньому періоді. Метою такого аналізу є виявлення обсягу, складу і форм кредиторської заборгованості підприємством, а також оцінка ефективності її використання.

На першому етапі аналізу  вивчається динаміка загального обсягу залучення кредиторської заборгованості у розглянутому періоді; темпи цієї динаміки зіставляються з темпами приросту суми власних фінансових ресурсів, обсягів операційної й інвестиційної діяльності, загальної суми активів підприємства.

На другому етапі аналізу  визначаються основні форми кредиторської  заборгованості, аналізуються в динаміці питома вага сформованих фінансового  кредиту, товарного кредиту і  внутрішньої кредиторської заборгованості в загальній сумі позикових засобів, використовуваних підприємством.

На третьому етапі аналізу  визначається співвідношення обсягів  використовуваної підприємством кредиторської заборгованості по періоду її залучення. У цих цілях проводиться відповідна угруповання використовуваної кредиторської заборгованості за цією ознакою, вивчається динаміка співвідношення коротко- і довгострокових позикових коштів підприємства і їхня відповідність обсягу використовуваних оборотних і необоротних активів.

На четвертій стадії аналізу  вивчається склад конкретних кредиторів підприємства й умови надання  ними різних форм фінансового і товарного (комерційного) кредитів. Ці умови аналізуються з позицій їхній відповідні кон'юнктурі  фінансового і товарного ринків.

На п'ятої стадії аналізу  вивчається ефективність використання позикових засобів у цілому й  окремих їхніх формах на підприємстві. У цих цілях використовуються показники оборотності і рентабельності позикового капіталу. Перша група  цих показників зіставляється в  процесі аналізу із середнім періодом обороту власного капіталу.

Результати проведеного  аналізу є основою оцінки доцільності  використання кредиторської заборгованості на підприємстві в сформованих обсягах  і формах.

2. Визначення можливостей  фінансування діяльності за рахунок  залучення кредиторської заборгованості  у майбутньому періоді. Ці кошти  використовуються підприємством на цільовій основі, що є однією з умов наступного ефективного їхнього використання. Основними цілями залучення кредиторської заборгованості підприємствами є:

а) поповнення необхідного  обсягу постійної частини оборотних  активів. В даний час більшість  підприємств, що здійснюють виробничу  діяльність, не мають можливості фінансувати цілком цю частину оборотних активів за рахунок власного капіталу. Значна частина цього фінансування здійснюється за рахунок кредиторської заборгованості;

б) забезпечення формування перемінної частини оборотних активів. Яку би модель фінансування активів  не використовувало підприємство, у  всіх випадках перемінна частина  оборотних активів частково чи цілком фінансується за рахунок кредиторської заборгованості;

в) забезпечення соціально-побутових  потреб своїх працівників. У цих  випадках за рахунок створення кредиторської  заборгованості формуються кошти для видачі заробітної плати своїм працівникам і на інші аналогічні цілі;

д) інші тимчасові нестатки. Принцип цільового залучення  кредиторської заборгованості забезпечується й у цьому випадку, хоча таке їхнє залучення здійснюється звичайно на короткі терміни й у невеликих обсягах.

3. Визначення граничного  обсягу кредиторської заборгованості. Максимальний обсяг диктується двома основними умовами:

а) граничним ефектом фінансового лівериджу. Тому що обсяг власних фінансових ресурсів формується на попередньому етапі, загальна сума використовуваного власного капіталу може бути визначена заздалегідь. |

б) забезпеченням достатньої фінансової стійкості підприємства. Вона повинна оцінюватися не тільки з позицій самого підприємства, але і з позицій його кредиторів.

З урахуванням цих вимог  підприємство встановлює ліміт використання кредиторської заборгованості у своїй господарській діяльності.

4. Визначення складу основних  кредиторів. Цей склад визначається  формами залучення позикових  засобів. Основними кредиторами  підприємства є звичайно його  постійні постачальники, з якими  встановлені тривалі комерційні  зв'язки, а також комерційний банк, що здійснює його розрахунково-касове  обслуговування.

5. Забезпечення своєчасних  розрахунків по кредиторській  заборгованості. З метою цього  забезпечення по найбільш великих  боргах може заздалегідь резервуватися  спеціальний поворотний фонд. Платежі  по обслуговуванню кредиторської заборгованості включаються в платіжний календар і контролюються в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності.

Кредиторська заборгованість характеризує найбільш короткостроковий вид використовуваних підприємством  позикових ресурсів, який формується за рахунок різних джерел. Нарахування коштів по різним видам цих рахунків проводяться підприємством щоденно, по мірі здійснення поточних господарських операцій, а погашення зобов'язань по цій внутрішній заборгованості — у визначені (установлені) терміни в діапазоні до одного року. Тому з моменту нарахування коштів, що входять до складу кредиторської заборгованості, уже не є власністю підприємства, а лише використовуються їм до настання терміну погашення зобов'язань.

Як форма позикового капіталу, використовуваного підприємством  у процесі своєї господарської  діяльності, кредиторська заборгованість характеризується наступними основними особливостями:

1. Кредиторська заборгованість  є для підприємства безкоштовним  джерелом використовуваних позикових  засобів. Як безкоштовне джерело  формування капіталу вона забезпечує  зниження не тільки позикової  його частини, але і усієї  вартості капіталу підприємства. Чим вище в загальній сумі  використовуваного підприємством  капіталу частка кредиторської заборгованості, тим відповідно нижче (за інших рівних умов) буде показник середньозваженої вартості його капіталу.