Управління кредиторською заборгованістю підприємства

Як показали розрахунки коефіцієнтів, практично більшість показників ліквідності не відповідають нормативному значенню. Отже, можна вважати, що підприємство на протязі двох останніх років було неліквідним. При цьому коефіцієнт чистої виручки, який показує частину вільних грошових ресурсів підприємства у виручці від реалізації продукції, залишився стабільним. Позитивною тенденцією було збільшення розміру власного оборотного капіталу на кінець 2007 року, який має важливе значення для стійкого фінансового стану підприємства.

Фінансову стійкість підприємства можна оцінити за допомогою таких  показників:

1. Коефіцієнт забезпечення запасів та витрат власними оборотними коштами (Кз):

       (2.5)

К з на початок 2006 р. = 2446,6 / 1751,4 = 1,39

К з на кінець 2006 р. = 834,4 / 2298,9 = 0,36

К з на кінець 2007 р. = 861,6 / 1521,9 = 0,56

2. Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів ( Км ) показує. яка частина власних коштів вкладена в найбільш мобільні активи:

          (2.6.)

де ВК - власні кошти.

К м на початок 2006 р. = 2446,6 / 12383,9 = 0,2

К м на кінець 2006 р. = 834,4 / 12424,2 = 0,1

К м на кінець 2007 р. = 861,6 / 12284,6 = 0,1

3. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами поточних активів (Кзв)

         (2.7)

де ОК - оборотні кошти.

К зв на початок 2006 р. = 2446,6 / 5071,6 = 0,48

К зв на кінець 2006 р. = 834,4 / 5065,9 = 0,002

К зв на кінець 2007 р. = 861,6 / 4503,0 = 0,19

4.Коефіцієнт автономії  (Ка)

        (2.8)

К а на початок 2006 р. = 12383,9 / 15023,4 = 0,82

К а на кінець 2006 р. = 12424,2 / 16684,0 = 0,74

К а на кінець 2007 р. = 12284,6 / 15965,4 = 0,77

5 . Коефіцієнт співвідношення  позикового капіталу до власного (Кс):

         (2.9)

де ПК - позиковий капітал

К с на початок 2006 р. = 2639,5 / 12383,9 = 0,21

К с на кінець 2006 р. = 4259,8 / 12424,2 = 0,34

К с на кінець 2007 р. = 3680,8 / 12284,6 = 0,3

Зведемо всі показники фінансової стійкості підприємства ВАТ “Чернігівський молокозавод” до таблиці 2.5.

Таблиця 2.4

Показники фінансової стійкості підприємства ВАТ “Чернігівський молокозавод”

Показники	Нормативне значення[5]	На 01.01.2006	На 01.01.01	На 01.01.02
Коефіцієнт забезпечення запасів власними оборотними коштами	0,6 – 0,8	1,39	0,36	0,56
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,5	0,2	0,1	0,1
Коефіцієнт забезпечення власними коштами поточних активів		0,48	0,002	0,19
Коефіцієнт автономії	Більше 0,5	0,82	0,74	0,77
Коефіцієнт співвідношення власних та позикових коштів	Менше 1	0,21	0,34	0,3

 

Розрахунок коефіцієнта  забезпечення запасів та затрат власними оборотними коштами свідчить про  недостатність власних коштів, необхідних для формування запасів. Для останніх двох років даний показник знаходиться нижче нормативного значення. Коефіцієнт маневреності власного капіталу не відповідає нормативу, та зменшується в динаміці, що говорить про те, що все менша частина власного капіталу знаходиться в мобільній формі, і відповідно у підприємства відсутня можливість здійснення маневру цими коштами. Нормативне значення коефіцієнта автономії складає 0,5. Це означає, що підприємство може покрити всі зобов’язання власними коштами. По нашому підприємству цей коефіцієнт значно перевищує нормативне значення, що свідчить про незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. При цьому збільшення коефіцієнта автономії на кінець 2007 року свідчить про можливість підвищення фінансової стійкості підприємства. Нормативне значення коефіцієнта співвідношення власних та позикових коштів дорівнює 1. По підприємству ВАТ “Чернігівський молокозавод” цей коефіцієнт значно нижче нормативного значення, що свідчить про значну перевагу власних коштів над позиковими .

Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи показників, які відображають розміщення і джерела обігових коштів, результати господарської діяльності. Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності позичальника, тривалості виробничого процесу, структури оборотних активів, умов постачання та реалізації продукції, галузевої специфіки та інших факторів.

Комерційний банк здійснює оцінку кредитоспроможності підприємства перед наданням йому позики. В Україні  критерії оцінки кредитоспроможності підприємства-позичальника визначаються кожним комерційним банком самостійно.

Зокрема в практиці кредитування підприємств банком "Аркада" використовується спрощена система оцінки кредитоспроможності позичальника. Зокрема, для якісної оцінки клієнта на предмет кредитоспроможності використовуються тільки три фінансових коефіцієнти, які характеризують фінансовий стан підприємства, — це коефіцієнт загальної ліквідності, або коефіцієнт покриття, коефіцієнт абсолютної ліквідності та коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами. Але на рівень коефіцієнтів ліквідності впливає цілий ряд факторів, зокрема структура оборотних активів, структура короткострокових зобов'язань, застосовані форми розрахунків, оборотність оборотних активів, оборотність дебіторської та кредиторської заборгованостей, оборотність кредитів. Скориставшись методикою банку “Аркада”, слід зазначити, що підприємство ВАТ “Чернігівський молокозавод” в 2007 році було не кредитоспроможним, про що свідчить розрахунок показників ліквідності, які на протязі року не відповідали нормативному значенню.

У АКБ "Україна" існує  спрощена класифікація кредитоспроможності  клієнтів. Так, до першого класу кредитоспроможності  належать підприємства-позичальники, у яких фактичні значення усіх трьох  вищезазначених коефіцієнтів перевищують  оптимальні значення. До другого класу  кредитоспроможності належать підприємства-позичальники, у яких із трьох фінансових коефіцієнтів два перевищують оптимальні значення, причому перевага надається тим клієнтам, у яких один із двох коефіцієнтів є коефіцієнтом абсолютної ліквідності. Підприємства-позичальники, які належать до другого класу кредитоспроможності, визнаються з обмеженою кредитоспроможністю. За методикою оцінки кредитоспроможності АКБ "Україна" до третього класу кредитоспроможності належать позичальники, у яких із трьох фінансових коефіцієнтів два і більше мають значення менше від оптимального. Підприємства третього класу кредитоспроможності вважаються некредитоспроможними, і таким позичальникам кредит не надається.

Висновок, який зроблений  на основі методики банку “Аркада”, також підтверджується і методикою, розробленою банком “Україна”. Згідно даної методики ВАТ “Чернігівський молокозавод” віднесено до третього класу кредитоспроможності, що свідчить про його некредитоспроможність.

Тому у підприємства ВАТ  “Чернігівський молокозавод” не існує  реальної можливості по залученню короткострокових кредитів для фінансування своєї  діяльності. Це, зокрема свідчить і  дані балансу підприємства, де позикові кошти представлені кредиторською  заборгованістю. Розрахунок коефіцієнтів платоспроможності засвідчив, що розмір кредиторської заборгованості на підприємстві є критичним, і потребує негайного  зменшення.

2.4. Оцінка форм розрахунків з контрагентами

Форми розрахунків з контрагентами розрізняються між собою видом розрахункового документу, який використовується, та порядком його обігу. На сучасному етапі розрахунки між господарюючими суб’єктами здійснюються в таких формах:

• платіжними дорученнями;
• платіжними вимогами-дорученнями;
• чеками;
• акредитивами;
• векселями;
• інкасовими дорученнями.

Розрахунки платіжними дорученнями - одна з найбільш поширених форм розрахунків в сучасній практиці. Платіжне доручення - документ, який являє собою письмово оформлене доручення підприємства-платника своєму банку на перерахування певної суми грошей зі свого рахунку. Банки приймають доручення до виконання протягом десяти днів зі дня виписки в межах наявної суми грошей на рахунку платника. Виняток складають випадки, коли платежі здійснюються в бюджети, державні цільові фонди ( податки, неподаткові платежі, інше.).

Розрахунки платіжними вимогами - дорученнями - досить мало поширена форма розрахунків. Вимога-доручення виписується одержувачем коштів і висилається безпосередньо платнику. Доставку цих розрахункових документів до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника. У випадку згоди сплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документу та здає його до банку.

Розрахунки чеками - використовуються для здійснення розрахунків в безготівковій формі між юридичними особами, також фізичними і юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи і надані послуги. Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку ( чекодавця) установі банку ( банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму грошей.

Розрахунки з використанням акредитивів - досить поширена форма розрахунків в народному господарстві. Вона використовується переважно в міжміських розрахунках за товари і послуги, коли постачальник бажає забезпечити собі гарантію оплати.

Акредитив - форма розрахунків, при якій банк за дорученням свого клієнта (заявника акредитиву) зобов’язаний виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлену продукцію або надані послуги та надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж

Вексель займає особливе місце в системі безготівкових розрахунків, оскільки може безпосередньо використовуватися для погашення боргових зобов’язань без втручання банків. Але обіговість векселя обмежена, в кінцевому рахунку він повинен бути сплаченим грошима як законним платіжним засобом.

На даний час в Україні ще повністю не створені умови для використання векселів в розрахунках. Вперше підприємствам було дозволено використовувати векселя в розрахунках законом “Про підприємства” в Україні, який був прийнятий в 1991 році. Новим кроком в розвитку вексельного обігу стало затвердження НБУ у лютому 1993 року “Порядку здійснення банками операцій з векселями”, яким був встановлений порядок надання вексельних кредитів та проведення банками комісійних операцій з векселями.

На жаль, підприємство ВАТ  «Чернігівський молокозавод» у своїй  діяльності практично не використовує різні форми розрахунків, що призводить до утворення значного розміру дебіторської заборгованості. Основною формою розрахунків  є платіжне доручення. Тому підприємству необхідно звернути особливу увагу  на впровадження в платіжний обіг інших форм розрахунків, які б  дозволили зменшити розмір кредиторської  заборгованості та прискорити її обертання.

 

3. Напрямки  вдосконалення механізму управління  кредиторською заборгованістю підприємства  ВАТ “Чернігівський молокозавод”

Виходячи з даних аналізу  складу та структури оборотних коштів ВАТ “Чернігівський молокозавод” необхідно зазначити, що основні  проблеми зі станом кредиторської заборгованості на підприємстві пов’язані зі значним розміром дебіторської заборгованості. Тому перш за все для зниження розміру кредиторської заборгованості необхідно отримати кошти, яке зосереджені в дебіторській заборгованості. Розглянемо деякі можливості по вдосконаленню управління дебіторською заборгованістю.

Сучасний етап економічного розвитку країни характеризується значним  уповільненням платіжного обороту, що викликає зростання дебіторської заборгованості на підприємствах. Тому важливим завданням для ВАТ “Чернігівський молокозавод” є ефективне управління дебіторською заборгованістю, спрямоване на оптимізацію загального її розміру і забезпечення своєчасної інкасації боргу, що дозволить своєчасно виплачувати свої борги перед кредиторами.

Оптимізація обсягів формування дебіторської заборгованості забезпечується управлінням термінами платежів та формами розрахунків підприємства з постачальниками товарів та споживачами продукції.

Формування сприятливих  для ВАТ “Чернігівський молокозавод” термінів оплати передбачає:

• при закупівлі товарів - мінімізацію обсягів авансової оплати та оплати за фактом постачання товарів та максимізацію обсягів закупівлі товарів на умовах відстрочки платні (комерційного кредиту);
• при реалізації товарів - мінімізація обсягів реалізації товарів на умовах комерційного та споживчого кредиту.

Використання умов оплати, які призводять до утворення дебіторської заборгованості, ефективні для підприємства тільки в разі збільшення за рахунок  цього обсягів реалізації товарів, зростання конкурентних переваг підприємства, збільшення кола постачальників та забезпечення більш партнерських відносин з ними тощо.

Доцільність відволікання коштів в дебіторську заборгованість визначається порівнянням додаткових доходів  та додаткових витрат підприємства, пов'язаних з її утворенням.

Джерелом додаткових доходів  підприємства від надання комерційного або споживчого кредиту є зростання  обсягів реалізації товарів. Їх розмір можна вирахувати так:

         (3.1)

де  ТО - зростання обсягів товарообігу, обумовлене наданням пільг за термінами оплати товарів;

Рвп - рівень чистого валового прибутку, відсотків до виручки.

Додаткові витрати підприємства, що виникають з наданням кредиту  споживачам підприємства, охоплюють  такі напрямки витрат:

1. Витрати на формування  капіталу (активів), що іммобілізуються  з обігу підприємства та відволікаються  в дебіторську заборгованість. Розмір  цієї групи витрат залежить  від планового обсягу утворення  дебіторської заборгованості (ДЗ), терміну  надання кредиту споживачам (Д), ціни  капіталу, що склалася (Цк). Розмір  витрат розраховується так: