Витрати виробництва і собіватрості продукції рослиництва

                                                         РОЗДІЛ 1

ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА І СОБІВАТРОСТІ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИНИЦТВА

Орієнтований план.

Вступ

Розділ 1. Витрати виробництва і собівартість продукції.

1.1 Поняття витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), виробничих витрат.

1.2 Методи обчислювання та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Розділ 2. Динаміка і структура собівартості продукції, рівень виробничих витрат на підприємстві.

2.1 Економічна характеристика господарської  діяльності підприємства.

2.2 Рівень виробничих витрат на підприємстві.

2.3 Динаміка і структура собівартості продукції (робіт, послуг).

2.4 Економічна ефективність виробництва продукції.

Розділ 3. Шляхи зниження виробничих витрат і собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємстві.

3.1 Резерви збільшення виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) на підприємстві.

3.2 Підвищення продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції (робіт, послуг).

3.3 Вдосконалення методики планування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємстві.

3.4 Рівень виробничих витрат і собівартість продукції (робіт, послуг) на перспективу.

Висновки і пропозиції.

Список літератури.

Додатки.

Розділ 1. Витрати виробництва і собівартість продукції.

1.1 Поняття витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), виробничих витрат.

Головною метою виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств є виробництво продукції для задоволення суспільних потреб і отримання максимально можливого прибутку. У процесі виробництва  аграрні підприємства використовують матеріальні, грошові і трудові ресурси, виробниче споживання яких формує витрати виробництва.

Розрізняють суспільні і індивідуальні витрати виробництва. Суспільні витрати виробництва за своїм економічним змістом співпадають із вартістю продукту. До складу суспільних витрат входять: матеріальні затрати (с), заробітна плата (v) і прибуток (m), тобто їх можна виразити формулою с+v+m.

Індивідуальні витрати - це витрати кожного конкретного підприємства на виробництво продукції. Вони включають в себе вартість спожитих у процесі виробництва матеріальних витрат (с)  і витрат на оплату праці (v). Індивідуальні витрати кожного підприємства знаходять свій вираз у формі собівартості продукції. Таким чином, собівартість продукції - це частина її вартості (с+v),  грошовий вираз матеріальних і трудових затрат.

Собівартість продукції  (робіт,  послуг)  -  це витрати підприємства, пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг (собівартість валової продукції). Собівартість одиниці продукції - це відношення суми витрат, понесених на виробництво, до обсягів валового виробництва конкретного виду продукції.

Собівартість продукції виступає одним з найважливіших показників ефективності функціонування аграрного підприємства, що відображає рівень господарювання: організацію і технологію виробництва, ефективність  використання земельних угідь, трудових ресурсів, основних і оборотних засобів, здійснення режиму економії. Визначення собівартості сільськогосподарської продукції необхідне для планування, аналізу та управління господарською діяльністю сільськогосподарських підприємств; обчислення рентабельності виробництва; раціонального розміщення та спеціалізації сільськогосподарського виробництва  за районами та зонами; обґрунтування цінової політики.

Види собівартості. Залежно від часу обчислення і джерела інформації визначають планову (нормативну), очікувану (провізорну) та фактичну собівартість.

Планова собівартість продукції визначається до початку планового періоду, виходячи з нормативів затрат праці та засобів виробництва згідно з прийнятою технологією і запланованого виходу продукції.

Очікувана собівартість розраховується станом на 1 жовтня на основі фактичних даних про затрати і вихід продукції за три квартали та очікуваних даних за четвертий квартал.

Фактична собівартість визначається в кінці звітного періоду на основі фактичних, підтверджених документально, даних бухгалтерського обліку про витрати і отриману продукцію.

За видами витрат, що включаються до собівартості продукції розрізняють виробничу собівартість і собівартість реалізованої продукції.

Виробнича собівартість включає прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати та загальновиробничі витрати.

Собівартість реалізованої продукції - складається  з виробничої собівартості продукції (робіт,  послуг), яка  була  реалізована  протягом  звітного  періоду,  розподілених загальновиробничих та наднормативних виробничих витрат.

В залежності від місця формування вирізняють індивідуальну, зональну та галузеву собівартість. Індивідуальна відображає витрати окремого підприємства на певний вид продукції. Зональна - витрати на виробництво певного виду продукції в середньому в окремій природно-економічній зоні країни. Галузева собівартість обчислюється як середні витрати з розрахунку на виробництво одиниці певного виду продукції в цілому по країні.

Поряд із собівартістю одиниці сільськогосподарської продукції, визначають також собівартість одиниці виконаних робіт: 1 т-км перевезень, 1 ум. ет. га механізованих робіт, 1 кВт-год електроенергії, 1 коне-дня тощо.

Основними причинами підвищення собівартості продукції сільського господарства є, з одного боку, зростання витрат виробництва внаслідок значного непропорційного росту цін на покупні засоби і предмети праці  (машини і обладнання, пальне, мінеральні добрива, засоби захисту рослин і тварин, насіння, запасні частини та ін.). Це в свою чергу, призвело до зменшення їх споживання, деіндустріалізації аграрного виробництва, зниження ефективності використання трудових ресурсів і засобів виробництва, порушення технологічних процесів і, як наслідок, - з іншого боку, - падіння урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин та зниження обсягів сільськогосподарського виробництва.

У процесі господарської діяльності аграрні підприємства здійснюють різного роду витрати. Однак, не всі вони включаються до собівартості продукції. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (ПСБО) 16 "Витрати" та „Методичними рекомендаціями з планування,  обліку  і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств" до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

     а) прямі матеріальні витрати;

     б) прямі витрати на оплату праці;

     в) інші прямі витрати;

     г) загальновиробничі витрати.

Прямими   вважаються   витрати,   які   можна   віднести безпосередньо  на відповідний об'єкт витрат або які розподіляються між об'єктами витрат  пропорційно  до  бази,  з  якою  ці  витрати знаходяться  в  близькій  залежності,  зокрема  витрати мастильних матеріалів розподіляються пропорційно вартості основного пального; амортизація  і витрати на поточний ремонт приміщення - пропорційно площі, що використовується при виробництві окремих продуктів тощо.

         Прямі   матеріальні   витрати  -  це  витрати  цінностей (матеріалів),   використаних    безпосередньо    на    виробництво конкретного виду продукції.

До їх складу входять витрати на сировину, насіння, корми, паливно-мастильні матеріали, енергію, добрива, отрутохімікати, підстилку, запасні частини, придбання інструменту, пристроїв та інших засобів і предметів праці, а також витрати на забезпечення працівників спеціальним одягом і взуттям, захисними засобами та спеціальним харчуванням.

Сюди ж включають витрати на поточний ремонт, технічний огляд і технічне обслуговування  основних виробничих засобів, у тому числі  взятих  у  тимчасове  користування  за угодами операційної оренди.

У склад прямих матеріальних витрат також включають витрати, що пов'язані з  підготовкою  та  освоєнням  випуску  нових видів продукції.

До матеріальних витрат відносяться і витрати підприємств на оплату робіт і послуг, які виконуються сторонніми підприємствами і організаціями. Такими видами послуг для аграрних підприємств можуть бути: капітальний ремонт тракторів та іншої техніки, внесення добрив і отрутохімікатів, культурно-технічні роботи, транспортні послуги. Досить поширеним останнім часом став такий вид послуг, як виконання окремих технологічних операцій при виробництві відповідних видів сільськогосподарської продукції (наприклад: оранка, збирання врожаю та ін.), контроль за якістю продукції тощо.

Прямі витрати на оплату праці включають суми основної і додаткової   оплати,   які   нараховані   згідно   із    прийнятою підприємством   системою   оплати   праці  і  які  відносяться  на конкретний об'єкт обліку  витрат.

До них належать: основна заробітна плата основного виробничого персоналу підприємства, нарахована робітникам та службовцям за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, включаючи індексацію заробітної плати, а також витрати на оплату праці позаштатних працівників, які виконують роботи, пов'язані з виробництвом продукції; вартість продукції, що видається у вигляді натуральної оплати працівникам, зайнятим у сільськогосподарському виробництві; надбавки і доплати до тарифних ставок та окладів, у тому числі за роботу в нічний час, за суміщення професій, розширення зон обслуговування; вартість харчування, продуктів, що відповідно до чинного законодавства безкоштовно надаються працівникам підприємств окремих галузей; оплата щорічних відпусток та інша додаткова оплата; одноразові винагороди за вислугу років; оплата праці позаштатних працівників за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що розрахунки з робітниками за виконану роботу проводить безпосередньо підприємство.

До інших прямих витрат відносяться всі інші витрати виробництва, які можна віднести безпосередньо на конкретний об'єкт затрат, зокрема відрахування на соціальні заходи; плата за оренду земельних і майнових паїв; амортизація основних засобів; платежі зі страхування  майна  підприємства  та  цивільної відповідальності  власників транспортних засобів,  а також окремих категорій працівників, які зайняті на роботах  з  підвищеною   небезпекою   для   життя   та   здоров'я; податки  і  збори  (обов'язкові   платежі),   які   згідно законодавства відносяться на витрати виробництва тощо.

         В сільськогосподарських підприємствах всі витрати операційної діяльності (рослинництва,  тваринництва і промислового виробництва) групуються за такими економічними елементами (елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат):

     а) матеріальні затрати;

    б) витрати на оплату праці;

     в) відрахування на соціальні заходи;

     г) амортизація;

    д) інші операційні витрати.

До складу елемента  "Матеріальні  затрати"  включається вартість   витрачених   у   виробництві  (крім  продукту  власного виробництва): сировини й основних матеріалів; насіння; кормів; палива і мастильних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.

За елементом   "Витрати   на   оплату  праці" обліковується заробітна плата за  окладами  й  тарифами,  премії  та заохочення,  компенсаційні  виплати,  оплата  відпусток  та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

У  склад  елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються:  відрахування на пенсійне забезпечення,  відрахування  на  соціальне страхування,  страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу  підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До елемента  "Амортизація"  включається   сума нарахованої  амортизації основних засобів,  нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу  елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної  діяльності,  які  не  увійшли  до  попередніх елементів,  зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Потрібно відрізняти групування витрат за елементами від груп витрат, які включаються у виробничу собівартість продукції, оскільки до економічних елементів поряд з витратами,  що відносять на собівартість продукції, включаються витрати, які до неї не відносять (адміністративні витрати, витрати на збут тощо).

1.2 Методи обчислювання та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Визначення (калькулювання)  собівартості  одиниці  продукції  здійснюється  для  визначення ефективності запланованих і фактично здійснених агротехнічних, технологічних, організаційних і економічних  заходів,  спрямованих  на  розвиток  і  вдосконалення виробництва та для обґрунтування цінової політики підприємства. Точне та обґрунтоване визначення собівартості одиниці сільськогосподарської продукції є важливою передумовою   об'єктивності  визначення цілого ряду важливих економічних показників.

         Собівартість окремих  видів  сільськогосподарської  продукції визначається виходячи з витрат,  віднесених на відповідну культуру (групу культур) чи вид (групу) тварин.

         Фактична собівартість   продукції   (робіт   та   послуг)   в сільськогосподарських  підприємствах  розраховується  в  цілому за рік,  крім  продукції  (робіт,  послуг)   допоміжних   виробництв, фактична собівартість яких визначається щомісяця.

         Об'єктами калькуляції є конкретні види  продукції,  робіт  та послуг. У рослинництві,    крім    сільськогосподарської   продукції, об'єктами обліку витрат можуть бути роботи,  виконані в  поточному році під урожай майбутнього року.

         Розрахунок   собівартості   продукції   (робіт,  послуг) здійснюється в такій послідовності:

- розподіляються між окремими об'єктами планування та обліку витрати з утримання необоротних активів;

- визначається собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв;

- розподіляються загальні витрати: на зрошення та осушення земель, включаючи витрати на утримання меліоративних споруд, на вапнування та гіпсування ґрунтів та на утримання полезахисних смуг;

- списується частина витрат бджільництва на сільськогосподарські культури, що запилюються;

- списуються з витрат основного виробництва суми надзвичайних втрат;

- розподіляються бригадні, фермські, цехові та загальновиробничі витрати;

- визначається загальна сума виробничих витрат по об'єктах обліку;

- визначається собівартість продукції рослинництва;

- визначається собівартість продукції підсобних промислових виробництв з переробки рослинницької продукції;

- розподіляються витрати з утримання кормоцехів;

- визначається собівартість продукції тваринництва;

- визначається собівартість продукції інших промислових виробництв;

- визначається собівартість товарної продукції рослинництва, тваринництва та підсобних промислових виробництв.

Собівартість одиниці продукції в самому загальному виразі визначається діленням загальної суми витрат на кількість отриманої продукції. Однак, специфіка сільського господарства полягає у тому, що в процесі виробництва в більшості випадків поряд з основною отримують також супутню та побічну продукцію.

Основною продукцією є продукція, для отримання якої організовано виробництво (наприклад, зерно, цукрові буряки, молоко, яйця та ін.).

Одночасно з основною у сільськогосподарському виробництві здебільшого отримується  побічна продукція (солома, гичка, гній тощо).

Два і більше основних види продукції, що їх отримують  в процесі виробництва називають супутніми (в зерновому господарстві - зерновідходи, багаторічні трави - сіно, насіння, зелена маса; в молочному скотарстві - приплід; в птахівництві - м'ясо і яйця та ін.).

Отримання від виробництва основної, супутньої та побічної продукції призводить до того, що об'єкти обліку затрат та об'єкти визначення собівартості не співпадають. Це вимагає розподілу витрат між вказаними видами продукції в процесі калькуляції їх собівартості. Розподіл здійснюється різними способами, що й обумовлює специфіку визначення собівартості окремих видів продукції сільського господарства.

По кожному виду продукції при визначенні собівартості встановлено кінцеву межу - місце припинення витрат. Цією межею прийнято вважати певне територіальне місце закінчення робіт, яке вказується у відповідних методичних рекомендаціях. Наприклад: для зерна,  насіння  соняшнику  це - франко-тік   (франко-місце зберігання); для цукрових  буряків,  картоплі,  баштанних культур,  овочів, маточників цукрових   буряків,   коренеплодів  -   франко-поле (франко-місце зберігання) та ін. Всі послідуючі  витрати  на  виконання операцій по підготовці продукції до реалізації та її проведення відносяться на витрати зі збуту.

Вартість побічної продукції рослинництва (соломи,  гички,  стебел  кукурудзи  і соняшнику, капустяного  листя  та  ін.) визначається   виходячи   із  розрахунково-нормативних  витрат  на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов'язані  із  заготівлею  побічної  продукції, а вартість гною у тваринництві - виходячи  з  нормативно-розрахункових  витрат  на  його прибирання та доставку до місця зберігання і вартості підстилки.

Калькуляція собівартості продукції рослинництва

Витрати  на  вирощування  і  збирання  зернових  культур (включаючи вартість з доробки зерна на току, що проводиться в межах    календарного   року)   становлять   собівартість   зерна, зерновідходів та соломи.

          Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між зерном і зерновідходами, при цьому зерно приймається за одиницю, а зерновідходи   прирівнюються   до   нього  за  коефіцієнтом,  який розраховується за вмістом в них повноцінного зерна.

         Наприклад, в підприємстві    зібрано    20000    центнерів повноцінного зерна озимої пшениці та 1500 центнерів  зерновідходів із  вмістом в них зерна 60 відсотків.  Витрати на вирощування цієї культури (без вартості соломи) становили  292600  грн.  Розрахунок собівартості   одержаної   продукції   виконується   таким  чином. Кількість  повноцінного  зерна  у  зерновідходах   становить   900 центнерів  (1500 х 60/100).  Загальна його кількість з урахуванням зерновідходів  дорівнюватиме  20900  центнерів  (20000   +   900).

Собівартість  центнера  повноцінного  зерна  становитиме  14  грн. (292600  грн./20900  центнерів),   а   собівартість   центнера зерновідходів становитиме 8,4 грн. (14 х 900/1500).

         Собівартість центнера  зерна  кукурудзи  визначається шляхом ділення  витрат на вирощування і збирання продукції (без вартості кукурудзиння) на масу сухого зерна повної  стиглості.  Перерахунок качанів  кукурудзи  повної  стиглості в сухе зерно здійснюється за фактичним   виходом   зерна   з   качанів,    який визначається хлібоприймальними пунктами шляхом обмолоту середньодобових зразків з врахуванням базової вологості зерна в качанах (базова  вологість зерна  в  качанах  кукурудзи  береться  на  рівні  14  відсотків). Перерахунок качанів  кукурудзи  повної  стиглості  в  сухе  зерно,   виконується  за  середнім  відсотком  виходу  зерна  базової  вологості.

         При потребі  додатково  розраховується  фактична собівартість центнера кукурудзи в качанах.

         Виробнича   собівартість   центнера   цукрових   буряків  визначається діленням загальної суми витрат на  їх  вирощування  і  збирання (без вартості гички,  оціненої за нормативно-розрахунковими  витратами)  на  фізичну  масу  буряків.

Собівартість  центнера  насіння  соняшнику  визначається діленням   загальної   суми  витрат  на  вирощування  та  збирання продукції (без  вартості  соняшничиння  та  кошиків  у  оцінці  за нормативно-розрахунковими  цінами)  на  фізичну масу насіння після його доробки.

РОЗДІЛ 2

ДИНАМІКА І СТРУКТУРА СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ, РІВЕНЬ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1Економічна характеристика господарської  діяльності підприємства ТОВ «Ясне».

Щодо тлумачення поняття "сільськогосподарське" у відношенні до приватного підприємства, то згідно Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" № 2238-ІІІ від 18.01.2001 р. сільськогосподарським підприємством вважається юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 % загальної суми виручки .

При утворенні приватного підприємства його майно формується на основі майна, що передається власником на баланс підприємства. Це переважно майновий пай, отриманий ним при виході з колективного сільськогосподарського підприємства. Законодавством не встановлено мінімального розміру статутного капіталу для приватних підприємств. Згідно з законодавством власник у цьому випадку є водночас підприємцем, власність і управління майном у приватному підприємстві не розмежовується. Створення приватних підприємств дозволяє власнику самостійно приймати рішення з питань діяльності підприємства та нести відповідальність за наслідки такої діяльності, що дає можливість оперативно й ефективно керувати підприємством . В аграрній сфері України приватні підприємства виникли на базі колективних сільськогосподарських підприємств з метою взяти в оренду майнові та земельні паї колишніх членів колективного сільськогосподарського підприємства, зберегти за можливості цілісність майнового комплексу та земельного масиву і завдяки приватній ініціативі, вмілому менеджменту і повній майновій відповідальності за наслідки господарювання отримати прибуток, повною мірою використовуючи при цьому фактор масштабів виробництва та можливості економного використання ресурсів .

Практика реформування показала, що приватні підприємства створювались, переважно, керівниками колективних сільськогосподарських підприємств або провідними спеціалістами, які мали повагу і авторитет, лідерські якості для того щоб залучити в оренду землю та майно усіх або більшості його членів.

Що стосується ТОВ «Ясне», то характеристику його діяльності варто розпочати зі складу та структури товарної продукції, що виробляє підприємство. Товарна продукція – це економічний показник, що характеризує в грошовому виразі обсяг виробленої та готової до реалізації продукції.

До складу товарної продукції промислових підприємств включається вартість готових виробів, вироблених як із власного матеріалу, так і з матеріалу замовника, зданих на склад та призначених для реалізації; вартість напівфабрикатів власного виробництва, що відпускаються на сторону, і вартість робіт промислового характеру, які виконуються за замовленнями сторонніх організацій і для власних непромислових потреб .

Товарною продукцією називають ту частину валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації продукції, її якості, кон’юнктури ринку та інших факторів. Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства. Це — важливий показник господарської діяльності, на основі якого визначають прибуток кожної галузі і підприємства у цілому.

Аналіз складу та структури товарної продукції ТОВ «Ясне»наведений в таблиці 2.1

Таблиця2.1

Види продукції, галузі та підгалузі

Вартість товарної продукції в середньому за 3 роки, тис. грн

Структура (Р), %

i

2i-1

P(2i-1)

Рослинництво (всього)

2310,2

x

x

x

x

в т.ч.: зернові та зернобобові культури

1199,3

49,3

x

x

x

пшениця озима

868,3

35,7

1

1

35,7

ячмінь

330,9

13,6

3

5

68

соняшник

2603

107,1

2

3

321,3

ріпак

20,4

0,8

17

33

26,4

Плоди (зерняткові, кісточкові)

228

9,3

9

17

158,1

Тваринництво (всього)

39,5

x

x

x

x

свинарство

27,4

1,12

8

15

16,8

Продукція сільського господарства

2428,2

100

x

x

626,3

Види продукції

2007

2008

2009

2009 р. у % до 2007 року

Співставна ціна 2005 року

Вартість валової продукції, тис.грн

2009 р. у % до 2007 року

2007

2008

2009

Рослинництво (всього)

55296

35461

82885

2732,01

*

2826,48

2457,71

3782,54

677,01

Зернові та зернобобові

22578

14857

37234

164,9

40,58

916,21

602,89

1510,95

164,9

пшениця озима

7751

13144

29519

380,8

40,58

314,53

533,38

1197,88

380,8

ячмінь

14827

1713

7715

52,03

47,54

704,87

814,36

366,77

52,03

соняшник

10098

5503

7552

74,78

88,02

888,82

484,37

664,72

74,78

ріпак озимий

*

244

*

*

113,57

*

22,71

*

*

Плоди (зерняткові, кісточкові)

42

845

865

2059,5

48,81

2,05

41,24

42,22

4,5

Тваринництво (всього)

24

81

*

*

*

25

8,44

*

*

Свиней

24

81

*

*

104,27

2,5

8,44

*

*

Продукція сільського господарства

55320

35542

82885

2732,01

*

2838,9

2466,15

3782,5

677,01

Показники

2007

2008

2009

2009 р. у % до 2007 року

Обсяги виробництва продукції в порівняльних цінах 2005 року, тис.грн (всього)

2838,9

2466,15

3782,54

133,2

у т.ч.: рослинництво

2826,48

2457,71

3782,54

133,82

у т.ч.: тваринництво

25

8,44

*

*

Обсяги продажу продукції, тис.грн (всього)

1970

1762,9

3551,9

180,2

у т.ч.: рослинництво

1579,5

1886,8

3464,4

219,3

у т.ч.: тваринництво

48,5

63,6

6,6

13,6

Власний капітал, тис.грн

1168,5

863,1

809

69,23

Авансовий капітал, тис.грн

1185,3

1150,8

1409

118,8

Кількість працюючих, чол.

59

51

51

86,4

Чистий прибуток, тис.грн

305,4

54,4

850

278,3

Площа с.-г. угідь, га

3469

3469

3475

100,1

у т.ч.: рілля

2745

2745

2751

100,2

Групи основних фондів

2007

2008

2009

Відношення

тис.грн

%

тис.грн

%

тис.грн

%

тис.грн

питомої ваги

Виробничі основні фонди

2880,3

87,45

3485,002

87,35

5063,9

87,25

2183,6

-0,2

у т.ч.: основні фонди с.-г. призначення

2307,8

70,07

2821,5

70,72

4084,2

70,37

1776,4

0,3

у т.ч.: основні фонди інших галузей

539,5

16,38

663,4

16,63

979,7

16,88

440,2

0,5

Невиробничі основні фонди

413,35

12,55

504,6

12,65

740,01

12,75

326,66

0,2

Всього основних фондів

3293,7

100

3989,7

100

5804

100

2510,3