Вітчизняна молодіжна музична фестивальна культура як чинник формування модерного Українського суспільства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

 

ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ  І ЕКОНОМІКИ

 

 

 

Кафедра менеджменту  шоу-бізнесу

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

на тему:

 

“ВІТЧИЗНЯНА МОЛОДІЖНА МУЗИЧНА ФЕСТИВАЛЬНА

КУЛЬТУРА ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ МОДЕРНОГО

УКРАЇНСЬКОГО  СУСПІЛЬСТВА”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ - 2012

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП....................................................................................................... 3

РОЗДІЛ І. МУЗИЧНІ ФЕСТИВАЛІ. ІСТОРІЯ І СУТНІСТЬ.................. 4

1.1. Історія фестивалів. Особливості та функції музичних 

       фестивалів........................................................................................ 4

1.2. Розвиток  масової музичної культури як основного

       продукту музичного фестивалю..................................................... 6

РОЗДІЛ II. МОЛОДІЖНА ФЕСТИВАЛЬНА КУЛЬТУРА.....................11

2.1. Поп та  рок фестивалі.......................................................................11

2.2. Етно та  еко фестивалі......................................................................14

2.3. Джаз і  класика..................................................................................17

РОЗДІЛ ІІІ. ВПЛИВ ФЕСТИВАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ НА

                    ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬСТВА.......................................22

3.1. Фестиваль  як фактор підвищення культурного  статусу міста.....22

3.2. Фестиваль  як чинник входження України  в світовий

       культурний простір..........................................................................24

ВИСНОВКИ............................................................................................27 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................28

ДОДАТКИ................................................................................................30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми визначається стрімким розвитком молодіжного музичного фестивального руху протягом останніх 20 років. Продовжують свою роботу фестивалі-довгожителі, а також знаходять своїх прихильників і фестивалі-однорічки, яких з кожним роком стає все більше на фестивальній мапі України.

Розглядаючи художню  цінність таких масових подій, ми не можемо оминути тему впливу їх на формування культурної самосвідомості українського суспільства періоду незалежності країни.

 

Мета полягає в дослідженні впливу вітчизняної молодіжної музичної фестивальної культури на формування модерного українського суспільства.

 

Завдання дослідження  — виявити взаємозалежність між молодіжним музичним фестивальним рухом та формуванням модерного суспільства за наступними факторами:

1. Розвиток культури та смаку пересічного споживача, створення нового мистецького середовища.
2. Об'єднання нації та запровадження національних цінностей.
3. Розвиток міста, де проводиться фестиваль, як культурного центру.
4. Глобалізація та входження України в світовий культурний простір.

 

Об'єкт дослідження — вітчизняний молодіжний музичний фестивальний рух на прикладі відомих щорічних фестивалів України.

 

Предмет дослідження — вплив музичного фестивального руху на сучасне суспільство.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I. МУЗИЧНІ ФЕСТИВАЛІ. ІСТОРІЯ І СУТНІСТЬ. 

 

1. 1. Історія фестивалів.

Особливості та функції музичних фестивалів.

 

Фестивальна традиція має давню історію, пов’язану  з раннім етапом тра-

диційного суспільства, яка згодом внаслідок тривалої еволюції набуває форми

культурно-мистецького  явища найрізноманітніших видів  і спрямувань.

Фестиваль (від  франц. festival – свято, яке походить від лат. festivus – веселий, святковий) означає масове свято, яке демонструє досягнення в галузі музики, театру, кіно, естради. Відомо, що спочатку виникли музичні фестивалі, що зародилися у Великій Британії (Лондон, 1709) й були пов’язані з церковною музикою. З другої половини ХVІІІ століття музичні фестивалі проводилися в багатьох країнах центральної Європи, переважно в Німеччині, але лише у ХХ століття поширюються як міжнародні мистецькі форуми.

В Україні фестивальний рух активізується, починаючи з 1990-х  років, і швидко набуває рис “фестивального буму”. Сприйнявши Незалежність як можливість підвищення позиційного рівня, практично всі міста України залучилися до “змагання” на найбільшу кількість фестивалів та їхню “міжнародність”. Але, як зауважує С. Зуєв, на цьому етапі важливу роль при організації форумів відіграє принцип атракціону, застосування якого спрямоване на залучення широкої аудиторії [1, 2].

За своєю  формою музичні фестивалі проводяться  як цикли концертів і

музичних спектаклів, об’єднаних загальною назвою, єдиною програмою і за-

звичай проходять в особливо урочистій обстановці. Для фестивального руху

характерна  необмеженість заходів за тривалістю (від декількох днів до півроку)

і змістом. Існують  монографічні музичні фестивалі (присвячені музиці одного

композитора), тематичні (присвячені певному жанру, добі або стилістичному

напряму), виконавського  мистецтва тощо.

Фестивалі організовують  державна і місцева влада, філармонії, музичні товариства, а також приватні фірми та продюсери.

Музичні фестивалі  можуть проводитися регулярно (щорічно, раз в 2–4

роки) або у  зв’язку з будь-якими урочистими подіями і влаштовуються зазвичай

в містах, що славляться музичними традиціями або пов’язані  з життям і діяль-

ністю великих  музикантів, хоча деякі фестивалі  проводяться з рекламною ме-

тою (для залучення туристів). Значна частина музичних конкурсів проводиться

в межах музичних фестивалів, стаючи їх важливою складовою (наприклад,

“Празька весна”).

У формуванні мистецького  середовища у ХХ столітті значну роль віді-

грали фестивалі, що стали загальновизнаними й традиційними – Зальцбургсь-

кий, “Віденські музичні тижні” (Австрія), Глайндборнський  і Едінбурзький

(Велика Британія), “Будапештські музичні тижні” (Угорщина), Данський коро-

лівський і  Нідерландський музичні фестивалі, “Флорентійський музичний тра-

вень” і “Фестиваль двох світів” (Італія), “Варшавська  осінь” (Польща), Фестиваль ім. Дж. Енеску (Румунія), “Тиждень Сібеліуса” (Фінляндія), Безансонський фестиваль (Франція), “Празька весна”, “Братиславські музичні  свята” тощо.

На початку 70-х років ХХ століття стали популярними фестивалі естрадного та джазового мистецтва і пісні, особливо в Європі, де їх зараз налічується кілька сотень.

У сучасному  розумінні, музичні фестивалі є  циклом музичних імпрез, ор-

ганізованих періодично, інколи у тому самому часі й місці, присвячених музиці

даної країни, певному  історичному періоду, творчості  окремого композитора,

певному жанру, наприклад опері, камерній музиці або  фортепіанному 

мистецтву (“Музика  без меж” у Дніпропетровську) тощо.

Мета фестивалів полягає у презентації нових композицій або спеціально підібраного репертуару і виконавців.

Найкращі фестивалі  виконують водночас відцентрові  і доцентрові функ-

ції: вони є важливою інфрмацією про те, що робиться в  світі для місцевого

культурного середовища, але мають також чималий власний потенціал, якого

вистачає для  подолання провінційності. Сутність цієї формули полягає в насту-

пному: надати інформацію місцевій публіці і набути певного  розголосу, пре-

стижу якого  вистачає, щоб згодом фестиваль утверджувався за допомогою

вторинного  обігу фестивальної інформації (через  записи, альбоми, інтернет-

блоки). Якщо є  рівновага між цими функціями  – тоді фестиваль набуває світо-

вого визнання. В Україні подібні фестивалі  виникли лише на початку 90-х ро-

ків, незважаючи на те, що сучасна музика (у хронологічному сенсі)

виконувалася  в інших формах концертного життя.

Серед зарубіжних дослідників феномена фестивалю  слід згадати П. Паві,

який визначає специфіку фестивалю як унікального  комунікативного каналу.

Досліджуючи фестиваль у контексті теорії свята, К. Жигульський підкреслює

його суттєву  ознаку – “штучний замінник свята”, а Ж. Боже-Гарньє та Ж. Шабо

вказують на виконання фестивалем функцій культурного  центру, здатного при-

ваблювати численних  відвідувачів і сприяти розвитку інфраструктури культур-

ної сфери міста.

Проблеми, пов’язані  з розвитком фестивального руху в Україні,

вивчають вітчизняні мистецтвознавці та культурологи, про  що свідчать резуль-

тати досліджень, опубліковані у наукових і періодичних  виданнях (Г. Ганзбург,

О. Дячкова, О. Зінькевич, А. Мізітова, І. Сікорська, Ю. Чекан, О. Чепалов, М. Черкашина-Губаренко та інші), на наш погляд, найбільш ґрунтовно ці проблеми

розглянуто  в дисертаційних дослідженнях С. Зуєва [1], К. Резнікової [3],

М. Шведа [4].

Значний інтерес викликає дисертаційне дослідження М. Шведа [4], в

якому він визначає фестивальний рух в Україні як актуальне завдання сучасної вітчизняної  музичної науки. В дисертації досліджені дієві критерії процесів в

сучасній українській  музичній культурі, які дозволяють визначати останню як

єдиний інституціональний  феномен, а в його контексті –  нові чинники система-

тизуючого вивчення українського музичного мистецтва, суттєво оновлюючи

традиційні  мистецтвознавчі дефініції. Автор  дисертації не тільки вперше у віт-

чизняній гуманітарній думці висуває предметом дослідження  сучасний музич-

но-фестивальний рух в Україні, зосереджуючись на феномені міжнародних

фестивалів  сучасної музики, а й створює цілком оригінальний підхід до струк-

турно-функціональних закономірностей фестивалю як цілісного мистецького

інституту, доводячи принципове методичне значення функціональних характе-

ристик основних тенденцій фестивального процесу  в Україні. Він не лише

окреслює інтегративну методологію, здатну відповідати вимогам  такого широ-

кого та складного  явища, яким є міжнародний музичний фестиваль, але й пере-

конливо доводить, що такий предмет як сучасна музика, сучасна музична

культура, тим  більше – по-справжньому сучасна, тобто доведена до найближ-

чого до нас  часу, потребує соціологічного та культурологічного підходів, загос-

трює необхідність безпосередніх емпіричних споглядань.

Культурне середовище у такому його самовираженні як фестивальний рух постає Текстом, який дослідник  повинен прочитати з усією  увагою до деталей, ціннісно-оцінних проблем, взаємо- та протидії колективного смаку та особистісних позицій.

Україна має  добре розвинуті традиції пропагування національного та

світового творчого музичного продукту. Її активна участь в міжнародному фестивальному русі – природна й закономірна, адже одною з важливих соціальних функцій міжнародного музичного фестивалю, що виходить за межі інтересів фахових кіл та прихильників музичного мистецтва, є участь митців у створенні іміджу національної культури і держави-організатора в цілому, а отже, і впливі на формування сучасного їм світового культурного середовища. Деякі українські фестивалі вже посіли свою нішу на світовій мапі сучасних форумів як акції регіонального значення з належним міжнародним статусом, що позначилося і на частковому подоланні негативної раніше тенденції традиційного відставання (в т. ч. інформаційного) від західних аналогів.

Музичні фестивалі  виявляють справжню “живу історію” музичної культури – безпосередність  музичного життя, і тому стають складним предметом для наукового вивчення та визначення [5, с. 1-3]. 

 

1. 2. Розвиток масової музичної культури 

як основного продукту музичного  фестивалю

 

Сучасна культурологічна  наука дедалі більше інтегрує у собі коло проблем, пов’язаних із широким  тлумаченням культурного середовища в історичному розвитку та сьогоденні.

Стан сучасної вітчизняної  масової культури, яка ґрунтується  на зразках естрадних жанрів попередніх періодів (зокрема доби радянської української естрадної пісні, періоду  перебудови, пострадянських часів та нашого часу), віддзеркалює загальні світові процеси масової культури.

Жанрова й стильова систематизація різноманітних явищ національної естради  є етапним завданням на шляху  до культурологічних узагальнень, що дозволить  визначити місце і роль пісенної естради у сучасному (інформаційному) суспільстві. Тематичний профіль поетичного змісту естрадних пісень та його зміна також відбиває глибинні процеси

в суспільстві, що формуються завдяки багатьом чинникам повсякденної, інформаційної та духовної практики. Спостерігається зворотній зв’язок та вплив масової естрадної пісні на свідомість і суспільну поведінку громади.  Проте існує так званий запит суспільства на види й тематику масової естрадної культури, що формується типологічними тенденціями розвитку

естрадної культури у глобальному контексті.

Важливим чинником у розвитку видів, форм та жанрів естрадного мистецтва  є фестивальний рух, що активізувався останнім часом, поруч із відомими фестивалями, які існують не одне десятиліття, з’являються нові у різних регіонах, об’єднані різними ідеями та тематикою, поширилася фестивальна географія, що дає можливість спостерігати ті чи інші