Вітчизняна молодіжна музична фестивальна культура як чинник формування модерного Українського суспільства

Цей фактор ми можемо чітко розглянути на прикладі етнофестивалю  “Шешори”, що взяв назву з одноіменного провінційного містечка у Закарпатті. Проведення у місті Шешори кілька років поспіль міжнародного музичного фестивалю зумовило культурний, економічний та соціальний розвиток міста. Фестиваль “Шешори” виконував функцію надання реклами та притік фінансів маленькому місту. Проте цей процес припинився так же швидко, як і почався, як тільки “Шешори” перенесли місце проведення фестивалю до міста Воробіївка, а потім і взагалі стали подорожуючим фестивалем, змінивши навіть назву з “Шешор” на “Арт-поле”. Кажуть, що организатори не змогли домовитися з місцевою владою Шешор. Та нажаль, як би там не було, але провенційне місто Шешори перестало викликати культурний, туристичний та економічний інтерес, як тільки втратило статус міста-фестивалю.

Аналогічну  ситуацію можемо розгледіти на прикладі молодіжного фестивалю — open air Казантип. Змінивши свою локацію з миса Казантип на село Поповка, він тим самим зробив село всеукраїнсько (а наразі може і всесвітньо) відомою меккою для свободолюбивої та безтурботної молоді.

 

3.2. Фестиваль як чинник входження України

          в світовий  культурний простір.

 

Неперевершений культурний потенціал несуть в собі конкретні  творчі колективи, діячі мистецьких жанрів, які активно поширюють  у світі українську культуру. Свідченнями  входження України в світовий культурний простір є проведення, починаючи з 1990 p., українського міжнародного музичного фестивалю «Київ музик-фесту». Вже на перший фестиваль до Києва прибули гості з США, Канади, Нідерландів, Франції, Німеччини та інших країн. З кожним роком «Київ музик-фест» надійніше входить у фестивальне європейське коло. Нині його знають у всьому світі, він став престижним. Фестиваль зав'язав творчі контакти. Капела «Думка» відвідала Францію. У Парижі з успіхом виступив оркестр Держтелерадіомовної компанії України під керуванням В. Сіренка. У рамках фестивалю плідно працює композитор  І. Карабиць. Уже в 1994 р. його кантату на вірші М. Руденка виконуй, вали в одному з найпрестижніших концертних залів Гарнегі-хол. У концерті брали участь відомі виконавці з Метрополітен-опера, із Сіті-опера, а також три хорових колективи з Вашингтона та Філадельфії.

Дві артистичні групи  Національної опери України влітку 1997 р. показали разом з Будапештською  оперою під час щорічного фестивалю  «Будафест» київську постановку «Ріголетто» і в рамках Зальцбурзького музичного фестивалю (Австрія) європейській музичній громадськості «Жізель» А. Адана, «Кармен-сюіту» Р. Щедріна та концертну програму. Солісти опери та балету Р. Майборода, В. Лупалов, С. Ярошенко, Т. Штонде, Т. Боровик, Д. Матвієнко справили на глядачів велике враження своєю майстерністю.

Значна роль у піднесенні культури народу, у зміцненні взаємозв'язків  належить такому компоненту культури, як естрада. На початку 90-х років  українська естрада переживала часи становлення, вибору пріоритетів та орієнтацій, що почало визначати її місце в духовній сфері Євразійського континенту. Як зазначають фахівці, щодо національних особливостей, то українська естрада залишилась на своїх міцних позиціях подібно до французької, італійської, німецької тощо. Незмінними залишались такі відмітні риси української пісні, як музична традиційність, грамотність текстів, національна особливість. У цьому жанрі були консервативні сили, але почало з'являтися більше авторів і виконавців, які модернізувались, свідомо переорієнтувавшись з радянського на українське мистецтво. Це Ю. Рибчинський, П. Зібров, Т. Петриненко, В. Врадій. Зразки нової національної музики, що впроваджувала традиції В. Івасюка, продемонстрував пісенний всеукраїнський фестиваль «Червона рута». Національну музику успішно поширюють ансамблі «Гуцули», «Чорні черешні», «Брати блюзу», «Рокнація», «Жаба в дирижаблі».

Українську музику, пісню, танець пропагують у світі Державний  заслужений академічний народний хор  імені Г. Верьовки під керівництвом народного артиста України академіка А. Авдієвського, ансамбль танцю імені Вірського. З 1993 р. у Чернівцях відбуваються Міжнародні конкурси молодих виконавців української естрадної пісні імені В. Івасюка. їх метою став подальший розвиток і популяризація української пісні, виявлення та підтримка здібних виконавців. Конкурс служить стимулом для підготовки Всесвітнього фестивалю української народної пісні.

За часів тоталітарного  режиму більшість українських музичних колективів та виконавців не виїздили за кордон. Це дозволялося лише одиницям та й то дуже рідко. Тож наше музичне мистецтво часто асоціювалося там тільки з гопаком, шароварами та сопілками. Нині на календарі — інший час, розірвано осоружну «залізну завісу». Українські митці — бажані гості на всіх континентах, особливо часто їх бачать у Європі, де вони демонструють свою майстерність та й вчаться корисному. Прикладів безліч. Так, у 1997 р. у Німеччині, Швейцарії та Данії показувала оперні та балетні вистави Національна опера. 18 концертів дав у Англії Національний симфонічний оркестр, Італія аплодувала театру класичного балету, симфонічно-естрадному оркестру та хоровій капелі «Думка». В Іспанії та Франції грав органіст В. Кошуба, а на Сицилії — відомий гітарист В. Петренко. Молодий, але вже дуже престижний камерний хор «Київ» нещодавно тішив французького глядача красивим співом [13].

Якщо ж казати про  процеси глобалізації, то можно говорити про взаємозв'язок процесу культурного обміну. Українська музика входить в світовий культурний простір, і разом з цим світова музична культура впливає на музичний простір українського молодіжного фестивального руху. Фестиваль постає як виконавець функції обміну музичною культурою. Це підтверджує поява на теренах України таких специфічних музичних фестивалів, як Казантип, Global Gathering та різних локальних фестивалів, переважно електронного музичного напрямку.

Отже, молодіжний музичний фестивальний рух має суттєвий вплив не тільки на культурну самосвідомість слухача та на виховання музичного смаку. Він також є чинником формування культурного простору міста — центру фестивалю, та є мистецьким коридором для обміну музичною культурою.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Розглянувши вітчизняний  молодіжний музичний рух у розрізі  найвідоміших та вже традиційних  фестивалів, ми дійшли таких висновків:

1. Фестивальний рух має вагомий вплив на культурний розвиток споживача. Різні музичні смаки та нові музичні тенденції зумовлюють появу різноманітних фестивалів нових напрямків та течій. Радує той факт, що организатори фестивалів та слухачі в більшості випадків хочуть бачити на фестивальній сцені професійно зроблений музичний продукт, будь то національний чи іноземний.
2. Фестивальний рух засобами етнофестивалів виконує функцію об'єднання нації та запровадження національних цінностей. Учасники фестивалю стають свідками відродження аутентичного фольклору, пошуку шляхів взаємопоєднання та взаємодоповнення давньої та сучасної, народної та авторської музики.
3. Фестиваль формує культурний простір міста, в якому проходить. Надає місту змогу з провенційного стати на період фестивалю містом — центром з економічними, культурними та соціальними перевагами.
4. Фестивальний рух сприяє культурному обміну та входженню України в міжнародний культурний простір.

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1. Зуєв С.П. Сучасний культурний простір та семіотика музичного фестивалю (на матеріалах Харкова) : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства/ С.П. Зуєв. – Харків, 2007. – 20 с./ 

 

2. Іонов В.І. Історіографія як основа наукової інтерпретації сучасної української музичної культури : дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства / В.І. Іонов. – Одеса, 2010. – С. 200.

 

3. Резникова Е. Фестиваль искусств как синтетическое художественное пространство: дис. на здобуття наук. ступеня канд. искусствоведения / Е.И. Резникова. – СПб., РГБ ОД.61.07-17/78. – С. 219.

 

4. Швед М. Тенденції розвитку міжнародних фестивалів сучасної музики на новому етапі (1990–2005 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства / М. Б. Швед. – Львів, 2006. – С. 19.

 

5. Давидовський К. Соціокультурні виміри міжнародного фестивального руху: за результатами IV міжнародного музичного фестивалю “Віртуози планети”/ К. Давидовський/ Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Api/2011_26/33.pdf

 

6.  Євтушенко О. Українська рок-антологія: Легенди химерного краю / О.Євтушенко. – К.: Автограф, 2004. – 296 с.

 

7. Мозгова О. Сучасні напрямки розвитку українського пісенного естрадного мистецтва./ О. Мозгова/ Актуальні питання культурології. Випуск 10, 2010/ Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/afina/2010_10_2/mozgova.pdf

 

8. Бородюк Н. Мирослав Мельник: «Червона рута» представить новий жанр — український автентичний фольклор»/ Н. Бородюк «Урядовий кур’єр»/ Високий Вал/ Режим доступу:http://val.ua/culture/31088.html

 

9. Наконечний С. Фестивальна культура України. Етнічний та екоспектр/ С. Наконечний/ Культурний портал “Кульбіт”/ Режим доступу: http://www.culbit.com/index.phtml?d2=2&r=26&p=0&s=245
10. Левицька А., Каплюк К. Фестивальна справа в Україні “скоріше жива, наж мертва”/ А. Левицька, К. Каплюк/ Культурний портал “День”/ Режим доступу: http://www.dw.de/dw/article/0,,15270825,00.html
11. Мозгова О. Пріоритети репертуарної політики музичного мистецтва в Україні./ О. Мозгова / ОСВІТА.UA/ Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/reports/culture/11240/
12. Зуєв С. Сучасний культурний простір та семіотика музичного фестивалю (на матеріалах Харкова)/ С. Зуєв/ ОСВІТА.UA/ Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/reports/culture/13280/
13. Наукова бібліотека «Буковина». Культура України на етапі становлення незалежності/ Режим доступу:  http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,36/catid,183/id,7971/