Вітчизняна молодіжна музична фестивальна культура як чинник формування модерного Українського суспільства

 «Червона рута»  — єдиний в країні музичний  фестиваль, що проводить відбіркові конкурси в усіх 24-х обласних центрах, містах Сімферополі, Севастополі, Києві. Фестиваль — не комерційний. Участь у «Червоній руті» не потребує жодних вступних внесків, а вхід для глядачів вільний, що робить ці заходи доступними для всіх охочих. Основна вимога участі у відбіркових конкурсах фестивалю — виконання трьох пісень українською мовою. Вік конкурсантів у жанрах популярної, сучасної танцювальної, акустичної, рок- та іншої музики — від 11 до 34 років. Змагання проходять відразу в шести найпопулярніших музичних жанрах (популярна, рок, сучасна танцювальна, акустична, інша музика, український автентичний фольклор).

В Україні розкрученими фестивальними проектами вважаються тільки ті, які можна побачити на екранах телевізорів. Вони здебільшого представлені традиційною популярною музикою, що її добирають телеканали як розважальний продукт для своїх телеглядачів. Не секрет, що ця аудиторія представлена переважно людьми середнього та пенсійного віку. Саме вони визначають рейтинговість телеканалів. Оберігаючи спокій улюбленого глядача, музика фестивалів та шоу-програм на телебаченні обслуговує смаки старших людей. Натомість фестиваль «Червона рута» потрібний сучасній прогресивній молоді. Триматися на плаву допомагають актуальність музичних жанрів — рок- акустичної, сучасної танцювальної, популярної, іншої (експериментальної) музики, де є місце новому пізнанню, пошуку альтернативи, експериментові, ризику, конфліктності, новаторству. Жанр українського автентичного фольклору покликаний сформувати в молоді смак та залучити до пізнання глибинних національних традицій.

Особливу увагу фестиваль  «Червона рута» привертає появою нового жанру — українського автентичного фольклору. Він додався вперше і  буде представлений у трьох напрямах. Традиційний народний спів — виконання українських народних пісень в автентичній давній манері співу, обрядові дійства — календарні обряди, звичаї молодіжних зібрань і дозвілля, обряди родинно-побутові, юнацькі та дитячі, народна інструментальна музика — гра на традиційних народних інструментах в автентичній давній манері, кобзарсько-лірницька традиція. Виконавці фольклору, як і інших жанрів, — молодь [8].

Взірцем популярних музичних заходів стали "Таврійські ігри", які, щоправда, ще й запрошують зарубіжних виконавців з біль-менш відомими іменами і з 1992 року проводились просто неба. А от що примусило організаторів 2007 року переїхати до Києва, незрозуміло. Мабуть, все ж таки комерційна складова фестивалю, бо все-таки в Києві крутяться набагато більші гроші, ніж у Новій Каховці. Публіка цього заходу є середньостатистичним слухачем вітчизняного мейнстріму, інакше кажучи, "попси". Тут можемо зустріти людей з різними, але "форматними" музичними уподобаннями від "Алібі" до "Океану Ельзи".

На мальовничих берегах  Ікви, під мурами Дубненського замку князів Острозьких та Любомирських відбувається справжнє свято української музики – міжнародний фестиваль “Тарас Бульба”. Він є ровесником Незалежної України, позаяк був зафондований влітку 1991 року.

Фестиваль “Тарас Бульба” - культурно-мистецькій проект, спрямований на розвиток та популяризацію вітчизняної молодіжної культури та естетики. Фестиваль сприяє піднесенню української національної ідеї серед молодих творчих сил, зростанню професійного рівня українських виконавців, продюсуванню та допомозі обдарованій молоді, пропаганді вітчизняних виробників та товарів.

До участі в конкурсі допускаються виконавці з усіх регіонів України та інших країн світу, що мають в своєму репертуарі не менше 5 (пяти) творів українською мовою або ж інструментальні композиції, пройшли попередній відбір та узгодили свої стосунки з дирекцією, щодо участі та прав на аудіо і відео матеріали фестивалю. Документом, що дає право брати участь у фестивалі є офіційне запрошення.

Участь у фестивалі  безкоштовна. До конкурсу допускається тільки “живе” виконання. Вік конкурсантів необмежений. Організатори мають виключне право відбору учасників на фестиваль по кількості, професійному рівню, регіональній та жанровій приналежності.

2.2. Етно та еко фестивалі

Останнім часом спостерігається  поява етнофестивалів. Причому всі  вони користуються популярністю, нехай  не такою високою, як "зпопсовані", але ж і цілі в них інші. Коли у "Таврійських ігор" на меті розважити  публіку відомими виконавцями, то етнофести  разом з цим прагнуть нагадати українцям про те, що вони живуть у країні з набагато різноманітнішою і оригінальнішою культурою. Найяскравішими тут є відтепер подорожуючі "Шешори", організована Олегом Скрипкою "Країна мрій" та новачок 2006 року "ЕтноЕволюція".

"ЕтноЕволюція" є не чисто музичним фестивалем, а наміром показати людям все розмаїття нашого традиційного мистецтва. До програми фесту входять виступи фолькових гуртів (причому не тільки українських, але і закордонних), детальний показ роботи майстрів народного мистецтва, українські фільми і театральні вистави мандрівних театрів. Тут також відбувся Всесвітній з’їзд писанкарів (країни-учасниці: Україна, Росія, Польща, Румунія, Словаччина, Канада, США, Великобританія, Франція та ін.)

"ЕтноЕволюція" є мандрівним фестивалем, а це означає, що в одному місці вона "не засиджується" і кожен наступний раз матиме нову локацію. Вперше вона відбулась в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана.

В Космач приїзжає чимало музичних гуртів, серед яких такі відомі етноколективи, як: «Бурдон», «Тінь Сонця», «ДахаБраха», «Атмасфера», «Очеретяний кіт», «Пропала Грамота», «Самі свої», «Оркестр Янки Козир», «Вертеп», «Вогнесміх». Також виступали і менш відомі формації, які отримали непоганий шанс засвітитися на музичному небосхилі України, серед них: фольклорний ансамбль «Кралиця», «Хорея Козацька», «Русичі», «Лукині роси», «Роксоланія», «Буття», «Надобридень», «Веснянка», «Дике поле» та інші. 
 
Публіка фестивалю – молоді люди з передовими патріотичними поглядами і бажанням знати більше про свою власну культуру та історію. Звісно, не оминають увагою цей фестиваль і запеклі націоналісти, але останніх не так багато, щоб зараховувати це до недоліків.

Міжнароджний фестиваль  етнічної музики та лендарту "Шешори", певно, є найбільшим і найвідомішим в Україні. Починав своє гучне існування в однойменному селі Франківської області. Замислювався як подорожуючий, але від самого створення у 2003 році засидівся в тих самих Шешорах. Фестиваль триває декілька днів, протягом яких перед нами розкривається якомога більше всіляких проявів української культури. Тут можна послухати вітчизняну і зарубіжну етно-музику, спостерігати за театральними виставами мандрівних театрів, захоплюватися лендарт (Landart) скульптурами (художні творіння з каменю, піска, світла, дерева, без жодного використання фарби і інших штучних засобів). Також в рамках "Шешор" проводяться екоекскурсії мальовничими подільськими ландшафтами. Програма фестивалю зацікавить людину з будь-якими вподобаннями і прагненнями, тут будуть: розписувати скло, ткати, танцювати східні, українські, ірландські, естонські танці, створювати ляльок-мотанок та багато іншого не менш цікавого.

Щодо музичного наповнення, то воно є потужним і розмаїтим, так  як фестиваль вже виріс із групи молодих і маловідомих. З українських етно-гуртів найчастішими гостями фестивалю є: «Перкалаба» (Івано-Франківськ), «ДахаБраха» (Київ), «Тайко Драммерс» (Київ), «Run» (Київ). З-за кордону    приїзжають «Троіца» (Білорусь), «Пакава Ить» (Росія), «Merlin Shephard Kapelye» (Велика Британія-Україна-Росія), «Cankisou» (Чехія), «Transkapela» (Польща), «Va-Ta-Ga» (Росія, Карелія), «Hedningarna» (Швеція), «Топ’Оркестра» (Україна-Молдова).

Шешорська публіка поістині різношерста: від звичайних патріотично налаштованих студентів до представників панк-культури і УНА-УНСО. Звісно, за таких обставин можна очікувати і певне протистояння між панками і націоналістами (як правило, їхній націоналізм обмежується скінхедськими поглядами, на жаль). Але загалом переважна більшість людей - абсолютно нормальна свідома молодь, що прагне до української культури.

"Країна мрій", яка  відбувається щоліта в Києві, також не лімітована лише музичною складовою. Відкриває триденний етнофест купальська хода вулицями міста, до якої безпосередньо приєднуються акустичні, автентичні й родинні колективи. Вже на Співочому, одразу після виступів Карпатіян, алжиро-французького Халєда, чий проникний пісенний заклик "Аїша" не може пройти повз дівоче серце та львівського Бурдону, розпочнуться купальські ігрища.

В суботу та неділю на "Країну мрій", крім молоді, дуже люблять  вибиратися родини з дітьми та ватаги поважних дорослих із килимками. Тут  є все для всіх: народні гуляння, концертні виступи, майстерня танців, козацькі забави, ярмарки-майстерні, театральна й пересувна сцени, різноманітна дитяча програма, яка включає ліплення з глини, малювання, аплікації, народні танці і пісні, гру на музичних інструментах та багато іншого. Власне, широка дитяча програма відрізняє "Країну мрій" від переважно молодіжних "ЕтноЕволюції" та "Шешор", бо мало хто наважиться везти своє чадо через всю країну на фестиваль, адже це втомлює.

Багато майстрів з  різних царин працювють перед відвідувачами фестивалю. Тут є ковалі, різьбярі, майстри плетіння з лози, вишивки і ткацтва та багато іншого. Також можна купити будь-який вироб, щоправда, ціни на ручну роботу будуть не низькими.

Музична програма складається  з фольклорних, автентичних та сучасних українських гуртів, кобзарської  традиції, а також закордонних представників world music (співів світу). 2007 року в якості таких заплановані Khaled (Франція), VARTTINA (Фінляндія), Anselmo Crew (Угорщина), Kapela Brodov (Польща), Езма Редзепова (Македонія), Джам (Іран). Вітчизняні хедлайнери фестивалю: Дахабраха, ДримбаДаДзига, Бурдон, СонцеКльош, Олег Скрипка та Ле Гранд Оркестр, Чоботи з Бугая та харківський Бандур бенд.

Травневий харківський "Вдох" – перший міжнародний екофестиваль, який відбувається за сприяння однойменної  музичної асоціації і спільноти  незалежних дизайнерів-графіків "4-й Блок" (назва завдячує блоку Чорнобильського реактора, який вибухнув).

В 2007 році захід вперше відбувся як екофест, а раніше Вдох на суто музичній основі збирав незалежних музикантів. Фестиваль пропонує учасникам цілу купу дизайнерських плакатів на екологічну тематику та короткометражних фільмів, які демонструються на великих екранах одночасно із виступами гуртів. Але це відбувається ввечері. Денну спортивно-видовищну програму (паркур, вело-шоу) доповнює екологічний суботник, на якому кожен охочий збирає сміття під керівництвом прибульця з космосу і обмінює зібраний мотлох на подарунки. Однією з основних цілей фестивалю є привернення уваги до екологічних проблем і прагнення змінити екологічну свідомість засобами якісної музики і яскравих шоу. Зазначимо, що ніяка політична сила чи інша владна організація до цього не має жодного відношення.

Музична програма привертає  до себе увагу кількістю якісних  груп, залучених організаторами. Чого вартують такі українські гурти. як, Крихітка Цахес, Люк, Сергій Бабкін (гітарист 5nizza), Коло, 4.А.Й.К.А або російські: Фруктовий кефір, Miss is Big, Трепанга чи навіть міжнародна група W.K?. Одним із ведучих дійства був письменник і поет Сергій Жадан, який проводив вечір у вигляді ведення новин зі студії. Яскраві образні підводки до кожного гурту, жарти і ціла купа арт-роликів роблять своє діло у розігріві публіки.

До речі, про публіку. Тут вона була дійсно розумна і  з АйК’ю вище середнього. Все  пояснюється декількома аспектами, як от: інформація про фест не мала широкого розголосу, окрім як в інтернеті і на спеціалізованих сайтах, по-друге, небажані на фесті гості не є слухачами музики "Вдоху".

Таким чином, можемо спостерігати очевидне піднесення й урізноманітнення музичного руху в Україні. Найбільше тішить поява масштабних етнофестивалів і заходів для інтелектуальної публіки. Перелік і відвідини всіх культурних та ідейних музичних українських фестивалів є справою часу [9].

До речі, в Україні  не так багато фестивалів, що закликають глядачів сприймати музику та занурюватись у святкову атмосферу без посередництва алкоголю та іншої хімії. Піонером цього руху стає новий міжнародний арт-фестиваль - “UP-Fest”, що проходить у Луцьку на території Історико-культурного заповідника “Старе місто” (замок Любарта).

Спираючись на успішний 14-річний досвід своїх польських  колег – затійників найбільшого  в цій країні фестивалю “SLOT”  – організатори “Up-фесту” прагнуть зробити захід не тільки приємним, а ще й корисним для його відвідувачів. Окрім насиченої музичної частини, що складається переважно з українських виконавців, а також кількох закордонних гостей, в ході фестивалю пройде ряд семінарів, майстер-класів та мистецьких заходів.

2.3. Джаз і класика

          У розвитку музичного мистецтва надзвичайно велике значення завжди відігравало виконання як класичних, так і сучасних музичних творів. Тож, самі собі зараджуючи в цьому, українські композитори ініціюють проведення в Україні декількох музичних фестивалів, які стали однією з важливіших складових загального культурного процесу в Україні.        

         Jazz Koktebel Fest успішно проходить з  2003 року і щороку пропонує більше  музичного продукту. Так, в перший  рік свого існування на фестивалі  була всього одна сцена, на  якій зіграло 8 колективів з  Росії та України, а кількість відвідувачів сягала двох тисяч. Торік на фестивалі було три конценртні майданчики, на яких відіграло більш ніж 40 колективів із 10 країн світу, а кількість публіки збільшилася вдесятеро.

        Утім, аби фінансово вижити, фестиваль  дещо змінив свою політику в 2008 році. До цього часу фестиваль був публічним, а квитки на концерт не продавалися, адже фестиваль мав потужного мецената Олександра Лебедєва, який тоді розвивав різноманітні проекти в Криму. У цьому році ціна чотириденного абонементу на концерт одного концертного майданчика становитиме від 400 до 850 гривень. Водночас, президент фестивалю Лілія Млинарич також зауважує, що лише за рахунок прибутків від продажу квитків фестиваль не проведеш. Президент відзначає великий вклад тих, хто готовий працювати на фестивалях за "соцпакет" - проживання та акредитацію: «Без внеску команди волонтерів, яка щорічно складає від 50 до 80 осіб, свято б не вдалося! У нас був випадок, коли людина приїхала поволонтерити з Сахаліну, приїхала за свій кошт, і все заради того, аби ковтнути драйву». Млинарич також додає, що волонтерами на фестивалі також бувають і музиканти: “Навіть західні артисти зрозуміли, що фестивалі в Україні – це не та річ, яку підтримує держава. Для того, аби взяти участь у фестивалі, деякі з них самі шукають фонди та гранти” [10].