Характеристика рекреаційних ресурсів запорізької області

                     Зміст

Вступ

Розділ І. Рекреаційна географія, як частина географічної науки ……………  

1. Основні поняття рекреаційної географії………………………………..
2. Завдання і методи рекреаційної географії………………………………
3. Класифікація природних ресурсів………………………………………
4. Рекреаційні ресурси, як основа розвитку рекреаційного комплексу території…………………………………………………………………..
5. Оцінка рекреаційних ресурсів території………………………………..

Розділ ІІ. Характеристика рекреаційних ресурсів Запорізької області……...

2.1. Загальна географічна характеристика району дослідження…………….

2.2. Характеристика природних ресурсів Запорізької області………………..

2.3. Характеристика історико-культурних ресурсів Запорізької області ……

2.4. Рекреаційне зонування Запорізької області………………………………

Розділ ІІІ. Проблеми і перспективи розвитку рекреації на території Запорізької 

                  області ………………………………………………………………                        

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Відпочинок, як і праця, є  невід'ємними складовими життєдіяльності  людини. Але, якщо трудова діяльність та її суспільні результати давно  досліджуються багатьма науками (економікою, соціологією, географією та ін.), то теоретичне осмислення процесу і методів відновлення психофізіологічних сил людини стали об'єктом спеціального вивчення лише у другій половині XX століття. Таке осмислення здійснюється, зокрема, в межах рекреалогії.

Про рекреалогію як самостійну галузь наукового пізнання почали говорити в 90-х роках XX століття. Це було значною мірою обумовлено тим, що численні проблеми рекреації вже не могли бути розв'язані в межах географії, соціології, медицини чи валеології, оскільки рекреаційна діяльність набула значення міждисциплінарного об'єкта.

Становлення рекреалогії  відбувалося принаймні у двох напрямах. Один із них представлений  теоретико-методологічними розробками в різних галузях природничих і суспільних наук, а другий полягає в осмисленні рекреації як специфічної «сфери суспільної діяльності», пов'язаної з відновленням здоров’я людини.

Об’єктом дослідження  є рекреаційна географія.

Предметом дослідження рекреаційне господарство Запорізької області.

Метою дослідження являється надання характеристики рекреаційним ресурсам в цілому і зокрема рекреаційним ресурсам Запорізької області;обґрунтування проблем становлення та перспектив розвитку рекреації в Запорізькій області.

Досягнення поставленої  мети ґрунтується на вирішенні комплексу  взаємопов'язаних завдань:

• виявлення основних понять , завдань і методів в рекреаційній географії;
• розглянути класифікацію природних ресурсів;
• охарактеризувати рекреаційні ресурси вцілому;
• розглянути оцінку рекреаційних ресурсів території;
• надання характеристики природних та історико-культурних ресурсів Запорізької області;
• виявлення рекреаційного зонування Запорізької області;
• вивчити проблеми і перспективи розвитку рекреації на території Запорізької області;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  I. РЕКРЕАЦІЙНА ГЕОГРАФІЯ, ЯК ЧАСТИНА ГЕОГРАФІЧНОЇ

               НАУКИ

 

1. Основні поняття рекреаційної географії

Рекреаційна географія — комплексна географічна наука і навчальна дисципліна, яка вивчає територіальну організацію (ТО) рекреаційного господарства.

До основних понять рекреаційної географії належать: дозвілля або відпочинок,вільний час, рекреація і туризм, рекреаційні ресурси» рекреаційний потенціал, територіальні рекреаційні системи.

Сутність відпочинку полягає в необхідності реалізації будь-якою людиною трьох видів потреб: 1) як біологічного виду; 2) як соціального організму; 3) як соціальної істоти, що прагне витратити вільний час.

До першого виду належать найелементарніші потреби у виживанні, збереженні біологічного виду, продовженні людського роду. До другого — фізичні, соціальні та інтелектуальні потреби вищого порядку (пізнання, саморозвиток і удосконалення). До третього — необхідність десь і якось витрачати, навіть без будь-якої користі, а то й зі шкодою для себе (казино, бар тощо) свій вільний час. [7]

Є тут і певні психологічні установки, які змінюються залежно від часу, історичного періоду, віку людини. Так, люди поділяються на окремі категорії за психофізичними особливостями відношення до відпочинку. Деякі особи взагалі не можуть відпочивати (трудоголіки), інші поєднують інтенсивну працю з активним, насиченим відпочинком, а є люди, які можуть відпочивати і розважатися постійно. Кожна з цих категорій людей у принципі може задовольняти свої потреби в рекреації за вмілої, раціональної, в тому числі територіальної, організації рекреаційного господарства.

Поняття вільний час є доволі неоднозначним. На думку більшості дослідників, це час протягом доби, якогось іншого періоду або життя людини, який не пов'язаний із виконанням нею професійних обов'язків та задоволенням 

 фізичних потреб. Зрозуміло,  що в різні періоди життя людини і залежно від її професії вільний час або чітко визначений, наприклад, до і після другої зміни на заводі, "від дзвінка до дзвінка", або його взагалі важко визначити, скажімо у людей творчих професій, "вільний" художник тощо.

У середньому до 25% доби у  людини припадає на вільний час. Протягом розвитку людства спостерігається постійне збільшення вільного часу. У розвинених країнах тривалість робочого тижня уже менша за 40 годин. У XIX ст. він був більш як удвічі тривалішим. Протяжність і структура вільного часу надзвичайно територіально диференційовані, що робить це поняття одним з основних у рекреаційній географії.

Рекреація і туризм — процес відновлення фізичних, духовних і нервово-психічних сил людини та її життєвого потенціалу шляхом певних заходів на основі відповідних установ у вільний час.

Хоча в усі періоди  історії людства головною була саме відновлювальна функція рекреації, її сутність, структура, аксіологія (ціннісність) суттєво змінювалися. Якщо раніше відпочинок ототожнювався з пасивним "лежанням", а обов'язковою оцінкою ефективності курортного відпочинку було набирання додаткової ваги, то тепер дослідження вказують на те, що лише активний відпочинок суттєво зменшує захворюваність. У першу чергу це стосується психічних, серцево-судинних хвороб і хвороб органів дихання.

Туризм є одним із видів  рекреації і пов'язаний з мандрівками, подорожами, міграцією для відпочинку на далекі чи близькі відстані від  місця постійного проживання. Рекреація є більш широким і загальним поняттям, ніж туризм.

Для розвитку рекреації і  туризму необхідні рекреаційні ресурси. До них належать об'єкти, процеси та явища природного й антропогенного походження, які використовуються для рекреації і туризму. При цьому ці об'єкти, процеси та явища слугують матеріальною базою для відпочинку й оздоровлення людей через їх відповідні параметри.

Рекреаційний  потенціал розглядається як сукупність наявних природних, соціально-економічних і культурно-історичних передумов певної території в організації рекреаційно-туристичної діяльності. Таким чином, будь-яка територія чи країна постійно знаходиться у більшій або меншій невідповідності між наявним рекреаційним потенціалом і рівнем, характером та ефективністю його використання. [8]

Територіальні рекреаційні  системи є певною просторово-територіальною єдністю об'єктів рекреації і туризму на території у визначених межах. Для них характерні складність і відкритість. Основою функціонування ТРС є ТО рекреаційного господарства як розміщення його об'єктів по території у певному порядку, взаємозв'язку і взаємодії.

На відміну від таких  загальних понять, рекреаційна географія використовує і більш конкретні, зокрема рекреаційна територія, рекреаційний об'єкт, рекреаційна місткість, рекреаційне навантаження.

Рекреаційна територія є ділянкою Землі у визначених межах, яка використовується для відпочинку та оздоровлення людей, організації екскурсій і туризму. Рекреаційні території за характером їх використання поділяються на дві групи. Одна з них об'єднує рекреаційні території (зелені, зони міст, лісопарки, озера, ставки, річки тощо), які призначені для короткочасно-періодичної діяльності. Друга група складається з рекреаційних територій тривалої рекреації (санаторно-лікувальні комплекси, приморські, гірські райони, туристичні бази тощо).

Рекреаційний  об'єкт — локальний об'єкт (місце, територія), який використовується для відпочинку. Сюди зараховують пляж, лісову галявину, пам'ятку природи тощо.

   Рекреаційна  місткість — здатність певної території забезпечувати здійснення комфортної рекреаційної діяльності без деградації природного та історико-культурного середовища.

Рекреаційне навантаження — рівень сукупного антропогенного впливу на природний комплекс певної території в процесі рекреаційної діяльності (витоптування, ущільнення ґрунту, забруднення поверхні відходами, нищення рослинного покриву, збідніння тваринного світу тощо). [9]

Об'єктивною особливістю  сучасного світу є постійний і випереджальний розвиток рекреації і туризму як галузі господарства. Розвиток цивілізації приводить до збільшення вільного часу і намагання людей використовувати його для відпочинку та оздоровлення.

Відомо, що за грошовими витратами  в постіндустріальному суспільстві  туризм і оздоровлення вже давно перевищили витрати на їжу (на 20—З0 %) і в 2,5— 3 рази витрати на купівлю одягу та взуття. Таким чином, рекреаційні витрати перетворилися на витрати першої необхідності. Це пов'язано з реальними вимогами нинішнього надзвичайно динамічного, психологічно напруженого часу, коли людина без належного відпочинку і розслаблення просто не може існувати. [3]

Поняття "рекреація" з  часом постійно змінюється, але в  цьому немає нічого дивного. Наука  вимушена адекватно реагувати на зміни самого життя. У минулому рекреацію розглядали як відпочинок, відновлення сил людини, які вона затратила в процесі праці. У різних авторів і в різних країнах у визначенні рекреації все ще зберігаються певні нюанси. Але в цілому нині рекреацію розуміють як відпочинок, розваги, лікування і реабілітацію в умовах певних розрахованих на це господарських структур, туризм і спорт, як організований, так і самодіяльний.

Цей термін також використовується для позначення галузі господарства, яка на певній території організовує і здійснює відпочинок, лікування, розваги і туризм, спрямовані на оздоровлення, розваги, розвиток і удосконалення, навчання людей.

Об'єктом вивчення рекреаційної географії є рекреаційне господарство певної території, країни чи всієї нашої планети. Очевидно, що рекреаційне господарство вивчає не лише рекреаційна географія. Воно є об'єктом міждисциплінарних досліджень. Свою лепту у вивчення рекреації вносять економіка, соціологія, медицина, право та багато інших наук і навчальних дисциплін. Кожна з них досліджує лише певну складову об'єкта, тобто його конкретні властивості, явища, процеси і відношення. Та складова об'єкта дослідження, на яку найбільшою мірою спрямована увага тієї чи іншої науки, і називається її предметом.

Предметом рекреаційної географії є територіальна організація рекреаційного господарства на певній ділянці Землі, розгляд будь-якої рекреаційної території як однієї системи, що складається з різнорідних, але просторово взаємопов'язаних елементів, які діють як єдине ціле. [13]

Отже, на відміну від інших  наук і навчальних дисциплін, які цікавляться певними аспектами функціонування рекреаційного господарства, рекреаційна географія інтегрує універсальні знання, які об'єднує певна територія з унікальними комплексними властивостями. Завдяки рекреаційній географії отримують найціліснішу картину рекреаційного буття.

На певній території не просто розташовані ті чи інші об'єкти. Вона надає їм нову, суспільно-географічну якість, що виявляється в найбільшій мірі як географічна форма руху матерії, як певний суто географічний (просторово-територіальний) синергетичний ефект.

Конкретними об'єктами дослідження  рекреаційного географії, є галузеві (інтегральні) чи просторово-територіальні форми організації рекреації і туризму певної ділянки нашої планети різного таксономічного рангу. Наприклад, можна вивчати територіальну організацію грального бізнесу США або здійснювати комплексне дослідження рекреаційного господарства Франції чи острова Сардинія в Італії. [1]

 

2. Завдання і методи рекреаційної географії

Завданням рекреаційної географії  є дослідження територіальної організації  рекреаційного господарства певної частини нашої планети у вигляді територіальної рекреаційної системи (ТРС). Метою такого дослідження є пізнання закономірностей виникнення, функціонування і розвитку ТРС.

На основі пізнання цих  закономірностей рекреаційна географія розробляє раціональні напрями вдосконалення ТРС в інтересах усього суспільства, складає прогноз розвитку ситуації в ТО рекреації і туризму на найближчу і віддалену перспективу. У зв'язку зі стрімким розвитком рекреаційного господарства і зростанням його значення в соціально-економічному прогресі людства суспільство ставить перед рекреаційною географією нові складні завдання. Найважливіше з них — розробка моделей "ідеальних" ТРС.