Характеристика рекреаційних ресурсів запорізької області

Кліматичні ресурси України  з погляду їх рекреаційного використання належать до найкращих і хороших.

За світовою класифікацією  найкращими для рекреаційної діяльності є кліматичні умови, сприятливі для цього виду господарства протягом 9,5—10,6 місяців. Умовами, найсприятливішими для рекреації, є тепле літо і не дуже холодна зима зі стійким сніговим покривом. До найсприятливіших кліматичних умов належать також жарке тривале літо і нетривала зима без стійкого снігового покриву. Ще однією особливістю клімату України є його велика різноманітність. Так, середня річна температура на полонинах Карпат така, як у приполярні (0 °С), а на Південному узбережжі Криму (+12,50 °С) вона відповідає температурі середземноморського узбережжя Франції.

Ландшафтні рекреаційні  ресурси України теж доволі багаті та різноманітні. Велику роль тут відіграють рельєф і рослинність. Для нашої держави характерна доволі розчленована поверхня з безліччю мальовничих височин, плато, піднять, останців тощо. Особливо в цьому сенсі виділяється Правобережжя. Тут рельєф у поєднанні з місцевими кліматичними і рослинними ресурсами в цілому є унікальним не лише для Європи, а й для світу (Словечансько-Овруцький, Мізоцький кряжі, Канівські гори, Товтри, Галогори, Розточчя тощо).

Близько 14 % території країни вкрито лісами. Цей показник дуже диференційований по території. У Степу лісистість не перевищує 4 %, у Криму — 10 %, на Поліссі — близько 30, у Карпатах — понад 60 %. Серед деревних порід переважає сосна (34 % всієї лісовкритої площі).

  Це дуже добре для рекреації. Сосна — єдина з хвойних рослин, яка виділяє фітонциди не лише влітку, а й узимку. Особливо цінна характеристика, притаманна для України — поєднання в лісах сосни з дубом, що займає близько 22 % залісненої частини країни. Велике значення мають лісопаркові зони великих міст, які, на жаль, нині по-варварському знищуються під забудову. [22]

Світове значення мають в  Україні рекреаційні ресурси пляжів, природно-заповідного фонду, спелеоресурси. Майже неосвоєні історико-культурні (пізнавальні) рекреаційно-туристичні ресурси. Держава охороняє понад 70 тис. пам'яток історії і культури. Більш як 12 тис. з них однозначно є цікавими для туристів усього світу. Українські замки, фортеці і монастирі є унікальним історико-архітектурним явищем Європи і всієї планети. Українські національні храми з їх грушоподібними куполами дещо різняться від "цибулястих" російських церков. Не має аналогів українське бароко і в Європі. Попереду відбудова сотень замків і фортець, які нині зруйновані. За правильної інвестиційної політики вся Правобережна Україна може перетворитися на найбільше у світі зосередження замків і фортець.

Найщільніша територіальна  концентрація рекреаційно-туристичних ресурсів світу характерна для Європи. Справді, тут на порівняно невеликій території зосереджене небувале розмаїття ландшафтів, історичних подій, архітектурних пам'яток народів, культур тощо. Від 60 до 65 % іноземних туристів відвідує якраз Європу. Традиційно за сукупністю рекреаційно-туристичних ресурсів виділяються в ієрархічній послідовності Франція, Італія та Іспанія.

Друге місце за цим показником належить Азії. І хоча вона все ще поступається за кількістю іноземних  туристів Північній Америці, це тимчасове  явище. У цілому всі види рекреаційних ресурсів в Азії є більш різноманітнішими, ніж у Європі, але просторово вони дуже розкидані, що зменшує можливості для їх освоєння.

Нині Латинська Америка, яка посідає третє місце у  світі за обсягом рекреаційних ресурсів, разом з Африкою, Австралією та Океанією приймає лише 10 % іноземних туристів. Однак ситуація поступово змінюється. Європа невпинно втрачає туристичні ресурси внаслідок їх неадекватного (надмірного) використання. У зв'язку з великим скупченням людей відбувається не лише деградація відповідних ресурсів, а й своєрідний популяційний стрес. Все це призводить до перерозподілу іноземних туристів у бік районів світу, де рекреаційні ресурси все ще недостатньо освоєні. [17]

1.5.Оцінка рекреаційних ресурсів території

Використання  у виробничій системі природних  чинників вимагає адекватної цій системі оцінки. Визначення якості ресурсів та умов називають оцінюванням. Є два основні види оцінки: технологічна (або виробнича) та економічна. Під час технологічної оцінки виявляється ступінь придатності тіл або явищ природи для того чи іншого виду людської діяльності з урахуванням сучасної або перспективної технології їх використання. [12]

Рекреаційні ресурси  є матеріальною передумовою формування рекреаційної галузі народного господарства її ресурсною базою. Вони потребують бережного і економного використання, охорони і примноження. Все це пов'язано з необхідністю їх кількісної та якісної оцінки, визначення придатності та альтернативності використання в тій чи іншій галузі народного господарства.

Виділяють три типи рекреаційних ресурсів: природні, історико-культурні  та соціально-економічні. Кожний з них  відіграє певну роль у формуванні галузевої і територіальної організації  рекреаційних комплексів. Під природними рекреаційними ресурсами слід розуміти фактори, речовину і властивості компонентів природного середовища, які володіють сприятливими для рекреаційної діяльності якісними та кількісними параметрами і служать або можуть служити для організації відпочинку, туризму, лікування і оздоровлення людей. До них належать лікувальні та оздоровчі фактори багатоцільового призначення (ліси, лікувальні кліматичні місцевості, поверхневі води), лікувальні речовини (мінеральні води, грязі, озокерит), а також рекреаційні властивості гірських і передгірських ландшафтів, заповідних територій.

Історико-культурні рекреаційні ресурси - це пам'ятки культури, створені людиною, які мають суспільно-виховне значення, пізнавальний інтерес і можуть використовуватись для задоволення духовних потреб населення.

Соціально-економічні рекреаційні ресурси включають матеріально-технічну базу рекреаційних об'єктів, частину матеріального виробництва, яка безпосередньо забезпечує потреби рекреації, використовувані рекреацією  об'єкти інфраструктури, а також трудові ресурси, зайняті в рекреаційному господарстві. [6]

Облік   стану   природних   ресурсів   і   визначення народногосподарськ- ого   значення   базуються   в   Україні   на системі природно ресурсних кадас- трів - сукупності відомостей відсутні  про кількісний і якісний стан природних ресурсів, їх економічну оцінку. Кадастр рекреаційних ресурсів повинен включати державний облік, якісну і кількісну оцінки, визначення придатності до того чи іншого виду рекреаційного та іншого використання, шляхи економного використання, охорони і примноження ресурсів. Таким чином, кадастр допоможе не тільки зберегти і цілеспрямовано, економно використати весь комплекс рекреаційних ресурсів, але і покращити, примножити їх, резервувати для майбутнього використання. Діючим законодавством передбачається ведення земельного, водного, лісового і надрового кадастрів.

Земельні ресурси - це специфічне поєднання ґрунтів, рельєфу, клімату, рослинності. Облік земель для рекреаційного використання повинен базуватися на комплексній оцінці території з врахуванням особливостей місцевості, різних форм відпочинку і лікування. Оцінка земельного рекреаційного фонду в рекреаційному кадастрі повинна закінчуватись визначенням рекреаційної ємності території, що забезпечило б охорону природних ландшафтів.

В залежності від рівня  рекреаційної спеціалізації можна 
виділити три основних типи рекреаційного

землекористування: території  з високою інтенсивністю рекреації, де інші землекористувачі мають другорядне значення (курорти, парки, пляжі та інші зони масового відпочинку); території  із середньою інтенсивністю рекреації, які виконують одночасно деякі екологічні і виробничі функції (приміські зелені насадження, протиерозійні ліси і т.п.); території з незначною питомою вагою рекреації. [19]

Дані рекреаційного кадастру про природні мінеральні джерела  повинні включати місцезнаходження джерел, їх дебіт, глибину водоносного  горизонту, статистичний рівень води від  поверхні землі, хімічний склад вод  і специфічних лікувальних компонентів, кислотність, температуру, сучасне використання, вартісну оцінку. Характеризуються джерела мінеральних вод в порядку їх значення (загальнодержавного, регіонального, місцевого) і за лікувальними властивостями. До цінних природних лікувальних ресурсів відносять також лікувальні грязі і озокерит.

Облік грязьових родовищ  в рекреаційному кадастрі ведеться за основними групами грязей, які підпорядковуються певним групам захворювань. При цьому враховуються місцезнаходження і назва родовища, тип грязі, площа грязьових родовищ, глибина залягання грязі, запаси грязі (геологічні та експлуатаційні), основні фізико-хімічні властивості грязі (в тому числі хімічний склад грязьового розчину, а для сапропелевих та намулових грязей і склад озерних вод), рівень їх сучасного використання і вартісну оцінку. [21]

Велике значення в рекреаційній оцінці території має клімат. Клімат, як і рельєф, екзотичність, пейзажне різноманіття місцевості, визначає різні аспекти рекреаційного використання території. Система показників, які враховуються в рекреаційному кадастрі, повинна відображати залежність стану людини від метеорологічних факторів. Одним з об'єктивних показників для оцінки впливу погоди на тепловий стан людини є рівень комфортності кліматичних умов.

Крім цього, узагальнюючим  показником, який характеризує сприятливість кліматичних умов для рекреаційної діяльності, в оцінка контрастної зміни погоди, яка властива гірському клімату і залежить від висоти над рівнем моря, крутизни та орієнтації схилів, форм рельєфу і закритості горизонту. Цей показник включається в путівники і рекламні буклети.

Лісові масиви з точки зору рекреації можна  віднести як до природних ресурсів туризму і відпочинку, так і до природних лікувальних ресурсів. Облік лісового фонду в рекреаційному кадастрі необхідний для комплексної оцінки території з точки зору сприятливості даного району для масового відпочинку і лікування. Найзагальнішими показниками, які характеризують ліси як об’єкти рекреації, є такі показники, як група лісів, лісистість території, показник якості лісу - породний   склад,   який   визначає   ступінь фітонцидності    насаджень, вартісна    оцінка    рекреаційної цінності лісу.

Оскільки рекреація має  перш за все велике соціальне значення і на ефективність суспільного виробництва впливає шляхом розширеного відновлення трудових ресурсів, економічна оцінка природних рекреаційних ресурсів застосовується тільки для тих лікувальних речовин, факторів, властивостей, народногосподарський ефект використання яких можна виміряти. Така оцінка можлива для мінеральних вод, лікувальних грязей, озокериту, лісу, поверхневих вод, природних національних парків. Бальна оцінка дається тим ресурсам, факторам, властивостям, народногосподарський ефект використання яких важко оцінити кількісно. Шляхом бальної оцінки оцінюються кліматичні території, естетичні і рекреаційні властивості ландшафтів, комфортність клімату, придатність рік і озер для купання і водних видів туризму та ін. [13]

 Оцінка рекреаційних ресурсів буває диференційною та інтегральною. Диференційна оцінка дається кожному окремому ресурсу, його властивості або особливості в межах регіону або країни в цілому. Інтегральна оцінка дається певній ділянці території, яка відрізняється однорідністю і набором дискретних за розподілом в її межах окремих видів ресурсів. Диференційна оцінка сприяє визначенню об'єму розвитку того чи іншого виду рекреації, який базується на даному ресурсі, інтегральна оцінка дозволяє визначити оптимальне співіснування різних видів рекреації на певній території, з'ясувати обмеження і допустимі навантаження рекреантів на ландшафт.

При оцінюванні території  для стаціонарного відпочинку послідовно оцінюються такі показники, як клімат, рослинність, водойми, рельєф, а також культурні об'єкти.

Клімат. Найкращий - сприятливі кліматичні умови протягом 9,5-10,5 місяця: тепле літо і помірно холодна зима з стійким сніговим покривом або спекотне тривале літо і коротка тепла   зима   без   стійкого   снігового   покриву.   Добрий - сприятливі кліматичні умови протягом 7-9 місяців: спекотне і сухе літо і м'яка зима зі стійким сніговим покривом. Задовільний - сприятливі кліматичні умови протягом 3- 6,5 місяця: прохолодне дощове літо і м'яка зима з нестійким сніговим покривом або спекотне засушливе літо і сувора зима. Поганий - сприятливі кліматичні умови менше 3 місяців: спекотне засушливе літо і нестійка зима з незначним сніговим покривом або без нього. Дуже поганий - сприятливі кліматичні умови протягом 1-2 місяців: коротке прохолодне літо і тривала зима або спекотне літо і безсніжна зима.

Лісова рослинність. Найкраща - сухі соснові, широколистяні, хвойно- широколистяні ліси, а також змішані з домішками субтропічних видів. Добра - сухі темнохвойні листяні, кедрові, дрібнолисті ліси. Задовільна - частково заболочені темнохвойні, листяні і змішані ліси. Погана - притундрові березові рідколісся, далекосхідні листяні ліси в поєднані з болотними угрупованнями. Дуже погана - заболочені ліси, арктичні і гірські лісотундри, ліси по болотах і невеликі лісові масиви серед лісогосподарських угідь.

Водойми. Найкращі - теплі моря з температурою води вище +17°С протягом 3-4 місяців. Добрі - теплі озера, водосховища, крупні ріки і прохолодні моря з температурою води близько 16°С протягом 2-3 місяців. Задовільні - прохолодні озера, водосховища, річки і холодні моря. Погані - теплі малі ріки, прохолодні великі ріки, холодні озера і водосховища. Вельми погані - холодні водойми і прохолодні малі ріки з температурою води нижче +12°С.

Рельєф. Найкращий - гірський (до висоти 2000 м над рівнем моря), передгірський, пересічний: пагорбово-грядовий, ерозійно-розчленований. Добрий - сходинково пересічний, ерозійно-розчленований. Задовільний - пагорбовий, слабо пересічний. Поганий - площинно-пагорбовий. Вельми поганий - площинний і гірський (важкодоступні місцевості). [18]