Характеристика рекреаційних ресурсів запорізької області

постановку творчого проекту  “Під відкритим небом” за М.Гоголем. “Тарас Бульба” на о.Хортиця.

Запорізький край винятково  багатий на пам’ятки історії та культури. На державному обліку перебуває 8031 історико-культурних пам’яток, в т. ч. 1677 – історії, 6276 – археології, 78 – монументального мистецтва. [19]

До Державного реєстру  національного культурного надбання України внесено 18 пам’яток області: 8 памяток археології (надзвичайні пам’ятки світового значення - залишки давніх стоянок, поселення, городища, поховальні комплекси, кургани, ґрунтові могильники Канат-Могила та Поповські могили у Бердянському районі, Куляб-Могила у Михайлівському, Солоха та Мамай-гора у Кам’янсько-Дніпровському, Цимбалові могили у Великобілозерському районах, а також археологічний комплекс пам’яток “Лиса Гора” у Василівському районі та 3 пам'ятки історії (включаючи Дніпрогес), 4 заповідники: Національний заповідник “Хортиця”, державний історико-археологічний музей-заповідник “Кам'яна Могила” (м. Мелітополь), історико-архітектурний музей-заповідник “Садиба Попова” (м. Василівка),заповідник “Кам'яні Могили”(Розівський район).

Острів Хортиця - унікальна комплексна історико-культурна та природна пам'ятка, що охоплює період від мезоліту до ХХ століття, всесвітньо відома як колиска Запорозького козацтва та осередок першої в світі демократичної республіки.

Зважаючи на природну та археологічну унікальність острова  та з метою здійснення державної  охорони збереження його цілісності, в 1965 році Хортицю було оголошено  державним історико-культурним заповідником.

У 1993 році державному історико-культурному  заповіднику було надано статус національного. До його складу входять острів Хортиця  і прилеглі до нього острови та скелі Байда, Дубовий, Ростьобін, Три  Стоги, Середня, Близнюки, урочище Вирва  на правому березі Дніпра. Загальна площа заповідника становить 2359,34 га.

Острів Хортиця - найбільший острів на Дніпрi (довжина 12,5 км, найбільша  ширина - до 2,5 км). Національний заповідник "Хортиця" занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. На його території нараховується 63 пам'ятки археології та історії, 33 з  яких поставлено на державний облік.

На території заповідника  до послуг відпочиваючих знаходяться 7 санаторіїв, 9 баз відпочинку, 1 дитячий  табір відпочинку, 2 готелі, 3 ресторани, 3 водні станції, 2 театри, Запорізьке державне лісогосподарське об'єднання "Запоріжжяліс".

У 10 населених пунктах  проживають 1443 чоловік.

На території Національного. заповідника "Хортиця" створено музей  історії запорозького козацтва, який являється структурним підрозділом  заповідника. Експозиція музею складається  з чотирьох розділів, чотирьох діорам та виставок. На території Національного  заповідника "Хортиця" з 2004 року здійснюється відтворення історико-культурного  комплексу "Запорозька Січ".[12]

Історико-культурний комплекс „Запорізька Січ”

Будівництво історико-культурного  комплексу “Запорозька Січ” було урочисто відкрите 14 жовтня 2004 року, на свято Покрови пресвятої Богородиці, в День українського козацтва. Загальна територія історико-культурного  комплексу 3,5 гектарів. Місцем розташування «Запорозької Січі» обране мальовниче північно-східне узбережжя Хортиці, з якого відкривається чудовий  краєвид на Дніпрогес, скелі та острови, що нагадують колишні грізні Дніпрові пороги. За плануванням комплекс розділяється на дві різновеликі частини –“Внутрішній Кіш” та “Передмістя”.

Всього на території комплексу  «Запорозька Січ» збудовано 23 зрубних та турлучних споруди. Передбачається, що в комплексі також функціонуватимуть об’єкти експозиційного призначення, в яких планується відтворити інтер’єри козацьких жител (курінь та будинок кошового отамана), офіційні та освітні установи (військова канцелярія та січова школа). Центральним об’єктом комплексу є трибанна церква Покрови пресвятої Богородиці. Споруди “Зовнішнього Кошу” мають носять рекреаційний (корчма) та інтерактивний характер (діючі кузня і гончарне виробництво). За зразки фортифікаційних споруд козацького часу правитимуть три вежі, рови та земляний вал з частоколом. [22]

"Протовче"

Розкопки, проведені археологами  заповідника протягом 1976-1980 років, дають  підстави стверджувати певним чином, що один із прототипів Запорозької Січі, її предтеча, існувала на Хортиці біля плавневої частини, неподалік від  озер Осокорове та Коржеве. Бо саме тут виявлено військове поселення Х-ХІV століть, а окремі знахідки (зброя, кераміка) свідчать про те, що коріння унікального об'єкта сягали глибше на кілька століть. У п'яти  досліджених напівземлянках (археологи впевнено називали їх куренями (!)) мешкали оборонці не лише Хортиці, а й взагалі частини південних рубежів протоукраїнського державного угрупування.

Знахідки із поселення  Протовчого зайняли достойне і значне місце в експозиції Музею історії  запорозького козацтва, а там, де було саме поселення, створено меморіально-туристичний  комплекс.

"Скіфський  стан"

Ще на початку ХХ століття на Хортиці було 129 курганів, проте  до наших днів уціліло лише близько  двох десятків. Кургани (найстаріший  із них споруджений представниками культур доби бронзи у ІІІ тисячолітті  до н.е., а наймолодший – скіфами  у ІІІ столітті до н.е.) розташовувалися  кургани кількома групами на узбіччі так званого Скіфського шляху, що колись проходив уздовж Хортиці її серединною, підвищеною частиною.

Зараз комплекс склали одинадцять курганів – "живих", реконструйованих та стилізованих. На курганах установлено  стародавні скульптури, людиноподібні  стели і просто стели доби бронзи.

Органічним доповненням  до ділянки відновленого історичного  ландшафту Хортиці (хортицька акція  з масового відновлення курганних  насипів стала першою в Україні) є Музей кам'яних витворів, розгорнутий  в одному із куточків комплексу. Експонати  Музею просто неба – гармани, ступи, корита, жорна, скульптури, кам'яні стовпи та хрести – знайдені у навколишніх  селах і привезені на Хортицю  протягом березня-травня 2006 року.

“Тарасова стежка”

Улітку 1843 року 29-річний Шевченко подорожував по Україні, відвідав Олександрівськ, побував на Хортиці. У травні 2005 року, з допомогою краєзнавців, визначено  маршрут, яким ходив по Хортиці поет, і оздоблено його сімома гранітними брилами. На брилах висічені рядки із творів Великого Кобзаря, де згадується Хортиця і Великий Луг Запорозький. Таким чином, виник меморіально-туристичний маршрут “Тарасова Стежка”, який полюбився запоріжцям і гостям міста і Хортиці. [7]

Державний історико-археологічний  заповідник "Кам'яна Могила" (Мелітопольський район) - на території 15 га заповідника знаходиться пісковий пагорб площею 3 га, який є унікальною пам'яткою стародавньої історії та культури. У гротах та печерах цього пагорбу, яких на сьогодні відкрито 60, було знайдено петрогліфічні комплекси - унікальні зразки первісного мистецтва віком до 14 млн. років.

Історико-архітектурний  заповідник "Садиба Попова" (Василівський район) - диво містобудування, музей замкової архітектури пізнього класицизму, побудований в 1884 році. Аналогів високоякісного мурування стін з цегли, за свідченнями фахівців, немає ні в Україні, ні в країнах СНД, ні взагалі в Європі.

Заповідник "Кам'яні Могили" (Розівський район). Засновано 5 квітня 1927 року як особлива природоохоронна територія місцевого значення. Його площа складає близько 400 га, з них 300 га у складі Донецької області і 100 га в Запорізькій. Зараз він є одним з чотирьох відділів Українського державного степового природного заповідника, який підпорядкований Президії НАН України. Район урочища "Кам'яні Могили" у геологічному, біологічному, художньо-емоційному та історичному аспектах є водночас унікальним і репрезентативним.

Далеко за межами України  відомі також нерухомі речові пам'ятки із числа археологічних знахідок курганів Камянського городища, ряд  меморіальних місць, пов'язаних із всесвітньо відомими історичними постатями  Нестора Махна, Дмитра Донцова та ін.

Додає позитивного туристичного іміджу регіону унікальна споруда  греблі Дніпрогесу та органічно пов'язаний з нею район соцміста Запоріжжя, спроектований всесвітньо відомими архітекторами братами Вєснєними.

В області діє 22 музеї  державного підпорядкування з загальною  кількістю близько 330,0 тис. предметів  основного фонду, вже сьогодні ряд  музейних експозицій є привабливими для туристичного відвідування.

В ході реалізації Концепції  розвитку туризму і курортів в  Запорізькій області до туристичних  маршрутів постійно включаються  нові туристичні об'єкти, особливо активно  розвиваються історичний, спортивний, зелений, сільський, дитячий, молодіжний, діловий, етнотуризм та інші види внутрішнього та зовнішнього туризму. [5]

Самобутність у туристично-курортному секторі досягається за рахунок  врахування чітко простеженої поліетнічності складу населення, поєднання курортного та рекреаційно-туристичного напрямку з традиційними мистецькими проектами  регіону, яскравими здобутками у  збереженні та розвитку промислів і  ремесел, використання тяжіння широких  кіл громадськості до о.Хортиці  як осередку державності, демократичних  та господарських традицій України. [22]

2.4.Рекреаційне зонування Запорізької області

Враховуючи основні  історико-культурні та етнічні традиції, природно-кліматичні особливості та економічний фактор, а також розмаїтість туристичних ресурсів, що склалися, потенційний спектр видів туристичної діяльності, інтенсивність відвідування території, розвиненість сервісної інфраструктури та ін., можна виділити в адміністративних кордонах Запорізької області три рекреаційні зони:

1. Придніпровська;
2. Степова;
3. Приморська.

Придніпровська  рекреаційна зона в адміністративному відношен- 
ні включає міста Запоріжжя та Енергодар, Запорізький район, частину 
Вільнянського, Василівського, Великобілозерського та  Кам'янсько- 
Дніпровського районів. Фактично - це зона колишнього Великого Лугу із залишками плавневої зони та в певній мірі підготовленою інфраструктурою.

Територія має  санаторно-курортний ресурс, чисельні оздоровчі заклади. Придніпров'я має розвинену транспортну й готельну мережу в зонах стаціонарної рекреації, що сприяє організації туристичної діяльності.

В зоні знаходяться  унікальні природні та історичні  об'єкти, що визначають туристичне навантаження, зокрема: острів Хортиця, залишки Запорозьких плавнів і Великого Лугу, музейні та культурні комплекси: міста Запоріжжя, Василівський історико-архітектурний музей-заповідник "Садиба Попова", комплекс споруд садиби Миклашевських.

Степова рекреаційна зона - в адміністративному відношенні включає частину Вільнянського, Василівського, Великобілозерського, Камянсько-Дніпровського, Якимівського районів, а також райони Оріхівський, Пологівський, Куйбишевський, Гуляйпільський, Веселівський, Михай-

лівський, Новомиколаївський, Розівський та Чернігівський.

Ця рекреаційна зона має величезний пізнавальний та історичний потенціал з огляду на місце знаходження тут унікальних природних об'єктів, мальовничих ландшафтів (перш за все наявність залишків дикого степу), ареалів рідкісних степових рослин та ін. Перш за все слід назвати Національний історико-археологічний заповідник "Кам'яна Могила", природний заповідник "Кам'яні Могили", "Синя Гора", Більманські лісові дачі тощо. Серед історичних комплексів цієї зони слід визначити Історико-меморіальний комплекс Нестора Махна, комплекс фортифікаційних споруд Нової Дніпровської лінії. Однак найбільш значимим фактором постає фактор степу і степового населення, етнічна строкатість якого зумовила унікальний культурний синкретизм.

Приморська рекреаційна зона в адміністративному відношенні включає міста Бердянськ та Приморськ, Приморський, Приазовський, Бердянський та частину Якимівського районів.

Фактично ця зона наближена і включена до ареалу Азовського моря, що визначає відповідно її специфіку, зокрема, певну розвинутість інфраструктури; санаторно-курортні та оздоровчі комплекси, бальнеологічні комплекси, наявність мінеральних джерел та лікувальних грязей тощо. [17]

Водночас в кожній зоні за функціональним призначенням виділяються чотири зони:

• заповідна зона;
• зона регульованої рекреації;
• зона стаціонарної рекреації;
• господарська зона.

За функціональним зонуванням установлюється диференційований режим щодо охорони, відтворення й використання його ресурсів.

Так, заповідна зона - призначена для охорони й поновлення найцінніших природних комплексів; на її території забороняється будь-яка господарча й інша діяльність, що суперечить її цільовому призначенню, порушує природний розвиток процесів і явищ або створює загрозу шкідливого впливу на її природні комплекси й об'єкти. Це конкретизується заборонами: будівництва споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту й зв'язку, не пов'язаних з діяльністю заповідника, розведення вогнищ, облаштування місць відпочинку, стоянок транспорту, проїзду і проходу сторонніх осіб, пересування механічних і інших транспортних засобів (крім транспорту заповідника) за винятком шляхів загального користування, порушення ґрунтового покриву, гідрологічного й гідрохімічного режимів, застосування хімічних засобів боротьби зі шкідниками й хворобами рослин і лісу, заготівлі лікарських та інших рослин, квітів, плодів, насіння, збір грибів, порушення умов щодо охорони диких тварин та птахів, їх оселення, гніздування, полювання, рибальства, інтродукції нових видів рослин і тварин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад припустимого рівня науково обґрунтованої ємності угідь.