Поняття творчості у дітей в психологічній літературі

 

Зміст.

ВСТУП…………………………………………………………………………2

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТВОРЧИХ ПРОЯВІВ ТА АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ДИТИНИ У РАННЬОМУ ВІЦІ……….……………………….4

1.1 Поняття творчості у дітей  в психологічній літературі…………………4

1.2. Характеристика раннього  віку ………………………………………….5

1.3. Творчі прояви  у дітей раннього віку……………...…………………….8

Висновок до І розділу…………….…………………………………………15

 

РОЗДІЛ ІІ. ТВОРЧІ ПРОЯВИ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ В ІГРОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ……………………………………………………………………….16

2.1. Гра - заняття серйозне…………………………………………………..16

2.2. Експериментальне  дослідження. …………………..….……...……….18

2.2.1 Констатуючий експеримент………………………………….……18

2.2.2. Формуючий експеримент………………………….…………..…19

2.2.3. Результати дослідження…………………………………….…….27

Висновки до розділу  ІІ………………………………………………………29

Висновки…………………………………….……………………………….30

Використана література…………………..…………………………………33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

У період від 1 року до 4 років поняття «навчання» для  дитини невіддільне від поняття  «життя». Діти навчаються всьому: слухати, бачити, говорити, сидіти, стояти, ходити і т.д. Малюки не замислюються: навчитися мені ходити чи ні? Вони прагнуть дізнатися весь світ і навчитися всьому, тому що в період від 1 року до 4 років прагнення до пізнання досягає свого піку. Причому пізнання в цей період протікає природно, як би само собою. Діти, граючи, пізнають світ і пізнають світ, граючи.

Реформування системи  освіти висуває розвиток творчої  особистості дитини як одне з пріоритетних завдань. При цьому дитина не повинна пасивно спостерігати світ навколо неї, споживати готову інформацію і репродукувати чи копіювати пропоновані їй готові моделі, алгоритми дій тощо. Бо відтак людство перетвориться на сукупність бездумних виконавців чиєїсь волі, а „цивілізація зупиниться на своєму шляху до прогресу”.

Саме від творчих  людей, які можуть досягти успіхів у діяльності завдяки певним індивідуальним та типологічним рисам, залежить розвиток суспільства. Перші творчі прояви особистості з'являються на етапі раннього дитинства, Про них свідчать і постійні запитання дитини, і прагнення до перевтілень в іграх, і перші спроби заримувати слова у віршик, заспівати пісеньку, намалювати неповторного казкового птаха... Проблема розвитку творчо спрямованої особистості дитини різноаспектна. Творчо спрямованій особистості притаманні: активність у мисленні та діях; ініціативність; наявність певних нахилів, здібностей, інтересів, творчої уяви; небайдуже ставлення до навколишньої дійсності; здатність помічати, переживати, творити нове, сумніватися й шукати шляхи рішень, отримувати задоволення від результату й самого процесу творення; достатній рівень життєвої компетентності. Трактуючи зазначену проблему, дослідники часто приділяють більшу увагу одному з її аспектів. Зокрема, найчастіше розглядається аспект розвитку творчих здібностей. Педагоги та психологи висловлюють щодо цього різні погляди. Дехто ставить під сумнів саме існування творчих здібностей у дітей раннього віку та можливість їхнього розвитку на даному віковому етапі. Інші, навпаки, вважають обдарованим і талановитим від природи кожного малюка, стверджуючи: всі діти обдаровані в тій чи іншій галузі, а от бездарність дитини є наслідком бездарного виховного впливу з боку дорослих. Саме цей погляд співзвучний із сучасними тенденціями гуманізації дошкільної освіти, з новітніми концепціями становлення дитячої особистості. Одним із наріжних каменів чинних освітніх стратегій є пріоритетна зорієнтованість на розвиток дитини та активізацію її творчості.

Якщо розглядати дитину як суб'єкт творчого процесу, то слід визнати її право на активність, самостійність, Ініціативу у виборі виду діяльності, способів дій, інструментарію, партнерів тощо. Неприпустиме жорстке, безальтернативне управління творчою діяльністю малюків, яке ґрунтується на авторитарності дорослого й постійному нав'язуванні регламентованих норм, зразків, шаблонів та власного бачення.

Предмет дослідження: творчі прояви дітей раннього віку

Мета дослідження: визначити роль гри у системі навчання, вміти правильно побудувати  ігрове заняття, щоб спрямувати дитину творчо мислити

Гіпотеза дослідження: процес формування творчих проявів засобами гри буде ефективним за таких умов:

1. застосування ігрових завдань
2. визначення їхньої питомої ваги та місця у системі навчання
3. педагогічне стимулювання і мотивація творчої діяльності дітей

Методи дослідження: аналіз літературних джерел; вивчення та узагальнення позитивного досвіду роботи вихователів у ході педагогічної практики; наукове спостереження; розвідувальний метод експерименту.

Експериментальна база дослідження: ДНЗ № 12 «Пізнайко», діти віком від 1 до 3 років, яких приводять в садочок для ознайомлення з умовами ДНЗ і які будуть набрані у ясельну групу

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТВОРЧИХ ПРОЯВІВ ТА АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ДИТИНИ У РАННЬОМУ ВІЦІ.

 

1.1 Поняття творчості у дітей в психологічній літературі

Творчість – одна із змістовних форм психічної активності людини, яку можна розглядати як універсальний засіб розвитку індивідуальності, творчість забезпечує стійку адаптацію людини до нових умов життя. Творчість надає людині необхідний резерв сил для подолання стресових ситуацій і активного творчого відношення до дійсності та оточення. Під творчою діяльністю в науці розуміють таку діяльність людини, в результаті якої створюється щось нове, – будь це предмет зовнішнього світу або нове мислення, що породжує нові знання про світ, або відображає нове відношення до дійсності.

Проблема творчості  завжди була в полі зору вчених різних напрямів: філософія (М. Бердяєв, Г. Гиргинов, С. Грузенберг, А. Кочергін, А. Спіркін, В. Цапок), психологія і педагогіка (Л. Виготський, І. Канєвська, Н. Кічук, В. Моляко, К. Платонов, Я. Пономарьов, С. Рубінштейн та інші). Аспекти визначення поняття «творчість», механізми творчого процесу знайшли своє відображення в працях видатних вчених А. Брушлинський, П. Енгельмейер, Г. Нойнер, В. Калвейт, Х. Клейн.

Загальнотеоретичні  аспекти проблеми формування творчої  особистості розкрито у працях філософів (Аристотель, Демокріт, Платон, Г. Гегель, Ж-Ж. Руссо, І. Кант), істориків (М. Грушевський, О. Субтельний та інші), письменників і  літературознавців (О. Гончар, І. Драч, І. Кравченко, Т. Шевченко та інші). Проблема дитячої творчості знайшла своє відображення у педагогічній спадщині видатних педагогів – Й. Гербарта, Я. Коменського, Й. Песталоцці, Ф. Фребеля. Проблема творчості розкрита в спадщині видатних релігійних і громадських діячів, таких як Б. Грінченко, М. Драгоманов, О. Духнович, П. Куліш, Г. Сковорода, І. Франко, Т. Шевченко.

Процес творчої  діяльності був предметом наукового  аналізу вчених (В. Андреев, В. Загв'язінський, В. Кан-Калік, Н. Кічук, С. Сисоєва). У роботах В. Андрєсва, Л. Виготського, Ю. Гільбуха, В. Давидова, О. Киричука, В. Крутецького, Н. Лейтіса, О. Леонтьєва, О. Лука, В. Моляко. М. Морозова, Я. Пономарьова, В. Рибалки, В. Роменця С. Рубінштейна, О. Савченко, С. Сисоєвої висвітлюються психолого-педагогічні фактори, які сприяють формуванню творчих можливостей особистості.

Як засвідчив  аналіз наукової літератури формування творчої особистості необхідно  починати вже в ранньому дитинстві. Дослідження останніх років (Л. Артемова, А. Богуш, О. Брежнєва, Л. Буркова, О. Васильєва, Д. Годовікова, Т. Дуткевич, Ю. Косенко, О. Кононко, С. Ладивір, М. Лісіна, Л. Маневцева, Л. Проколієнко, О. Проскура, Г. Стадник, К. Щербакова) показали, що формування особистості дитини, становлення власного відношення до навколишнього соціального світу, а також до себе, починається з перших місяців життя людини. Отже, вже стосовно ранніх рівнів онтогенезу можна говорити про зародження творчих проявів.

В період раннього дитячого віку відбуваються збагачення змісту творчої діяльності, опанування «мови» творчості. Творчі прояві людини розкриваються в процесі висунення і реалізації нових оригінальних ідей, не лише на етапі зрілого віку, але вже в дитинстві. Саме у дитячій творчості на думку вчених (В. Андрєєв, Л. Артемова, Г. Альтшулле, А. Богуш, А. Брушлинський, Л. Виготський, В. Загвязинський, І. Зязюн, В. Кан-Калик, Н. Кічук, О. Кононко, В. Моляко, М. Нікандров, Я. Понаморьов, М. Поташник, К. Роджерс, В. Семиченко, С. Сисоєва) закладається основа майбутніх творчих досягнень і відкриттів людини.

1.2. Характеристика раннього віку

Вік 1 - 3 роки є періодом істотних змін в житті маленької  дитини. Перш за все, дитина починає  ходити. Отримавши можливість самостійно пересуватися, він освоює далекий простір, самостійно входить в контакт з масою предметів, багато з яких раніше залишалися для неї недоступними.  
У результаті такого "вивільнення" дитини, зменшення її залежності від дорослого бурхливо розвиваються пізнавальна активність, предметні дії. На другому році життя у дитини спостерігається розвиток предметних дій, на третьому році життя предметна діяльність стає провідною. До трьох років у неї визначається провідна рука і починає формуватися узгодженість дій обох рук.

З виникненням предметної діяльності, заснованої на засвоєнні саме тих способів дії з предметом, які забезпечують його використання за призначенням, змінюється ставлення дитини до навколишніх предметів, змінюється тип орієнтування в предметному світі. Замість питання: "що це?" - При зіткненні з новим предметом у дитини виникає питання: "що з цим можна робити?" (Р. Я. Лехтман-Абрамович, Д. Б. Ельконін). Разом з тим цей інтерес надзвичайно розширюється. Так, при вільному виборі предметів і іграшок він прагне познайомитися з можливо більшою їх кількістю, залучаючи предмети у свою діяльність.

У тісному зв'язку з  розвитком предметних дій йде  розвиток сприйняття дитини, так як в процесі дій з предметами дитина знайомиться не тільки зі способами  їх вживання, але і з їх властивостями - формою, величиною, кольором, масою, матеріалом і т.п.

У дітей виникають  прості форми наочно-дієвого мислення, самі первинні узагальнення, безпосередньо  пов'язані з виділенням тих чи інших зовнішніх і внутрішніх ознак предметів.

На початку раннього дитинства сприйняття дитини розвинене ще надзвичайно слабо, хоча в побуті дитина виглядає досить орієнтованою. Орієнтування відбувається, швидше, на основі впізнавання предметів, ніж на основі справжнього сприйняття. Саме ж впізнавання пов'язане з виділенням випадкових, що кидаються в очі ознак-орієнтирів.

Перехід до більш повного  і всебічного сприйняття відбувається у дитини у зв'язку з оволодінням  предметною діяльністю, і співвідносяться  діями, при виконанні яких вона змушена орієнтуватися на різні властивості об'єктів (величину, форму, колір) і приводить їх у відповідність за заданою ознакою. Спочатку співвіднесення предметів і їх властивостей відбувається практично. Потім це практичне співвіднесення призводить до появи співвідносин перцептивного характеру.

Починається розвиток перцептивних дій.

Формування перцептивних дій по відношенню до різного змісту і різних умов, в яких цей зміст  втілюється, відбувається не одночасно. По відношенню до більш важким завданням  дитина раннього віку може залишитися на рівні хаотичних дій, без жодного  врахування властивостей об'єктів, з якими він діє, на рівні дій із застосуванням сили, які не ведуть його до позитивного результату. По відношенню до завдань, більш доступним за змістом і більш близьким до досвіду дитини, вона може перейти до практичного орієнтування - до проблем, які в деяких випадках можуть забезпечити позитивний результат її діяльності. У ряді завдань вона переходить вже до власне перцептивного орієнтування.

Розвиток мови в цей  період йде особливо інтенсивно. Освоєння мови є одним з основних досягнень дитини другого-третього року життя. Якщо до віку 1 рік дитина приходить майже зовсім без мови, маючи в словнику 10-20 лепетних слів, то до 3 років його словник налічує більше 400 слів. Протягом раннього віку мова набуває все більшого значення для всього психічного розвитку дитини. Вона стає найважливішим засобом передачі дитині суспільного досвіду. Природно, що дорослі, керуючи сприйняттям дитини, активно користуються назвою властивостей предметів.

Виникнення мови тісно  пов'язане з діяльністю спілкування, вона з'являється з метою спілкування і розвивається в його контексті. Потреба у спілкуванні формується при активній дії дорослого на дитину. Зміна форм спілкування також відбувається при ініціативному впливі дорослого на дитину.

Таким чином, в ранньому дитинстві можна відзначити бурхливий розвиток наступних психічних сфер: спілкування, мовної, пізнавальної (сприйняття, мислення), рухової і емоційно-вольової сфери.

Під час годування, одягання, туалету діти залучаються до посильної  самостійності. До 1 року 3 міс. вони починають користуватися ложкою, в 1,5 року - самостійно їдять, підказкою витирають рот серветкою, засовують стільчик, виходячи з-за столу, і т. п. Дітей вчать при умовно підставляти руки під струмінь води, приймати участь в витиранні особи і рук, проявляти активність при одяганні і роздяганні.

До двох років діти повинні вміти самостійно їсти всі  види їжі, знати своє місце за столом, правильно користуватися серветкою, відсовувати і засовувати стілець, виходячи з-за столу. Під час переодягання діти знімають колготки, штани, черевики. Ці дії вони здійснюють під керівництвом і за допомогою дорослого.

До кінця першого  року життя дитина починає ходити, говорити, діяти з предметами. Ці передумови визначають його розвиток на другому році життя. Тому провідними вміннями є: вдосконалення ходьби, розвиток дій з предметами, виникнення сюжетної гри, становлення мови і на її основі формування взаємин з дорослими, потім з однолітками.

 

1.3. Творчі  прояви у дітей раннього віку

Ранній дитячий  вік (від одного до трьох років) – період істотних змін в анатомо-фізіологічному, психічному розвитку, спілкуванні з дорослими. В період раннього дитячого віку відбуваються якісні зміни в діяльності дитини особливо в творчих аспектах її діяльності. Як зазначає А. Богуш дитина у ранньому дитячому віці починає самовизначатися, проявляє своє власне «Я» . Проявляє свою індивідуальність при створенні продуктів творчості. Творчість дітей раннього віку вперше виявляється тоді, коли дитина виявляє зацікавленість до творчої діяльності. Тому здібність дитини до творчості можна і потрібно розвивати з раннього дитинства про це наголошується в «Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні», так і в «Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі».