Поняття творчості у дітей в психологічній літературі

І на даному етапі гра  здійснюється лише спільно з дорослим і за його ініціативою, залишаючи  дитину в цілому байдужою до неї.

На третьому етапі  дитина проводить  самостійну відстрочену  імітацію заміщуючих дій дорослого. При цьому спостерігається досить точне і повне їх копіювання, а  також зосередження дітей на їх виконанні. Часто  малюки  самі називають  предмет-замісник, яким користувався дорослий, і демонструють прив’язаність до певних заміщень, які вони неодноразово проводили. Предмети, що  не мають визначеної функції, в ході гри наповнюються новим змістом. У повторних дослідах діти часто беруть їх в руки першими і відразу використовують в ігрових діях. Самостійних заміщень поки що не має. Заміщення на даному етапі має усвідомлений і відтворювальний характер, але не є творчим, винахідливим.

Разом з тим у цей  період спостерігається важлива  зміна у відношенні дитини до заміщень. Якщо після випадкового вибору ним предмета-замісника експериментатор просив малюка відтворити ігрову дію з ним, дитина або відмовлялася робити це, або вибирав інший, більш підходящий предмет. Наприклад Женя С. із задоволенням  годує, розчісує ляльку за допомогою реалістичних іграшок. У відповідь на слова дорослого, що лялька хоче морквинку і прохання знайти її, Женя швидко бере зубну щітку і показує її дорослому. Експериментатор погоджується і просить погодувати  ляльку цією морквинкою. Женя зніяковіло розглядає щітку і намагається відволікти увагу дорослого, показуючи йому картинки на стіні. Тоді Женя перебирає предмети, знаходить малюнок моркви і із задоволенням годує ним ляльку. Через деякий час Женя знову бере щітку і зі словами: «Потрібно чистити»» - чистить нею собі зубки, ніби виправляючи допущену помилку. Така поведінка не спостерігалася на попередньому етапі, де малюку було все одно, чим виконувати ігрову дію. Отже, ми спостерігаємо, що дитина починає усвідомлювати розрив між знайомим йому предметом і іншим, яким вона діє, а також необхідність замінити його не будь-яким предметом, а тим що підходить за якою-небудь  якістю. Саме у цей час малюки відмовляються приймати будь-які заміщення дорослого і погоджуються лише на деякі з них. Виникнення критичності при використанні предметів у новій функції є, на мій погляд, симптомом зародження дійсно символічного використання предметів. Найважливішим фактором, що забезпечує усвідомлення розриву між предметом і його значенням і можливість переносити це значення на інші предмети, є мова. Саме з мовою пов’язаний подальший розвиток заміщень.

На наступному етапі  гри у поведінці дітей поряд  з імітаційними з’являються самостійні заміщення. Гра все більше захоплює дитину і все частіше розгортається  за її ініціативи. Не виходячи за межі запропонованого сюжету, дитина починає варіювати дії дорослого, вносячи в них елементи новизни. Але дії, що спостерігаються, ще не є замісниками у повному сенсі цього слова. Перенос значення одного предмета на інший (що спостерігалося спочатку) ще смутно  відображається у дитячій свідомості і при зіткненні з необхідністю вербалізації – розпадається. На даній стадії дитина здійснює замісну дію, але у відповідь на питання про назву предметів, з якими грає, дає їм реальні імена. Так, Юра Д., старанно помішуючи щось в каструльці, дмухаючи на ложку і смакуючи, тобто займаючись приготуванням їжі, на питання експериментатора: «Що у тебе вариться у каструльці?» - відповідає: «Там пірамідки і кубики». У 60 % піддослідних третього року життя спостерігалося таке розходження між ігровим використанням предмета і його «реалістичною назвою». Молодші діти демонстрували ще більшу нестійкість заміщень, що виражалося у швидкому переході з ігрової дії на предметне маніпулювання. Більш досконале, але також недостатньо диференційне використання предметів-замісників проявлялося у їх подвійному найменуванні. Оля П., у якої експериментатор поцікавився, чим вона годує ляльку, моментально відповіла: «Кубики, печиво». Реальна і ігрова функції предметів виявилися у даному випадку рядоположеними.

Вплив слова на повноту  замісної дії виступило у дослідах досить яскраво. Зафіксоване у вербальному  плані нове значення предмета дозволяє дитині ясніше уявити собі його образ  і як наслідок – спосіб дії з ним. Особливістю використання предметів-замісників дітьми раннього віку є їхня гнучкість. Відомо, що дошкільнята у грі чітко дотримуються правил і слідкують за тим, щоб кожен предмет вживався у заданій йому функції. У ранньому віці  виявляється інша картина – один і той же предмет в одній ситуації може неодноразово змінювати своє призначення. Чим більш невизначеною є функція предмета, тим вільніше дитина приписує йому те чи інше значення. У моїх дослідах найбільша кількість заміщень була пов’язана з кубиком (22 варіанта використання), кулькою (20 варіантів), прямокутником (15 варіантів) і паличкою (12 варіантів). Відносно них була виявлена і найвища оригінальність дій. Цей факт, напевно, можна пояснити не високим рівнем фантазії дитини у даному віці, а недостатньою чіткістю і стійкістю образу предмета-замісника. Аморфність  уявлень призводить до їх плинності, нестійкості.

Наприкінці раннього віку складається новий спосіб дій  малюків з предметами-замісниками, який можна вважати повноцінним  використанням заміщень. На даному етапі дитина починає чітко бачити схожість і різницю між обозначаємим і обозночающим, вводити у гру власні, іноді оригінальні заміщення. На відміну від попередньої стадії вербалізація їх переноситься на початок ігрової дії, що свідчить про усвідомлення дитиною нового способу діяльності. Вибір предмета-замісника перестає бути випадковим. Усвідомлення, самостійність замісників в поєднанні з афективно зафарбованим відношенням до ігрової діяльності, що включає іноді неочікуване символічне використання предметів, можуть розглядатися як прояв творчої уяви у грі.

Свобода, що проявляється в оперуванні образами предметів (поки ще з опорою на реальні предмети) дозволяє дитині іноді змінити структуру  наглядної ситуації в цілому, вирватися  за її межі і створити свій власний  сюжет гри. Наприклад, Наташа С. після гри з лялькою, раптово відсуває всі іграшки в бік, бере два блюдця, кладе на них по кубику і на кожний ставить овальну деталь пірамідки. Обернувшись до експериментатора, каже: «Це віконця (кубики), а це колобки сушаться». Потім Наташа знімає їх ікладе на їхнє місце плаский пластмасовий прямокутник. «Це міст. Машини сюди  їдуть». Закривши один з пройомів  іншою деталлю конструктора, оголошує: «Город закритий, не проїжджати». Бере ложку, і зображуючи нею машину, рухається по мосту: «Ду-ду-ду». Потім суворо каже, звертаючись до ложки: «Город закритий, ти куди їдеш?» Прибравши ложку, дівчинка повторює теж саме з палочкою, і коли паличка-машинка під’їжджає  до мосту, запитує її: «Ти де була?». І повернувшись до  дорослого пояснює: «Вона у гаражі була». Нарешті відкладає паличку в бік і повідомляє: «Все машина спатки лягла» у даному випадку дитина грала без опори на реалістичні іграшки, вільно заміщуючи один предмет іншим і використовуючи один з них у не належній йому функції (ложка-машина).

 

2.2.3. Констатуючий  експеримент

Отже, аналіз параметрів споживчо-мотиваційної сфери гри, структури  ігрових дій і уяви дозволили  виявити момент зародження і зміст  творчих елементів в ігровій  діяльності дітей раннього віку. З’ясувалося, що такі елементи з’являються у дитини вже на другому році  життя в ході становлення гри, що має спочатку характер спільної діяльності з дорослими. Вони складаються з того, що на фоні зростаючої цікавості до нового виду активності дитина досить швидко починає відступати від зразків дій, що задають дорослі, і вносити у них свої нюанси, варіювати, апробовувати різні схеми їх виконання, а також здійснювати самостійні ігрові дії. У той же час уява має в цьому періоді репродуктивний характер. Ігрові заняття з контрольною групою малюків проводився 6 місяців. На протязі цього часу відбулися наступні зміни характері ігрової діяльності дітей (таблиця 2.2)

 

Таблиця  2.2.

Характер ігрової діяльності дітей раннього віку 

Параметри ігрової діяльності	Фаза  експерименту
	початок	кінець
1. Ігрова мотивація: тривалість гри (у хв.) емоційний стан (в умовних балах) самостійність  (в умовних балах) 2. Структура ігрових дій: володіння ігровими навиками (в умовн. балах) кількість маніпуляцій (в середньому) кількість ігрових дій (в середньому) варіативність ігрових дій (в середньому) самостійний вибір ігрового  сюжету (в середньому) відношення ігрових дій, спрямованих на себе, ляльку, партнера, предмет (у %) 3. Уява: дії в уявній ситуації (в середньому) самостійний вибір предмету-замісника (в середньому) гнучкість у змінах функції и назві предмета (в середньому) оригінальні заміщення і дії (в середньому) критичність до заміщення партнера (в середньому)	7   0,9 1,6     1,5   6,4 10 8,8   0,1 24 : 67 : 3 : 6     1 0,4   0,2 0,1 0	16,9*   2* 7,5*     2,2*   8,3*   10,9* 9,7* 1,1*   12 : 34 : 0 : 54       1   6,7*       2,5*   1,2*   4,9*

*  Різниці  мають значення за критерієм Вілкоксона при р£0,01.

На третьому році життя  потреба в ігровій діяльності стає самостійною потребою дитини, хоча і потребує підтримки і схвалення  дорослих. Одночасно відбувається ускладнення  структури ігрових дій, що включає детальне відпрацювання дитиною доступної її розумінню сфери діяльності дорослих. В ході самостійного моделювання цієї сфери дитина освоює правила побудови дій, їх взаємозв’язок і послідовність. Це освоєння включає в себе окрім ускладнень схем дій розвиток символічного вживання предметів, яке набуває все більш творчого характеру.

 

Висновки до розділу ІІ

Таким чином, основним змістом  гри у ранньому дитинстві є  розгорнута спрямованість дитини у  предметній сфері діяльності людини, яка починається з наслідування діям дорослого і розвивається шляхом самостійної, творчої побудови образів дій з предметами поки ще з опорою на реальні об’єкти. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

У роботі проаналізовані зовнішні прояви творчого розвитку у  дитинстві. Розкриті основні етапи творчих проявів у дітей раннього віку. Відображені характерні проблеми і особливості творчих проявів у дітей раннього віку. Визначена роль іграшки та гри у розвитку творчих проявів у дітей раннього віку. Висунуті пропозиції для розвитку творчих проявів у дітей раннього віку.

Проведене дослідження  дозволило сформулювати рекомендації для батьків по розвитку творчих  проявів у дітей раннього віку. Так, що ж потрібно знати батькам  про розвиток дітей раннього віку, аби не припускатися помилок? На наш погляд, для ефективного розвитку творчих проявів у дітей раннього віку батькам необхідно дотримуватися одинадцяти правил.

1. Дитина повинна зростати в сім'ї, де її люблять. Батьки мають бути зацікавлені життям дитини, її потребами і творчими інтересами. Творчий розвиток дітей раннього віку повинен бути заснований на взаєморозумінні батьків і дитини, і величезну роль відіграє тісний контакт батьків і дитини з народження.

2. Навколишнє середовище грає важливу роль в творчому розвитку дитини. Потрібно зробити оселю, де мешкає дитина світлою, веселою і цікавою для неї. Обов'язково потрібно розвісити на стінах малюнки дитини, навчальні картинки. В кімнаті дитини повинні бути іграшки для розвитку тактильних, зорових, звукових, нюхових відчуттів.

3. Творчий розвиток дітей раннього віку немислимий без фізичної активності. Потрібно відвести в кімнаті дитини спортивний куточок, де вона зможе пострибати – це допоможе дитині вивчити себе, вирости сильною, міцною і упевненою в собі.

4. Творчий розвиток дітей раннього віку неможливий без гри. Ігри повинні відповідати віковим потребам дитини. Батьки повинні брати активну участь в іграх з дитям, бути щиро зацікавлені в процесі гри.

5. Спілкування надзвичайно важливе для розвитку дітей раннього віку. Потрібно частіше говорити з дитиною, називайте всі навколишні предмети, описуйте явища, вказуйте характеристики. Але не потрібно надавати дитині зайвих знань, інформація має бути важливою для життя дитини.

6. Вибираючи методику творчого розвитку, не потрібно прагнути обійняти неосяжне. Краще підібрати одну методику або поєднання двох-трьох близьких методик творчого розвитку дітей раннього віку. Не потрібно купувати численної кількості посібників і творчих матеріалів, тому що від розмаїття методик дитина лише заплутається. Краще зробити акцент на різноманітності форм та засобів творчого розвитку: іграх, навчальних плакатах, навчальних картках, посібниках, відео, музичних засобах – всі вони повинні обов'язково відповідати віковим особливостям дитини.

7. Спочатку потрібно виконувати творчі завдання разом з дитиною, після чого потрібно просити її повторити те ж саме, але вже самостійно. Але якщо дитина не справляється, то потрібно почекати, не потрібно квапити події, оскільки дитина потрібує часу, аби обдумати порядок дій. В разі повної невдачі не потрібно журитися і тим більше не картайте дитину, оскільки це принесе лише шкоду, потрібно відкласти гру або творче завдання на деякий час.

8. Не потрібно засмучуватися, якщо ви з дитиною не виконали якусь творчу вправу, тому що краще робити по трохи, ніж зовсім нічого. Окрім цього, дитині просто може сподобатися якась вправа, і вона захоче повторити творчу вправу знову і знову. Це навіть на краще, адже так дитина закріпить творчий матеріал або навик.

9. Не потрібно зупинятися лише на одній стороні творчого розвитку дітей раннього віку, будь-то естетичне, фізичне, мовне або якесь інше – адже краще показати дитині різноманіття цього світу, чим вести в одному напрямі нехай навіть для вас дуже цікавому і багатообіцяючому.

10. Не потрібно займатися з дитям цілодобово, залишайте час для відпочинку, аби дитина змогла засвоїти нові знання і закріпити навики.

11. Потрібно заохочувати ініціативу дитини, радійте самим незначним творчим досягненням, хваліть дитину, дайте їй свободу для творчості – це принесе відчутні плоди в творчому розвитку дитини.

Таким чином, ми можемо зробити  висновки, що інтерес до творчої  діяльності, – кращий стимулятор розвитку дитини раннього віку. Але інтерес  дитини до чогось одного швидко пропадає, часто від того, наскільки швидко дорослий відмітить і відреагує на виниклий у дитини інтерес до творчої діяльності, залежить, збережеться він чи ні, розвинеться творчий прояв у щось серйозне або швидко згасне. Тому дуже важливо не упустити творчий прояв дитини. Ми не знаємо, які інтереси дитини можуть розвинутися в здатності, але у дитини має бути шанс розвинути їх.