"Створення ситуації успіху” у виховному процесі

Прийом «Невтручання»  — максимальне надання самостійності  у вирішенні проблем «надійним» учням. Краще залишити їх на деякий час у спокої і дати можливість самим розібратися в собі та ситуації, що склалася.

У роботі з учнями категорії  «Впевнені» до речі прийом «Холодний  душ». Учитель не поспішає з поліпшенням  оцінок, навпаки, дещо відтягує час. Він  не тільки не «поливає бальзамом» зачеплене  самолюбство, ущемлені амбіції рідних, але й трохи «підсипає солі» (за А.  Макаренком).

Сенс прийому «Емоційне  поглажування» — вселити дитині категорії «Невпевнені» віру в себе, похвалити за будь-що, навіть незначне; усмішкою, поглядом дати зрозуміти  учню, що серце, душа вчителя розкриті і готові піти на емоційний контакт.

Сутність прийому «Анонсування»  — спершу обговорити з учнем, що йому потрібно буде зробити. Це мовби  репетиція майбутньої події. «Невпевненим»  така попередня підготовка створить психологічну установку на можливий успіх, дасть впевненість у своїх  власних силах.

У прийомі «Гидке каченя»  для категорії учнів «Зневірені»  важливо вчасно побачити, впізнати таку дитину, створити всі можливі  умови для її розквіту. Необхідно, щоб хтось повірив у неї, забажав  допомогти особистості удосконалитися.

Велика роль учителя  і в ситуації типу «Миша у сметані». Це другий вид «Зневірених», які потрапили в складну ситуацію, проте не перестають боротися до перемоги. Отут потрібно, щоб вчасно надійшла допомога як з боку викладачів, так і з боку учнів, потрібно підтримати прагнення дитини стати на ноги, вселити впевненість у власні сили, показати учню, що і вчитель, і діти бачать в ньому особистість, яка здатна здолати труднощі.

«Неочікувана радість»

Неочікувана радість  — це психологічний стан задоволення  від того, що результати діяльності людини виявилися вищими від очікуваних. З педагогічної точки зору неочікувана радість є результатом спланованої діяльності вчителя.

Сутність прийому «Сходи», або «Стань у стрій»: вчитель веде вихованця поступово вгору, крок за кроком підіймаючись разом з ним сходинками знань, психологічного самовизначення, знаходження віри в себе та оточуючих.

Прийом «Даю шанс»  — раніше підготовлена педагогом  ситуація, за якої дитина дістає можливість неочікувано для самої себе розкрити власні можливості, здібності. Але якщо ситуація виникла поза планом учителя, то його головне завдання — не пропустити такий шанс, правильно відреагувати, оцінити вчинок учня.

Прийом «Сповідь» —  розкриття перед учнями стану  своєї душі, щире звернення до найкращих  дитячих почуттів. Однак він може дати очікуваний ефект лише в разі правильного прогнозування вчителем відповідної реакції учнів.

«Загальна радість»

Загальна радість може бути підготовленою вчителем, може бути спонтанною, помітною, непомітною, висловленою, невисловленою, Загальною радістю можна вважати «ті реакції колективу, що дають можливість дитині відчути себе задоволеною, стимулюють її зусилля, мають потрібні наслідки як для самої дитини, так і для оточуючих». Така радість особливо важлива для підлітків, яких цікавить думка однолітків.

«Сімейна радість»

Здебільшого батьки стоять на найбільш ідеальній з точки  зору педагогіки позиції: безпідставно або з підставою, проте вірять у найкращі якості своєї дитини, впевнені в світлому і прекрасному  майбутньому своїх дітей. Сімейна  радість створюється, перш за все, в самій сім'ї, і ніхто інший не в змозі зробити те, на що здатна сім'я, яка розуміє всю міру своєї відповідальності за результат виховання дитини. Сімейна радість породжується не стільки зусиллями вчителів, школярів, скільки здатністю батьків тверезо глянути на можливості своїх дітей, реально оцінити їхні досягнення.

«Радість пізнання»

Знання завжди були одним  із джерел поступу особистості. Справжній  учитель, який сам переживає радість  пізнання нового, завжди прагне розділити її з учнями, створити будь-якій дитині «ситуацію успіху», що дозволяє і йому відчути цю саму радість пізнання [36, с. 37-39].

   В організації  ситуації успіху важливою є  роль дорослих. Залежно від досвіду,  віку, можливостей і взаємин з  дітьми, вихователь може бути консультантом, експертом, керівником одного з мікроколективів. Результат діяльності багато в чому залежить від його взаємин з класом і в класі між учнями. Педагог повинен із самого початку стати для дітей старшим другом, який цікавиться їх життям, бере в ньому участь і, навчаючи їх, вчиться сам. Надзвичайно важливо при цьому викликати інтерес до себе.

Як бачимо, загальнонаукові  та методологічні основи дослідження  проблеми  технології створення  ситуацій успіху у процесі виховання мають перспективи. Ефективне управління виховною системою можливе за умови усвідомлення тенденцій її розвитку і здійснення на систему і її компоненти резонансного впливу, за якого зовнішні впливи узгоджуються гармонійно з внутрішніми властивостями системи.

 

1.3 Особливості діяльності педагога за технологією "Створення ситуації успіху"

 

Вчитель є організатором  освітнього процесу, мета якого –  пробудити і підтримати прагнення  дітей до пізнання.

Педагог повинен піклуватися  про те, щоб виховний процес, який він організує, містив у собі ситуацію успіху. І це повинно стосуватися діяльності як індивідуальної, так і групової.

Щоб сприяти успіху дитини в діяльності, потрібні цілком певні  психолого-педагогічні впливи. Педагог  повинен володіти силою сугестивного впливу за допомогою елементів педагогічної техніки.

Для вчителя важливо  розуміти внутрішній світ дитини, поважати його переживання. Впливаючи на вихованця, вчитель може говорити дитині правду, хай і гірку. Проте як тільки учень  відчує, що вчитель цікавиться його емоційним станом, прагне зрозуміти  його і допомогти, то прийме зауваження педагога, довірить йому свою долю. І тоді на плечі вчителя ляже ще більша відповідальність за наслідки своїх педагогічних дій.

У педагогічній технології «Створення ситуації успіху» особливе значення приділяється вербальній інструментовці. Вона може мати такий вигляд: «Я гадаю, що зручніше за все було б зробити...», «Мені здається, тут у центрі уваги перебуває...», «Я знаю, що люди звичайно починають з...», «Досить виконати цю частину — і...».

Не менше значення для реалізації описаної технології має і «педагогічна доброта», яку не слід плутати з поняттям «доброта педагога». Особистісно орієнтований підхід і педагогічна доброта неподільні між собою. Але особистісний підхід — це напрям, а педагогічна доброта — його втілення, його матеріалізована сутність. Особистісно орієнтований підхід може здійснювати хто завгодно, а педагогічна доброта реалізується професійно, підкоряючись певним закономірностям, правилам, спеціальним прийомам. Педагогічна доброта — це здатність учителя усвідомлено будувати свої стосунки з вихованцями, спираючись на оптимістичну перспективу їх розвитку, на їх найкращі якості, переслідуючи благодійну мету і домагаючись її досягнення тільки благодійними засобами.

І головне, що треба вчителю, приступаючи до роботи за педагогічною технологією «Створення ситуації успіху», — це створити оптимістичну установку дитині, забути на деякий час про її «недоліки», побачити тільки перспективні лінії її розвитку.

Межі нашого дослідження  обмежуються визначенням загальних  вимог, висунутих як до особистості, так і до діяльності педагога, який здійснює підготовку майбутнього вчителя в режимі професійного розвитку і саморозвитку. Це такі вимоги:

1) наявність цілісного  гуманістичного світогляду; наявність  гуманістичних знань про природу людини, про глибинну екологію особистості; наявність здібності будувати взаємодію з іншою людиною (дитиною і дорослим) з позицій емпатії, толерантності та безумовного прийняття;

2) психологічна грамотність  і культура;

3) здатність і потреба  педагога в рефлексії власних якостей і вчинків особистості та навчально-пізнавальної діяльності учнів (у тому числі на основі модельного підходу);

4) потреба і здатність  педагога в особистісно-професійному  саморозвитку;

5) високий творчий  потенціал; 

6) уміння розв'язувати життєві та професійні протиріччя гуманістичним шляхом, не порушуючи індивідуальної логіки дій і в цілому розвитку учня;

7) здатність складати  і здійснювати індивідуальні  особистісно-професійні програми  розвитку для конкретного його  етапу; готувати до цього учнів педагогічного класу.

Завдання педагога –  допомогти особистості дитини зрости в успіху, дати відчути радість  від здолання труднощів, дати зрозуміти, що задарма  в житті в житті  нічого не дається, скрізь необхідно  докласти зусиль. І успіх буде еквівалентним витраченим зусиллям.

Співробітництво вчителя  та учня, їхня співдружність і співтворчість  значною мірою забезпечують створення  «ситуації успіху», сприятливих  умов для розкриття творчих можливостей  дитини, ведуть до істотної гуманізації освіти.

Доброзичлива творча взаємодія вчителя та учня, діалог двох партнерів, відсутність страху, розкутість, радість спілкування, право  на власну думку, підтримка – ось  не повний перелік якостей виховного процесу, який вчитель може будувати на основі співпраці вчителя та вихованців.

Сутність прийомів «ситуації успіху» – прагнення активізувати учнів нехай на маленьке, але власне відкриття відомих уже науці фактів. Головне – створити умови, за яких дитина, виконуючи завдання, не очікувано для себе доходить висновку, що розкриває всю красу процесу виховання.  Вона піклується про те, щоб виховний процес містив у собі ситуацію успіху. Це стосується діяльності як індивідуальної,так і групової.

В основі створення «ситуації  успіху» лежить особистісно орієнтований підхід до процесу виховання, духовне вдосконалення внутрішнього світу. Головна мета  – створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцю відчути радість у його досягненні, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.

Розпочинати робочий  день можна словами Ш.О. Амонашвілі «Усміхайся власному я! Усміхайся кожному! Усміхайся дітям, людям! Усміхайся  Творцеві! Усмішка – це особлива радість!» 

Кожен ранок у школі  учителька розпочинає з «ранкових  зустрічей», де діти в ігровій формі створюють позитивний настрій, ефективно спілкуються, піклуються про інших, вчаться знаходити спільну мову і поважати один одного, налаштовуються на успіх протягом дня, а все це створює ситуацію успіху кожного члена колективу. Ранкова зустріч складається  таких компонентів:

1. Привітання

Доброго ранку, доброго  дня!

Вітаємо ми,

І вітаю вас.

Хай плещуть долоньки, хай тупають ніжки

Працюють голівки, та сяють усмішки!

Доброго ранку, доброго  дня!

Бажаємо ми

І бажаю вам я.

2. Крісло автора (учні демонструють свої творчі здібності)

3. Ранкове повідомлення (ознайомлення з планом роботи  на день).

4. Робота з календарем.

5. Загадкова скринька (ігри).

6. Правила.

Розпочинаючи підготовчі заняття з майбутніми першокласниками,  можна помітити, що нічого не впливає так на відчуття власного успіху, як можливість конкретної дитини взяти участь у грі і проявити свою особистість. Можна проводити ігри: «Оповідання-естафета», «Ми-фантазери», «Логічний ланцюжок» і т. д. Вираження власного успіху відбувається тоді, коли діти моделюють свій настрій у «Куточку настрою». Для створення ситуації успіху велике значення має формування комунікативної компетентності у школярів - це розвиток уміння сприймати інформацію, усунення емоційного напруження, створення сприятливої атмосфери, гармонійний розвиток особистості. Адже без опанування вчителем емоційної культури, психологічної компетентності не можна створити ситуацію успіху ні дітям, ні самому вчителю.

В роботі з дітьми необхідно використовувати висловлювання: «Це дуже важливо, і в тебе неодмінно вийде…, Дякую, твоя думка не зовсім правильна, але дає можливість для роздумів, «Дякую, ви мені сьогодні допомогли… та інше».

Успіх, якщо його дитина переживає неодноразово, відкриває  період визволення прихованих можливостей  особистості, перетворення та реалізації духовних сил, внутрішньої досконалості, висоти духу. Працюючи над вирішенням даних питань, звертаюся до творчих надбань                                          В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі. Під час читання та обговорення оповідань В. Сухомлинського діти висловлюють свої переживання, дають свої характеристики, оцінюють вчинки, вчаться добра.

Проводячи виховні години потрібно донести до дітей силу і велич Всесвіту та його Небесного Творця, любові, доброти, благородства, сердечності, щирості, життя. Виховні години: «Для чого я прийшов у світ», «Дивись не забудь - людиною будь», «Уроки життя» та інше.

Під час організацій  і проведення різних свят учні вибирають  собі ролі, готують костюми, допомагають  один одному. Під час заходу «Новорічна рукавичка» діти розучували пісні, вірші, сценки, які вибирали самостійно відповідно до своїх вподобань.