"Створення ситуації успіху” у виховному процесі

Для створення ситуації успіху педагог залучає батьків, родини дітей до шкільного та позашкільного життя класу. Батьки разом з дітьми є активними помічниками в підготовці до навчального року щодо облаштування класної кімнати, поповнення класної бібліотеки, організації і проведення позакласних і позашкільних заходів.

Побачити в дитині особистість, що формується, допомогти  їй розвинутися та розкритися духовно буває важко не тільки вчителю, а й батькам. Тому  педагог тримає  постійно контакт з батьками.

Проводить  батьківські  збори, розглядаються ті питання, які  хвилюють батьків, дітей і вчителя. Батьки беруть активну участь у диспутах «Моя дитина-першокласник», «Який темперамент моєї дитини?», в іграх «Як? Де? Чому? Коли? Для чого?», «Давайте познайомимось», в обговореннях «Як уникнути домашніх баталій або Дисципліна без конфліктів», «Як ми виховуємо, коли ми виховуємо»?

Таким чином, такі форми і методи роботи вчителя найбільшою мірою забезпечують розвиток особистості дитини шляхом реалізації технології «ситуації успіху» [14, с. 4-7].

Педагог повинен створити такі умови, щоб діти якнайменше залежали від оточення, не намагалися бути простими виконавцями у суспільній ліяльності, працювали творчо, «з вогником», почувалися джерелом ініціативи для інших. Учителька із повагою сприймає цілі своїх вихованців, підтримує їх і тактовно підкориговує в разі необхідності. Старається не допустити тривожності, хвилювання, низької самооцінки, котрі, як відомо, не сприяють позитивній активності та розумовому розвитку [3, с. 27-28].

Використання технології створення ситуації успіху здійснює не лише позитивний емоційний вплив  на учасників процесу, але й несе в собі потужний виховний потенціал. Саме за допомогою ситуації успіху у дітей розвивається творчість, ініціативність, лідерство, бажання до перемоги, організаторські здібності, кмітливість, фантазія, почуття відповідальності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ

Використання технології «Створення ситуації успіху» у навчальній діяльності в початковй школі

 

2.1 Технологія створення ситуації успіху за А. С. Бєлкіним.

Основою педагогічної технології «Створення ситуації успіху» є особистісно-орієнтований підхід до процесу виховання.

А. С. Бєлкін вважає, що з психологічного погляду, успіх – це переживання стану радості, задоволення від того, що результат до якого прагнула особистість у своїй діяльності, або збігся з її очікуваннями, або перевершив їх. На основі цього стану формуються нові, сильніші мотиви діяльності, змінюються рівні самооцінки, самоповаги. Коли успіх стає стійким, може розпочатися своєрідна реакція, яка звільняє величезні можливості особистості [2, c. 56].

З педагогічного погляду: ситуація успіху – це цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється спроможність досягти значних результатів діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому.

У педагогічному сенсі  успіх може бути результатом продуманої тактики вчителя, сім`ї. Головний сенс діяльності вчителя полягає в тому, щоб створити своєму вихованцеві ситуацію успіху.

Результат технології, яка  розглядається, значною мірою залежить від особистісних якостей вчителя. Педагог мусить дбати про створення ситуації успіху, вміти впливати на дитину, розуміти її внутрішній світ, поважати дитину, володіти емоційною культурою, психологічною компетенцією.

Створення ситуації успіху має певний алгоритм:

1. Зняття страху. Допомагає долати невпевненість  у власних силах.

2. Авансування успішного  результату. Допомагає вчителеві  висловити тверду переконаність  у тому, що його вихованець обов` язково впорається з поставленим завданням. Це переконує і дитину.

3. Прихований інструктаж про способи і форми здійснення діяльності. Це допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання.

4. Внесення мотиву показує дитині, заради чого (кого) здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання.

5. Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється або буде здійснюватися.

6. Мобілізація  активності, або педагогічне переконання.  Спонукає до виконання конкретних  дій. 

7. Висока оцінка  деталі. Допомагає емоційно пережити  успіх не в цілому результаті, а якоїсь його окремої деталі.

Разом з тим  педагог часто зустрічається  і з ситуацією неуспіху. Ситуація неуспіху – це обов`язково емоційне переживання незадоволення собою  в ході і в результаті здійснення діяльності.

Така оцінка має здійснюватися як автономне позначення невдачі дитини, виключаючи порівняння її результатів з результатами інших. Це необхідно робити з двох причин: по-перше, щоб не порушити етичного принципу виховання, а по-друге, тому що результат діяльності дитини, яка володіє гарними здібностями, як правило, виявляється вищим від результатів, які отримує дитина навіть з середніми здібностями.

Педагогічне призначення  ситуації успіху, як і неуспіху, полягає  у створенні умов для особистісного  індивідуального розвитку дитини.

«Створення  ситуації успіху» - це педагогічна технологія, яка допомагає дитині вирости  успішною, відчути радість від  подолання труднощів, формує переконання, що все в житті вдається завдяки  докладеним зусиллям.

За останні  роки словосполучення «ситуація успіху у виховній діяльності стало для педагогів звичним. Ніхто не заперечує, що саме позитивні емоції можуть стати для дитини найважливішим виховним стимулом. Однак, при цьому часом забувають про те, що в педагогіці, як, втім, і в медицині, не існує єдиної панацеї на всі життєві випадки. Тому й ситуацію успіху треба застосовувати продумано, з урахуванням багатьох чинників. Перш за все необхідно розуміти психолого-педагогічні механізми, що лежать в основі ситуації успіху. Слід «розділити поняття «успіх» і «ситуація успіху». Ситуація – це поєднання умов, що забезпечують успіх, а сам успіх – результат подібної ситуації. Ситуація – це те, що здатний організувати вчитель.

Переживання успіху вселяє у людині впевненість у власних силах. З’являється бажання знову досягти хороших результатів, виникає відчуття внутрішнього комфорту, що, у свою чергу, благотворно впливає на загальне ставлення людини до світу.

На перший погляд здається, що достатньо вчителю кілька разів дати учневі можливість відчути  успіх, як самий по собі буде забезпечений рівень мотивації, інтересу, пізнавальної активності. Однак, таке ставлення здатне викликати протилежний результат: постійна успішність може сформувати не скільки звичне й, можливо, індиферентне ставлення до навчання та виховання. Крім того, постійне очікування лише позитивного результату згубно відбивається на розвиткові вольових якостей школяра: він ухиляється від подолання труднощів, губиться в складних навчальних і життєвих ситуаціях, у його поведінці починає переважати мотив «уникнення невдач» тощо.

Система виховної роботи А.С. Бєлкіна попереджує про можливі негативні стани, що слідують після пережитого успіху. Чому можливий такий парадокс? По-перше, успіх, що дістався ціною невеликих зусиль, може призвести до переоцінки, точніше, до завищеної оцінки своїх можливостей. По-друге, за сильним переживанням якої-небудь емоції обов’язково слідує релаксація. Якщо в цей період запропонувати людині будь-яку діяльність, то вона, зазвичай, буде менш успішна, ніж попередня. По-третє, переживання успіху може бути затьмарено, якщо результат, важливий і значущий для самого учня, не будет адекватно оцінений іншими людьми.

І нарешті, емоція успіху не буде сильним переживанням, якщо результати діяльності не мають  значення для її суб’єкта.

Отже, ситуація успіху у виховній діяльності створюється педагогом за допомогою ланцюжка таких послідовних дій: установка на діяльність (емоційна підготовка учня до розв’язання виховного завдання); забезпечення діяльності (створення умов для успішного розв’язання); порівняння одержаних результатів із передбачуваними (свідоме ставлення до результату своєї праці). Отож, якщо ситуація успіху створюється учителем послідовно і свідомо, її структура повинна враховувати всі названі компоненти.

Як показує  практика, в силу індивідуальних відмінностей учні по-різному реагують на запропоновані вчителем ситуації. Для деяких школярів ситуація успіху повинна бути повторена неодноразово, до тих пір поки не реалізується основне завдання: учень відчуває задоволення не тільки від результату діяльності, але й від самого процесу виховання.

 

2.2 Педагогічна система Лінди Ллойд.

Дуже цікавою  є педагогічна технологія Лінди  Ллойд. Вона відпрацювала у початковій школі 30 років, підсумком її педагогічного  досвіду стала виховна система. [16]

Пропоную до огляду ідеї, які містить система Л. Ллойд:

- навчати «цілу»  дитину;

- успіх породжує  успіх; 

- вчити дітей  використовувати у пізнанні зір,  слух, відчуття;

- діти навчаються  швидше, коли грають;

- допомогати  батькам зрозуміти свою дитину;

- діти пізнають  те, що ми піднімаємо до рівня  їх усвідомлення;

- домагайтеся, щоб  діти вели себе як успішні  учні;

- дайте дітям  сподівання на те, ким вони  можуть стати; 

- використовуйте  позитивні фрази; 

- мета викладання  – розвиток мислення;

- домагайтесь, щоб діти якомога скоріше почали використовувати те, чому їх навчили;

- навчіть дітей  відрізняти випадки, коли вони  пізнають щось нове.

Для втілення цих  ідей Л. Ллойд пропонує такі методи та засоби.

1. Створення  власного пророцтва, яке здійснилося  : діти настільки успішні, наскільки ми в них віримо.

2. «Блокнот успіхів»: Діти збирають роботи, вправи, які  вони виконали добре. На обкладинці  можна написати « Я щасливчик».

3. Час хваління: встановити час для хваління. Це може бути і на годині  спілкування ( раз на тиждень, на місяць). Але хвалитися треба тільки тим, чому навчився.

4. «Чужий успіх»: заохочення дітей помічати і  радіти не тільки своїм успіхам,  але і успіхам інших (це можуть  бути аплодисменти, компліменти).

5. «Плакат успіху». 

6. «Карта скарбів»: оформлюється у вигляді плаката, де навколо кожної дитини написано все, що необхідно їй для того, щоб стати такою, як вона хоче.

7. «Створення  поглядів»: вчити учнів брати  інтерв`ю, вмінню пояснювати думку,  погляди іншої людини.

8. «Подяка»: необхідність навчання дітей казати «дякую». Можна створити «Книгу вдячності», у якій занотовувати подяки (хто кому і за що), але бажано знати міру.

9. «Список дарунків»:  складання списку дарунків. Дітям  пропонується список того, що  можна подарувати (час, діяльність, матеріальні дари).

10. «Навчання організації». Починати учні повинні з себе, з парти, з режиму дня.

11. «Якоріння  у відносинах»: вчителю бажано  навчитися ставити учням «позитивні  якоря»: при вдалій відповіді  – посмішка (дотик, похвала).

12. «Збір ресурсів»: необхідно прикрасити класну кімнату найкращими роботами учнів, лозунгами.

Правила успішної роботи у класі Л. Ллойд пропонує такі:

- дозволяйте  тільки компліменти, хваління, забороняйте  приниження та призвіська;

- хваліть учнів,  коли вони хвалять інших;

- використовуйте  час для хваління, щоб чесно  признати їх досягнення;

- створюйте  пари, щоб діти навчали один  одного, щиро допомагаючи один  одному, заохочуючи партнера, хвалячи  за виконане завдання;

- роздавайте  нагороди за всякі досягнення, а не тільки за найкращі. Але в цьому також треба знати міру;

- надавайте  можливість робити письмові компліменти,  визнання чужого зростання, адже  усвідомлення чужої сили допоможе  дітям побачити і їх власні  здібності; 

- при оцінюванні  робіт підкреслюйте, що було зроблено правильно, а не скільки зроблено помилок. А помилки – це майбутня мета, над якою необхідно працювати;

- вести з  дітьми особисті блокноти успіхів. 

Важливим фактором успішності педагогічного процесу у педагогічній системі Лінди Ллойд є формування мотивації,сфера його практичного втілення. Тренінг мотивації досягнення є ефективним щодо виховання, яке передбачає конкретніші дії, в яких зв'язок між дією і результатом є простішим і очевидним і де існує безпосередній зворотній зв'язок між діями і їх результатами, тобто зв'язок між діями і їх успішністю чи неуспішністю.

Педагогу доведеться докласти більше зусиль для досягнення наміченого результату, але за наявності бажання та відповідної педагогічної, психологічної, методичної підготовки він не тільки створить ситуацію успіху для вихованців, а й сам буде працювати за її умов.

Цикл сучасних психолого-педагогічних досліджень Л.Ллойд свідчить про те, що без переживання успіху особистість не зможе адекватно оцінювати рівень саморозвитку, прагнути до інтелектуального та морально-етичного вдосконалення. Ситуація успіху має великий виховний потенціал, який реалізується в наданні учню можливості збереження самоповаги через досягнення адекватного співвідношення між метою, докладанням зусиль та отриманими результатами; між педагогічною вимогливістю і можливостями учня.