Сутнiсть соціальної активностi молодших школярів

           З   погляду   психологічної   літератури   «активність−здатність   робити суспільно значемі перетворення у світі на базі засвоєння багатств матеріальної   і духовної    культури .Проявляється у творчості,вольовх актах,спілкуванні.Її інтегральна характеристика−активна життєва позиція» [5, с. 290].

           Літературні джерела  людинознавчих наук єдині  в одному: активність проявляється у діяльності, у соціальному середовищі: в праці, в навчанні, у суспільному житті, у спорті, в творчості і в інших сферах життя. Активність може   стати   стійкою   якістю   особистості   тоді  ,   коли діти    залучаються до   різноманітних   видів   громадської діяльності.  Дитина може реалізувати свою  соціальну активність у процесі діяльності, яка створює умови для прояви власних здібностей.

           «Соціальною    може   бути   визначена   лише та активність,яка сприяє  суспільному прогресу, орієнтована на позитивні суспільні цінності,для наповнення життя людини високим смислом» [ 17, с. 84].

           «Соціальна активність−це здатність дитини  включатися в специфічні для його віку види діяльності, які сприяли б отриманню результатів, прояву соціально значущих рис особистості» [ 17, с. 85].

           Таким чином, можна  стверджувати, що одним з важливих завдань у науці – це формування соціально-активної особистості як умога раніше. Формування соціальної  активності закладається в дитячому віці  (Ш.А. Амонашвілі,, П. Баранов, М.А. Молчанов, В.С. Мухіна, Ю. П. Сокольников С, Л.Д. Воронцова та інші ). Саме в ранньому дитячому віці закладається фундамент  творчої  особистості,  формуються   відносини дитини  з  людьми.Процес    розвитку   соціальної    активності взаємодії дитини з  суспільством,  з  навколишнім середовищем. 
 

     

2. Значення  соціальної активності молодших школярів.

 
 

           Початкова школа-це важливий період у житті дитини.Школяр займає нове  місце в суспільних відносинах (ведуча діяльність-навчальна,поява постi йнихобов’язків).  Придбавши певні знання та вміння до початку молодшого шкільного періоду, розвивається  психологічна готовність дитини до навчання в школі. Завдяки   цьому   діти   готові до осягнення нового   в сфері  людських відносин, діяльності [17, с. 70].

           Нове   життя   вимагає   від   дитини   організованості, відповідальності,старанності, творчості,  пунктуальність,уміння оцінювати себе і товаришів, вміння  входити в колектив, уміння доводити свою точку зору, особистості. Дуже важливо дорослим (педагогам, батькам, родичам, сусідам) у цей період підтримати дитину. Навчальна діяльність вимагає від молодших школярів подальшого розвитку уваги, пам’яті, мови, уяви, мислення. Але це буде відбуватися ,тільки за активної позиції дитини. Навчально-виховний процес створює все нові і нові умови для цілісного розвитку особистості дитини, її соціалізації.

           Соціальна активність−це важлива якість особистості, що формується в різноманітній, цілеспрямованій, усвідомленій діяльності під керівництвом дорослих. Особистість в суспільстві повинна бути активною, взаємодіяти зі всіма членами суспільства. На наш погляд, це повинно відбуватися через спілкування і через співпрацю учнів у різних видах навчальної та поза навчальної діяльності.

           У навчально-виховному  процесі спілкування займає одне з головних місць, так як педагогічний процес будується на взаємодії всіх його учасників. За допомогою спілкування  його учасники обмінюється знаннями і уміннями, з’являються нові зв’язки, відбувається стимулювання навчального процесу, підвищується результат діяльності, формується самооцінка і оцінка інших, встановлюється сприятливий клімат у колективі [5, с. 289].

           Точки зору вчених про  роль спілкування в навчально-виховному процесі схожі в головному: спілкування-необхідна умова в спільній навчальній діяльності. Спілкування сприяє цілісному розвитку особистості, якщо ґрунтується на обміні діяльністю.

           Аналіз психолого−педагогічної літератури,  початкової школи свідчать про те, що цінність змісту освіти молодших школярів сьогодні частіше є відірваною від системи життєвих цінностей та настанов самого учня, який не завжди вважає для себе важливим та цікавим те, чого його навчають. Спочатку це негативно впливає на рівень засвоєння навчального   матеріалу    ,пізніше   призводить   до  накопичення  негативних   емоцій, які згодом переростають у внутрішній конфлікт, і як наслідок-різне зниження мотивації навчання. А мотиви перш за все базуються на системі ціннісних орієнтацій особистості. Цінність−це те, що людина обирає для себе [7, с. 368].

           Учні обирають діяльність, яка для них є цікавою, яка  дає тільки реальні результати ( як матеріальні так і духовні), веде до власного успіху, вчить працювати, формує позитивний життєвий досвід.

           На   формування   в     молодших    школярів  національних   цінностей  впливає робота над розв’язанням задач винахідницького   характеру  (пов’язаних зособливостями діяльності людей у рідному місті чи селі), на виховання особистісних цінностей − перцептивні, мовні, рухові задачі. Дуже цікаві учням і задачі, що не мають розв’язки. До їх розв’язання часто залучаються й батьки, які беруть разом з дітьми участь у конкурсі на складання й розв’язання таких задач. Ця спільна робота дуже допомагає вихованню в дітей родинних цінностей, згуртовує сім’ю. Впровадження цих задач у навчальний процес початкової школи сприяє формуванню аксіологічних орієнтацій молодших школярів. Правильно підібрані вчителем задачі для розв’язання проблемних ситуацій не тільки навчають та розвивають учнів, а й виховують, формують суспільну активність і такі життєво необхідні психічні якості, як кмітливість, винахідливість та постійне бажання пізнавати нове [5, с. 289].

           Вчені визначають головне  завдання вчителя – навчити учнів  виділяти з навчальних дисциплін  накопичений соціальний досвід.

           Отже, можна стверджувати, що соціальні процеси в суспільстві  відбуваються завдяки діяльності та спілкуванню людей; цілісний педагогічний процес школи є системою різних видів  діяльності, які сприяють формуванню цілісної особистостi. 
 
 
 
 
 
 
 
 

                          Висновки до другого  розділу 
 

     В другому розділі  ми изначили і проаналізували сутність та значення соціальної активності молодших школярів у процесі навчання, ми дійшли певних висновків. Що соціально-активна особистість не створюється автоматично. Дитина може реалізувати свою соціальну активність у процесі діяльності, яка створює умови для прояву власних здібностей.

           «Соціальна активність – це здатність дитини це здатність  дитини включатися в специфічні для  його віку види діяльності, які сприяли б отриманню результатів,прояву соціально значущих рис особистості».

           Навчально-виховний процес створює все нові і нові  умови для цілісного розвитку особистості. Соціальна  активність– це важлива якість особистості, що формується в різноманітній, цілеспрямованій, усвідомленій діяльності під керівництвом дорослих  (педагога). Особистість в суспільстві повинна бути активною, взаємодіяти зі всіма членами суспільства.

           Соціальна активність молодших школярів повинна реалізуватися  через співпрацю учнів у різних видах навчальної та пізнавальної діяльності, через спілкування.

           Отже, через те,  що, суспільство   в   нових   соціально – економічних умовах пред’являє до молодших школярів високі вимоги, тому соціальна активність – суттєвий чинник у розвитку всебічно розвиненої особистості.  
 
 
 
 
 
 

                                       ВИСНОВКИ 
 

           У ході нашої роботи над питанням « Сутність та значення соціальної активності молодших школярів»  ми теоретично проаналізували та визначили  у чому полягає сутність та значення соціальної активності молодших школярів.

           Дослідили та проаналізували психолого – педагогічну, навчально  – методичну   літературу   та   нормативні  документи з проблеми дослідження,зокрема  ,  праці   А.М.Алексюка   ,   А.I.Павленка  ,   І.О.   Якиманської, Е.В.Бондаревської, А.Н. Леонтьєва, В.В.Трифонова,   В.С.Мухиної, Подласого І.П.,    Фурман   А.В.     Розглянули  педагогічний  процес з  погляду сучасних  підходів.Визначили сутність  поняття   « соціальна  активність ».

           Проаналізували сутність та значення соціальної активності молодших школярів у процесі навчання, робимо висновки, що реалізували поставленні завдання допомогли психолого – педагогічні праці багатьох науковців. Щоб зрозуміти проблему даного дослідження, ми спочатку дослідили і проаналізували сучасні підходи до навчання молодших школярів. Звернули увагу на особистісно−діяльнісний підхід до навчання.З’ясували значення поняття« активність» і « соціальна активність» з погляду філософських та психологічних дисциплін.

           Отже, можна стверджувати, що ні один з сучасних підходів до навчання в даний час не представлено в досконалому вигляді, одне включає елементи іншого.

           Таким    чином   у процесі навчання діяльнісний підхід − це свого роду філософія освіти,  методологічний базис,  на   якому  будуються різні системи  розвивального навчання або освіти зі своїми конкретними технологіями і теоретичними особливостями.Він тісно пов’язаний з формуванням  ключових компетенцій, тобто готовності учнів використовувати отримані знання та способи діяльності в реальному житті та вирішення практичних завдань.

           У  сучасному  суспільстві  важливо, щоб в результаті навчання в дитині відбувалися зміни, які  визначаються не лише набутим життєвим досвідом, не лише тими знаннями, які вона засвоїла у процесі навчання, але і характером її   діяльності,   рівнем    пізнавальних    інтересів.  Готовністю  досамонавчання  та самовиховання. Базою цих змін і є «соціальна активність». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 

      1.Алексюк  А.М. Загальні методи навчання в школі. – К.:Рад.шк.,1981.–С.277-281

      2.Ануфрриев Е.А. Социальний статус и активность личности /Личность как объект и субъект социальних отношений.–М., 1984. – С.193 – 201

      3.архипова С.П., Омеляненко В.Л. Педугогічний аналіз уроку. – Черкаси : Вид-во 4 ДУ, 1999. – 246 с.

      4.Бал Г.А. Теория учебних задач : Психолого - педагогический аспект. – М.: Педагогика, 1990. – С.130

      5.Бельчева Т.Ф. Педагогіка і психологія формування творчої особистості : продлеми : пошуки ( Ред. : Т.У.Сущенко та ін., – Київ – Запоріжжя, 2003 - Вип. 28. - С. 289-290

      6.Гончаренко  С.У. Український педагогічний  словник / С.У.Гончаренко. – К.: Лиюідь, 1997. – С. 34–56

      7.Гопон  Ю.А. Виховання як соціальний  процес. Запоріжжя–Донецьк,1992. - С.368

      8.Закон  України " Про освіту " // Освіта . – 1996. – 21 серпня

      9.Закон  України " Про вищу освіту "  – 2002 р.

      10.Карпенчук  С.Г. Теорія і методика виховання.  – К.: Вища шк., 1997.– С.197

      11.Концепція  беспосередньої системи національного  виховання. – К., 1994. – 197 с.

      12.Кларин М.В. Инновационные модели обучения в зарубежных педагогических поисках. – М., 1994. – С. 68 –76

      13.Кузьмінський А.І.,Омеляненко В.Л. Педагогіка : Підручник . – К.: Знання , 2007. – С. 150 – 161

      14.Кукушин В.С., Болдирева – Вараксина А.В. Педагогика начального образования / под общ. ред. В.С.Кукушина . - М.: ЦКЦ " МарТ " ; Растов н / Д : Издательский центр " МарТ ", 2005. – 592 с.