Формування міжособистісних взаємин дітей на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку

 

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г. С. КОСТЮКА НАПН УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

МОРОЗ ОКСАНА ІВАНІВНА

 

 

 

УДК 159.922.6:373.2

 

 

Формування міжособистісних взаємин  дітей 

на етапі переходу від старшого дошкільного 

до молодшого шкільного віку

(в умовах навчально-виховного комплексу «школа-дитячий садок»)

 

 

 

19.00.07 – педагогічна  та вікова психологія

 

 

 

 

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних  наук

 

 

 

 

Київ – 2011

 

Дисертацією є рукопис

 

Робота виконана в  Інституті психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, лабораторія психології навчання ім. І.О. Синиці

 

 

Науковий керівник

дійсний     член      НАПН     України,    доктор     психологічних     наук,     професор

Максименко  Сергій Дмитрович, Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, директор

 

 

 

Офіційні опоненти

доктор психологічних  наук Піроженко Тамара Олександрівна, Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, лабораторія психології дошкільника, завідувач;

 

кандидат психологічних  наук, доцент Марусинець Мар’яна Михайлівна, Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, докторант

 

 

 

 

Захист відбудеться 21 червня 2011р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої  вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка НАПН України за адресою: 01033, Київ-33, вул. Паньківська, 2

 

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології 
ім. Г.С. Костюка НАПН України за адресою: 01033, Київ-33, вул. Паньківська, 2

 

 

Автореферат розісланий 20 травня 2011 року

 

 

 

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради        Т.М. Третяк

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність  дослідження. Розвиток України як незалежної держави, кардинальні перетворення в соціально-економічній сфері, зміна освітніх пріоритетів потребують обґрунтування і реалізації нових методологічних засад виховання підростаючого покоління, зокрема на етапі переходу від дошкільного до молодшого шкільного віку. На необхідності цього наголошують основні державні документи в галузі освіти: Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», «Базовий компонент дошкільної освіти в Україні», – в яких зазначено, що в сучасному суспільстві найвищою соціальною цінністю є Людина, та наголошується на необхідності пошуку оптимальних шляхів особистісного розвитку.

Вагомими чинниками  розвитку особистості в дитячому віці є ті взаємини з дорослими  та однолітками, в які вступає  дитина під впливом оточення, передусім, сім’ї та різних виховних інституцій. В контексті наукових теорій духовного розвитку людини, підґрунтям яких є концептуальні положення про міжособистісні взаємини та спілкування Л.С. Виготського, В.В. Давидова, Д.Б. Ельконіна, Г.С. Костюка, М.І. Лісіної, О.М. Леонтьєва, С.Д. Максименка, С.Л. Рубінштейна, постає нове бачення психологічних проблем розвитку особистості, починаючи з ранніх етапів онтогенезу. В працях Б.Г. Ананьєва, Г.М. Андрєєвої, О.О. Бодальова, Я.Л. Коломінського, Б.Ф. Ломова, В.В. Москаленко, В.М. М’ясищева, А.В. Петровського плідно проаналізовані теоретико-методологічні засади дослідження проблеми міжособистісних взаємин.

Здійснений аналіз робіт з вікової  та педагогічної психології дав можливість констатувати наявність досить активного  інтересу дослідників до питань онтогенезу спілкування та міжособистісних взаємин (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, М.І. Лісіна, С.Д. Максименко) та впливу міжособистісних взаємин на емоційний та психічний розвиток дитини, на формування її особистості в цілому (Я.Л. Коломінський, В.С. Мухіна, Р.В. Павелків, Т.О. Піроженко, М.М. Поддьяков, А.А. Рояк).

Досліджувалися особливості міжособистісних  взаємин дітей з дорослими  та однолітками в різних видах  діяльності: пізнавальної (М.Г. Єлагіна, О.О. Смірнова), ігрової (Т.В. Антонова, К.В. Карасьова,Н.А. Короткова, С.Є. Кулачківська, С.О. Ладивір, Н.С. Пантіна), спільної самостійної (О.Л. Кононко, Ю.О. Приходько, Т.О. Піроженко, Т.О. Рєпіна, Р.К. Терещук, С.Г. Якобсон). З’ясовувалися соціально-психологічні чинники детермінації таких взаємин у дошкільному (Л.В.Артемова, О.І. Кульчицька, А.В. Пасічніченко, Т.В. Сенько) та молодшому шкільному (Л.І. Божович, О.В. Киричук, Л.С. Славіна) віці, вивчалися особливості усвідомлення дітьми свого місця в системі взаємин з однолітками (М.Й. Боришевський, Я.Л. Коломінський, Г.М. Счастна) та з дорослими (О.Л. Венгер, М.І. Лісіна, А.Г. Рузська, Д.Б.Ельконін).

Проте в сучасній психології маємо небагато досліджень, спеціально присвячених вивченню міжособистісної  взаємодії дітей на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого  шкільного віку. Тим часом, це надзвичайно важливий період соціального, а відтак і комунікативного розвитку особистості, становлення зв’язків дитини з оточуючими людьми, формування засад учбової діяльності. Прийняття нової для себе соціальної ролі школяра, розвиток здатності вибудовувати власну поведінку та формування очікувань щодо поведінки інших людей (як однолітків, так і дорослих) робить дітей у цей період надзвичайно сенситивними до вироблення комунікативних навичок (Г.С. Абрамова, Т.П. Гаврилова). Водночас лише в небагатьох дослідженнях (передусім, А.К. Маркової, З.Г. Кісарчук, Г.А. Цукерман) йдеться про підготовку дітей цього віку до спілкування, про розвиток у них комунікативних умінь, від чого, власне, залежить успішність їх спільної пізнавальної діяльності.

У низці праць доведено, що наявність сприятливих умов міжособистісної  взаємодії школярів, педагогів і  школярів, батьків і дітей є  значущим чинником створення позитивної соціальної ситуації розвитку дитини цього віку (Л.І. Божович, С.Д. Максименко, С.Г. Якобсон). Проте доводиться констатувати відсутність спеціальних досліджень, присвячених з’ясуванню особливостей міжособистісних взаємин дітей з дорослими та однолітками у період переходу від дошкільної до початкової шкільної освіти. Також ґрунтовного дослідження потребує проблема наступності у розвитку таких взаємин у старших дошкільників і шестирічних першокласників в умовах функціонування освітніх закладів нового типу, зокрема, навчально-виховних комплексів «школа-дитячий садок».

Отже, соціальна значущість і недостатня розробленість теоретичних і прикладних аспектів зазначеної проблеми зумовлюють актуальність обраної нами теми дослідження «Формування міжособистісних взаємин дітей на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку (в умовах навчально-виховного комплексу «школа-дитячий садок»)».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії психології навчання ім. І. О. Синиці  Інституту психології ім. Г.С.Костюка НАПН України «Психологічні чинники самодетермінації особистості в освітньому просторі» (номер державної реєстрації 0109U000558). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України (протокол №3 від 25.03.2010) та узгоджена з бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 4 від 25.05.2010).

Об’єкт дослідження  – міжособистісні взаємини дитини на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження – особливості формування міжособистісних взаємин дитини з дорослими і ровесниками на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку в умовах навчально-виховного комплексу «школа-дитячий садок».

Мета дослідження полягає у виявленні особливостей формування міжособистісних взаємин дітей з дорослими і ровесниками на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку в умовах навчально-виховного комплексу «школа-дитячий садок».

 

 

Завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз літератури з проблеми дослідження та визначити основні теоретичні підходи до проблеми міжособистісних взаємин.
2. Обґрунтувати комплекс психодіагностичних методик вивчення міжособистісних взаємин дитини з однолітками та дорослими.
3. Провести експериментальне дослідження особливостей міжособистісних взаємин дітей з дорослими і ровесниками в період переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку.
4. Розробити і апробувати програму оптимізації міжособистісних взаємин дітей цього віку в умовах навчально-виховного комплексу «школа-дитячий садок».

Методологічним  та теоретичним підґрунтям дослідження  стали: системно-діяльнісна парадигма в дослідженні психіки (Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн), положення про діалектичну єдність спілкування та міжособистісних взаємин, про закономірності розвитку особистості в системі міжособистісних взаємин (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, О.О. Бодальов, М.І. Лісіна, Б.Ф. Ломов, В.В. Москаленко, В.М. М’ясищев, А.В. Петровський), концепція діяльнісного опосередкування міжособистісних взаємин (А.В. Петровський), концепція генези спілкування, де взаємини між дітьми розглядаються як продукт діяльності спілкування (М.І. Лісіна), результати психолого-педагогічних досліджень міжособистісних взаємин дитини дошкільного та молодшого шкільного віку з дорослими і ровесниками (В.В. Абраменкова, О.Л. Венгер, Л.І. Божович, О.Л. Кононко, О.В. Киричук, Я.Л. Коломінський, О.І. Кульчицька, В.С. Мухіна, С.О. Ладивір, М.І. Лісіна, Т.О. Піроженко, Т.О. Рєпіна, А.Г. Рузська, Л.С. Славіна, О.О. Смірнова та інші).

Для вирішення поставлених  завдань були використані такі методи дослідження: теоретичні – аналіз, осмислення й узагальнення філософської, культурологічної та психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження; емпіричні – спостереження, анкетування, тестування, інтерв’ю, індивідуальні та групові бесіди, психолого-педагогічний експеримент, статистичні методи обробки даних.

Організація і  база дослідження. Експериментальна робота проводилася на базі НВК №2 та №12 м. Рівного та НВК №25 та №34 м. Житомира. Всього дослідженням було охоплено 86 дітей старшого дошкільного та 86 дітей молодшого шкільного віку (учні 1-го класу 6 та 7 років). Діагностичні процедури з молодшими школярами проводилися двічі: на початку їх шкільного життя; по завершенню адаптаційного періоду. Окрім того, різними видами експериментальної роботи було охоплено 178 батьків та 28 педагогів.

Надійність  та вірогідність результатів дослідження забезпечуються використанням методичного інструментарію, адекватного меті та завданням дослідження, поєднанням якісного та кількісного аналізу експериментальних даних, достатньо репрезентативною вибіркою (обстежувані довільно обиралися із 6 дошкільних груп та 6 перших класів), використанням адекватних методів математичної статистики.

Наукова новизна  та теоретичне значення дослідження полягає в уточненні змісту поняття міжособистісних взаємин, у розширенні та поглибленні теоретичних знань про особливості розвитку міжособистісних взаємин особистості, зокрема, на етапі переходу від дошкільного до шкільного етапу навчання. Подальший розвиток отримали ідеї стимулювання особистісного розвитку дітей шляхом оптимізації їх міжособистісних взаємин. З’ясовані взаємозв’язки між низкою психологічних особливостей особистості, котрі зумовлюють певний характер міжособистісних взаємин дітей, визначено ряд чинників та умов, що здійснюють вплив на оптимізацію міжособистісних взаємин дітей в період переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку.

Практичне значення роботи полягає у визначенні шляхів оптимізації міжособистісних взаємин дітей в умовах навчально-виховних комплексів «школа - дитячий садок», розробці спеціального тренінгу з метою формування у дітей навичок ділового спілкування та оптимізації системи їх міжособистісних взаємин, який може бути використаним у практичній діяльності вихователів, педагогів та практичних психологів дошкільної та молодшої шкільної ланки освіти. Методичний інструментарій дослідження можна застосовувати при проведенні психодіагностичних обстежень дітей відповідного віку. Матеріали дослідження можна використовувати в лекційних та практичних заняттях з педагогічної та вікової психології в процесі підготовки дошкільних працівників, вчителів початкової ланки та практичних психологів, а також на етапі підвищення їх кваліфікації.

Апробація та впровадження результатів дисертаційного дослідження. Обгрунтовані та досліджені автором положення апробовані та впроваджені в процес формування оптимізації міжособистісних взаємин дітей в умовах навчально-виховних комплексів «школа - дитячий садок»

Впровадження підтверджено відповідними довідками від 28.09.2010 року №45 Рівненського навчально - виховного  комплексу №2 «школа - ліцей»; від 04.10.2010 року №67 Рівненського навчально - виховного комплексу №12; від 20.09.2010 року № 1-606 Житомирського Інституту післядипломної педагогічної освіти; від 27.09.2010 року №134 Житомирського навчально - виховного комплексу №25.

Основні результати дослідження  доповідалися на обласній науково-практичній конференції «Формування професійної компетентності практичного психолога, соціального педагога» (Житомир, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ» (Рівне, 2009); II Міжнародній науковій конференції «Сучасні дослідження когнітивної психології» (Національний університет «Острозька академія», 2010); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Психолого-педагогічні інновації технологій розвитку особистості: проблеми і перспективи впровадження» (Рівне, 2010); II Всеукраїнському психологічному конгресі (Київ, 2010); на теоретичних семінарах, науково-практичних конференціях та круглих столах для педагогів та практичних психологів м.Рівне та м.Житомир, а також на засіданнях лабораторії психології навчання ім.  І.О. Синиці Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України.

Публікації. Основний зміст і результати дисертаційного дослідження відображено в п’яти публікаціях автора, три з яких опубліковані у виданнях, що включені до переліку, затвердженого ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (284 найменування) та 16 додатків (на 60 стор.). Основний обсяг роботи становить 202 сторінки. Робота містить 18 таблиць (на 23 стор.) 23 рисунки (на 23 стор.). Повний обсяг дисертації складає 262 сторінки.