Особенности психологического воздействия на людей в процессе политических и избирательных кампаний

     Міністерство  освіти і науки України

     Національний  педагогічний університет імені  М.П. Драгоманова

     Інститут  соціології, психології та управління 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     КУРСОВА

     На  тему: «Особливості психологічної дії  на людей в процесі політичних і виборчих кампаній» 
 
 
 
 

     Виконала  студентка 20-ПС групи

     Кізіма  В.В.

     Науковий  керівник: Ніколаєв Л.О. 
 
 
 
 

     Київ  – 2010

 

      ПЛАН

     Вступ………………………………………………………………………3

     1. Психологічний вплив на виборців – види, прийоми, перебіг………5

     1.1 Психологічні особливості політичних технологій…………………5

     1.2 Інформаційно-психологічний вплив у психологічних процесах……7

     1.3 Методи і прийоми впливу…………………………………………....10

     1.4 Механізми психологічного захисту від маніпулятивного впливу на свідомість……………………………………………………………………….24

     2. Аналіз засобів психологічного впливу, використаних у матеріалах виборчої компанії Ю.В.Тимошенко……………………………………………26

     Висновок…………………………………………………………………..29

     Використана література……………………………………………….....30

     Додаток 1…………………………………………………………………. 32

     Додаток 2………………………………………………………………….35

 

      ВСТУП 

     Актуальність  теми «Особливості психологічного впливу на людей в процесі політичних і виборчих кампаній», обумовлена розширенням діапазону впливу на людську свідомість в політичній сфері, а також вдосконаленням та збільшенням кількості засобів маніпулятивних технологій.

     Окремі  аспекти психологічного впливу у  виборчих технологіях висвітлювалися у працях вітчизняних вчених В. Бебика, М. Варія, Д. Видріна, М. Головатого, В. Королька, О. Покальчука, В. Полторака, Г. Почепцова, А. Пойченка, М. Томенка та інших. Безпосередньо психологічним технологіям у виборчій кампанії присвячують свої праці переважно зарубіжні дослідники — С. Кара-Мурза, С. Фаєр, А. Цуладзе, С. Московичі, В. Паретто та інші. 

     Об’єкт: зміни в свідомості виборців в результаті впливу.

     Предмет: способи впливу на свідомість електорату з боку політичних сил.

     Мета  дослідження: теоретично обґрунтувати феномен впливу на індивідуальну і колективну свідомість під час політичних і виборчих кампаній; емпірично дослідити вживання технологій впливу на прикладах передвиборчих кампаній; розробити рекомендації для людей щодо запобігання зміни вибору під впливом різних маніпулятивних технологій. 

     Інструментарний арсенал виборчих кампанії постійно збагачується. А методи і техніки, які використовуються в них, за своєю складністю і скоординованістю наближаються до психологічних операцій. Найпоширенішими виборчими технологіями, які використовуються останнім часом у всьому світі, стали технології маніпулювання масовою свідомістю. В Україні також спостерігається перехід від традиційних виборчих технологій до більш витончених — мікротехнологій, які використовують психологічний вплив на свідомість виборців. “Кожен кандидат намагається “вкласти” у свідомість електорату тільки йому вигідні ідеї, погляди, цінності, переконання тощо. Це важко зробити, бо, як правило, поле виборчої боротьби настільки насичене інформацією, різною за змістом і характером, що на свідомому рівні вона вже сприймається з малою ефективністю” [4]. Це спонукає політтехнологів вдаватися до впливу на підсвідомість, а для цього необхідно володіти відповідними механізмами. 

     Нами  були висунути гіпотези: 1. про те що різні технології впливу на свідомість є неодмінною складовою сучасного політичного життя під час проведення виборчих кампаній в Україні; 2. про те що існують методи і засоби захисту  як колективної, так і індивідуальної свідомості від таких впливів; 3. про те що одним із вирішальних факторів вибору електорату є висока вмотивованість політика. 

     Завдання  дослідження: провести теоретичний аналіз робіт, що складають джерельну базу нашого дослідження; провести емпіричні досліди матеріалів передвиборчих кампаній і політичної реклами; дослідити зв’язок між появою тих чи інших засобів впливу і зміною думки виборців; надати рекомендації з «психологічної оборони».

       Методи наукового дослідження.  Практична частини робота проводилась  за допомогою методів: пізнавальний - якісний метод обробки даних; методи аналізу текстів політичних діячів -  контент-аналіз, нарративний аналіз, ролевий аналіз, психологічний аналіз. 

     Експериментальна  база:

     матеріали виборчої кампанії 2009р. Ю.В.Тимошенко – українського політика, колишнього Прем’єр-міністра України, колишнього голови блоку «БЮТ».

 

      1. Психологічний  вплив на виборців  – види, прийоми,  перебіг

     1.1 Психологічні особливості  політичних технологій

                             “Саме таке завдання — переконувати людей і змінювати їхнє ставлення до певних ідей або понять є суттю поняття сучасної пропаганди”[8] 

     Політичну психологію, її особливості можна  і варто розглядати у процесі  саме здійснення певних політичних технологій. Успіх у політиці, політичній діяльності досягається завдяки багатьом обставинам, але найбільше він залежить від особистих психологічних якостей політика, його підготовленості до такої діяльності. Йдеться не лише про його знання, здібності, а й про особисті риси і якості та відповідну підготовленість до політичної роботи, тобто вміння застосовувати певні політичні технології. У свою чергу, політичні технології є сукупністю цілеспрямованих дій, зорієнтованих на досягнення відповідного політичного результату як методу "перетворення" об'єктивних законів політики на механізм управління, тобто перекладу абстрактної мови політичної науки на конкретну мову рішень, документів, нормативів, вказівок, що регламентують діяльність людей і стимулюють їх на найбільш ефективне досягнення зазначеної мети.

     Більш-менш сталого визначення поняття "політичні  технології" у сучасній літературі немає. Чи не найпершим спробу дати його визначення зробив український політолог Д. Видрін. На його думку, «політичні технології — це система способів і шляхів досягнення бажаних результатів у політиці». [17] Він дослідив також деякі механізми політичної діяльності, окремі методи боротьби за владу, психологічні аспекти політичного лідерства, класифікував політичні технології на власне технології та антитехнології.

     Докладніше  поняття "політичні технології" розкрив відомий політолог А. Пойченко. «Політичні технології, стверджує він, є системою послідовних дій (політичного суб'єкта), спрямованих на досягнення необхідного політичного результату» [13].

     Політичні технології мають певний характер і  особливості, механізм дії і впливу на окремих громадян, усе суспільство. Проте застосування політичних технологій, їх дієвість багато в чому залежать саме від психологічного складу характеру того, хто їх використовує. Крім того, особливості їх використання значною мірою зумовлені рівнем політичної культури суб'єкта політики. Йдеться про конкретного політика, його людські індивідуальні якості, рівень моралі, громадянської свідомості, відповідальності за свої дії не лише перед власною совістю, а й перед людьми, яких стосується його політична діяльність. Звідси постає питання про моральність політичних дій, вчинків конкретного політика, політичної партії, об'єднання, інших суб'єктів політичного процесу. Тобто не можна спрощено сприймати і поділяти думки, що політика, мовляв, — брудна справа, бо за кожною політичною дією стоїть особа, особи, які є джерелом, ініціаторами, виконавцями таких дій.

     Політичні технології є системою засобів, завдяки яким реалізуються політичні цінності, інтереси. Вони є невіддільним структурним елементом політичної культури окремих суб'єктів політики, суспільства загалом.

     Розрізняють політичні технології демократичні і недемократичні. Це означає, що суб'єкти з недемократичною політичною культурою практично неспроможні використовувати демократичні технології, і навпаки.

     Існують базові та другорядні політичні технології.

     До  базових належать технології, які  використовуються під час організації і проведення виборчих кампаній, запобігають соціально-політичним конфліктам, дають змогу розв'язувати їх, досягати політичного консенсусу в суспільстві.

     До  другорядних зараховують, зокрема, технології прийняття політичних рішень, організації масових політичних акцій — зборів, мітингів, маніфестацій тощо.

     Політичні технології бувають загальні, що значною  мірою стосуються інтересів багатьох суб'єктів політичного процесу, та індивідуальні, притаманні окремим суб'єктам політики.

     Серед загальних найбільш відомі і поширені технології, що стосуються завоювання та утримання влади. Це, зокрема, виборчий процес як комплекс спеціальних технологій, технології з утримання влади.

     Індивідуальні технології політики використовують для  завоювання популярності насамперед у процесі політичної діяльності. Ці технології залежать від уміння політиків контактувати з громадянами (виборцями, членами певної партії, об'єднання, політичної сили тощо), вести дискусію, виголошувати промови, виступати перед аудиторією, вести мітинг, збори, вдосконалювати власний імідж та ін. 

     1.2 Інформаційно-психологічний  вплив у психологічних  процесах 

     На  початку 60-х років ХХ століття співробітники  Мічіганського університету запропонували надавати першочергового значення не самому виборчому процесові, а вивченню факторів, які впливають на голосування громадян. Цей підхід отримав у політичній науці назву соціально-психологічного.

     Соціально-психологічний  підхід в Україні ще не став складовою  частиною політичних досліджень, і це ускладнює адекватне сприйняття причинно-наслідкових зв’язків політичних процесів.

     Пересічний  наш виборець заклопотаний передусім  побутовою сферою свого життя, а  політичні процеси в суспільстві  перебувають на периферії його інтересів. Він не схильний брати активну  участь у політичних акціях, вникати у їхню суть, але, спостерігаючи за ними, сподівається мати від них якусь вигоду. “Сьогодні деякі лідери продовжують експлуатувати казково-ритуальний імідж, а виборець поступово вчиться ігнорувати нав’язливі образи і міфи. Деякі дослідники виборчих технологій в Україні доводять, що сьогодні український виборець настільки знеособлений у своїй масі, що домовлятися з ним дуже складно, а тому простіше взаємодіяти з його підсвідомістю за допомогою навіювання” [1].

     Передвиборча  діяльність має на меті досягнення такого впливу на психіку людей, який сформував би прихильне ставлення електорату до певних політиків та їхніх ідей. Саме для цього використовуються методи психологічного впливу на підсвідомість виборців задля зниження рівня критичності їх мислення.

     В усі часи політики використовували  найрізноманітніші прийоми ідейного впливу на населення. ХХ століття відкрило в цьому контексті нові, незнані раніше можливості. Започатковано широкий спектр виборчих технологій, які дають можливість подати негативні риси політика у вигідному світлі, а позитивні — у непривабливому. Тому під час виборчої агітації такі фактори, як особистість кандидата, його досягнення у політичній чи професійній сфері, ідеологічна платформа починають відігравати другорядне значення. “Свобода політичного вибору набирає фіктивного характеру, оскільки технології впливу досягли такого рівня, що можна говорити про масштабне маніпулювання свідомістю громадян”[16].

     Одним із різновидів психологічного впливу у передвиборчій кампанії стає дезорієнтування, метою якого є послаблення моральних і матеріальних сил суперника, а завданням — вплинути на маси й забезпечити поразку небажаного кандидата. Слід зазначити, що технологія дезорінтування вважається етично неприйнятною для демократичного суспільства, оскільки, вдаючись до „брудних” технологій, надається неточна, необ’єктивна інформація, змінюється сформований погляд аудиторії на кандидата, що спонукає її зробити інший вибір, інколи діаметрально протилежний. Питання, використовувати чи ні методи дезорієнтування у передвиборчій політичній рекламі в ЗМІ залежить лише від моральних принципів журналістів. Закони України ще не містять норм, які б забороняли дезорієнтацію електорату.

     Значна  частина інформації про суспільно-політичне  життя, узагальнень і пояснень фактів просто не піддається перевірці з боку виборців. Причому це стосується як традиційних джерел інформації, наприклад, чуток, повідомлень офіційної влади, громадських інститутів, так і сучасних ЗМІ. За даними опитування різних верств населення багатьох країн, недовіра до інформації, що надається пресою, радіо, телебаченням, постійно посилюється.

     Суперечливість  ситуації полягає в тому, що для  висвітлення виборчих подій інших  джерел інформації для звичайного громадянина  просто не існує. Тому, навіть маючи сумніви у її достовірності, він мусить орієнтуватися на відомості та оцінки, які поширюються мас-медіа. ЗМІ мають неабиякі можливості впливу на громадську думку та на настрої електорату. За їх допомогою формуються соціальні цінності й умонастрої народу, основні уподобання і властивості менталітету. У такий спосіб вони впливають на моральний та політичний образ народу. Але, з іншого боку, використання мас-медіа для маніпулювання громадською думкою і масовою свідомістю дає для влади значніші переваги, ніж силові методи впливу. “Вміле маніпулювання громадською думкою, особливо у поєднанні з фінансово-економічною владою, дозволяє при всіх режимах тривалий час утримувати владу, зберігаючи при цьому формальні демократичні інститути” [11].