Особенности психологического воздействия на людей в процессе политических и избирательных кампаний

     1.4 Механізми психологічного захисту від маніпулятивного впливу на свідомість 

     1. Відхід - збільшення дистанції, переривання  контакту, виведення себе за межі  досяжності впливу агресора. Прояви  цього виду захистів: зміна теми  бесіди на безпечне, небажання  загострювати відносини (обхід гострих кутів), прагнення ухилитися від зустрічей з тим, хто є джерелом неприємних переживань; уникнення травмують ситуацій, переривання бесіди під слушним приводом і т. п. Граничним вираженням даної тенденції може бути повна замкнутість, відчуження, відмова від контактів з людьми.

     2. Вигнання - збільшення дистанції,  видалення агресора. Варіації проявів:  вигнати з дому, звільнити з  роботи, відіслати куди-небудь під  прийнятним приводом, засудження, глузування, приниження, колючі зауваження. Граничним  вираженням даної тенденції виявляється вбивство - захисна за походженням агресія, доведена до свого логічного завершення. Оскільки ми вже прийняли в якості модельного подання множинну природу особистості, легко зрозумілим стає віднесення осуду і глузування до стратегії вигнання - це часткове «вбивство», знищення якоїсь частини іншого: риси характеру, звичок, дій, намірів, схильностей і т. д.

     3. Блокування - контроль впливу, що  досягає суб'єкта захисту, виставляння  перешкод на його шляху. Варіації: смислові та семантичні бар'єри ( «мені важко зрозуміти, про що йде мова»), рольові малюнки ( «я на роботі»), «маска», «персона» (Юнг) і т. п., які переймають на себе основний «удар» ( «це не я - це у мене такий характер»). Ліміт вираз: огорожу себе, повна самоізоляція допомогою глибокоешелонованої оборони.

     4. Управління - контроль впливу, що  виходить від агресора, вплив  на його характеристики: плач (прагнення  розжалобити) і його ослаблені  види - скарги, ниючі інтонації, зітхання; підкуп або прагнення умилостивити; спроби подружитися або стати членами однієї спільності ( «своїх не б'ють») ; послабити або дестабілізувати активність, повністю інактивувати; спровокувати бажане поведінку і т. д. Сюди ж потрапляє захисна за походженням маніпуляція. Граничний прояв - підпорядкування іншого, помиканіе їм.

     5. Завмирання - контроль інформації  про самого суб'єкта захисту,  її спотворення або скорочення  подачі. Прояви: маскування, обман, приховування  почуттів, відмова від дій, щоб  не проявляти себе (не накликати  біду). Крайня форма - заціпеніння, тривожна пригніченість.

     6. Ігнорування - контроль інформації  про агресорі, наявності або характер  загрози з його боку, обмеження  за обсягом або викривлене  сприйняття. Наприклад, стереотіпізація  ( «так він просто хуліганить»), зменшення ступеня загрози, пояснення позитивними намірами ( «вона бажає мені добра»). Ліміт прояв - критичне спотворення, втрата адекватності сприйняття, ілюзії. [6] 
 
 

      2. Аналіз передвиборчої програми Ю.В.Тимошенко 

Мотиваційний  аналіз текстів політичних лідерів [додаток 1]

Мотиваційний  аналіз є підрозділом аналізу  психологічного. Безумовно, мотиви зумовлюють нашу поведінку. "Зміна в мотивації  є показником перебудови, що фактично відбувається, в психології особи", - пише В. І. Ковалев [5].

Д. Винтер запропонував оцінювати політичних лідерів по покажчиках, що містяться в їх розмовах, на три види мотивів : досягнень, близькості (стосунків) і влади. Визначення цих мотивів виглядають таким чином:

"Мотиваційним  іміджем є дія (минуле, сьогодення, майбутнє або гіпотетичне), бажання,  заклопотаність або будь-який  інший внутрішній стан, який промовець  приписує собі, іншим людям, групі  або інституту (включаючи колег або суперників) або народу в цілому".

Мною був проведений аналіз Передвиборчої програми кандидата на посаду Президента України Юлії Тимошенко "УКРАЇНА ПЕРЕМОЖЕ. УКРАЇНА - ЦЕ ТИ!" 2009 року. [додаток 2]. 

Отже, як ми бачимо, судячи за поданим текстом, у Ю.В.Тимошенко  була низька мотивація до близькості. Тобто вона не була настроєна миролюбно по відношенню до інших: як до інших держав, так і  до представників власного народу.

Також, владні характеристики виражені значно нижче за середній рівень.

Явний акцент у  промові робиться на досягнення. Проте  не на реальні здобутки, а на встановлення нових захмарних цілей, які не є підкріпленими фактично, а носять лише позитивне забарвлення в очах електорату, оскільки ставлять за мету здобуття добробуту.

Аналіз цього  тексту свідчить про те, що він носить виключно декларативний характер. Він  не є інформативним, оскільки навіть інформативні речення не підкріплені фактажем.

У тексті використано  багато маніпулятивних виразів, що підсвідомо впливають на читача і ототожнюють його з кандидатом («що нам заважає…», «кожна людина відчуватиме», «наведемо порядок», «наше покоління чекає» тощо); великий акцент робиться на підкреслення своїх здобутків, що знову ж таки майже не підтверджуються фактами; майже весь текст ведеться від першої особи («я завжи вірила…», «я знаходжусь в справжній опозиції…», «я вірю…», «я впевнена…», «я вже почала»); і найголовнішим є те, що весь текст написан в майбутньому часі, тобто даються такі обіцянки, виконуваність яких ми зможемо перевірити лише, якщо проголосуємо за даного кандидата («після виборів…», «виділимо…», «сприятиму…», «покращу…», «впроваджу…», «будуть створені…», «громадяни отримають…» та ін).

Все вищезазначене  підтверджує наявність у передвиборчій  програмі маніпулятивних технологій.

      ВИСНОВОК 

     В роботі розглянуті актуальні проблеми пов’язані з маніпулятивними  технологіями, які використовуються у виборчих кампаніях як в теоретичному плані, так і з точки зору політичної практики.

     Теоретичне  підґрунтя дослідження складають  положення соціальної психології і  психології впливу.

     Виборчі технології обов’язково передбачають вивчення мотивацій не лише на рівні групи, а й на рівні окремого індивіда (що спонукає його взяти участь у виборах чи утриматися від голосування). Аналізується взаємозв’язок не тільки між соціально-політичними показниками та електоральною поведінкою виборців, а й між усталеною їх орієнтацією та реально зробленим вибором. Це дає можливість спрогнозувати хід майбутніх виборів, посилити вплив тих технологій, які реально можуть сприяти забезпеченню позитивного результату.

     Як  свідчить досвід, наприклад, останніх парламентських виборів в Україні, деякі з учасників виборчих змагань вдаються до прийомів, що суперечать правилам політичної боротьби в демократичному суспільстві. Монополізація мас-медіа та перетворення їх на рупор політичної пропаганди обмежує соціальні функції, які вони повинні виконувати у демократичному суспільстві. Використання адмінресурсу становить реальну загрозу демократичності виборів, уможливлює прихід до влади політичних акторів, які не мають відповідної підтримки електорату.

     Впровадження  у практику виборчого процесу  психологічних виборчих технологій, по суті, наказів підсвідомості виборців (дезорієнтування, НЛП, “дрімаючий ефект” тощо) матиме значні переваги для представників владних структур, оскільки дозволятиме тривалий час утримувати владу. [4]

     Предметом дослідження було обрано методи і прийоми виборчого штабу Ю.В.Тимошенко. Матеріалом дослідження – текст передвиборчої програми цього політика.

     В результаті аналізу тексту програми ми отримали підтвердження того, що в ньому було використано маніпулятивні  прийоми. Це підтверджує нашу першу гіпотезу про те що різні технології впливу на свідомість є неодмінною складовою сучасного політичного життя під час проведення виборчих кампаній в Україні.

     В результаті теоретичних пошуків  ми підтвердили другу гіпотезу про  існування методів і засобів  захисту  як колективної, так і індивідуальної свідомості від таких впливів.

     Що  до гіпотези №3 - про те що одним із вирішальних факторів вибору електорату є висока вмотивованість політика – вона не знайшла свого підтвердження в такому формулюванні. Не зважаючи на те, що політик Ю.В.Тимошенко продемонструвала дуже високий рівень особистої вмотивованості посісти президентську посаду, електорат зробив інший вибір. Проведений нами мотиваційний аналіз тексту її програми, результати якого свідчать про вкрай низьку вмотивованість цього тексту на близькість і відносно низьку на досягнення, тобто викривають невмотивованість цього політика на реальні справи, вимагає корегування формулювання ідеї, що закладена у гіпотезі: одним із вирішальних факторів вибору електорату є висока вмотивованість політика на  реальну практичну діяльність. 

Література 

1.  Бабич-Декань  О. Політична підсвідомість. Якщо технологи влади не вивчать місцевої специфіки, то політреформа матиме зворотний результат // Політика і культура. — 2003. — № 20 (199). — С. 18.
2. Балашова А. Н. Технология избирательной кампании в западной политической науке // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 12: Полит. Науки. – 2000. – № 2. – С. 67 –68.
3. Варій М. Й. Політико-психологічні передвиборчі та виборчі технології: Навч.-метод. посіб. – К.: „Ельга, Ніка-Центр”, 2003. – 400 с.
4. Верман О. Нейролінгвістичні засоби впливу у виборчій кампанії // Політична психологія: Наук. зб. — Л.: “Ліга-Прес”,2003. — С.76.
5. Вознесенська О. Політичний текст і електоральна поведінка населення // Соціальна психологія. - 2004. - № 5 (7). - C.79-89
6. Доценко Е. Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита.— М.: ЧеРо, Издательство МГУ, 1997. — 344 с.
7. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием. — К.: ”Оріяни”, 2000. — С. 254.
8. Лариса Кочубей. Методи соціально-психологічного впливу на електорат.// «Політичний менеджмент».- 2008. - №4 (15). – с.13-17
9. Лукашов А. В., Пониделко А. В. Черный PR как способ овладения властью, или Бомба для имиджмейкера. – 3-е изд., испр. И доп. – СПб.: Изд. Дом «Бизнес- Пресса», 2002. – 176с.
10. Наумов В. О. Підготовка і проведення виборчих кампаній. - [2-ге вид.]. – К.: Інтертехнодрук, 2002. – 340 с.
11. Нечосіна О. В. Популізм як політичний феномен і технологія // Актуал. пробл. держ. упр. Одес. філ. — 2000. — Вип. 4. — С. 42.
12. Політологія / За ред А. Колодій. – К.:Ельга, Ніка-Центр, 2003. – Кн. 1: Політика і суспільство. – 664 с.
13. Політологія: підручник / Ред. О. В. Бабкіна, В. П. Горбатенко. - К. : ВЦ "Академія", 2003. - 528 с. - (Альма-матер)
14. Полторак В.А., Петров О.В. Избирательные кампании: научный подход к организации. – К.: Знання України, 2004. – 120 с.
15. Г.Г. Почепцов. Теория коммуникации — М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер» — 2001. — 656с.
16. Прохоров А. М. Інформаційно-психологічне підгрунтя політичних технологій // Наук. зап. “Києво-Могил. Акад.”. — 2002. — Т. 20: Спец. вип., ч. 1. — С. 256.
17. Рябов С. Г. Політологія: словник понять і термінів. – [Вид. 2-е перероб. і доп]. - К.: КМ Академія, 2001. – 256 с.
18. Чижова О. М. Політичні технології як втілення політичного прагматизму // Держава і право. Сер. юрид. і політ. науки. — 2003. — Вип. 19. — С. 570.
19. Шейгал Е. И. Семиотика политического дискурса. – Волгоград: Перемена, 2000. – 367 с.