Особенности психологического воздействия на людей в процессе политических и избирательных кампаний

     Інтенсивність циркулювання чуток прямо пропорційна  інтересу аудиторії до теми і зворотно пропорційна кількості офіційних повідомлень на даний момент і ступеня довіри до джерела повідомлення. Однак необхідно підкреслити, що наведена модель охоплює тільки змістовні умови виникнення і поширення чуток і не стосується власне функціональних мотивів, що також необхідно мати на увазі. Так, циркулювання чуток полегшує міжособистісні контакти, ніби надає їм додаткового імпульсу, і тому непрямою умовою виникнення чуток стає депривація функціональної потреби в спілкуванні. Усна передача "неофіційних повідомлень" підкреслює часом соціально-психологічний статус того, хто передає, престижну близькість до джерела, тому поширенню чуток сприяє незадоволена потреба індивідів у соціально-психологічному самоствердженні. Циркулювання чуток, у тому числі навіть "чуток-залякувань", як виявилося, здатне в деяких випадках знижувати емоційне напруження у великій групі (через ідентифікацію за аналогією - "усім погано"), а виходить, емоційна напруга сама по собі служить додатковим фактором виникнення чуток. Водночас нестерпною для людей може стати емоційна збідненість, тривале позбавлення значущих емоційних навантажень, за якої потреба у враженнях реалізується за рахунок циркулювання чуток. Використовується технологія впливу, побудованого на поширенні єдиного за своєю спрямованістю блоку чуток. До нього входить як інформація, яка явно ганьбить об'єкт дискредитації, так і та, що нібито "прославляє", "захищає" і "співчуває".

     Метод демонстрації. Полягає у впливі на електорат через демонстрацію певних засобів як зовнішнього психічного, психоенергія якого має об'єктивізуватися у психіці окремих індивідів і соціальних груп. Сюди належать організовані й неорганізовані мітинги, демонстрації, марші-протести, громадянська непокора, голодування, насильницькі й ненасильницькі дії; виявлення й подання електоратові важливих документів, які викривають асоціальну (антисоціальну) діяльність суперників чи їхніх покровителів, або кінцеві результати їхньої діяльності, різного роду відеофільми про діяльність і життя як окремих представників суспільства, так і соціальних груп, результати їхньої діяльності; реальні та опосередковані "сцени" незадоволення окремих людей і груп тим чи іншим кандидатом, стилем його управління, результатами діяльності, формами господарювання, соціально-економічним станом людей; демонстрація сили, загрози застосування насильницьких методів тощо.

     Метод психологічної інверсії. Його сутність полягає в тому, що інформація, яка подається, акцентує увагу на протилежних, полярних явищах, особистостях, вчинках, діях, майбутніх результатах, станах тощо. Зазвичай таким чином подається негативна інформація про те, що може виникнути в майбутньому, якщо, наприклад, буде обраний той чи інший кандидат (партія, блок). Така акцентуація викликає появу сильніших психологічних явищ (насамперед, переживань, емоцій, почуттів, стресів, настрою та ін.), ніж у випадку прямої пропаганди переваг і достоїнств свого кандидата. Тут головне знайти потрібну інформацію, подати її емоційно, чуттєво, образно та вміло зробити акценти.

     Метод контекстної суперечності. Його суть полягає в тому, що в інформацію закладається певна невідповідність, коли в позитивний за визначенням контекст вставляється негативне повідомлення.

     Метод переміщення емоцій. Ґрунтується на можливості "переносу" емоцій, які виникли в одній ситуації, обстановці чи у ставленні до певного об'єкту, на інший об'єкт чи ситуацію, що не пов'язані з першими причинно-наслідковими зв'язками. Психологічне переміщення використовується людьми як несвідомо (як захисний механізм психіки), так і свідомо з метою впливу на інших чи зняття свого психічного напруження. Цей механізм також зустрічається в колективних (групових) процесах, тобто у функціонуванні соціальної психіки, коли психоенергія одного психічного накладається на інше психічне.

     На  практиці цей метод застосовується для того, щоб спрямувати обурення, гнів, ненависть або ворожість чи, навпаки, радість, захоплення, ейфорію, натхнення та інше на суб'єкт, який жодним чином не причетний до причин виникнення попередніх емоцій.

     До  форм, які застосовуються у виборчій кампанії, відносять мітинги, теледебати, різні зустрічі кандидата з виборцями, "круглі столи", естафети поколінь, вечори пам'яті (скорботи), пропагандистські авто-пробіги, виступи концертних агітбригад, наукові, науково-практичні й практичні конференції, публічні дискусії, виставки, вечори вшанування, факельні походи, демонстрації, голодування, "містечка протесту", листи-звернення, страйки та ін.

     Для того щоб здійснити вплив на електорат, необхідно кожний захід серйозно готувати. Наприклад, мітинги - це важлива форма впливу на електорат, але часто їх ефективність залишається невисокою внаслідок незнання психологічних закономірностей впливу засобами усної мови.

     Метод "мозкової атаки". Полягає у створенні психологічного тиску на електорат у певний (короткий) період ведення виборчої кампанії одночасно різними способами, прийомами й засобами. Тут психологічний тиск спрямовується і на свідомість, і на підсвідомість, і на несвідомість.

     Метод образів. Зорієнтований на формування в електорату розумових і чуттєвих образів явищ, ідей, думок і поглядів того чи іншого кандидата.

     Метод психологічного контрасту. Виражає різку зміну акцентів у ході виборчої кампанії, тобто емоційності, поглядів, думок, ідей, дій тощо.

     Метод психологічних ефектів. Спрямований на внесення часткових, дозованих змін у комплексі "несвідомість-підсвідомість-свідомість", внаслідок чого виборець повинен внести зміни у свої погляди, думки про того чи іншого кандидата, зафіксувати, загалом зробити певний вибір.

     Метод штампів. Використовується для нав'язування електорату певних поглядів за допомогою різних штампів: висловлювань, гасел, тверджень, прислів'їв, приказок тощо.

     Метод "крадіжок гасел". Його сутність полягає в тому, що в гасло суперника вносять певний зміст, і воно повертається до електорату з новим психічним зарядом, уже спрямованим проти нього.

     Метод приписування. Полягає в приписуванні, "приклеюванні" тому чи іншому кандидату, його родичам, членам команди та іншим певних вчинків, висловлювань, дій, властивостей, здібностей, ідей, думок, поглядів тощо.

     Метод "підтасовки". Полягає в тому, що під відповідні ідеї, концепції, точки зору, версії, погляди кандидатів-суперників "підганяються", як правило, негативні для них події, факти, явища як нинішньої соціальної дійсності, так і майбутньої.

     Нейролінгвістичне програмування. Виражається специфічною побудовою тексту розмови чи виступу, який ґрунтується на спеціально підібраних словах, психологічно доцільною їх розстановкою, синхронізацією, акцентуацією тощо. Як стверджують автори НЛП, для ефективного впливу на аудиторію, зокрема під час передвиборчої кампанії, необхідно дотримуватися таких правил:

     висловлюватися  максимально невизначено;

     уникати у висловлюваннях слів-заперечень;

     будувати  промову плавно, використовуючи сполучні слова “якщо”, “коли”, “і”, “якщо… то” та ін.;

     запитання-ярлики, такі як “чи не правда”, “чи не так”, роблять мовлення переконливішим;

     ефект впливу посилюється, якщо поряд з  запитаннями-ярликами використовувати трюїзми — висловлювання, з якими неможливо не погодитися.

     Метод психолінгвістичного програмування. Цей метод полягає у специфічній побудові та реалізації усного виступу як зовнішнього психічного з використанням спеціально підібраних слів, виразів, змісту, інтонації, пауз, наголошень, голосу, його мелодійності й тембру, жестів, міміки, пантоміміки, контрастних емоцій та іншого.

     Метод "від дверей до дверей" (повний обхід квартир виборців) полягає в агітації виборців через обхід квартир і безпосередній контакт з мешканцями. У принципі цей метод містить у собі весь технологічний цикл: забезпечення упізнаваності, завоювання голосів й їхню фіксацію. Тому його доцільно використовувати як основний захід практично в кожній кампанії малого й середнього масштабу. При дефіциті ресурсів він досить часто виявляється взагалі єдиним основним заходом - усі інші лише забезпечують тотальність кампанії.

     Різновидом  цього методу є подвійний обхід квартир виборців із заповненням відривного талона чи чогось іншого, а також розповсюдженням агітматеріалів. Кампанія починається приблизно за 30-35 днів до дня голосування і проводиться у два етапи (обходи). Обходи здійснюються активістами, закріпленими за відповідними виборчими дільницями.

     На  перший (основний) обхід потрібно приблизно 20 днів. Активіст одержує такий набір матеріалів:

     Листівки  з відривним талоном. Листівки двосторонні: на лицьовому боці міститься основна  листівка кандидата, на зворотному - засади передвиборної платформи. Під платформою друкується бланк відривного талона, до якого виборцеві пропонується внести свої побажання і (чи) розписатися на підтримку платформи. Під час контакту до відривного талона вноситься також мінімум відомостей про виборця: його адреса та П.І.Б.

     Інші  друковані агітаційні матеріали, які  штаб кандидата вважає за потрібне розповсюдити.

     Записку від кандидата з повідомленням, що до виборця приходили агітатори.

     Інструкція  й карта обходу дільниці. Завдання активіста при першому обході - зібрати якнайбільше відривних талонів із пропозиціями. Родзинка цього методу саме і полягає в тому, що виборець, який заповнив відривний талон, у певному розумінні сам стає активним учасником виборчої кампанії. Це стимулює формування в нього відповідної позитивної установки і різко підвищує ймовірність його голосування за кандидата. Повторний обхід є фіксуючим заходом. Він здійснюється напередодні дня голосування і тільки до тих виборців, які заповнили відривний талон при першому обході, їм вручаються особисті листи від кандидата (обов'язково з його особистим чи факсимільним підписом!) з вдячністю за підтримку й зроблені пропозиції і з обіцянкою врахувати ці пропозиції у своїй діяльності.

     Кампанію "від дверей до дверей" корисно  випередити листівкою-повідомленням, у якій кандидат просить вислухати  його агітаторів. Оптимальною формою поширення повідомлення є адресна розсилка.

     Звичайна  ефективність кампанії "від дверей до дверей" лежить в інтервалі 20-25%: відривний талон вдається одержати приблизно у кожній четвертій-п'ятій квартирі. Установити настільки ж  чітку залежність між кількістю отриманих талонів і голосами, відданими за кандидата, важко - кількість голосів визначається всім ходом кампанії. Однак якщо стратегія і тактичний малюнок кампанії побудовані правильно, то кількість голосів буде принаймні не менше від кількості зібраних талонів.

     Однак, кампанія "від дверей до дверей", хоча й ефективний, але дуже ресурсномісткий захід. Вона потребує часу, сильної команди активістів і чималих коштів (при роботі активістів за винагороду).

     Агітацію  виборців по телефону можна розглядати як свого роду альтернативу кампанії "від дверей до дверей", її можна провести і не маючи численної й прив'язаної до виборчих дільниць команди активістів. Вона менш психологічно напружена.

     Для реалізації телефонного впровадження необхідно мати телефонну базу даних щодо виборців чи телефонну книгу з указівкою прізвищ абонентів.

     Як  і у випадку кампанії "від  дверей до дверей", існує кілька ефективних схем телефонного впровадження, у  тому числі, схема подвійного телефонування: контакт - фіксація контакту.

     Перша хвиля телефонування починається  приблизно за три тижні до голосування і закінчується приблизно за тиждень. Від імені деякої соціологічної служби виборцеві пропонується відповісти на п'ять-шість запитань. Опитувальник складається так, щоб провокувати сприятливі для кандидата відповіді, у результаті чого виборець ніби сам для себе формує позитивний образ кандидата.

     Приблизна схема опитування при першому  телефонуванні:

     Відрекомендуватися  від імені соціологічної служби, яка проводить дослідження в окрузі, і попросити дозволу поставити кілька запитань.

     Запитати, чи знає респондент кандидата, його попередню  діяльність і його програму.

     При будь-якому варіанті відповіді зачитати коротку біографічну довідку  про кандидата, яка підкреслює його позитивний образ.

     Далі  ставиться три-п'ять запитань (не більше!), які підкреслюють позитивний образ кандидата. Наприклад: "Чи схвалюєте ви намір кандидата зробити те чи інше для міста?".

     На  закінчення необхідно подякувати респондентові, попросити дозволу зателефонувати ще раз і поцікавитися під цим приводом ім'ям і по батькові респондента (звичайно в телефонних довідниках чи базах даних наводяться тільки прізвища та ініціали). Контакт вважається ефективним, якщо отримано дозвіл на повторний дзвінок.

     В останній тиждень виборчої кампанії проводиться фіксуюче телефонування за тими телефонами, контакти за якими виявилися ефективними.

     Ефективність  телефонного впровадження (частка ефективних контактів) становить звичайно близько 25%.