Особенности психологического воздействия на людей в процессе политических и избирательных кампаний

     Процеси сприйняття інформації є нелінійними. У свідомість надходить лише та інформація, що перевищує певний поріг. На цьому грунтується відкриття Д. Вайкері феномена сублімінальної (підсвідомої) реклами, яка полягає у тому, що в рекламний ролик вміщують сигнали, які перебувають вище порога “реєстрації свідомості”, але нижче порога сприйняття. Прикладом сублімінальної реклами є “ефект 25 кадру”.

     Ще  однією важливою характеристикою сприйняття населенням інформації є властивість аудиторії проявляти вибірковість. У процесі обробки великого обсягу інформації люди відбирають лише ті відомості, які відповідають їхнім уявленням, і відхиляють протиріччя, називаючи їх несуттєвими або неправильними. Враховуючи існування такої властивості, як селективність, фахівці радять у ході виборчих кампаній при формуванні іміджу не перейматися спростуванням стереотипів, оскільки це практично неможливо. Доцільніше впровадити новий стереотип і таким чином реалізувати поставлені завдання.

     Стереотипи  та очікування є підгрунтям виборчих технологій, коли прихід кандидата до влади пов’язують з формуванням у свідомості виборців задоволення від уявної відповідності даного кандидата очікуванням електорату. [7]

     Для того, щоб технологія запрацювала, відбираються адекватні обраним мішеням стимули, якими є: обіцянки навести порядок у країні, зміцнити законність, забезпечити безпеку громадян, захистити Україну. Сценарій управління політичним вибором розігрується і часто забезпечує запрограмований результат.

     В цілому, всі виборчі технології пропагандистського спрямування виходять із психологічних особливостей масової та індивідуальної аудиторії. Вирізняють два основні типи пропагандистських виборчих технологій:

     м’які, що не вступають у суперечність з  системою символів, настанов та стереотипів; вони набагато ефективніші у довгостроковому плані, ніж жорсткі, оскільки не потребують радикальних змін людської психіки;

     жорсткі, які мають на меті докорінну модифікацію  чи руйнацію існуючих психологічних  настанов.

     Людська діяльність дедалі більше охоплюється  символами, і населення все частіше вдається до аутиїстичного мислення (виключно приємне уявлення про дійсність на противагу реалізмові). І це використовується у виборчих технологіях, коли електоратові повідомляють не про справжній перебіг подій, а нав’язують вигідну політикам модель, яка водночас прихильно сприймається населенням. Використання технологій, пов’язаних з роботою пам’яті та уяви, призводить до змін у шкалі цінностей та потреб індивіда. Наприклад, використовується так званий “дрімаючий ефект” пам’яті. Інформація, що спочатку сприймалася з недовірою, у результаті багаторазового повторення відкладається в пам’яті і пізніше сприймається як достовірна. 

     1.3. Методи і прийоми впливу

     Виборча боротьба неможлива без широкого використання особливих способів і  прийомів впливу, до яких належать дезінформація (обман), маніпулювання, поширення чуток і міфів.

     Дезінформація (обман). Дезінформація - це спосіб психологічного впливу, який полягає в навмисному наданні суперникам або електорату такої інформації, що вводить їх в оману щодо дійсного стану справ. Дезінформація містить у собі використання свідомо помилкових даних і повідомлень. У цьому випадку вони стають обманом. Межу між дезінформуванням і обманом важко помітити.

     Дезінформація (обман) у передвиборній боротьбі повинна характеризуватися відсутністю шаблону у формах і змісті. Заходи щодо дезінформування повинні здійснюватися за єдиним задумом, планом. Вони повинні ретельно поєднувати пропорції правди і неправди (за максимального використання правдоподібної інформації) з обов'язковим приховуванням реальних намірів, цілей і завдань. Дезінформація широко застосовується у всіх видах психологічних операцій.

     У стратегічних операціях основними  напрямами дезінформування, як правило, є:

     введення  в оману майбутніх суперників щодо реальної участі чи неучасті у виборах, своїх стратегічних планів, ідей, задумів, матеріальних ресурсів, союзників тощо;

     створення ілюзії бездіяльності й байдужості до результатів виборів.

     "витік"  свідомо викривленої інформації  про суперників, їхні ідеї, плани, матеріальне забезпечення та ін.;

     перебільшення негативного впливу на тих чи інших  суб'єктів, представників уряду, різних партій та інших на розвиток негативних явищ у суспільстві;

     критика "бездіяльності" чи, навпаки, "негативної діяльності" тих чи інших кандидатів;

     значне  перебільшення своїх можливостей  у випадку перемоги на виборах;

     демонстрація  по ТВ відеоматеріалів про ті чи інші події, факти, явища.

     Основним  інструментом дезінформування в  стратегічних психологічних операціях звичайно є засоби масової інформації - друковані засоби, радіо, телебачення.

     В оперативно-тактичних психологічних  операціях основними напрямами  дезінформації є:

     поширення інформації, яка завдає шкоди суперникам щодо реалізації їхніх завдань;

     поширення неправдивої інформації про ставлення електорату або його частини до того чи іншого кандидата (суперника);

     поширення хибних ідей, поглядів, висловлювань, помилкових розпоряджень, команд та іншого, які нібито йдуть від суперників.

     Маніпулювання. Маніпулювання - це спосіб психологічного впливу, спрямований на зміну напряму активності електорату, його ідей, думок, поглядів та іншого, який здійснюється настільки мистецьки, що залишається непоміченим ним.

     Маніпуляція свідомістю - це своєрідне панування  над духовним станом людей, управління їхньою поведінкою шляхом нав'язування їм ідей, установок, мотивів, стереотипів поведінки, вигідних суб'єкту впливу.

     Виділяють три рівні маніпулювання:

     перший  рівень - посилення існуючих у свідомості людей потрібних маніпулятору ідей, установок, мотивів, цінностей, норм;

     другий  рівень пов'язаний з частковими, малими змінами поглядів на ті чи інші події, процеси, факти, що також впливає на емоційне і практичне ставлення електорату до конкретного явища;

     третій  рівень - докорінна, кардинальна зміна життєвих установок шляхом поширення серед виборців сенсаційних, драматичних, надзвичайно важливих для них повідомлень.

     Фахівці психологічного впливу думають, що за допомогою маніпулювання можна домагатися швидкої зміни життєвих установок в основному на перших двох рівнях впливу. Кардинальні зміни поглядів окремої людини чи групи потребують, на їхню думку, комплексного впливу на свідомість протягом тривалого часу.

     Основний  механізм маніпулювання свідомістю електорату полягає ось у чому. Встановлено, що чим більш обізнаними є люди, тим важче маніпулювати ними. Тому об'єкт маніпулювання треба постачати сурогатом - урізаною й стислою інформацією, тільки такою, яка відповідає цілям психологічного впливу. [12]

     Як  правило, у ході виборчої боротьби всі  кандидати намагаються нав'язати електорату перекручені стереотипні образи своїх суперників. Такі кліше (трафарети), як "олігарх", "злодій", "тупий", "мафіозі", "бандит", "представник мафії", "підставна особа", "рука ворога", "брехлива пропаганда", "бездушний", "безбожник" тощо спричиняють відповідну реакцію електорату, що у переважній більшості не знає правди про життя й діяльність кандидатів. У результаті люди схильні вірити пропагандистським міфам, у тому числі проти своєї волі.

     Маніпулювання Інформацією містить у собі ряд прийомів. Назвемо деякі з них:

     Інформаційне  перевантаження. Повідомляється гігантська кількість інформації, основну частину якої становлять абстрактні міркування, непотрібні деталі, різні дрібниці і та ін. У результаті виборець не може розібратися в суті проблеми.

     Дозування інформації. Дається тільки частина повідомлень, а решта ретельно приховуються. Це призводить до того, що реальна картина спотворюється в той чи інший бік або взагалі стає незрозумілою.

     Велика  неправда. Улюблений прийом міністра пропаганди нацистської Німеччини Й.Геббельса. Він стверджував, що чим зухваліша і неправдивіша інформація, тим швидше в неї повірять, головне - подавати її максимально серйозно.

     Змішування  реальних фактів із усілякими припущеннями, гіпотезами, чутками. В результаті стає неможливим відрізнити правду від вигадки.

     Зволікання  часу. Цей спосіб зводиться до того, щоб під різними приводами відтягувати оприлюднення дійсно важливих повідомлень до того моменту, коли буде вже пізно щось змінити.

     Зворотний удар. Суть цього способу в тому, що вигадану (природно, вигідну для себе) версію тих чи інших подій через підставних осіб поширюють в органах ЗМІ. Преса, а за нею електорат, звичайно, повторює цю версію, тому що вона вважається "об'єктивнішою".

     Своєчасна неправда. Цей спосіб полягає в повідомленні зовсім брехливої, але надзвичайно очікуваної в даний момент ("гарячої") інформації. Чим більше зміст повідомлення відповідає настроям об'єкта, тим ефективніший результат обману. Потім обман розкривається, але за цей час гострота ситуації спадає або процес набуває необоротного характеру. [9]

     Чутки. Чутки - це недостовірні чи частково достовірні нічим іншим не підтверджені повідомлення про які-небудь події, що виходять від однієї особи чи групи осіб і усно передаються від однієї особи до іншої.

     Модель  психологічного впливу чуток становить систему, в якій суб'єкт психологічного впливу (СПВ) і об'єкт психологічного впливу (ОПВ) є підсистемними.

     Психологічний вплив чуток містить у собі три взаємозалежні етапи чи моменти: операційний, тобто вплив суб'єкта; процесуальний, тобто прийняття (неприйняття) впливу об'єктом психологічного впливу; результат, тобто відповідні реакції - наслідки перебудови психіки ОПВ, реакції - наслідки перебудови ОПВ, що виконують функції зворотного впливу ОПВ на СПВ.

     Найчастіше  чутки викликають підвищену напруженість, стрес, астенічні психічні стани тощо.

     За  основу психології чуток звичайно беруть дві характеристики: інформаційну та експресивну. Перша характеристика становить об'єктивний ступінь вірогідності повідомлення, а друга визначає тип емоційної реакції, на яку розраховані ці чутки при їх сприйнятті.

     Відповідно  до інформаційної характеристики чутки  умовно розподіляються на чотири типи: 1) абсолютно недостовірні чутки; 2) недостовірні чутки з елементами правдоподібності; 3) правдоподібні чутки; 4) достовірні чутки з елементами неправдоподібності.

     З урахуванням експресивної характеристики і типів бажаної емоційної  реакції чутки в ході виборчої кампанії можна розподілити на такі: 1) чутка-бажання; 2) чутка-опудало; 3) агресивна  чутка; 4) чутка-прикриття.

     За  походженням чутки бувають стихійними чи навмисне сфабрикованими. Іноді чутка зароджується стихійно, але, потрапивши на певний ґрунт, знаходить зацікавлених розповсюджувачів, готових прикрасити інформацію відповідно до своїх інтересів. Це потрібно використати під час виборчої кампанії. За силою впливу чутки розподіляються на такі, що збуджують групову думку; спонукають до поодинокої і групової антигромадської поведінки; руйнівні (що руйнують зв'язки між окремими особами й групами, сіють недовіру тощо).

     Варто мати на увазі дві вирішальні умови, сукупність яких і є основною причиною виникнення і поширення чуток, виразність яких визначає в основному інтенсивність циркуляції.

     Першою  з таких умов є інтерес аудиторії  до деякої теми. Найбезглуздіше повідомлення має шанс бути переданим далі, якщо воно викликає інтерес.

     Однак інтерес сам по собі недостатній  для виникнення чутки - для цього, як відзначалося, потрібний інтерес  незадоволений. За наявності вичерпної  і безперечної інформації ймовірність виникнення чуток щодо певної теми падає до нуля. Звідси друга умова - дефіцит надійної інформації. Підкреслимо, що тут йдеться не про об'єктивну вірогідність наявних повідомлень, а про суб'єктивну оцінку ступеня власної поінформованості. Так, найточніші відомості, отримані з джерела, що не заслуговує в аудиторії на довіру, зберігають інформаційний дефіцит, тоді як неправдиві відомості з престижного для цієї аудиторії джерела ліквідують дефіцит і блокують поширення чуток.

     Тому  якщо йдеться про досить масштабні аудиторії і про політично значущі події, проблеми (велику частину повідомлень стосовно яких люди зазвичай одержують не емпірично, а через різні канали масової публічної і міжособистісної комунікації), то дефіцит надійної інформації визначається співвідношенням двох змінних: кількості офіційних повідомлень з цього предмета на даний момент часу і ступеня довіри до джерела офіційних повідомлень.