Проблема спрямованості особистості

ЗМІСТ

ВСТУП. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3

РОЗДІЛ I. Вивчення спрямованості особистості у вітчизняній та зарубіжній психології . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

1.1 Вивчення спрямованості особистості в зарубіжній психології . . . . . . . . . .6

1.2 Історія вивчення спрямованості особистості в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . 9

1.3 Сучасні теорії, які можна покласти в основу вивчення спрямованості особистості. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .13

РОЗДІЛ II Теоретичне дослідження проблеми спрямованості особистості. . 14

2.1 Поняття спрямованості особистості, її роль у життєдіяльності людини . 14

2.2 Головні компоненти спрямованості особистості, їх характеристика . . . . 17

2.3 Основні типи спрямованості особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

2.4 Педагогічна спрямованість як окремий вид професійної спрямованості .25

РОЗДІЛ  IIІ. Дослідження особливостей взаємозв’язку спрямованості особистості студента з його професійною ідентичністю. . . . . . . . . . . . . . . . . 30

ВИСНОВКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     В запропонованій вашій увазі курсовій роботі розглядається цікава і важлива проблема спрямованості особистості, що є найсуттєвішим компонентом структури особистості, її системоутворюючою властивістю, тобто системою стійких мотивів, ціннісних орієнтацій, котрі визначають змістовий бік світосприйняття й поведінки людини, її ставлення до оточуючого світу, до інших людей, до самої себе, тому проблема спрямованості є завжди актуальною.

     Через опис спрямованості можна зрозуміти зміст окремих індивідуальних проявів особистості, оскільки це дає змогу реконструювати світ цінних для його сенсів, предметів, явищ навколишньої дійсності. Ціннісно-смислові утворення особистості (спрямованість особистості) складаються внаслідок того, що в процесі життєдіяльності людина виділяє в навколишньому світі значущі, цінні для неї предмети, ситуації, ідеї, дії. Виділяє їх, діючи з предметами певним, властивим їй чином (тобто включаючи ці предмети у практику свого і й переживань). Людина ніби поширює своє “Я” на ці предмети і починає “впізнавати” себе в предметах. Саме тому вони стають для неї цінними, значущими, тому що позначають той простір життя, який їй відкривається і належить суб'єкту життя, той предметний зміст, через який він представлений собі як “я”. Ці змісти фіксуються й відображаються в узагальнених ціннісно-смислових утвореннях, що складають спрямованість особистості. Спрямованість особистості є цілісною характеристикою, що, як вектор, задає та визначає напрямок усього психічного розвитку людини, простір особистісних змістів, обумовлює й пояснює своєрідність проявів окремих якостей, рис особистості в цілому [16].

     Розглядаючи історію розвитку психіки людини, ми не можемо обійтися без аналізу потреби в нових враженнях і спілкуванні. Вибірковість сприйняття людиною навколишнього світу ми також пов'язуємо з потребами та інтересами особистості; з'ясовується, що і наша пам'ять залежить від спрямованості особистості: що саме запам'ятовується, як і на який термін знову-таки пов'язане з потребами та інтересами. Без спрямованості не обійтися при аналізі розумової діяльності й уваги. Спрямованість особистості - це система спонукань, що визначає вибірковість відносин і активність людини. Не дивно, що питання про спрямованість особистості, її потреби, мотиви, інтереси недарма ставиться на перше місце [1].

     Дати  повну характеристику людині ми можемо лише якщо знаємо тип спрямованості особистості.

     На  сьогоднішній день в суспільстві  існує така тенденція, що кожен у  цьому житті за себе, а вивчення даної теми допоможе розібратися  у спрямованості особистості  людей, які оточують нас, дізнатися  їх цілі і ті або інші схильності. Значимість роботи у професійній  діяльності педагогів, психологів дуже велика, тому що за родом своєї діяльності вони працюють постійно з людьми і  їм просто необхідно розуміти, що бажає  людина, які у нього потреби  та можливі мотиви поведінки, ці знання можуть використовуватися для подолання  або попередження появи проблем  у виробничих і міжособистісних  взаємовідносинах [6].

    Студенти, ознайомившись темою роботи, зможуть  краще зрозуміти себе, розібратися  чи вірно вони обрали свою майбутню професію. Актуальність проблеми зумовила вибір теми наукової роботи.

    Об'єкт  дослідження: поняття спрямованості особистості

Предмет дослідження: зв'язок професійної (на прикладі педагогічної) спрямованості з професійною ідентичністю.

Мета  дослідження: детально розглянути та проаналізувати проблему спрямованості особистості, дослідити особливості взаємозв’язку спрямованості особистості майбутнього вчителя з його професійною ідентичністю.

     Завдання:

1. Провести теоретико-методологічний аналіз літератури з вивчення спрямованості особистості.
2. Детально охарактеризувати поняття “спрямованість особистості”.
3. Розглянути педагогічну спрямованість у контексті загальної психологічної проблеми – професійної спрямованості особистості.
4. Виявити особливості взаємозв’язку спрямованості особистості майбутнього вчителя з його професійною ідентичністю.

      Нас цікавить думка зарубіжних і вітчизняних психологів відносно питання спрямованості особистості. Ми проаналізуємо погляди А.Адлера, Г.Айзенка, Е. Еріксона, Р.Кеттела, А.Маслоу, З.Фрейда, Е.Фромма, К.Юнга. Серед вітчизняних психологів багато зробили для розвитку психологічної думки в області вивчення спрямованості особистості Ю.Дрогобич, І. Гізель, П. Могила, В.Мономах, К. Острозький, Ф. Прокопович, К. Сакович, Г. Сковорода, К. Туровський.

    Практична значущість роботи полягає в тому, що здобуті в процесі дослідження  дані допоможуть особистості розібратися в собі, тобто виявити свою спрямованість, студенту - зрозуміти чи професія обрана вірно.

    У процесі роботи було використано  такі методи дослідження: теоретичний  аналіз вітчизняних і зарубіжних джерел із загальної та вікової психології; вивчення та аналіз методик по визначенню професійної спрямованості, емпіричні методи: вивчення документальних джерел, тести; методи математичної статистики.

      Курсова робота викладена на 36-и сторінках згрупованого тексту, складається зі вступу, 3-х розділів, висновків. Перелік використаних джерел містить 28 найменувань. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ  I. Вивчення спрямованості особистості у вітчизняній та зарубіжній психології

    1.1 Вивчення спрямованості особистості в зарубіжній психології

    Окремі  питання теми спрямованості особистості  розглядалися в таких теоріях: психоаналіз  З. Фрейда, індивідуальна теорія особистості  А. Адлера, аналітична психолога К. Юнга, когнітивна психологія Д. Келлі, гештальтпсихологія та інші школи.

        З. Фрейд був переконаним біологічним  детерміністом. Він вважав, що  всі прояви людської активності (дії, думки, почуття, прагнення) підпорядковуються певним законам і детерміновані могутніми інстинктивними силами, в особливості сексуальним інстинктом.

        К. Юнг стверджував, що душа, або особистість, складається  із трьох окремих, але взаємодіючих структур: його, особисте несвідоме та колективне несвідоме. Найбільш вагомим внеском Юнга в психологію вважаються описані ним дві основні спрямованості, або життєві установки: екстраверсія та інтроверсія.

      Основним  положення А.Адлера в його концепції творчого “Я” є творча сила, що дає людям можливість формувати цілі, приймати рішення, бачити перспективи і будувати різні життєві плани, що узгоджуються з цілями і цінностями. Спадковість та оточення він вважав лише вихідною основою для розвитку особистості. Індивід переживає вплив суспільства, але вплив творчого “Я” – є переважаючою та визначальною силою в формуванні життєвого шляху.

      В його теорії мотивація поведінки  завжди пов’язана з внутрішнім світом індивідуума, особливо з наполегливим, направленим на майбутнє і всепоглинаючим прагненням до досконалості.

      В теорії особистості Е.Еріксона розглядаються  питання спрямованості особистості  в аспекті детермінованої поведінки. Біологічне становлення при взаємодії  з поширеною сферою соціальних відносин індивідуума дає складну систему поведінки. Виховання в батьківській сім і, досвід шкільних років, відношення в групах однолітків і можливості культурного оточення – все це має велику роль у визначенні життєвих планів, перспектив, в спрямованості розвитку Еріксон акцентує увагу на його, свідомості та раціональності. Спрямованість особистості пов’язана з стадіями розвитку, з подоланням криз, з безкінечною життєвою боротьбою [13].

      Е. Фромм в гуманістичній теорії особистості підкреслював, що основними  усвідомлюваними мотивами людини є :

1. Потреба в встановленні зв’язків з навколишнім світом;
2. Потреба в подоланні пасивної природи;
3. Потреба в коренях;
4. Потреба в ідентичності;
5. Потреба в системі поглядів і переконань

      Е. Фромм виділяв продуктивні та непродуктивні типи характеру, які  формуються в результаті взаємодії  потреб і соціуму.

      В своїй диспозіціональній теорії особистості Г. Олпорт розглядає  особистісний розвиток, як активний процес становлення, в котрому індивідуум бере на себе відповідальність за планування життєвого шляху. Поведінка людини мотивується і визначається його специфічними рисами, характеристиками.

      Р. Кеттел сформулював концепції структурної  теорії особистості в якій зазначається, що спрямованість особистості пов’язана  з індивідуальним онтогенезом та соціокультурною матрицею. Згідно його теорії певні риси особистості представляють  собою відносно постійні тенденція  реагувати і діяти певним чином.

      Г. Айзенк в теорії типів особистості  розглядав спрямованість особистості  в тісному взаємозв’язку з  суперрисами або типами, такими як екстраверсія та інтроверсія. Мотиви, інтереси та переконання людини пов’язані  з типами особистості.

      Радикальний біхевіоризм Б. Скіннера зазначає важливість у вивченні мотивів поведінки зв’язку характерних особливостей минулого досвіду людини та унікальних вроджених здібностей.

      В основі когнітивної концепції Д. Келлі лежить теорія особистісних конструктів. Це ідеї, думки, переконання, які людина використовує щоб усвідомити, пояснити свій досвід, дійсність. З точки зору Келлі , основною спрямованістю життєдіяльності  є рух та розвиток. Він розглядає  людину в якості активного і думаючого  організму просто тому, що він живий. “Мотивація” – це зайвий конструкт. Його основний постулат: “ Процеси особистості – це прикладені в психіці канали, в руслі яких людина прогнозує сучасне та майбутнє ”

      А. Маслоу є представником гуманістичної  теорії . Для нього людина в корні  вільна і відповідальна за рішення, який образ життя вибрати. Людина вирішує, який його потенціал і як він буде прагнути актуалізувати  його. Йому належать концепції мета потреби та самоактуалізації. Вродженим мотивом є прагнення актуалізувати свій потенціал. Маслоу не заперечував важливість впливу оточення , але підкреслював силу особистісних прагнень, потреб [7].

    Отже, проблема спрямованості особистості  цікавила безліч зарубіжних психологів, серед яких можна назвати немеркнучі імена А.Адлера, Е.Еріксона Д. Келлі, З. Фрейда, К. Юнга, та ін., кожен з яких інакше трактував її. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2.2 Історія вивчення спрямованості особистості в Україні 

      В Украйні люди з давніх часів цікавилися психічними явищами, питаннями спрямованості особистості. Середньовічні українські мислителі зазнали значного впливу давньогрецьких філософів, зокрема ідей Платона про те, що душа знаходиться у тілі людини і спрямовує іі протягом усього життя, а після смерті залишає тіло і переміщається у “світ ідей” та думок Аристотеля про душу як рушій, що дає змогу людині розвивати себе, пізнавати Всесвіт та світобудову. Водночас розвиток психологічної думки зазнав впливу положень іудейсько-християнськоі релігії, згідно якої творцем світу і людини є Бог. В залежності від того, чи перебуває людина у мирі з Богом, чи виконує вона заповіді, життя людини благословенне. Якщо людина іде стежками зла, вона нещасна. Серед мислителів, що розглядали питання спрямованості особистості слід виділити таких українських філософів та вчених: Ю.Дрогобич, І. Гізель, П. Могила, В.Мономах, К. Острозький Ф. Прокопович,, К. Сакович, Г. Сковорода К. Туровський.

      Наприклад, К. Сакович у “Трактаті про душу” писав, що спрямованість особистості пов’язана з самопізнанням, мета якого в тому, щоб пізнати закони і властивості своєї природи, уникнути того, що шкодить природі людини. Ф. Прокопович вважав, що вся активність людини: дії, почуття, думки обертаються навколо двох осей: бажати добра і не бажати зла. На думку Г. Сковороди за чуттєвим видимим світом необхідно знайти справжню природу, це і є мета людського існування. Мотиваційний вибір здійснюється через пізнання “ангельского” і “сатанинського”, що становить основу самовизначення людини, в результаті якого людина усвідомлює свої здібності, інтереси, здатність до певної діяльності, формує систему переконань, в цьому знаходить своє щастя [5].