Проблема спрямованості особистості

      2.4 Педагогічна спрямованість як окремий вид професійної спрямованості

      Педагогічну спрямованість вчителя доцільно розглядати в контексті загальної  психологічної проблеми - спрямованості  особистості. Спрямованість особистості  проявляє себе в різних сферах людської діяльності. Спрямованість на професійну діяльність проявляється на певному  етапі розвитку особистості (в юності) і стає в цей період життя центральним особистісним новоутворенням [3].

      Професійна  спрямованість проявляється в сферах різних професій в залежності від  особливостей професії має відповідні характеристики. Є. Клімовим розроблена схема характеристик професій. Згідно цієї схеми об'єктом педагогічної професії є людина, а предметом - діяльність її розвитку, виховання, навчання [15].Взявши за основу професійні мотиви (з орієнтацією на зміст навчального предмета, спілкування і вдосконалення), а також рефлексію вчителя на мотивацію процесу і результату своєї роботи І. В. Фастовець виділяє такі типи педагогічної спрямованості:

      1) ділова спрямованість - мотиви  розкриття змісту навчального  предмета;

      2) гуманістична спрямованість - мотиви  спілкування;

      3) індивідуалістична спрямованість  - мотиви вдосконалення[14].

      Спрямованість - інтегральна характеристика праці  вчителя, в ній виражається прагнення  вчителя до самореалізації, до зростання  і розвитку в сфері педагогічної життєдіяльності. Вона в значній  мірі стає мотивацією вдосконалення  у найбільш “ефективних вчителів". Але мова в даному випадку іде про самоактуалізацію істинну, яка включає в своє визначення сприяння самоактуалізації учнів, а не лише „самоствореня свого “феноменального світу"[4].

      Професійна  спрямованість - це професійно-значима  риса, яка займає центральне місце  в структурі особистості вчителя  і обумовлює його індивідуальну і типологічну своєрідність. В більш широкому розумінні (в плані інтегральної характеристики праці) - це система емоційно-ціннісних відношень, що задає ієрархічну структуру домінуючих мотивів особистості вчителя, які спонукають педагога до її ствердження в педагогічній діяльності та спілкуванні [19]. Впродовж навчання у вищий школі під впливом викладання суспільних, спеціальних та інших дисциплін, участі в громадському житті у студентів розвивається і формується професійна спрямованість особистості, тобто прагнення застосувати свої знання, досвід, здібності в галузі обраної професії. У професійній спрямованості особистості виражається позитивне ставлення до професії, схильність та інтерес до неї, бажання вдосконалювати свою підготовку, задовольняти матеріальні й духовні потреби, займаючись працею в галузі своєї професії. Професійна спрямованість передбачає розуміння і внутрішнє сприйняття цілей і завдань професійної діяльності. Всі ці риси і компоненти професійної направленості служать показниками рівня її розвитку і сформованості у студентів, характеризуються стійкістю (чи нестійкістю), домінуванням громадських чи вузькоособистих мотивів. Формувати професійну спрямованість у студентів - це значить зміцнювати у них позитивне ставлення до майбутньої професії, інтерес, схильності і здібності до неї, прагнення удосконалювати свою кваліфікацію після закінчення вищої школи, розвивати ідеали, погляди, переконання.Позитивні зміни у змісті професійної направленості виявляються в тому, що міцніють мотиви, пов'язані з майбутньою професією, з'являється прагнення добре виконувати свої ділові обов'язки, бажання показати себе вмілим спеціалістом та досягти успіху в роботі, ростуть домагання успішніше вирішувати складні навчальні питання чи завдання, посилюється відчуття відповідальності [9].

      Професійне  самовизначення - це вибір із арсеналу професій такої, що найбільше відповідає індивідуальним рисам людини. Враховуючи мотивацію вступу у вуз всю сукупність сучасних студентів можна досить чітко поділити на три групи:

      1) студенти, які зорієнтовані на  освіту як професію. Найбільш  важливим для них є інтерес  до майбутньої роботи, бажання  реалізувати себе в ній. Вони  відзначаються схильністю продовжувати  своє навчання в аспірантурі;

      2) студенти зорієнтовані на бізнес. Освіта для них є інструментом (чи стартовою сходинкою) для  того, щоб відкрити власну справу, зайнятися торгівлею тощо. Вони  розуміють, що з часом і ця  сфера буде потребувати освіти, однак до своєї професії ставлення  в них менш зацікавлене, ніж  у першій групі;

      3) студенти, яких, з одного боку, можна назвати “ті, хто не визначилися", з іншого, - пригнічені проблемами особистісного, побутового характеру. Найважливіші для них побутові, особистісні, сімейні проблеми. Це ті, “хто пливе за течією", які не можуть визначитися з власним шляхом, для яких освіта і професія не становлять такого інтересу, як у перших групах. Можливо, самовизначення в них відбудеться пізніше, однак нині цілеспрямований вибір свого професійного майбутнього для них не є характерний [20].

      Серед шляхів формування професійної направленості  варто виокремити такі:

      • роз'яснення соціальної значущості обраної спеціальності,

      • переконання студентів в можливості оволодіти професією

      • організація навчально-виховного процесу із урахуванням вимог їхньої майбутньої професійної діяльності.

      Головною  передумовою успішного формування професійної спрямованості студентів  є позитивна мотивація вибору спеціальності. Становлення особистості  студента як майбутнього фахівця  супроводжується „професіоналізацією" психологічних процесів і станів, розвитком професійної спрямованості  й самостійності, загальним соціальним і духовним.

      Мотивація професійного самовизначення педагога має свої особливості і може бути представлена наступним чином:

      1) спрямованість на дитину (та інших  людей), пов'язана з турботою, інтересом,  сприянням розвитку її особистості  і максимальної самоактуалізації  її індивідуальності;

      2) спрямованість на себе, пов'язана  з потребою у самовдосконаленні  і самореалізації в сфері педагогічної  праці;

      3) спрямованість на предметну сторону  професії вчителя (зміст навчального  предмета).

      Навчання  у вищому навчальному закладі  є одним із важливих періодів становлення особистості майбутнього фахівця, під час якого відбувається становлення його професійної ідентичності.

      Тому, очевидно, що даному аспекті має  приділятись значна увага у процесі професійної підготовки майбутнього вчителя.

      Так, наприклад, професійну ідентичність Л. Шнейдер розуміє як усвідомлення своєї належності до певної професії, що формується у процесі професійної освіти та активного розвитку професійної компетентності [28; с. 113].

      Як  зазначає Н. Кузьміна [11], якби студент, обираючи спеціальність, мав уявлення про те, які йому будуть необхідні знання, уміння та навички, то не виникало б проблем формування педагогічної ідентичності. Але ситуація ускладнюється тим, що вибір вищого навчального закладу дуже часто зумовлений прагненням стати студентом за нейтрального, а іноді і негативного ставлення до педагогічної професії.

      Спрямованість особистості розглядається С. Рубінштейном [26], як динамічні тенденції, які в якості мотивів визначають людську діяльність, а самі, в свою чергу,визначаються її цілями і завданнями.Л. Божович розуміє спрямованість особистості як систему стійких домінуючих мотивів, які визначають цілісну систему особистості [10;с.36].

      У структурі особистості вчителя  професійна спрямованість займає центральне місце є професійно значимою характеристикою, яка зумовлює його індивідуальну татипологічну своєрідність [11].

      Отже, професійна спрямованість - це професійно-значима  риса, яка займає центральне місце  в структурі особистості вчителя  і обумовлює його індивідуальну  і типологічну своєрідність. В  більш широкому розумінні (в плані  інтегральної характеристики праці) - це система емоційно-ціннісних відношень, що задає ієрархічну структуру домінуючих мотивів особистості вчителя, які  спонукають педагога до її ствердження  в педагогічній діяльності та спілкуванні.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ  IIІ. Дослідження особливостей взаємозв’язку спрямованості студента з його професійною ідентичністю

     Внаслідок теоретичного аналізу нас зацікавило питання взаємозв’язку спрямованості студента  з його професійною ідентичністю (на основі анкетування студентів педвузу – майбутніх вчителів),тобто наскільки тип професійної спрямованості студента залежить від усвідомлення ним своєї належності до певної професії, що формується у процесі професійної освіти.

     Мета - виявити відповідність типу педагогічної спрямованості студента  його професійній ідентичності.

     Завдання:

     а)провести анкетування з метою вивчення типу педагогічної спрямованості студента  ;

     б)провести анкетування з метою вивчення професійної ідентичності студента;

     в) вивчення і аналіз студентських анкет, порівняння результатів;

      Гіпотеза: тип спрямованості особистості майбутнього вчителя має взаємозв’язок із його статусом професійної ідентичності.

      Вивчення  рівнів професійної ідентичності проводилось  за допомогою методики “Вивчення статусів професійної ідентичності” [25, с. 67-75]. Зазначена методика дозволяє виявити статуси професійної ідентичності (невизначена, нав’язана, мораторій та сформована професійна ідентичність). Вивчення типу спрямованості особистості проводилося за допомогою “Методики виявлення типу спрямованості особистості’ [25, с.232-234].

      Спрямованість особистості авторами цієї методики розглядається з позиції двох протилежностей: “гуманізм - екзистенціалізм”, який є професійно сприятливим типом спрямованості особистості та “егоцентризм - прагматизм” - професійно несприятливим типом.

      До  участі в дослідженні було залучено 70 студентів I, III та V курсів Кременецького обласного гуманітарно-педагогічний інституту ім. Тараса Шевченка. Отримані результати проведеного дослідження засвідчують, що статус сформованої професійної ідентичності має 45% студентів I курсу (отримані данні представлені в табл. 1).

Студенти  цієї групи вже пройшли період кризи і сформулювали певну систему значущих для себе цілей, цінностей, визначилися і знають хто вони, і чого хочуть від життя. Невизначена професійна ідентичність (або дифузія) діагностується у 10% першокурсників. У студентів з таким статусом професійної ідентичності відсутня професійна та особистісна спрямованість, заслабка мотивація. Ці студенти пройшли через кризу ідентичності, але не прийняли на себе жодних соціальних зобов’язань, не мають обраних професійних взірців для наслідування у власній педагогічній діяльності. Для них характерною є стратегія ухилення від відповідальності. Статус нав’язаної професійної ідентичності мають 3% студентів I курсу. Відповідно зазначеного статусу майбутні педагоги прийняли на себе певні соціальні обов’язки, не проходячи через кризу ідентичності. У цьому випадку вибір професії був зроблений іншими (батьками, знайомими, друзями). У 42% першокурсників професійна ідентичність знаходиться у стані мораторію. Такий статус професійної ідентичності властивий тим студентам, які мають кризу ідентичності. Ці студенти знаходяться у стані кризи професійної ідентичності та активно намагаються вирішити її, використовуючи різні варіанти. Такі студенти знаходяться в стані пошуку інформації, взірцевих комунікативно - професійних ролей тощо.

      У 42% досліджувальних студентів першого  курсу, які мають статуси сформованої, нав’язаної та невизначеної професійної ідентичності діагностується гуманістичний тип спрямованості особистості, а у 16% - екзистенційний. При гуманістичному типові спрямованості особистості цілі, інтереси та потреби інших людей мають домінуючу значущість, у спілкуванні особистості превалюють толерантність та емпатійність. У студентів з екзистенційним типом спрямованості особистості домінуючою потребою виступає потреба у внутрішній діяльності, яка характеризується високим рівнем самоаналізу та рефлексії, прагненням до самовдосконалення та самореалізації. Тип спрямованості особистості студентів у стані мораторію прагматичний (26%) та егоцентричний (16%). Студенти з прагматичнимтипом спрямованості особистості орієнтуються на конкретні результати своєї діяльності, які в свою чергу, визначають її цілісність та значущість. Егоцентрична спрямованість особистості – це спрямованість, за якої цілі, інтереси, потреби особистості звернені до самої себе (мають егоїстичний характер) та займають центральне місце в ієрархії цінностей. Спілкування студентів з егоцентричною спрямованістю особистості характеризується відсутністю справжнього інтересу до співрозмовника.

      Аналіз  отриманих результатів демонструє, що 37% студентів третього курсу мають статус сформованої професійної ідентичності та в них діагностується гуманістичний (18,5%) та екзистенційний (18,5%) тип спрямованості особистості. 63% студентів третього курсу знаходяться у стані мораторію професійної ідентичності. Для студентів III курсу з невизначеною професійною ідентичністю характерним є прагматичний (37%) та егоцентричний (26%) тип спрямованості особистості.

      Аналогічні  тенденції спостерігаються і  у дослідженні п’ятикурсників. Так, для п’ятого курсу характерний рівномірний розділ на стан мораторію (50%) та сформовану професійну ідентичність (50%). У п’ятикурсників, які мають статус сформованої професійної ідентичності діагностується гуманістичний (33%) та екзистенційний (17%) тип спрямованості особистості. Прагматичний тип спрямованості особистості виявляється у 30% студентів V курсу зі статусом мораторію професійної ідентичності, а 20% мають егоцентричний тип спрямованості особистості.

      Таким чином, проведене дослідження свідчить, що для статусу сформованої, нав’язаної та невизначеної професійної ідентичності характерним є професійно сприятливий тип спрямованості особистості (гуманізм та екзистенціалізм). Професійно несприятливий тип спрямованості особистості (прагматизм – егоцентризм) діагностується у студентів які знаходяться у стані мораторію професійної ідентичності.