Психолого-педагогічне консультування підлітків схильних до суїцидної поведінки

Що ж змушує людину вдаватись до цієї крайньої міри?

Фахівці Всесвітньої  організації охорони здоров'я  нарахували майже 800 причин самогубств, серед яких страх перед покаранням, домашні образи, пристрасті, фінансові  втрати, хвороби.

Сімейні конфлікти, до речі, спричинюють 60-80% суїцидів. Здебільшого це - несправедливе ставлення, образи, звинувачення, приниження, недостатня увага, ревнощі, подружня зрада. Розлучення, хвороба чи смерть близьких, нерозділене кохання, статева неспроможність.

На початку  ХХ століття було з'ясовано, що на рівень суїцидальності впливають також нові технічні засоби передавання інформації: радіо, кінематограф. У час бурхливого розвитку засобів масової інформації, комп'ютерних ігор із поширеним у них некрофільством, садистсько-мазохістським смакуванням смерті, у тому числі й суїцидальної, ці тенденції поглибились. Не сприяють зниженню рівня самогубств і такі супутники науково-технічного прогресу у суспільстві, як загроза економічних і технологічних катастроф, екологічний дискомфорт від надмірного скупчення людей у забруднених, неестетичних, гнітючих містах, інтенсифікація контактів, надмірні емоційні навантаження тих, хто прагне зробити кар'єру.

Життєві реалії й наукові дослідження засвідчують  тісний взаємозв'язок між наркоманією, алкоголізмом, депресією і суїцидальною поведінкою. Статистика свідчить, алкоголь за життя вживали 60% самогубць, хоча безпосередньо перед самовбивством алкоголь вживається тільки у 8% випадків, наркотики - у 4%.

До "групи  ризику" можна  віднести літніх людей, засуджених, а також дітей і підлітків. До речі, кількість самогубств, скоєних дітьми, збільшується, а вік зменшується. За останні роки, кількість самогубств серед молоді збільшилась у 3 рази. Основні причини - невдачі у навчанні, конфлікти із родичами, однолітками, страх перед майбутнім, самотність, розчарування у коханні. За даними центру досліджень дитинства у 27% дітей віком від 10 до 17 років час від часу з'являються суїцидальні думки. Крім того, більшість дитячих самогубств, стверджують спеціалісти, пов'язана не з психічними захворюваннями, як здається на перший погляд, а з недоліками морального виховання. До важливих чинників суїцидальності неповнолітніх можна віднести ще й такі: втрата батьківської любові, нерозділене кохання, розлучення батьків, що породжує відчай, образу, ревнощі, вражене самолюбство, приниження, знущання, вагітність, які породжують відчай, страх, тривогу, при нестійкій ще не повністю сформованій психіці.

Щодо способів, у які найчастіше самогубці йдуть  з життя, то згадана вже раніше Всесвітня організація охорони здоров'я налічує їх аж 80:

- повішення  - саме цей спосіб вибирає більшість  самогубць;

- вогнепальна  зброя;

- отруєння (від  передозування лікарських засобів  гине 15-18% самовбивць);

Феномен самовбивства відомий з давніх-давен. Суїциди  здiйснювалися протягом всієї історії людства. Наприклад, у Древній Греції самогубство взагалі не засуджувалось. Деякі школи грецької філософії схвалювали суїцид в особливих ситуаціях. В часи Древнього Риму суїцид був доволі розповсюдженим явищем, особливо серед грецьких рабів. Іудейська релігія, що підкреслює святість людського життя, навпаки, засуджувала його.

Нині у більшості  сучасних культур законодавчі заборони, суспільна мораль або релігійні  табу перешкоджають здійсненню самогубства. І все ж вони є невід'ємним фактом сьогодення. Крім того, предметом палких суперечок сьогодні стало вживання швидкодіючих препаратів, що призводять до летального наслідку, призначених лікарем з метою покласти край стражданням хворого з виснажливою смертельною хворобою, так звана евтаназія. [16, 1;]

 

1. 2. Підлітки  з суїцидальними тенденціями

Підлітковий вік - це період переходу від дитинства  до юності. Зазвичай перехідний період продовжується 2 - 3 роки. Нижня межа - 11-12 років. Верхня 13-16 років. Неоднозначність  нижньої і верхньої межі визначається індивідуальними розходженнями в темпах розвитку дітей. Підлітковий вік характеризується різкими змінами в організмі. Порушення різної складності  у діяльності організму і ще не відрегульована нова система його функціонування є основою загальної неврівноваженості підлітка, його роздратованості, вибуховості, різким змін настрою від бурхливої активності до млявості та апатії. [14, 98;]

Особливою проблемою  в Україні є підліткове самогубство. За останні роки різко збільшилася  кількість самогубств серед підлітків та молоді, що навчається. Зарубіжними фахівцями відзначається, що у віці до 13 років суїцидальні спроби рідкісні, а починаючи з 14 - 15 років суїцидальна активність різко зростає, досягаючи максимуму в 16 - 19 років. За даними О. Є. Личко, лише 5% суїцидальних спроб у підлітковому віці припадає на психози, 20 - 30% - психопатії, а все інше так звані "підліткові кризи". [12, 64;]

Підлітковий вік - це другий критичний період (після  кризи трьох років) у психічному розвитку дитини [10, 154;]

Мотиви суїцидальної поведінки підлітків:

* Переживання  образи, одинокості, відчуженості, неможливості  бути зрозумілим іншим.

* Переживання  втрати батьківської любові ябо  неподільне кохання, ревнощі.

* Переживання  повязані зі смертю, розлученням,  залишенням родини кимось з батьків.

* Почуття провини,  сором, зневажене самолюбство,  незадоволення собою.

* Страх ганьби, приниження, глузування.

* Страх покарання,  небажання вибачатися.

* Любовні невдачі,  вагітність.

* Почуття помсти, протесту, злість,загроза, вимагання.

* Бажання привернути  до себе увагу, викликати співчуття,  уникнути неприємних наслідків,  відійти від важкої ситуації.

* Співчуття  або наслідування друзям, героям  книжок або фільмів.

* Шкільні проблеми.

* Боротьба за  автономію у підлітків.

* Зміна місця проживання. [6, 714;]

Виділяють 3 типи підліткових аутоагресій:

1. Суїцидальна  поведінка.

2. Суїцидальні  еквіваленти (алкологізація та  наркотизація підлітків, підпорядкована  бажанням забутися, відійти від  неприємностей).

3. Аутодеструкції -неусвідомлена реалізація наміру причини ушкодження фізичному та психічному здоровю (наприклад, ризиковані вчинки, ігри, види спорту).

4. Несуїцидальні  агресивні прояви і різноманітні  форми самотравмувань (самопорізи, самоопіки хімічними речовинами, сигаетами тощо).

Суїцидальну активність підлітків умовно можна поділити на три фази.

Перша фаза - це фаза роздумів, народження свідомої ідеї щодо здійснення самогубства. З часом, ці роздуми виходять з під контролю і стають імпульсивними, тобто зявляються спонтанно, поза волею людини. У першій фазі підліток стає замкненим; не цікавиться справами родини; роздає друзям (або навіть мало знайомим людям) дорогі йому речі; його більше неприваблюють заняття, які захоплювали раніше; стає агресивним, схильним до бійки; відокремлюється від однолітків та ізолює себе. Змінюється зовнішній вигляд: підліток, який завжди ретельно підбирав одяг, слідкував за собою, втрачає інтерес до цього, і, навіть, стає неохайним; змінюється маса тіла (через переїдання, або навпаки, анорексією); змінюється форма поведінки, яка нагадує "втечу" (іноді підліток дійсно тікає з дому); стає неуважним, тому з ним може трапитись нещасний випадок.

Якщо до переліченого додаються додаткові стресові зовнішні фактори, настає друга фаза - фаза амбівалентності. Підліток може висловлювати конкретні загрози або ділитися своїми намірами з кимось із найблищого оточення, але цей "крик про допомогу" не завжди чують і не завжди розуміють. Для другої фази характерні такі висловлювання: "Я вже не дуже довго буду з вами; вам вже недовго мною опікуватись; життя того не варте; життя таке паршиве; я не можу більше нічому дати ради; тобі не треба буде про мене дбати; скоро ви будете вільні; я б хотів заснути і ніколи не прокидатися; я б хотів убити себе, і тоді мої батьки пожалкують, про те, що..."

Підлітки надзвичайно  амбівалентні, якщо саме протягом цієї фази надати їм своєчасну адекватну  допомогу, фатальний хід подій  можна перервати. Але, на жаль, таку допомогу отримує далеко не кожен  потенційний суїцидент. Настає час  третьої фази суїциду - фази спроби. Відомо, що смерть можна вважати самогубством, якщо вона має принаймні дві ознаки: по-перше - скоєна своїми рукаи, по-друге - наміри передують спробі. У більшості випадків людина намагається якимось чином повідомити про свої наміри тих, хто її оточує. [1, 77;]

Описаний розвиток подій  є найбільш характерним саме для  молодих людей. Проте це лише основні  тенденції, певна типологія. А індивідуальні  особливості у кожному випадку  унікальні. Для підлітків характерним  є дуже швидке "проходження" другої фази і перехід до третьої. Тому суїцидальна спроба здійснюється досить швидко, на противагу том, як це відбувається у випадках алкогольної та наркотичної залежності у більш зрілому віці, коли третья фаза може бути розтягнута на роки. Більшість суїцидальних підлітків (до 70%) обмірковують і здійснюють суїцид у термін від 1 до 2 тижнів. Але підлітковий період - це період імпульсивних дій. Тому іноді тривалість всіх трьох фаз може бути дуже короткою, навіть дорівнювати одній годині.

Останнім часом простежується зростання суїцидальних спроб у шкільному віці. Упродовж останнього десятиліття частота суїцидів у підлітків зросла майже втричі. Самовбивства становлять другу за частотою причину смерті в молодості. Статистичні дані свідчать, що найбільша частота самогубств спостерігається у віці 15 - 24 років.

Виділяють такі види самогубств:

1. істинний (коли  людина дійсно хоче вбити себе);

2. афективний (з перевагою  емоційного моменту);

3. демонстративний  (самовбивство як засіб привернути  увагу до своєї особистості).

Мета істинних самогубств, намірів і тенденцій - це позбавлення себе життя, як кінцевий результат припускається смерть, але ступінь бажання смерті дуже різний.

Демонстративно - шантажна суїцидальна поведінка  своєю метою припускає не позбавлення  себе життя, а лише демострацію свого наміру.

Самопошкодження взагалі не визначається уявленнями про смерть. Їх мета обмежується  лише пошкодженнями того чи іншого органу. Отже, небезпечні для життя  дії, обумовлені іншими цілями, слід відносити  до нещасних випадків.

Необхідно усвідомлювати,  що юнак не хоче підкорятися законам "дорослого" життя. Підліткови романтизм, екстремізм, радикалізм, віра в добре, мрії про "чарівну принцесу / чарівного принца" - усе це наївні штампи, навіяні лицемірною культурою. [3, 87;]

Суїцидальна поведінка у підлітків часто пояснюється відсутністю життєвого досвіду і невмінням визначити життєві орієнтири. [9, 273;]

На жаль, непонолітні  найчастіше опиняються у кризовому  стані, який супроводжується сильними емоційними переживаннями, появою таких почуттів, як спустошеність, відчуженість, самотність, а іноді може призвести до втрати сенсу життя. Психологічна допомога підліткам, які опинились у кризовому стані, повинна мати характер "втручання в кризу", тобто надання термінової допомоги, психологічного вирішення кризи.

Підлітки рідко  бажають померти; вони просто намагаються  уникнути нестерпних обставин і в  такий спосіб вирішити власні проблеми або подолати депресію.

Аналіз мотивів  суїцидальної поведінки підводить  до висновку, що "найсприятливішим" для здійснення самогубства є життєвий період, коли особистість звертається до визначення сенсу життя та переглядає його цінності, тобто період статевої зрілості та юнацтво.

Чинники ризику суїцидальної поведінки неповнолітніх: попередні спроби самогубства; суїцидальні погрози, прямі або замасковані; суїциди у родині; алкоголізм, вживання наркотиків і токсичних речовин; афективні розлади, особливо важкі депресії; хронічні або смертельні хвороби, наприклад СНІД; важкі втрати, наприклад коханої людини; сімейні проблеми.

Певну роль у  провокації самогубств, особливо серед  підлітків, відіграє імітаційна поведінка.

Велика кількість  передач, повязаних із суїцидами, веде до зростання кількості самогубств. Необхідно враховувати, що суїцид - "заразне" явище, на нього може виникнути мода, особливо коли з життя йдуть кращі, ті, кого поважають (смерть услід за кумиром). Також суїцидальна поведінка підлітків часто повязана із жорстокістю, насильством, знехтуванням або занедбаністю в сімях. Важливим чинником може бути дефіцит спілкування в родині. Дуже часто підлітки не знаходять розуміння, підтримки і навіть батьківської любові. [3, 89;]

Причина підліткових  самогубств - у непорозумінні із дорослими, не влаштованості життя. Підліткам та й взагалі молоді незатишно жити у сучасному світі, де панує байдужість у сім'ях, незайнятість за межами будинку, почуття непотрібності. Для дітей смерть - це те, за допомогою чого можна довести свою правоту, уникнути покарання, помститися.

Дорослі, вчиняючи суїцид, найчастіше вибирають метод  через повішення чи падіння із висоти. А молодь йде дещо іншим шляхом. Наприклад, молоді дівчата, щоб звести рахунки із життям, "люблять" наковтатися пігулок. Насправді більшість тих, хто потрапляє до реанімації у стані передозування медикаментами, позбавляти себе життя не збираються. А от залякати родичів останнім кроком охочих серед неповнолітніх стає дедалі більше.  Як стверджують лікарі, передозування медикаментами, до якого вдаються підлітки, не проходить безслідно для ще незміцнілого організму. Навіть за короткий проміжок часу в дитячому організмі відбуваються процеси, які згодом стають причиною багатьох хронічних захворювань. Токсичні речовини особливо згубно впливають на дівчат, яким згодом потрібно буде народжувати. Як правило, тих, кого вдалося врятувати від непоправного, наступного разу зовсім втрачають бажання гратися зі смертю.