Психолого-педагогічне консультування підлітків схильних до суїцидної поведінки

в) фрустрація ( "Ще одна довга розмова, яку я  небажавби") через неможливість виконувати непосильну роботу; однак, досвід показує, що допомога може бути надана швидко; знизивши інтенсивність базисної суїцидальної емоції безпомочності - безнадійності, можна вирішити завдання першої допомоги клієнту;

г) гнів ( "Невже  можна бути настільки слабовільним, щоб рішитись на такий вчинок?" ), який легко оволодіває людиною, відображаючи безпомічність консультанта; усвідомлення цієї емоції, звісно, збільшує ступінь свободи і дозволяє ефективніше працювати з клієнтом;

д) образа ("Його наміри не є серйозними, напевно  він використовує мене"), яка часто  проявляється в відносинах тих, чиї  суїцидальні погрози не сприймають серйозно, наприклад молоді. Слід прийняти, що частіше всього суїцидальні погрози є криком про допомогу, а не маніпляцією.

З врахуванням  виникнення таких реакцій принципи консультування суїцидального клієнта  повинні бути слідуючі:

1) не впадати  в паніку.

2) бути ввічливим  і відкритим, прийняти клієнта  як особистість.

3) стимулювати  бесіду, не впускаючи жодну значну  інформацію.

4) тактично шукати  ситуації, в яких клієнт потрібен.

5) відроджувати  надію і шукати можливості  виходу.

6) не виявляти негативні емоції. [6, 722;]

Світові правила:

- спеціаліст  не може нести відповідальність  за те, що говорить і робить  пацієнт за стінами терапевтичного  кабінету;

- самогубство  інколи стається наперекір турботливому  відношенні;

- неможливо  запобігти самовбивству, якщо пацієнт дійсно прийняв таке рішення.

Тактика при  консультуванні:

- необхідна  пильність і готовність до  невдачі;

- в ризикуючих  ситуаціях обовязково консультуйтесь  з колегами;

як реагувати  на самовбивство пацієнта:

- виходьте з  того, що самовбивство всім причиняє біль;

- ви здобудете  важливий досвід;

- не дивуйтесь  своєму подавленому настрої, почуттям  провини і злості.

Переборення наслідків  самогубства вашого пацієнта:

- смуток - природня  реакція;

- говоріть про це і  переживайте, але без зайвого самозвинувачення;

- дозвольте собі виговоритись  з колегами, друзями, в сімї; [6, 723;]

Для попередження суїцидів необхідно проводити первинну профілактику, основним завданням якої є поширення у школі інформації типових ознак суїцидальної поведінки підлітків.

У психологічній  реабілітаційній роботі з підлітками основними заходами є :

* індивідуальна  психотерапія, розрахована на активну,  усвідомлену перебудову стосунків  у мікросоціумі;

* сімейна психотерапія, що містить у собі зясування  особливостей ставлення батьків до підлітка; виховних впливів, які застосовуються в родині, а також аналіз сімейної ситації очима самого підлітка, ступінь психологічного комфорту підлітка в родині;

* соціальна  допомога, що проводиться в анонімних  кабінетах соціально - психологічної допомоги та служби невідкладної телефонної допомоги, "Телефон довіри" для підлтків.

Вагому роль у проведенні суїцидальної превенції  молоді відіграє турбота і психологічна підтримка з боку рідних, друзів і знайомих, а також самодопомога. Суїциденти страждають від сильного почуття ізоляції та відчаю. Вони потребують обговорення свого болю, фрустрації, розуміння власних проблем. Іноді юнакові, що перебуває у кризовій ситуації, потрібний лише уважний добрий слухач. [3, 89;]

Психотерапевтичні методи втручання у кризу містять такі основні форми: початкова оцінка, інтенсивна опіка, кризове консультування.

Перший контакт  із людиною, яка перебуває у кризовому  стані, використовується для оцінки. Її мета - виявити, які події призвели до кризи і примусили людину звернутися по допомогу. Треба звернути увагу на психічний стан пацієнта, передусім на наявність суїцидальних думок, тривоги, збудження.

Метою інтенсивної  опіки є запобігання декомпенсації  і повернення клієнта у його нормальний стан, у якому він може повністю використовувати свої ресурси подолання та адаптації.

Відмінність кризового  консультування від інтенсивної  опіки полягає в тому, що клієнт розглядається не як хворий, а як зріла людина, що має певні проблеми і звертається по допомогу. На цьому  етапі терапевт використовує такі методи:

1. Полегшення  вираження афекту.

2. Полегшення  спілкування.

3. Досягнення  розуміння пацієнтом своїх проблем  і відчуттів.

4. Демонстрація  турботи й емпатії.

5. Підтримка  поведінки, спрямованої на подолання  проблем. [3, 90;]

Допомога потенійному суїциденту.

Підбмрайте "ключі" до розгадки суїциду.

Суїцидальна превенція  полягає не лише у піклуванні та участі друзів, а й у здатності  розпізнати ознаки можливої небезпеки: суїцидальні погрози, які передують  спробі самогубства; депресія, значні зміни поведінки. Відзначте вияви безпомічності й безнадії і зясуйте, чи не є ця людина одинокою чи ізольованою.

Прийміть суїциданта як особистість.

Не потрібно думати, що людина не здатна і не зможе  наважитися на самогубство. Небезпека, що ви перебільшите потенційну загрозу, - ніщо в порівнянні з тим, що хтось може загинути через ваше невтручання.

Налагодьте  турботливі стосунки.

Для того, хто  відчуває, що він не потрібний, турбота  чуйної людини є могутнім підбадьорливим засобом. Саме приймаючи таку людину, ви зможете проникнути в її ізольовану душу.

Будьте уважним  слухачем.

Якщо людина перебуває в депресивному стані, їй більше потрібно говорити самій, аніж слухати когось. Ви зможете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь  про почуття цієї людини.

Не сперечайтеся.

Зустрічаючись з суїцидальною загрозою, друзі й родичі часто  відповідають: "Подумай, ти живеш  набагато краще, ніж інші, ти мав  би дякувати долі" або "Ти розумієш, які нещастя і сором чекають  на твою сімю". Такі відповіді одразу блокують подальше обговорення і викликають у людини ще більшу пригніченість. Ніколи не виявляйте агресії, тому що вступаючи в дискусію з такою людиною, ви можете не лише програти суперечку, а й утратити людину.

Пропонуйте конструктивні  підходи.

Найдоречнішими запитання можуть бути: "Що з вами сталося за останній час?", "Коли ви відчули себе гірше?", "Що вдбулося у вашому житті з того часу, як виникли ці зміни?", "Кого із оточуючих вони стосуються?". Потрібно переонати людину в тому, що вона може говорити про почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть чи бажання помсти.

Вселяйте надію.

Важливо допомоти суїцидальним особам зрозуміти, що не потрібно зупинятися на одному полюсі емоцій. Людина може любити і водночас відчувати ненависть: сенс життя не зникає, навіть якщо воно приносить душевні страждання.

Не залишайте людину саму у випадку ситуації високого суїцидального  ризику.

Залишайтеся з нею якомога  довше, доки не пройде криза. [3, 93;]

 

2. 2. Психокорекційна  робота з підлітками за наявності  суїцидальних ідей.

Про значне поширення  суїцидальних ідей серед підлітків  свідчить ряд зарубіжних досліджень, в яких підлітки з наявністю думок, фантазій, уявлень та німірів стосовно самогубства виділені в окрему групу, що отримала назву "суїцидальні ідеатори". Так, за даними Американської асоціації суїцидології, більше 60% осіб віком від 15 до 24 років повідомляють про наявність суїцидальних думок чи намірів в певний період свого життя. Суїцидальні ідеації, що визначаються як уявлення та думки стосовно скоєння самогубства, широко розповсюджені серед учнів старших клачів та студентської молоді. М. Руд дослідив 737 студентів університету віком від 16 до 30 років і виявив наявність суїцидальних ідей протягом минулого року у 43% досліджуваних, серед яких 15% повідомили про розроблений план скоєння самогубства, а 6% - про суїцидальну спробу. [13, 68;]

В результаті дослідження  індивідуально - психологічних та соціально - психологічних чинників суїцидальних ідеацій, було встановлено провідну роль депресії, низької самооцінки, негативного ставлення до життя в формуванні сїцидальних ідей, а також одним з найбільш значимих показників виявилась наявність в оточенні підлітка осіб, що скоїли суїцидальні дії, та позитивне ставлення до смерті та різних форм суїцидальної поведінки. Суїцидальна поведінка підлітків, маючи багато схожого з дорослими, відрізняється природньою віковою своєрідністю. Це пояснюється психофізіологічними особливостями даного віку. Підліткам притаманна виражена вразливість, навіюваність, здатність яскраво відчувати і переживати, схильність до коливань настрою, імпульсивність у прийнятті рішення.

Ряд особливостей підлітового  віку( неадекватна оцінка наслідків, неможливість повірити у смерть, романтизоване  ставлення до самогубства) сприяють неадекватній оцінці підлітками наслідків своїх вчинків. Тому одним з важливих етапів індивідуальної психокорккційної роботи є обговорення суїцидальних думок та фантазій, а також формування реалістичного уявлення про наслідки своїх дій.

На основі отриманих даних  було розроблено програму індивідуальної психокорекційної роботи з підлітками, у яких наявні суїцидальні ідеї. Є такі основні її напрямки: психокорекційна робота з суїцидальними фантазіями та уявленнями; виявлення автоматичних думок, відсторонення від них та перевірка їх обгрунтованості; формування позитивного ставлення до життя та пошук смислу.

Робота з суїцидальними  фантазіями і уявленнями.

Увага звертається на фантазії та уявлення про скоєння самогубства  через те, що багато схильних до самогубства  підлітків ретельно продумують суїцидальні фантазії, залучають до них людей, з якими найчастіше взаємодіють. Звичайно ці фантазії неадекватно відображають реальні наслідки самогубства. Нерідко підлітки уявляють, що всі вчителі в школі та однокласники будуть глибоко шоковані, переживатимуть провину, коли почують про їх смерть. Інколи суїциденти вважають, що їх смерть буде необхідною і корисною для всієї родини, оскільки позбавить останніх від спричинених підлітком труднощів. Звичайно в фантазіях ігноруються негативні наслідки вчинків, а також розуміння, що після смерті все скінчиться.

При роботі з фантазіями метою є виявити реальні і  здебільшого неприємні для субєкта  наслідки його самогубства. Необхідно  також підкреслити непривабливість  смерті, негативні наслідки спроби самогубства як для здоровя, так і для подальших стосунків з оточуючими. Фантазіям про самогубство треба надати неприємного відтінку. Адже коли уявлення про наслідки самогубства ідеалізуються, підліток ствлрює собі міфічну картину майбутніх страждань оточуючих. Тому потрібно ставити йому наступні запитання: "Як ви вважаєте, а що сталося б через рік? А через 5 років? Ви колись переживали втрату дорогої людини? Якщо так, то як часто ви про неї згадуєте?" Потрібно дати зрозуміти підлітку, що люди з часом знаходять в собі сили, щоб пережити втрату й продовжувати жити далі. І спогади про померлих через деякий час викликають сум, тугу, але чим більше проходить часу, тим менше ми згадуємо про втрати.

Одним з ефективних способів роботи з суїцидальними  фантазіями та думками є розкриття реальних наслідків самогубства та ймовірного ставлення до нього оточуючих. На цьому етапі можна використовувати елементи психодрами та гештальт-терапії, а саме техніку "гарячий стілець". Психолог пропонує підлітку уявити, що його самогубство закінчилось летально, і спробувати відчути, що саме переживають його рідні. Потім запитати значиму людину, на вирішення конфлікту з якою спрямовані суїцидальні фантазії, що для неї змінилося після суїциду чи як вона поставилася до нього. Після цього підліток займає місце значимого іншого і відповідає від його імені. Часто подібна вправа виявляється корисною, бо допомагає підлітку чітко усвідомити як негативне ставлення оточуючих до самогубства, так і те, що його наслідки можуть бути не такими, як він собі уявляв.

Психокорекційна робота з когнітивними схемами.

Серед чинників, що зумовлюють суїцидальну поведінку, саме депресії належить щільне місце. Тому при індивідуальній психокорекційній роботі приділяється увага когнітивним  елементам депресії, які включають  негативний погляд на себе, на світ та майбутнє.

Коли людина оцінює себе як нічого не варту, не бачить перспективи та незадоволена теперішнім моментом, існує ризик виникнення суїцидальних думок. Тому метою роботи з когнітивними утвореннями є  формування часової перспективи, позитивного ставлення до світу та до себе.

Для цього використовуються техніки виявлення автоматичних думок, відсторонення від них  та перевірки їх обгрунтованості, запропоновані  класиком когнітивної психотерапії Аароном Беком. Після чого відбувається заміна неадаптивних думок на адаптивні.

Зясування автоматичних думок відбувається шляхом розпитування підлітка. Доцільно звертати увагу  на такі твердження:

1. Щоб бути  щасливим, я повинен бути успішним  в усіх своїх починаннях.

2. Щоб я почував  себе щасливим, мене повинні любити всі і завжди.

3. Якщо я допускаю  помилку, значить, я дурний.

4. Якщо я недосяг  вершини, значить, потерпів поразку.

5. Як чудово  бути популярним, відомим, багатим;  як жахливо бути звичайною,  пересічною людиною.

6. Якщо зі  мною хтось не погоджується, значить, він мене не любить.

Окрім цього, варто  звертати увагу на висловлювання, що свідчать про завищений рівень домагань та надмірні вимоги до себе. Наприклад: "Я повинен бути ідеальним другом, коханим, учнем, сином"; "Я все  повинен знати, розуміти, передбачати"; "Я завжди повинен вважати винним себе, я не маю право робити боляче іншим".