Вікові особливості розвитку уваги у підлітків та шляхи її розвитку  

Взаємні зв'язки психічної діяльності суб'єкта й об'єкта, свідомості й предмета визначають механізми виникнення й  розвитку уваги та підвищення її ефективності. При цьому увага виявляється  у двосторонності відносин суб'єкта й об'єкта. Так, чим більша активність свідомої діяльності суб’єкта, тим чіткіше виступає об'єкт; чим виразніше у свідомості виступає об'єкт, тим інтенсивнішою є сама свідомість, що виявляється в увазі. Розглядувана концепція певною мірою асимілює й узагальнює окремі положення різних теорій і в цьому плані є універсальною.

1.3. Види уваги

 

У психології розрізняють різні види уваги, які  тісно пов'язані між собою і  за певних умов переходять одні в одних (рис. 1.1.)

Рис. 1.1. Види уваги [5]

 

Поділ уваги  на зовнішню і внутрішню, звичайно, умовний, але ці форми вияву уваги  мають свої особливості, на які потрібно зважати, організовуючи й керуючи  навчальною, трудовою та спортивною діяльністю людини (табл. 1.1.).

Таблиця 1.1.

Види  уваги у психології

Вид уваги	Умови виникнення	Основні характеристики	Механізми
Мимовільна	Для сильного, контрастного або значущого  подразника, який викликає емоційну реакцію	Мимовільність, легкість виникнення і  переключення	Орієнтувальний рефлекс, або домінанта, яка характеризує більш або менш стійкий інтерес особистості
Довільна	Постановка (прийняття) задачі	Спрямованість відповідно до задачі, вимагає  вольових зусиль, утомлює	провідна роль другої сигнальної системи
Післядовільна	Входження в діяльність і викликаний у зв’язку з цим інтересом	Зберігається цілеспрямованість, знімається напруженість	Домінанта, яка характеризує зацікавленість, що виникла у процесі діяльності

 

Зовнішня (сенсорна) увага відіграє провідну роль у спостереженні за предметами і явищами навколишньої дійсності, виявляється в активній установці, у спрямуванні органів чуття  на об'єкт сприйняття

Зовнішня  увага яскраво виявляється у  своєрідних рухах очей голови, виразах  обличчя, у мімічних і пантомімічних  виразах і рухах людини.

Зосередження  на предметах і явищах дійсності  сприяє підвищенню чутливості, тобто  сенсибілізації органів чуття - зору, слуху, нюху, смаку, дотику, а також  станів організму та його органів.

Внутрішня (інтелектуальна) увага спрямована на власні думки, переживання

Залежно від вольової регуляції увага  поділяється на мимовільну, довільну та після довільну.

Досить  часто людині буває складно змусити  себе бути уважною до чого-небудь. Буває  й так, що існують предмети і явища, які ніби привертають до себе увагу, іноді навіть всупереч нашому бажанню. Отже, в одному випадку необхідно  примусити себе бути уважним, а в  іншому - предмет "сам" забезпечує увагу, змушує на себе дивитися, слухати  тощо. Фактично тут мова йде про  два різні види уваги - довільну і  мимовільну.

Мимовільна  увага в своєрідних формах властива і тваринам. Довільна увага - специфічно людська форма уваги, яка історично  виникла в трудовій діяльності.

Мимовільна  увага виникає несподівано, незалежно  від свідомості, непередбачено, не потребує вольових зусиль

Мимовільна  увага виникає за умови, коли сила впливу сторонніх подразників перевищує  силу впливу усвідомлюваних діючих збуджень, коли субдомінантні збудження за певних обставин стають інтенсивнішими за ті, що діють в даний момент. Збудниками мимовільної уваги можуть бути не лише зовнішні предмети, обставини, а й внутрішні потреби, емоційні стани, наші прагнення - усе те, що чомусь хвилює нас.

Мимовільна  увага є короткочасною, але за певних умов залежно від сили впливу сторонніх подразників, що впливають  на нас, вона може виникати досить часто, заважаючи основній діяльності.

Особливості подразників, які викликають мимовільну увагу:

- сила і  раптовість;

- новизна,  незвичність;

- контрастність  та рухливість об'єктів

Довільна  увага - це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах та явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності

Основним  компонентом довільної уваги  є воля. Характерними особливостями  довільної уваги є цілеспрямованість, організованість діяльності, усвідомлення послідовності дій, дисциплінованість  розумової діяльності, здатність долати сторонні відволікання.

Основними збудниками довільної уваги є  усвідомлювані потреби і обов'язки, інтереси людини, мета, засоби та сприятливі умови діяльності. Чим віддаленішою є мета і складнішими умови  діяльності та способи її досягнення, тим менше приваблює людину сама діяльність і потребує більшого напруження свідомості і волі, а отже, й довільної  уваги.

Післядовільна увага настає в результаті свідомого  зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги, не потребує вольових зусиль, але є  інтенсивною

Долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама довільність  зумовлює появу певного інтересу, а часом і захоплює її виконавця, і увага набуває рис мимовільного зосередження.

Тому  післядовільну увагу називають  ще й вторинною мимовільною увагою. У ній напруження волі слабшає, а  інтенсивність уваги не зменшується, залишаючись на рівні довільної  уваги.

У навчальній діяльності дуже важливим є функціонування саме післядовільної уваги.

1.4. Розвиток уваги у  підлітковому віці

 

Підлітковий вік є найсуттєвішим етапом формування уважності до людей, як важливої риси характеру підлітка. А розвиток всіх психічних функцій сприяє розширенню пізнавального кругозору, опануванню регулятивною стороною поведінки і  самодіяльності підлітка, збільшенню його соціального простору, в якому  установлюються певні рівні взаємовідносин з дорослими і однолітками.

Важливим  психічним новоутворенням підліткового віку є розвиток довільності всіх психічних процесів, спричинений  передусім новими, більш високими вимогами до них з боку навчальної діяльності. Підліток вже в змозі  самостійно організовувати свою увагу, пам’ять, мислення, уяву, певною мірою регулювати власні емоційно-вольові процеси тощо.

Увага підлітків  розвивається в зв’язку з формуванням  у нього умінь вчитись і  працювати, стаючи водночас одним із їх компонентів. Виробляється вміння свідомо  спрямовувати увагу на певні об’єкти, тривалий час на них зосереджуватись, переборювати відволікання, переключати  увагу на нові завдання та розподіляти  її, тобто формуються вищі довільні форми уваги. Пов’язані такі зміни  із загальним психічним розвитком  підлітка, зокрема з розвитком  його мислення.

Зростає обсяг уваги, її концентрація та стійкість. В той же час підліткам ще важко  керувати увагою в умовах підвищених вимог до себе, що зумовлено певною імпульсивністю, властивою віку.

Зростають можливості підлітка зосереджуватись  на об’єктах, даних не лише наочно, але й уявно, мисленно.

Вдосконалюється вміння розподіляти та переключати  увагу. Увага стає більш контрольованою, зростають елементи самоконтролю та саморегуляції.

Увага пiдлiткiв  характеризується не лише тим, що зростає  її обсяг та стійкість, але й специфічною  вибірковістю.

Необхідною  умовою успішного розвитку вищих  психічних функцій може бути виховання  уваги у підлітків. Особливо важлива  її роль у процесі навчання. Дуже часто нерозуміння підлітками нового матеріалу, погане запам'ятовування, неможливість логічно ув'язувати судження, здійснення помилок при виконанні письмових  робіт — все це пов'язане з  недоліками їх уваги.

Виховання уваги створює такі внутрішні  умови пізнавальної діяльності особистості, які є гарантією розвитку пам'яті, мислення, уяви, почуттів і волі. Слідкуючи  за проявами уваги в підлітковий  період, можна зазначити, що це період парадоксів У досягненнях і втратах  можливостей підлітків. Так, у значущій для себе діяльності підліток здатний  зосереджуватися на об'єктах, які  подані опосередковано, в уявленнях  і мало підтримуються наочними засобами. При зацікавленій позиції виробляється вміння бути уважним, навіть, при заважаючих зовнішніх обставинах, зростає концентрація і стійкість уваги. Заняття і захоплення, в яких реалізуються ціннісні орієнтації підлітка, створюють умови для вдосконалення вміння розподіляти і переключати увагу та нівелювати слабкий її бік — неуважність. При спілкуванні у референтному оточенні підліток може виявляти уважність, зібраність, спостережливість. Уважність у взаємовідносинах набуває особистісного і морального смислу. Підліток може бути уважним до оточуючих, підмічати зміни в самопочутті та емоційному стані інших людей, вчасно надавати їм підтримку, або, у разі необхідності, не бути настирливим, проявляти тактовність.

В той  же час підліток може впадати в  стан глибокої байдужості до оточуючого, коли увага зовсім зникає зі складу пізнавальних процесів. Він нічого не чує, не бачить, і може просто лежати з напіввідкритими очима, знаходячись  у стані прострації, або глибокої втоми, що супроводжується спадом фізичних сил і байдужістю до довкілля. Уважність, як своєрідний індикатор інтересів  і переваг підлітка, може набувати неетичних проявів, якщо його прагнення, бажання чи захоплення (хобі) заборонені чи відторгнуті. Прагнучи продемонструвати образу, неповагу чи неприязнь до того, хто був тому причиною, підліток може "не помічати" цієї людини. При  цьому він розуміє, що неуважність  нерідко ранить більше, ніж різкі  слова. Може, навпаки, демонстративно і  презирливо розглядати людину, виявляючи  поглядом і мімікою антипатію  до неї.

Отже, розвиток уваги в цьому віці безпосередньо  пов’язаний з формуванням наполегливості, а її зростаюча довільність є  прямим проявом вольової активності підлітка.

 

 

 

 

Розділ 2. Методи та методика дослідження вікових особливостей уваги підлітків

2.1. Методи дослідження уваги у психології

 

Для більш  обґрунтованого й точного вивчення уваги в психології використовують ряд методик (бланкових і апаратурних), які дають змогу виявити окремі властивості й дати їм якісну та кількісну оцінку. Це може буж психологічний експеримент із використанням тестових методик, що значно підвищує надійність психодіагностики.

Методика «Переплутані лінії» дає можливість визначити ступінь стійкості та концентрації уваги в умовах напруженої діяльності. Методика передбачає роботу піддослідного з бланком зображень 25 переплутаних ліній (див. дод. 1) із завданням — простежити тільки зоровим контролем хід кожної лінії й поставити на кінцевій точці лінії той самий номер, що стоїть на її початку. За допомогою плаката може проводитися колективний експеримент. На виконання завдання дасться 7 хв. Потрібно безпомилково віднайти 18 ліній. Можна фіксувати витрати часу на виконання всього завдання і для кожного етапу, враховуючи помилки, що відкриває можливість й оцінка властивостей уваги кожної особистості, впливу тренування і втомлюваності, залежність від об’єктивних та суб’єктивних умов діяльності.

Методика коректурної проби дає змогу визначити стійкість уваги в умовах, близьких до роботи коректора, які вимагають її розподілу й переключення. Для проведення дослідів потрібні спеціальні бланки (див. дод.2) з літерами (40) рядків по 40 літер у кожному). Необхідно продивлятись рядки зліва направо, немов читаючи, і вкреслювати букву «И» та підкреслювати «К». Через кожну хвилину за командою «Риска» по позначається рискою місце, до якого вдалося дійти за хвилину. Результати правильних і неправильних дій фіксуються в таблиці. Співвідношення цих показників і є підставою для оцінки продуктивності та стійкості уваги. На основі аналізу помилок судять про концентрацію уваги.

Методика  коректурної проби має й інші варіант. Наприклад, піддослідний працює безперервно 5 хв. і викреслює літери, які стоять у рядку першими. При цьому з'ясовуються обсяг уваги (норма — 850 знаків і вище) та концентрація уваги (5 помилок і менше). Інший варіант методики передбачає роботу піддослідного, що полягає в перегляді рядів з кільцями Ландольдта, прорізи яких спрямовані в різні боки .

14	5	31	27	37
40	34	23	1	20
19	16	32	13	33
2	6	8	25	9
12	26	36	28	39