Формування екологічної культури Засобами масової інформації

     На підставі проведеного аналізу можна зробити висновок, що висвітлення екологічної тематики на популярних Всеукраїнських телеканалах дуже обмежене, навіть можна сказати не достатнє, особливо це стосується новин з екологічних проблем України, для того щоб у глядачів склалася повна картина про екологічне становище в країні.

Якщо проаналізувати, що більша частина українських громадян вгамовує свої інформаційні потреби саме за допомогою телевізора (більшість з яких – задоволення від видовищ), то можна передбачити, який виховний потенціал мають такі новини.

 До того ж користуватися телебаченням значно дешевше, аніж передплачувати або купувати пресові видання, що значною мірою спричиняє різкий інформаційний попит, перш за все, на телебачення. Така картина існує зараз в багатьох суспільствах, але у вітчизняних реаліях це викривлення посилюється надто різким падінням попиту на кіномистецтво в умовах кінотеатру (загальносвітові тенденції передбачають повільніше зниження ролі культури кінотеатру), зниженням до мінімуму контактів з театральним мистецтвом.

Серед друкованих видань, яким віддає перевагу сучасна українська громада, досить поширеними виявилися періодичні видання (70% опитаних заявили, що читають їх часто). Тут перше місце посідають журнали розважального та інформаційного профілю (38%) і газети (36%), при цьому 16% людей заявили, що читають газети щоденно, 33% - два-три рази на тиждень, 20% - раз на тиждень, 24% - лише випадково. І лише 6% практично не читають газет. Однією з найулюбленіших форм проведення вільного часу виявилося читання газет і журналів, на що вказали 48% усіх респондентів.

      Поряд із висвітленням на сторінках ЗМІ тем, які актуалізують проблему здоров'я в суспільстві, журналістика займає провідне місце у формуванні екологізованого світогляду широкої читацької й глядацької аудиторії. З кожним роком стає все актуальніше культуротворча, виховна функція журналістики, по мірі того як світ починає усвідомлювати важливість і складність екологічних проблем.

      Часто екологи й організації, що займаються екологічними проблемами, недооцінюють засоби масової інформації як потужне джерело сили, здатної багато чого вирішувати в області охорони навколишнього середовища, а ЗМІ приділяють недостатньо увагу проблемам екології, а часом допускають помилки й неточності при подачі екологічної інформації.

      На жаль, радіо й телебачення не дуже задовольняють аудиторію, тому що екологічних передач на радіо й телебаченні лишилося дуже мало. До типових помилок відносять стилістичні помилки, створення міфологічних уявлень у читачів і глядачів, нечітке володіння журналістами спеціальною термінологією. Сюди ж варто віднести недостатню інформованість журналістів, неточне використання ними цифр і спеціальної термінології. Не сприяє правильному сприйняттю тексту зайва емоційність авторів, що висвітлюють екологічні теми. Наприклад, до стилістичних недоліків ставляться вираження: «погана екологія», «ми дихаємо всякою вихлопною гидотою».

      Екологічні проблеми тепер хвилюють не тільки фахівців, вони все активніше втручаються в повсякденне життя людей. Тому розширюється тематика інформації в ЗМІ, відбувається пошук рішень екологічних проблем, хоча для цього потрібна взаємодія різних верств суспільства.

      Для працівників засобів масової інформації досить важливий збір точної, достовірної й ефективної інформації.

Сьогодні ЗМІ приділяють недостатньо уваги проблемам екології, а часом допускають помилки і неточності при подачі екологічної інформації. Іноді журналісти прагнуть створити сенсацію за будь-яку ціну, підносячи "смажені" факти. Це шкідливо впливає на масову свідомість.  Необхідно зазначити, що саме регіональна преса лідирує у висвітленні екологічних проблем.  

Місцеві або регіональні екологічні проблеми, окрім загальновідомих, як правило, менше відомі читачам, ніж глобальні. До них слід віднести озонові діри, наступ пустель, кислотні дощі та ін. Проте недостатньо матеріалів, підкреслюють, що глобальні екологічні проблеми часто починаються з локальних проблем. Відомо, що регіональна проблема    Чорного моря давно стала глобальною. Про це пишуть багато видань. Треба відзначити, що завдяки зусиллям територіальних природоохоронних органів місцеві і регіональних ЗМІ в останнє десятиліття приділяють увагу екологічній проблематиці. В обласних і районних газетах найчастіше публікуються статті, що зачіпають інтереси краю. Мова йде про забруднення води, повітря, ґрунту різними токсичними відходами, ведеться конкретна критика тих, хто винний у цьому.

       Правдива й своєчасна інформація активізує й мобілізує силу й волю, спрямовує до пошуків вирішення проблеми, перетворює людину в морально відповідальну діяльну особистість.

На сьогоднішній день в  суспільстві стереотипно закріпилося неповне розуміння терміну «екологія», який у більшості випадків асоціюється виключно з викидами підприємств, глобальним потеплінням, озоновим дірками і іншими висвітленими в ЗМІ проблемами. Безумовно, нерозумно заперечувати наявність шкоди від промислових гігантів, а й обмежуватися одними ними, ні в якому разі не можна. У цьому неправильному розумінні прихована велика загроза. Так як подібним тлумаченням екологічних проблем людина підсвідомо знімає з себе будь-яку відповідальність, за забруднення навколишнього середовища, переносячи її, наприклад, на великі підприємства. Не усвідомлюючи відповідальності за завдану природі шкоду, людина несе небезпеку для навколишнього середовища.

      Якщо так, то завданням ЗМІ повинно бути формування в людському мисленні свідомої відповідальності, яка б не давала йому можливості наносити шкоду природі. Провівши деякий аналіз проблем навколишнього середовища - приходимо до висновку, що багато з них - наслідок низького рівня екологічної культури. Це поняття можна умовно поділити на 3 частини:

1) непоінформованість. Відсутність у людини інформації з того чи іншого питання. Як приклад, сюди можна навести ситуацію, коли людина зриває рослину, занесену до Червоної книги, не віддаючи собі в цьому звіт. Рішення проблеми відносно просто в реалізації - необхідно через ЗМІ донести ту чи іншу інформацію.

  2) несвідомість. Невміння віддавати звіт про шкоду власних дій, не дивлячись на загальну критику подібних явищ у суспільстві. Як приклад, візьмемо людину, яка викидає сміття на асфальт. Вона, загалом розуміє, що це не добре, але, тим не менш, робить цей вчинок. Необхідно задуматися, чому людина маючи інформацію про шкоду подібних дій, робить їх. Тут ми зіткнемося з багатьма причинами. Це і наслідування іншим (отримуємо замкнене коло) і самовиправдання («це не так шкідливо для природи», «тут усе одно брудно», «немає урн» та інші). Рішення проблеми несвідомості вимагає більш складного підходу, ніж непоінформованість. Але знову ж таки, ключем у вирішенні буде ЗМІ. Однак на відміну, від попередньої проблеми - нам доведеться не просто інформувати людей, а скоріше «нав'язувати», як би це не звучало грубо, ідею про необхідність дбайливого ставлення до навколишнього середовища.

3) байдужість. Вчинення шкідливих і небезпечних дій з повним розумінням їх наслідків, заради матеріальної вигоди або задоволення. Так само можна трактувати, як крайню форму несвідомості. Самим яскравим прикладом може служити браконьєрство. Людина розуміє, що завдає величезної шкоди, залишаючись байдужим до цього. У цілому байдужість вирішується тими ж ЗМІ, однак, набагато довше і складніше. Мають пройти роки, що б бачити зміни в цьому напрямку.

       Доцільним було провести анкетування серед населення, щоб дізнатися думку людей про потребу інформації що до екологічного становища в країні.

Анкетування охопило 60 респондентів.

        Для проведення анкетування було  розроблено 10 питань згідно теми  «Потреба в екологічній інформації»  (Додаток Е).

          За віком респонденти розділсь  наступним чином: 5% людей віком  від 16 до 20 років, 48% віком від 21 до 30, 23% від 31до40, 5% від 41до 50, 10% від51 до 60, та 8 % людей старше 60 років. За рівнем освіти такі дані: з середньою освітою 10%,  з середньою спеціальною 10%, незакінченою вищою 33,4%, та вищою 46,6%.

Проаналізувавши одержані дані, можна зробити наступні висновки.:

1. Проблему стану навколишнього середовища на перше місце ставить група респондентів що належить до віку 21 – 40 років з вищою та незакінченою вищою освітою, тобто людей які достатньо проінформовані про екологічну ситуацію.
2. В цілому в суспільстві низька зацікавленість в інформації про стан навколишнього середовища у 48,4%  опитаних існують інші нагальні проблеми.
3. Телебачення та Інтернет є основними засобами розповсюдження інформації про стан навколишнього середовища. Друкарські видання та радіо недостатньо висвітлюють дану проблему.
4. Населення не зацікавлене у необхідності випуску ЗМІ, що спеціалізувалися б лише на проблемах довкілля (71,6% проти 28,3%). Але думка про те, що ЗМІ може змінити відношення суспільства на користь проблеми навколишнього середовища переважає (76,6% проти 23,4%).
5. Слід надати повноваження більшого контролю за станом навколишнього середовища місцевим громадам, громадським організаціям та ЗМІ при стовідсотковій підтримці державної влади.
6. Посилити сприяння державної влади громадським екологічним організаціям.

Найбільше поширювати інформацію про навколишнє середовище, як в цілому по країні, так і особливо, в її проблемних регіонах і доводити її до населення, з роз ясненням тієї чи іншої проблеми.

      Проте, заглиблюючись у корінь проблеми, знову повертаємося до теми екологічної культури. На наш погляд, необхідним на сьогодні є виховання патріотизму як вищої форми свідомості людини. Пріоритетною соціальною групою населення для роботи ЗМІ є молодь, оскільки вона більш сприйнятлива до ідей і має максимальну ініціативність. Одночасно з цим молодь, так само, сильно піддається негативній інформації з боку ЗМІ, що розкладає моральність, а разом з тим і свідомість.

         Таким чином, провівши аналіз впливу ЗМІ на екологічну культуру можна зробити висновок, про те що телебачення і друк відводить проблемам екології помітне місце, однак потенціал їх впливу на громадську думку незначний, відсутня системність екологічної інформації, недостатнє висвітлення активної ролі громадян в екологічних процессах, що набагато поступається показу діяльності представників влади. Такий дисбаланс не сприяє перерозподілу екологічної відповідальності в суспільній свідомості. Екологічна інформація, що висвітлюють ЗМІ, поєднує позитивні, нейтральні і негативні матеріали з домінуванням останнього.

            За допомогою засобів масової інформації сучасна людина задовольняє одну з основних своїх потреб - потреба в інформації. ЗМІ різного роду впливають на свідомість людини і через перероблену і відредаговану ними інформацію у аудиторії формується не тільки своєрідна картина світу та світосприйняття в цілому, але і встановлюються певні норми і правила поведінки людини в суспільстві та навколишньому середовищі. Саме тому роль ЗМІ в вихованні екологічної свідомості та екологічної культури повинна посідати одне з головних місць в суспільстві.

3.2. Перспективні  напрями взаємодії засобів масової  інформації та екологічної   культури для покращення охорони  навколишнього середовища

Проведений аналіз взаємодії  засобів масової інформації та екологічної  культури показав, що в наш час  використання засобів масової інформації для підвищення ефективності екологічної культури й екологічної активності населення має дуже важливе значення. Це пов'язане з великою оперативністю засобів масової інформації, а також їх можливістю впливати практично на все населення країни, формуючи громадську думку й відношення до тих чи інших процесів, об'єктів і явищ. Крім можливостей ефективного, оперативного і максимально широкого розповсюдження екологічної інформації, можливостей в домашніх умовах виконувати екологічний всеобуч, засоби масової інформації мають ще й ту перевагу, що можуть оперативно попередити про екологічну небезпеку, навчати способам поведінки в умовах надзвичайних екологічних ситуацій, сприяти відведенню екологічних катастроф.

           Це дозволило окреслити основні шляхи взаємодії ЗМІ та екологічної культури для покращення охорони навколишнього середовища:

І – використання сил і засобів ЗМІ для освіти і виховання екологічної культури та мислення.

ІІ – висока якість, правдивість, обгрунтованість, цілеспрямованість екологічних програм для засобів масової інформації. Для підготовки таких програм, як і для їх реалізації, повинні залучатися фахівці екологи найвищої кваліфікації.

ІІІ - створення з числа активних громадян всеукраїнської екологічної інформаційної служби (Координаційної громадської ради з питань екологічної освіти і формування екологічної культури), за допомогою якої постійно і оперативно доводилася б до населення достовірна екологічна інформація.

ІУ - державна і громадська підтримка екологічної культури  і поширення екологічної інформації.

Координаційна громадська рада з питань екологічної освіти і формування екологічної культури (далі - Рада), на нашу думку, може бути створена з числа активістів громадського екологічного руху, членів громадських екологічних організацій, представників засобів масової інформації на громадських засадах        (рис. 3.1.).

Основною метою її діяльності має стати підвищення рівня екологічної культури та свідомості населення України, надання своєчасної об’єктивної інформації щодо екологічного стану України та її регіонів, використання природних ресурсів, дотримання та порушень законодавства у галузі природокористування й охорони навколишнього середовища, діяльності громадських екологічних організацій.

Основними завданнями, які визначають діяльність Ради є:

1. Створення Всеукраїнського інтернет - путівника для пошуку екологічної інформації.
2. Проведення спільної роботи Ради із засобами масової інформації щодо формування у громадян екологічного світогляду, особистої відповідальності перед суспільством за створення і збереження навколишнього середовища.
3. Здійснення моніторингу засобів масової інформації щодо розповсюдження екологічних новин та діяльності громадських організацій з охорони навколишнього природного середовища.
4. Проведення відкритих громадських обговорень та вивчення громадської думки з актуальних і важливих питань взаємодії людини з довкіллям та можливих екологічних загроз.
5. Проведення узгодженої екологічної політики з метою формування екологічної культури населення, її ефективної підтримки та подальшого розвитку.
6. Створення інститутів екології та їх співпраця із ЗМІ у висвітленні важливих екологічних питань.