Формування екологічної культури Засобами масової інформації

Сучасні засоби масової інформації відіграють важливу роль у поширенні екологічних знань серед населення. Часто екологи та організації, що займаються екологічними проблемами, недооцінюють роль засобів масової інформації як потужного джерела сили, здатної багато вирішувати у галузі охорони навколишнього середовища.

Екологічні проблеми висвітлюються  на сторінках центральних суспільно  – політичних, історичних і літературно  – художніх видань.

      «Зелена преса» – це газети, журнали, бюлетені, дайджести й інші періодичні видання (як друковані, так і електронні), що спеціалізуються на висвітленні різних аспектів і проблем екології й охорони довкілля. Ціль їх – не тільки інформування про існуючі екологічні проблеми, але й сприяння підвищенню екологічної культури своєї аудиторії.

      У цілому ЗМІ не залишаються байдужими до екологічних проблем. Більш того, навіть традиційні ЗМІ, які освоюють мережеву нішу, все більше повертаються обличчям до екологічної тематики. Наприклад, у деяких виданнях є програми з відповідною тематикою, наприклад, "сьогодні" з рубрикою "здоров'я". У ньому багато матеріалів, присвячених проблемам здоров'я людей і навколишнього середовища.

      Багато електронних видань користується добре налагодженим зворотнім зв'язком - після викладу матеріалу задається питання: "А що ви думаєте про це?". З'явилася можливість інтерактивної взаємодії між комунікатором і адресатом. Це електронна пошта, інтерактивні прес-конференції та багато іншого. Прикладом такого електронного видання є "Вісті" (www.borvisti.com.ua)

      Що стосується оперативності ЗМІ, то в цьому плані одне з перших місць посідає "UTRO.UA" (http://www.utro.ua): тут передаються найсвіжіші новини з телевізійних каналів, у тому числі найбільш часто надаються екологічні новини. Екологічні проблеми тепер хвилюють не тільки фахівців, вони все активніше вторгуються в повсякденне життя людей. Тому розширюється тематика інформації в ЗМІ, йде пошук рішень екологічних проблем, хоча для цього потрібна взаємодія різних верств суспільства.

       "Екологічна культура повинна стати модною" - так називається стаття президента Федерації екологічної освіти Санкт-Петербурга, проректора Університету педагогічної майстерності, професора С. В. Алексєєва (UTRO.RU.12.12.02). Він пише: "Зараз в Петербурзі діє система безперервної екологічної освіти, розроблена провідними фахівцями міста. Вона дозволяє давати екологічні знання на всіх щаблях освіти: від дитячого садка до підвищення кваліфікації працюючих фахівців ".

Протягом останніх років зазнав значних кількісних і якісних змін й інформаційний простір України. Насамперед, з‘явилося багато нових періодичних видань, загальна кількість зареєстрованих газет і журналів сягнула 4906 одиниць (що у кілька разів більше порівнянно з 2000 р.). Їхніми засновниками, головним чином, виступають комерційні структури, науково-дослідні установи, громадські організації, навчальні заклади.

       Однак, за даними Книжкової палати України ім. І. Федорова (табл. 3.1.) видно, що порівняно з видавництвом спеціолізованих газет, журналів та книг з медицини 15, 8%, права 12,0 %, біології 3,2% екологічні виданя мізерно малі і становлять усього 2,0%. (Додаток А).

      Проаналізувавши базу даних Книжкової  палати, можна зробити висновки, що в Україні в невеликій кількості друкуються спеціалізовані екологічні видання і проблемам висвітлення екологічної тематики сьогодні приділяється недостатня увага.

Таблиця 3.1

Вибіркова звітність друкованих ЗМІ України  за 2010 рік

(за даними Книжкової палати України ім. І. Федорова)

Важлива особливість сучасного  стану екологічних ЗМІ - це можливості знайомства з регіональними виданнями  цієї спрямованості за допомогою  Інтернету. Для переважної більшості українців Інтернет ще й досі є порівняно новим і маловідомим явищем. Однак, незважаючи на те, що цим високоефективним засобом масової комунікації мають змогу користуватися лише лічені відсотки від загальної кількості наших співвітчизників, було б неправильним обминути його увагою. Тим паче, коли йдеться про специфічну екологічну тематику, яка є одним із найбільш соціально значущих напрямів.

      Світ Інтернету ще більш мінливий, ніж світ "паперової" преси. Інтернет-видання швидко створюються і також швидко зникають. Тому чітко визначити їхню кількість взагалі й кількість сайтів, присвячених екотематиці зокрема, а тим паче проаналізувати загальний якісний склад — справа непроста. Попри цілу низку вад, Інтернет у порівнянні з традиційними ЗМІ має безперечні переваги. По-перше, це відкритість інформації та незалежність від простору й часу. Технічні можливості всесвітньої мережі дають змогу підтримувати миттєвий зворотний зв'язок з аудиторією. На більшості сайтів є так звані форуми, де можна висловити свою думку з приводу прочитаного. По-друге, на веб-сайтах можна представляти не лише текстову й графічну інформацію, а й аудіо- та відеоматеріали. Іншими словами, Інтернет поєднує в собі можливості й преси, і радіо, і телебачення. По-третє, матеріали, що публікуються в Інтернеті в електронному вигляді, легше піддаються електронному аналізу, обробці, вони зручні для створення досьє, перекладу на інші мови за допомогою комп'ютерних перекладачів тощо.

Багато електронних видань користуються добре налагодженим зворотним зв'язком – після викладу матеріалу задається питання: «А що ви думаєте стосовно цього?». З'явилася можливість інтерактивної взаємодії між коммунікатором і адресатом. Це електронна пошта, інтерактивні прес-конференції й багато чого іншого.

У мережах Інтернету однаково присутні як центральні, так і провінційні газети, журнали, агентства. Істотно, що саме регіональна преса лідирує у висвітленні екологічних проблем. Типовим прикладом такого лідерства є офіційний веб-сайт Донецької екологічної групи Інформаційно-екологічна громада "Чисте повітря" (http://news.ukrntec.com/)

      Щоденно оновлюються екологічні новини України, Росії та всього світу. Ще недавно це була скромна газета невеликого формату. Тепер це повноцінна інформаційна структура, яка пропонує якісну екологічну інформацію, якій читачі довіряють.

Проте, мусимо констатувати, що у "глобальному павутинні" українських сайтів, присвячених екотематиці, представлено обмаль. Їхня кількість обмежується двома-трьома десятками. При цьому в Україні майже немає справжніх у класичному розумінні екологічних Інтернет-видань.  У процесі дослідження нами було здійснено класифікацію існуючих веб-сторінок, які за характером висвітлення інформації пропонуємо поділити на чотири категорії (додаток Б):

1. загально-інформаційні сайти, де з'являються публікації на екологічну тематику (наприклад, сайти: www.for-ua.com, www.korrespondent.net, www.mignews.com.ua тощо);
2. сайти-"дзеркала" "паперових" видань, де є постійні екологічні рубрики (наприклад: веб-сторінки газет: "Дзеркало тижня" (www.zerkalo-nedeli.com), "День" (www.day. kiev.ua) та інших центральних видань);
3. спеціалізовані екологічні Інтернет-видання (наприклад: "Гуманітарний екологічний журнал" (www.ln.com.ua), Український орнітологічний журнал "Беркут" (www.geocities.com), "Натураліст" (proeco. visti.net) та ін.);
4. інтернет-сайти, які відіграють роль електронних бюлетенів.

Для першої категорії сайтів екологічна тематика цікавить лише у вигляді коротких повідомлень переважно сенсаційного плану (техногенні катастрофи, аварії, які завдали значної шкоди довкіллю). Як правило, така інформація не виділяється в окремі рубрики. Хоча є й винятки. Так, випуски новин "Електроннi вiстi" (elvisti.com) містять рубрику "Екологія". Слід зазначити, що з 1998 року на базі "Електронних вістей" працює інформаційний сервер "ПРОЕКО" (proeco. visti. net), де представлена екологічна в широкому розумінні цього слова тематика. Розділ "Екологія України" містить власне матеріали, що стосуються ситуації з довкіллям у нашій державі. До них належать теоретичні розробки фахівців, фактографічні дані. Тут також працює "Дискусійний клуб" — можливо, найцікавіша сторінка серверу. З'єднана з електронною поштою, вона дозволяє вести спілкування практично необмеженому колу зацікавлених осіб. Типовий для веб-сайтів розділ "Інформація" надає доступ до різноманітних інформаційних ресурсів. Сторінка "Еконовини" пропонує постійно оновлювані матеріали екологічного спрямування, що "ElVisti" отримують по каналах Інтернет. Нарешті, сторінка "Бази даних" відкриває доступ до баз даних "ElVisti", де є публікації, так чи інакше пов'язані з екологією.

До другої категорії сайтів відносять відомі загальнополітичних видання, які мають свої Інтернет-"дзеркала", на яких читачі можуть здебільшого абсолютно безкоштовно прочитати в електронному вигляді матеріали свіжого випуску газети, переглянути архів номерів. Звичайно, наповнення сайтів цілком залежить від інформаційної політики "паперового" оригіналу та можливостей видавця підтримувати Інтернет-версію в актуальному та зручному для користувача вигляді. Наприклад, за допомогою пошукових систем безпосередньо на сайті, задавши параметри пошуку (наприклад, за словом "екологія"), можна отримати перелік публікацій на цю тему за певний період. Яскравий приклад — Інтернет-версія газети "Сегодня" (today.viaduk.net), де, окрім свіжого номера та "підшивки", представлений грамотно налагоджений пошук опублікованих матеріалів, який дає змогу проаналізувати їх спрямованість, форму подання тощо.  Газета "Вечірні вісті" в електронному варіанті (www.vv.com.ua), як і в "паперовому", вміщує матеріали на екотематику під окремою рубрикою "Життя", що також полегшує їх пошук. Трохи ускладнений за відсутності систем пошуку перегляд матеріалів сайту-"дзеркала" газети "Факты и комментарии" (www.facts.kiev.ua).

      Окремо можна відзначити регіональні видання. Їхні Інтернет-версії, окрім того, що несуть інформацію про саме видання, його спрямованість, рекламну діяльність, містять матеріали свіжих номерів та архіви, де можна знайти публікації на екотематику. Це стосується, приміром, донецької обласної масової газети "Донбас" (www.donbass. dn.ua), республіканської незалежної громадсько-політичної газети "Крымская правда" (www.kp.crimea.ua), одеської громадсько-політичної газети "Портофранко"( www.paco.odessa.ua) тощо. Утім, слід зазначити, що можливості регіональних ЗМІ представляти себе у "всесвітньому павутинні" значно обмежені, насамперед, через брак вільних коштів, нестачу фахівців, які б цілеспрямовано працювали над Інтернет-виданням, а також у зв'язку із недостатнім рівнем розвитку електронно-комунікативних технологій на периферії.

Третю категорію становлять спеціалізовані екологічні Інтернет-видання, де екологічна тематика представлена найбільш повно. Зазвичай вони є органом тієї чи іншої екологічної організації, тому, насамперед, переслідують мету популяризації власне себе, а в другу чергу, намагаються розміщувати на сайті добірки цікавої екологічної інформації, новин.

     Так, Київський еколого-культуpний центр відомий з 1989 року як неурядова благодійна екологічна організація, що поширює свою діяльність на територію України. Центр видає "Гуманітарний екологічний журнал" і орнітологічний журнал "Беркут" (разом із Союзом молодих орнітологів України).

"Гуманітарний екологічний журнал" (www.ln.com.ua) почав видаватися в 1999 році. Основна тематика — сучасна ідеологія охорони природи й гуманітарні аспекти екології. На цьому сайті можна прочитати глибокі аналітичні статті науково-популярного плану. Є можливість обговорити публікації журналу й проблеми, що порушуються, на форумі та взяти участь в опитуваннях. Тематика різноманітна. Наприклад, у "Гуманітарному екологічному журналі" (2001. - Т.3. - Вип. 2) під рубрикою "Ювілеї" В. Є. Борейко опублікував статтю "Фелікс Штильмарк як піонер гуманітарної екології (до 70-річчя від дня народження)". Тут також можна прочитати науково-публіцистичні матеріали про історію охорони природи (С. М. Ігнатьєв "З історії охорони природних багатств російських морів"), екологічну етику (В. Є. Борейко "Морально-релігійні основи захисту дикої природи") тощо.

      Український орнітологічний журнал "Беркут" (www.geocities.com) є вузькоспеціалізованим. Тематика — питання орнітології й охорони птахів. Публікуються статті, короткі повідомлення, замітки, окремі спостереження, рецензії, інформація. Усі публікації, аж до заміток, супроводжуються англійськими резюме.

      Свою аудиторію науково-популярний Інтернет-журнал "Натураліст" (proeco. visti.net) визначив як "всі, хто любить природу". Звідси й різноманітність екологічних спрямувань. Цей орган громадської організації Ліги захисту права на життя має багато прикладних і глобальних підрубрик: "Соколярство", "Акваріум/Тераріум", "Собаківництво", "Світ рослин", "Біологія та медицина" тощо. З-поміж стандартного "веб-набору" тут представлена рубрика "Увага: конкурси!", а також "Фотогалерея", де зберігаються ілюстрації на екологічну тематику.

"Зелене досьє" (www.dossier.kiev.ua) — це Інтернет-сайт однойменного благодійного інформаційно-видавничого центру. Тут представлена актуальна й оперативна екологічна інформація з України та всього світу в щоденних новинах (українською, російською та англійською), архіви щоденних новин у дайджесті "ЕкоТиждень" за останні кілька місяців, дайджест "GEновини" — новини генної інженерії, ЕкоКалендар "Тисячоліття довкілля", а також докладні відомості про різноманітні екологічні проблеми, доповіді, публікації, контакти для всіх, хто цікавиться навколишнім середовищем, у тематичних добірках. Серед джерел інформації — державні установи, неурядові організації нашої країни та світу, міжнародні інформаційні агенції.

Український довідковий інформаційний «зелений веб» сайт, що висвітлює стан екології як в Україні, так і у світі,  - shlapak.org.ua - містить блоги про охорону довкілля, зміну суспільної свідомості, екологічну політику (закони, які ухвалює ВРУ щодо поліпшення стану довкілля), зміну клімату, корисні поради про зменшення впливу на довкілля, екологічні поради та послуги, а також про відомих людей в сфері охорони природи та інтерв'ю з ними. Також цей сайт містить відомості про роботу еколога та пропонує вакансії. Так, у статті «Генетично модифіковані організми» повідомляється, що Кабінет Міністрів увів обов’язкове маркування продуктів із наявністю генетично модифікованих організмів з 1 липня 2009 року, розповідається що таке ГМО й т.п.