Собівартість продукції рослинництва

 

      Аналізуючи дану таблицю, можна сказати, що в цілому собівартість продукції рослинництва у 1999 році була значно меншою по відношенню до 2003 року, але у 2002 році по відношенню до 2003 року вона значно більше. Це все в першу чергу залежить від витрат на вирощування та врожайності даних культур: чим менше витрат та більша врожайність, тим менше собівартість. Також це підтверджується і при собівартості 1 грн валової продукції. Якщо подивиться на цей показник, то у 2003 році він найменший, навіть, ніж у 1999 році. Коли цей показник менше одиниці, то це гарно впливає на розвиток господарства, тому у 2003 році підприємство отримало прибуток, що вже було показано в першому розділі. 

      2.2 Динаміка собівартості  озимої пшениці  та соняшнику 

      В даному розділі розглянемо показники рядів динаміки, згладжування ряду динаміки за допомогою ковзної середньої, а також аналітичне вирівнювання по прямій і по параболі другого порядку. Так як в даному розділі розглядаємо дві культури, то спочатку все вказане вище опишемо для озимої пшениці, а потім для соняшника.

      Усі природні та суспільні явища находяться в постійному розвитку. Процеси розвитку явищ у часі називають динамікою, а статистичні показники, які  характеризують стан і зміну у  часі, - рядами динаміки.

      Елементами  ряду динаміки є моменти, або періоди, часу (день, місяць, рік і т. д.), до яких належать досліджувані показники і рівні ряду, які характеризують розмір явища.

      Під час аналізу динаміки суспільно-економічних  явищ визначають такі показники як: абсолютний приріст, темпи зростання і приросту, абсолютне значення 1% приросту на основі порівняння рівнів ряду динаміки. Рівень, який порівнюють, називається поточним, а рівень, з яким порівнюють, – базисним.

      Абсолютний  приріст визначають як різницю між  поточним і попереднім, або початковим рівнями ряду динаміки. Цей показник показує, на скільки одиниць підвищився або зменшився поточний рівень порівняно з базисним за відповідний період часу.

      Якщо  порівнюють кожний рівень ряду динаміки з попереднім рівнем, то абсолютний приріст буде ланцюговим. Якщо всі рівні ряду порівнюють з початковим, який є постійною базою порівняння, то такий абсолютний приріст буде базисним.

      Темп  зростання – це відношення поточного  рівня ряду динаміки до попереднього, або початкового, рівня.

      Темп  зростання може бути ланцюговим, коли порівнюють поточний рівень з попереднім, і базисним, коли порівнюють поточний рівень з початковим.

      Темп  приросту показує, на скільки процентів  збільшився або зменшився поточний рівень ряду динаміки порівняно з  базисним. Його обчислюють як відношення абсолютного приросту до попереднього або початкового рівня. Цей показник можна також визначити, віднімаючи від темпу зростання, вираженого в процентах, 100.

      Абсолютне значення 1% приросту дорівнює відношенню абсолютного приросту за певний період до темпу приросту за той самий період.

      Таблиця 2.2 – Динаміка собівартості 1ц озимої пшениці в ТОВ “Шевченко” 

 

      Дані  таблиці показують, що у 2003 році собівартість найменша. Абсолютний приріст собівартості найбільший у 2001 році як ланцюговий, так  і базисний. Це каже про те, що в  цьому році було вкладено дуже багато затрат на вирощування 1 ц озимої пшениці. Але якщо подивиться на темп зростання та приросту собівартості, тобто на темп зростання та приросту витрат, то видно, що він найбільший у 2000 році, так як собівартість у 2000 році збільшилась на 138,36% і 38,36% відповідно – це при ланцюговому темпові зростання, але при базисному темпі зростання він найбільший у 2001 році, тому що собівартість у 2001 році збільшилась на 183,87% і 83,87% відповідно. Абсолютне значення 1% приросту збільшилось з 0,28 грн у 2000 році до 0,52 грн у 2002 році.

      Закономірності  розвитку в рядах динаміки визначають абстрагуванням від випадкових змін досліджуваних ознак. Для цього  статистика використовує один із способів такий як спосіб ковзної середньої. Суть згладжування ряду динаміки за допомогою  ковзної середньої полягає в тому, що при стійкому інтервалі кожну наступну середню обчислюють, зсуваючи період на одну дату.

      Визначаючи  ковзну середню, спочатку додають рівні  ряду за прийнятий інтервал часу і  обчислюють середню арифметичну. Після  цього утворюють новий інтервал, починаючи з другого рівня ряду, для якого визначають нову середню і т. д.

      Таблиця 2.3 – Тенденція зміни динаміки собівартості 1ц озимої пшениці в  ТОВ “Шевченко” методом трьохрічної  ковзної 

 

      Спосіб  середньої ковзної ковзної згладжує коливання рівнів, але не дає рядів, які б замінювали всі вихідні фактичні рівні вирівняними.

      Найбільш  досконалим способом виявлення закономірностей  є аналітичне вирівнювання способом найменших квадратів. Вирівнювання способом найменших квадратів можна здійснити по прямій і по параболі другого порядку, яка виражає функціональну залежність рівнів ряду динаміки від часу.

      Для вирівнювання по прямій необхідна пряма  лінія, рівняння якої має такий вигляд :

      ỹt = a₀+а₁t,

      де  ỹt – вирівняні рівні ряду динаміки,

      а₀ – вирівняний рівень собівартості,

      а₁ – середній щорічний приріст (або зниження) собівартості,

      t – порядковий номер року.

      Невідомі  параметри а і а знаходять способом найменших квадратів, розв’язуючи систему нормальних рівнянь

      ∑y = na₀+ a₁∑t;

      ∑yt = a₀∑t +a₁∑t,

      де  y – фактичні рівні ряду динаміки ( в нашому прикладі фактична собівартість),

      n – кількість років у періоді, що вивчається.

      Методику  вирівнювання ряду динаміки розглянемо за даними про собівартість озимої пшениці. Потрібні дані для розв’язання системи рівнянь знаходяться нижче у таблиці 2.4.

      Таблиця 2.4 – Вихідні дані для вирівнювання ряду динаміки собівартості озимої пшениці  по прямій і по параболі другого  порядку 

 

      Переносимо  підсумкові дані з табл. 2.4 в систему  рівнянь:

        182,25 = 5a₀,

        -18,27 = 10а₁.

      Звідси  а₀= 36,45, а₁= -1,83.

      Отже, рівняння прямої лінії, яке характеризує динаміку собівартості озимої пшениці, матиме такий вигляд:

        ỹt = 36,45 – 1,83t.

      Це  означає, що в 1998 році, тобто в році, який передує досліджуваному періоду, вирівняна собівартість 1ц озимої пшениці становила 36,45 грн, а середня  собівартість щорічно зменшується на 1,83 грн.

      Підставляючи  в отримане рівняння по черзі значення t, дістанемо вирівняний (теоретичний) динамічний ряд собівартості озимої пшениці:

      ỹt₁₉₉₉= 36,45 – 1,83(-2) = 40,11,

      ỹt₂₀₀₀=36,45 – 1,83(-1) = 38,28,

      ỹt₂₀₀₁=36,45 – 1,83*0 = 36,45,

      ỹt₂₀₀₂=36,45 – 1,83*1 = 34,62,

      ỹt₂₀₀₃=36,45 – 1,83*2 = 32,79.

      Вирівняні значення рівнів ряду динаміки наведено в табл. 2.4 .

      Для вирівнювання рядів динаміки по параболі другого порядку необхідно рівняння:

      ỹt’ = a₀+a₁t+a₂t²,

      де  ỹt – вирівняні рівні ряду динаміки,

      а₀ – вирівняний рівень собівартості,

      а₁ – середній щорічний приріст ( або зниження) рівня,

      а₂ – середнє прискорення або сповільнення зростання ( зниження) рівня досліджуваного явища,

      t – порядковий номер дат.

      Невідомі  параметри а , а , а знаходять розв’язанням системи рівнянь:

      ∑y = na₀+a₁∑t +a₂∑t,

      ∑yt = a₀∑t +a₁∑t²+a₂∑t³,

      ∑yt = a₀∑t²+a₁∑t³+a₂∑t⁴,

      де y - фактичні рівні ряду динаміки,

      n - кількість дат.

      Переносимо  дані з табл. 2.4 у систему рівнянь  з трьома невідомими параметрами: