Собівартість продукції рослинництва

 

      Отже, рівняння прямої лінії, яке характеризує динаміку собівартості соняшнику матиме такий вигляд:

        ỹt = 37,47 – 1,54t.

      Це  означає, що в 1998 році, тобто в році, який передує досліджуваному, вирівняна  собівартість соняшнику становила 37,47 грн, а середнє щорічне зниження собівартості дорівнює 1,54 грн.

        Підставляємо по черзі в рівняння, наведене вище, по черзі t, дістанемо вирівняний ( теоретичний) динамічний ряд собівартості соняшнику:

        ỹt₁₉₉₉= 37,47 –1,54(-2) = 40,55,

        ỹt₂₀₀₀= 37,47 – 1,54(-1) = 39,01,

        ỹt₂₀₀₁= 37,47 – 1,54*0 = 37,47,

        ỹt₂₀₀₂= 37,47 – 1,54*1 = 35,93,

        ỹt₂₀₀₃= 34,39 – 1,54*2 = 34,39.

      Вирівняні значення рівнів ряду динаміки наведено в табл. 2.6.

      Далі  як і по озимій пшениці розглядаємо  вирівнювання собівартості соняшнику  за рівнянням параболи, яке вже  було наведене вище, тому знаходимо  невідомі параметри а₀, а₁, а₂ розв’язанням системи рівнянь, загальний вигляд якої наведений вище, і тому маємо таку систему рівнянь:

        187,33 = 5а₀+10а₂,

        -15,41 = 10а₁,

        282,41 = 10а₀+34а₂ .

      Розв’язав цю систему рівнянь, бачимо, що показники а₀= 50,65, а₁= -1,45, а₂= -6,59.

      Отже, рівняння параболи другого порядку, яке характеризує динаміку собівартості соняшнику, матиме вигляд:

        ỹt’= 50,65 – 1,54t – 6,59t².

      Це  означає, що в 1998 р., тобто в році, який передує досліджуваному періоду, вирівняна собівартість соняшнику  становила 50,65 грн, середнє абсолютне  зниження рівня собівартості дорівнює –1,54 грн, а середнє прискорення зниження рівня собівартості соняшника складає –6,59.

      Підставляючи  в дане рівняння по черзі значення для відповідного року, дістанемо  вирвняні ( теоретичні) рівні собівартості соняшнику:

        ỹt’₁₉₉₉= 50,65 – 1,54(-2) – 6,59*4 = 27,37,

        ỹt ₂₀₀₀ = 50,65 – 1,54(-1) – 6,59*1 = 45,6,

        ỹt’₂₀₀₁= 50,65 – 1,54*0 – 6,59*0 = 50,65,

        ỹt’₂₀₀₂= 50,65 – 1,54*1 – 6,59*1 = 42,52,

        ỹt’₂₀₀₃= 50,65 – 1,54*4 – 6,59*4 = 21,21.

      Вирівняні значення рівнів ряду динаміки наведено в табл. 2.6. Розрахунки показали, що абсолютний приріст собівартості соняшнику, як і озимої пшениці, значно відрізняються один від одного.Також існує тенденція як стрімкого зростання показника у 1999-2001 р.р., так і стрімкого спаду у 2002 і 2003 роках.

        Тенденції зміни собівартості соняшнику простежимо більш наочно на рисунку 2.2, який зображено нижче.

      Для узагальнюючої характеристики динаміки собівартості розрахуєм також середній абсолютний приріст, середній темп росту, середній темп приросту, середнє абсолютне значення 1% приросту. Підставивши дані по собівартості соняшнику у формули для розрахунку цих показників, які були наведені вище, отримуємо, що: середній абсолютний приріст дорівнює –1,78 (це каже про те, що собівартість в середньому щорічно зменшувалась на 1,78грн);середній темп росту – 93% ( це вказує на те, що в середньому 93% складає кожний поточний рівень від попереднього); середній темп приросту дорівнює -7% (це показує, що в середньому на 7% зменшувався кожний поточний рівень собівартості порівняно з попереднім); середнє абсолютне значення 1% приросту – 0,25 ( 0,25 – це середня інтенсивність збільшення собівартості).  

 

      Рисунок 2.1 – Зміна собівартості соняшнику  в цілому, по прямій і по параболі  

      2.3 Структура собівартості 1ц озимої пшениці і соняшнику 

      Для того, щоб детальніше знати від  чого залежить собівартості озимої пшениці  та соняшнику, розглянемо їх структуру  собівартості, яку характеризують економічні елементи витрат та (або) статті витрат, що включаються в загальні витрати . Тому для цього розглянемо наступні таблиці. Але для їх розглядання слід уяснити такі показники: темп приросту витрат, що вже визначали в рядах динаміки тільки для собівартості взагалі, і вплив статей витрат на зміну собівартості, яка визначається як добуток темпу витрат по статті та в цілому і питомої ваги статей витрат в структурі собівартості 1ц за базисний рік поділений на 100, тобто визначається за такою формулою:

       Z_ст = ;

      де  Z_ст – рівень впливу статті витрат на зміну собівартості 1ц продукції, %

      Т_пр – темп приросту витрат по статті в цілому, %

      К₀ - питома вага статті витрат в структурі собівартості 1ц за базисний рік, %

      Таблиця 2.8 – Структура собівартості 1ц  озимої пшениці 

 

      З наведених даних бачимо, що найбільш питому вагу у 2002 році займає паливо, так як в цьому році були великі ціни на нього, а 1999 році найбільш питому вагу мають інші витрати. Найбільший темп приросту витрат по оплаті праці, тому що необхідно було багато працівників для збору врожаю, так як він був високий. Найменшу питому вагу, не враховуючи накладні рахунки, мають добрива, тому господарство не мало коштів на їх придбання. На збільшення собівартості особливо впливають оплата праці та пальне, а на її зменшення – накладні рахунки та інші витрати.

      Переходимо  до розглядання структури собівартості 1ц соняшнику.

 

       Таблиця 2.9 – Структура собівартості 1ц соняшнику 

 

      Виходячи  з підрахованих показників, що наведені в таблиці 2.9, можна сказати, що у 1999 році найбільшу питому вагу мають інші витрати. А в 2003 році найбільш питому вагу має оплата праці, яка також має темп приросту 68,82 % , тому що прополка здійснювалась вручну, так як не застосовувалися гербіциди ( не було коштів на їх придбання). Найменшу питому вагу у 1999р. має насіння, що не скажеш про його темп приросту, тому що у 2003 році були великі ціни на нього. Також паливо має немалу питому вагу в статтях витрат як у 1999, так і у 2003 роках. Як видно з таблиці, що на збільшення собівартості впливає, в першу чергу, оплата праці, а потім насіння, а на її зменшення впливають добрива, накладні та інші витрати. 

      2.4 Індексний аналіз  досліджуваного явища 

      Перш  ніж почати розгляд індексного аналізу  необхідно уяснити що таке індекс. Індексом у статистиці називається  відносний показник, що характеризує зміну рівня певного явища порівняно з іншим того самого явища, прийнятого за базу порівняння.

      За  допомогою індексів вивчають рівні  різних економічних явищ у часі й  просторі, визначають узагальнюючу величину планових завдань і оцінюють рівень виконання плану по групі різнорідних продуктів, галузі або підприємству в цілому, розкладають складну економічну сукупність на складові частини для визначення зміни загального рівня явища за рахунок окремих факторів, виявляють вплив структурних зрушень на результативні показники.

      При обчисленні індексів розрізняють базисний і звітний періоди. Базисним називається  період, з рівнем якого здійснюють порівняння, а звітним – період, рівні якого порівнюються. Відповідно розрізняють базисний і звітний  показники.

      Індекси показують, у скільки разів ( на скільки  процентів ) рівень звітного періоду  нижчий за рівень базисного періоду. Якщо індекс більший за одиницю або  вищий за 100%, то це свідчить про те, що рівень у звітному періоді підвищився, а якщо індекс менший за одиницю або нижчий за 100%, то це свідчить про зменшення рівня у звітному періоді порівняно з базисним періодом. За допомогою індексів можна охарактеризувати зміну різноманітних показників, таких як: зміна врожайності, заробітної платні, собівартості, об’єму випущеної продукції і т. ін.

      Для того, щоб докладно висвітлити характер розвитку суспільно-економічних явищ і проаналізувати його, статистика використовує систему індексів.