Статистика сільского господаства

Різноманітність факторів сільськогосподарського виробництва веде до необхідності їх класифікації. Так, залежно від характеру використання в сільському господарстві землю класифікують за видами угідь. Виробничі фонди (основні й оборотні) класифікують за трьома основними ознаками: за функцією -засоби праці, предмети праці та допоміжні матеріали; за характером обороту у виробничому процесі - основні й оборотні; за галузевим походженням - промислового (будинки, техніка тощо) і сільськогосподарського (худоба, насіння, корми тощо) виробництва. Трудові ресурси розрізняються за статтю, віком, стажем, професією та низкою інших ознак.

Сільськогосподарська  статистика веде кількісний та якісний  облік факторів виробництва. їх розмір може бути виражений у натуральній, умовно-натуральній і вартісній  формі.

Натуральні  показники виражають величину факторів (ресурсів) у фізичних мірах, тобто в мірах ваги, об'єму, довжини, площі і т.д., відповідно до їх фізичних властивостей.

Умовно-натуральні показники застосовуються для приведення кількох різноякісних елементів однієї сукупності до порівнянного вигляду. Один з елементів сукупності приймають за еталон (одиницю, базу порівняння), а інші перераховують за допомогою спеціальних коефіцієнтів. Наприклад, в сільськогосподарських підприємствах застосовується перерахунок різних видів худоби в умовні голови (у велику рогату худобу), кормів - у кормові одиниці або джоулі енергії, добрива - у діючу речовину, трактори - в умовні еталонні тощо.

Вартісні  показники використовуються для характеристики у грошовому вираженні всієї маси створених факторів (ресурсів) сільського господарства. Вони є найбільш загальними показниками обсягу ресурсів сільського господарства. Переходом від натуральних і умовно-натуральних одиниць вимірювання до грошової оцінки досягається можливість порівняння самих різнорідних елементів.

За вартісними показниками криються в остаточному  підсумку затрати сукупної суспільної (живої та уречевленої) праці. Тому поряд  з переліченими формами вираження  факторів виробництва важливе місце належить і трудовим показникам, таким як людино-година, людино-день тощо. Трудові величини використовуються для визначення продуктивності праці та затрат праці на виробництво продукції, робіт (послуг), величини трудових ресурсів і робочої сили та їх використання тощо.

Склад кожного  виду ресурсів вивчається за допомогою показників структури (питомої ваги частини одиниць в загальному обсязі сукупності) або координації (співвідношення різних структурних одиниць однієї і тієї самої сукупності; наприклад, співвідношення між основними і оборотними фондами, силовими і робочими машинами і т.д.).

Рух ресурсів вивчається за їх видами і групами за допомогою  абсолютних і відносних показників за джерелами надходження і вибуття. Відомості про наявність ресурсів на початок і кінець періоду та їх рух протягом цього періоду  характеризують баланс або оборот ресурсів. На основі балансу ресурсів визначають відносні показники динаміки - коефіцієнти зростання, темпи приросту тощо. Поряд з цим по окремих видах і групах ресурсів визначають специфічні, притаманні даним ресурсам, коефіцієнти руху (вибуття, плинності) і коефіцієнти оновлення ресурсів, які характеризують їх відтворення.

У сільськогосподарському виробництві, як зазначалося вище, використовуються засоби виробництва сільськогосподарського та промислового походження. Тому при вивченні руху і відтворення ресурсів аналізується система показників зв'язків сільського господарства з галузями-постачальниками цих ресурсів (І сфера АПК).

Фактори сільськогосподарського виробництва характеризують в цілому і за видами, вивчаючи показники їх наявності, складу, стану, якості та використання. Наприклад, використання знарядь праці кожного виду характеризується часом їх експлуатації, виробітком за одиницю часу і загальним виробітком на середньорічну машину (трактор, автомобіль тощо); праця характеризується її тривалістю, інтенсивністю і продуктивністю.

Важливе значення для вивчення ефективності сільськогосподарського виробництва має співвідношення різних факторів між собою. Найбільш важливими показниками співвідношення факторів є показники рівня інтенсифікації сільськогосподарського виробництва - відношення вартості виробничих фондів (основних і оборотних) до площі земельних угідь; показники забезпеченості трудовими ресурсами - відношення чисельності робочої сили до земельної площі або обернені до них показники навантаження на одного працівника - відношення земельної площі до чисельності робочої сили; показники озброєності робочої сили засобами виробництва (фондоозброєність) - відношення засобів виробництва до чисельності робочої сили та ін.

У результаті доцільного використання факторів виробництва  формується готова сільськогосподарська продукція. Вона обліковується як у натуральному, так і у вартісному виразі (валова продукція). У сільськогосподарській статистиці обчислюється й аналізується система показників валової продукції, які характеризують її обсяг за видами і в цілому в натуральному і вартісному вираженні (у поточних і порівнянних цінах), склад, якість, рух, розподіл, реалізацію, виробниче і невиробниче споживання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4. Завдання сільськогосподарської статистики

Сільськогосподарська  статистика є важливим знаряддям  державного управління та планового  керівництва сільськогосподарським виробництвом, джерелом даних про найважливіші явища і процеси, які відбуваються у цій галузі.

Сільськогосподарська  статистика покликана виконувати різноманітні й складні завдання, що тісно пов'язані з практичними потребами державного управління і керівництва розвитком сільського господарства і випливають із загальних завдань, які постають перед сільським господарством як галуззю матеріального виробництва, що забезпечує населення продуктами харчування, а промисловість - сільськогосподарською сировиною, галузі, від якої значною мірою залежить добробут українського народу.

Кожен новий етап розвитку суспільства висуває перед сільськогосподарською статистикою нові конкретні завдання. На сучасному етапі завдання сільськогосподарської статистики визначаються актуальними проблемами здійснення радикальних економічних реформ, переходу від командно-адміністративних форм управління до економічних, ринкової економіки, оцінкою ефективності нових організаційно-правових форм сільськогосподарського виробництва (виробничих кооперативів, ТОВ, фермерських господарств тощо) та ін.

Для розв'язання конкретних проблем, які стоять перед сільським господарством, необхідні дані про стан цієї галузі, явища і процеси, що відбуваються в ній. Одержувати ці дані покликана сільськогосподарська статистика, яка вивчає обсяги, рівні, структуру, динаміку явищ і процесів у сільському господарстві, встановлює взаємозв'язки між окремими ознаками,  виявляє шляхи збільшення виробництва продукції і підвищення ефективності сільського господарства.

Одержані сільськогосподарською  статистикою дані використовуються для контролю за ходом виконанням рішень уряду з розвитку сільського господарства, характеристики стану й оперативного керівництва цією галуззю матеріального виробництва. Сільськогосподарській статистиці належить відповідальна роль з виявлення можливостей прискореного розвитку сільського господарства на основі підвищення його економічної ефективності. Сільськогосподарська статистика повинна не тільки відобразити у відповідних показниках хід виконання завдань, передбачених урядовими рішеннями, й ті нові прогресивні явища і процеси, які відбуваються в ньому, а й активно сприяти їх подальшому розвитку на основі більш повного розкриття невикористаних резервів.

Сільськогосподарська  статистика, являючись складовою  частиною економічної статистики, має  розв'язувати завдання, поставлені перед останньою в цілому. Разом з тим у неї є свої специфічні завдання, пов'язані з особливою роллю сільського господарства у виробництві продуктів харчування і предметів споживання.

Найголовнішими  завданнями сільськогосподарської  статистики є такі.

Одним із першочергових  завдань сільськогосподарської  статистики є збирання, розробка і своєчасне забезпечення законодавчих, виконавчих і управлінських та господарських органів, науково-дослідних установ, громадсько-політичних організацій, а також широкої громадськості вичерпною і достовірною статистичною інформацією про стан і розвиток сільськогосподарського виробництва України й окремих її регіонів, наявність і використання природних, трудових і виробничих ресурсів сільського господарства, розвиток його окремих галузей, підприємств тощо.

Зібрана інформація повинна підлягати економіко-статистичному  аналізу. Тому одним з головних завдань  сільськогосподарської статистики є проведення економіко-статистичного аналізу статистичної інформації по сільському господарству, в процесі якого вивчається хід виконання народногосподарських планів, виявляються фактори, які впливають на ефективність виробництва, визначаються невикористані резерви збільшення виробництва сільськогосподарської продукції.

Для сільськогосподарського виробництва, в якому важливу роль відіграють природно-кліматичні умови, що змінюються як у часі, так і у просторі, особливого значення набуває аналіз сільськогосподарською статистикою оцінки впливу різних факторів на спеціалізацію, продуктивність, економічну ефективність виробництва тощо.

Сучасний стан розвитку сільського господарства потребує подальшого вдосконалення якості сільськогосподарської  продукції і сільськогосподарських робіт, різкого скорочення втрат продукції при збиранні та зберіганні. Важлива роль у вирішенні цих завдань належить сільськогосподарській статистиці. Дуже важливо, щоб у вирішенні цих проблем статистика все більше застосовувала вибірковий метод, який дає змогу отримувати детальнішу та якіснішу інформацію у коротші терміни при тих самих витратах на дослідження.

Важливим завданням  сільськогосподарської статистики є підготовка необхідної і різносторонньої  статистичної інформації для розробки довгострокових перспективних планів і прогнозів розвитку сільського господарства.

До завдань  статистики входить вивчення впливу науково-технічного прогресу на підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, процесів концентрації та спеціалізації виробництва, ефективності нових технологій, організаційно-правових форм виробництва і праці, передового досвіду міжгалузевих і міжнародних економічних зв'язків.

У період переходу до ринкової економіки першочерговим  завданням сільськогосподарської статистики є вивчення формування нових форм власності, її приватизації, розвитку й ефективності нових форм господарювання і видів підприємницької діяльності в сільському господарстві.

 

 

2. СТАТИСТИКА  ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ТА ЗЕМЕЛЬНИХ  УГІДЬ

2.1. Завдання статистики землекористування та земельних угідь. Склад земельного фонду України

Серед усіх матеріальних умов, необхідних для виробничої діяльності людей, земля займає особливе місце. Це вічна і нічим не замінима основа сільськогосподарського виробництва, джерело вироблюваних людиною продуктів рослинництва і тваринництва.

Земля виникла  та існує незалежно від волі й  свідомості людей як загальна умова і предмет праці. Залучена у виробництво, в процесі якого до неї приєднується жива і минула праця, вона стає засобом виробництва.

Суб'єктами права  власності на землю визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи, держава. Конституція надала право кожному громадянину володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, визнала право приватної власності непорушним. Основний Закон України заклав фундамент для формування реального господаря - власника землі - й започаткував процес еволюції земельної власності у нашій країні: ми повернулися до цивілізованих форм власності - державної, комунальної та приватної, які є всі рівноправними.

З часу проголошення земельної реформи кардинально змінилися відносини власності на землю, структура землеволодінь і землекористувань в аграрній сфері, запроваджені плата за землю, оренда земельних ділянок, їх купівля-продаж, дарування, міна. Мільйони громадян з державної власності безоплатно одержали земельні ділянки, що формує третього суб'єкта ринку земель - приватного власника.

У ході земельної  реформи напрацьовується економічний  механізм регулювання земельних відносин, удосконалюється система управління землекористуванням. У процесі здійснення заходів земельної реформи встановлено межі сільських населених пунктів, сформовано території й визначено межі сільських і селищних рад, проведено грошову оцінку земель сільськогосподарського Призначення. В результаті цього територіальні громади сіл, селищ та міст одержали важливе джерело поповнення місцевих бюджетів.

В основному  завершено приватизацію сільськогосподарських  угідь країни. Приватизація земель сільськогосподарського призначення відбулася через безоплатну передачу земель державної власності недержавним сільськогосподарським підприємствам.

Логічним продовженням земельної реформи в аграрній сфері стало паювання земель в  недержавних сільськогосподарських  підприємствах; Цей процес проведено  у 1996-1998 рр. На перше січня 2006р. 678,2 тис. селян стали власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай). Розпочався активний процес оформлення державних актів на право приватної власності На землю. Нині вже 4,77млн. (70,1%) Селянам оформлені та видані державні акти замість сертифікатів, і для них - власників реальних земельних ділянок - земельні відносини вийшли на якісно новий інший рівень.