Статистика сільского господаства

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Мая 2013 в 00:55, курсовая работа

Описание

Важлива роль економістів-аграрників усіх спеціальностей передусім належить сільськогосподарській статистиці, перед якою в період переходу до ринкової економіки і розвитку різноманітних форм господарювання поставлені завдання щодо подальшого вдосконалення системи статистичних показників у сільському господарстві, забезпечення усіх рівнів управління агропромисловим комплексом України вичерпною і достовірною статистичною інформацією.
Вивчення сільськогосподарської статистики має важливе значення в підготовці висококваліфікованих економістів-аграрників, оскільки для всебічного вивчення тенденцій і закономірностей явищ і процесів, що відбуваються в сільськогосподарському виробництві, необхідно вміти їх аналізувати прийомами, способами і методами, які розробила статистична наука. Тільки за допомогою комплексу статистичних методів можна вивчити стан, рівень, динаміку і тенденції розвитку сільського господарства.

Работа состоит из  1 файл

ДИПЛОМ на 5.02.2008.doc

— 1.66 Мб (Скачать документ)

Починаючи з 90х  років минулого століття, широкого розмаху набуло  створення фермерських  господарств, частина яких у площі сільськогосподарських угідь , раллі та посівних площах щорічно збільшується як в абсолютному значенні, так і в розрахунку на одне господарство.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3.Класифікація посівних площ

Посівною площею називається площа орних земель або інших розораних угідь, які  зайняті посівами сільськогосподарських  культур.

У зв'язку з якісною своєрідністю кожної сільськогосподарської культури облік і розміри посівних площ встановлюють по окремих культурах та їх групах на основі діючої класифікації, в якій враховані біологічні особливості та способи вирощування культур, їх господарське використання та ін.

Крім того, через  різне господарське використання однієї й тієї самої культури виникає  потреба додаткової диференціації  таких культур. Так, посівну площу  кукурудзи поділяють на посіви на зерно, силос, зелений корм, випас; посівні площі цукрових буряків - на фабричну (для переробки на цукор), маточну, висадки, насіння, годівлю худоби; посіви картоплі - на ранній і пізній; укісні площі багаторічних трав посіву минулих років (конюшина, люцерна в чистому виді і в суміші тощо) диференціюють за строками посіву і господарським використанням на сіно, насіння, зелений корм, сінаж, силос і т.п. У посівних площах кожної культури виділяють площі, зайняті сортовими посівами, у тому числі районованими.

Перераховані  вище особливості вирощування і обліку окремих сільськогосподарських культур викликають потребу відповідної класифікації посівних площ. В основу цієї класифікації покладені такі принципи.

За виробничо-технологічними особливостями всі сільськогосподарські культури поділяють на чотири великі групи: зернові, технічні, картопля і овоче-баштанні, кормові.

Зернові культури за біологічними особливостями, що викликані різницею у часі сівби, поділяють на озимі (висівають восени) і ярі культури (висівають весною і влітку).

У несприятливі в метеорологічному відношенні роки частина посівів озимих культур гине в осінньо-зимовий і ранньовесняний періоди. Тому із загальної площі посіву озимих культур на зерно і зелений корм виокремлюють площі повністю загиблих до закінчення сівби ярих культур і площі озимих на зерно, що збереглися до кінця сівби ярих культур. Збережені посіви озимих культур на зерно обліковуються по групі зернових культур, а та їх частина, що виділяється на зелений корм і силос, обліковується по групі кормових культур.

З пшениці виокремлюють посіви твердих і сильних сортів, які володіють підвищеною якістю.

Кукурудза на зерно  вирощується до повної воскової стиглості, на силос і зелений корм збирається у стадії молочно-воскової і більш  ранньої стиглості. Тому площу кукурудзи  на зерно обліковують у групі зернових культур, а на силос і зелений корм - у групі кормових культур.

Важливе значення, з народногосподарської точки зору, має поділ посівів зернових культур  за переважним характером їх використання на продовольчі хлібні (пшениця, жито), круп'яні (гречка, рис, просо), зернофуражні (кукурудза, ячмінь, овес) і зернобобові (горох, вика на зерно, кормові боби, квасоля, чечевиця та ін.).

До складу зернових культур не включають посіви зернових культур на зелений корм, силос  і сіно.

Технічні культури за видом одержуваної продукції  і характером її використання поділяють на луб'яні (льон-довгунець, коноплі та ін.), волокнисті (бавовник), олійні (соняшник на зерно, льон-кудряш, соя, гірчиця, арахіс, ріпак, рицина та ін.), цукроносні (цукрові буряки та ін.), ефіроолійні (м'ята, коріандр, аніс лікарські (ромашка, беладона та ін.), тютюни (тютюн махорка та ін.).

Особливості вирощування  і використання окремих технічних  культур спричиняють необхідність враховувати ці особливості при  вивченні їх посівної площі. Розглянемо особливості обліку посівних площ деяких технічних культур.

Цукрові буряки залежно від господарського використання обліковуються або як технічна культура, або як кормова. У складі посівів цукрового буряка окремо обліковуються: 1) посіви фабричного цукрового буряка; 2) маточні посіви буряка; 3) посіви буряка на висадки; 4) посіви на годівлю худобі.

Посіви соняшнику  на зерно обліковуються окремо і  належать до технічних олійних культур, а посіви соняшнику на силос обліковуються по групі кормових культур.

Посіви льону  обліковують окремо по льону-кудряшу  і льону-довгунцю, причому посіви останнього, як і коноплі, обліковують  окремо для одержання: насіння, соломи, волокна.

Особливу групу  складають картопля, овочеві (капуста будь-яка, огірки, помідори, морква, буряк столовий, цибуля, перець тощо) і баштанні культури (кавуни, дині, гарбуз). За строками саджання картопля поділяється на картоплю весняного і літнього садіння. Площі, зайняті овочами закритого ґрунту, не включаються в загальну посівну площу овочевих культур, а обліковуються окремо. Площа овочів закритого ґрунту обліковується у квадратних метрах по окремих спорудженнях закритого ґрунту: теплицях, у тому числі зимових і весняних, парниках, а також утеплених ґрунтом і посівами під плівкою.

Кормові культури за біологічними особливостями і видом одержуваної продукції диференціюють на однорічні трави (вика, викові сумішки, люпин кормовий, серадела та ін.), багаторічні трави (люцерна, конюшина, тимофіївка, житняк, еспарцет та ін.), силосні (кукурудза та ін.), кормові коренеплоди (кормові та цукрові буряки, морква тощо), кормові баштанні (гарбузи), лукопасовищні трави (штучні луки і пасовища) та ін. Крім того, посіви кормових культур поділяються за характером використання: на силос, зелений корм, насіння і випас.

За  характером кінцевого використання продукції посівну площу кожної культури, групи культур і в цілому можна поділити (пропорційно валовому збору) на:

  • продовольчу, використовувану для виробництва продуктів харчування населення;
  • товарну - для реалізації продукції;
  • насіннєву, призначену для одержання насіння на всю площу посіву;

- кормову або фуражну - для одержання кормів. 
Особливо важлива ця класифікація для культур комплексно 
го призначення - зернових і картоплі.

Залежно від тривалості біологічного циклу і господарського використання сільськогосподарські культури поділяють на однорічні, дворічні та багаторічні.

Однорічними називаються сільськогосподарські культури, що дають один урожай і тривалість вегетаційного періоду яких не перевищує одного року. Розрізняють ярі однорічні (ячмінь, овес, просо та ін.) і озимі однорічні культури (пшениця, жито та ін.).

До дворічних сільськогосподарських культур належать культури, біологічний цикл яких триває два роки (цукрові, кормові і столові буряки, капуста, морква та ін.). У рік посіву вони дають продукцію у вигляді коренів, качанів і т.п., а на другий рік у результаті висаджування коренів отримують насіння цих культур.

Багаторічними називаються сільськогосподарські культури, що дають продукцію протягом кількох років. Це, головним чином багаторічні трави: конюшина, люцерна, тимофіївка, житняк та ін. За способом сівби вони поділяються на дві групи: безпокривні, що займають окрему площу, і підпокривні, посів яких проводиться не на самостійних площах, а на площі, засіяній будь-якою однорічною культурою (ярою або озимою). Культура, під яку висівають багаторічні трави, називається покривною культурою.

Підпокривна культура займає окрему площу тільки після  збирання покривної. Багаторічні підпокривні трави, як правило, в рік посіву продукції не дають, і перший їх укіс проводиться в наступному році, коли вони вже займають самостійну площу (укісна площа трав). Підпокривні посіви головним чином застосовують для більш ефективного використання посівних площ.

За способом сівби сільськогосподарських культур  розрізняють суцільні (вузькорядний (від 7,5 до 15 см) і перехресний) і просапні посіви. Просапні культури (кукурудза, соняшник, цукрові буряки, картопля та ін.) висівають (висаджують) рядками з широкими (45 см і більше) систематично оброблюваними міжряддями. Із загальної площі просапних посівів виділяють посіви, виконані рядковим і пунктирним способом, які дозволяють повністю механізувати догляд і збирання посівів.

За удобреністю  та інтенсивністю вирощування сільськогосподарських культур виділяють удобрені й неудобрені площі, а також площі, на яких застосовують прогресивні технології.

Усі посіви залежно  від їх розміщення поділяють на посіви на зрошуваних, осушених і богарних землях, тобто на землях в районах недостатнього зволоження, на яких сільськогосподарські культури вирощуються без штучного зрошення.

При характеристиці якості посівів по кожній сільськогосподарській культурі виділяють площі, зайняті сортовими посівами, у тому числі районованими сортами, із зазначенням кожного сорту. По кукурудзі виділяють посіви, виконані гібридним насінням.

Сортовий посів - це посів, сортова належність якого  підтверджена документами на насіння та його апробацією.

Сорт рослин - це створена шляхом селекції форма (різновидність) культурної рослини зі стійкими біологічними особливостями, цінними для сільськогосподарського виробництва. Кращі нові сорти зернових культур дають приріст урожайності не менше ніж 8-10%, частіше за все він досягає 12-18% порівняно зі старими сортами.

У нашій країні умови для вирощування сільськогосподарських культур різноманітні, що сприяє вирощуванню великої кількості сортів. Так, до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, в 2004 р. внесено 86 сортів озимої пшениці, 47 сортів ярової пшениці, 17 сортів льону-довгунця, 117 сортів картоплі, 122 сорти соняшника, 101 сорт цукрового буряка, близько 300 сортів кормових трав.

Сортові посіви класифікують на посіви селекційного сорту і місцевого сорту. До посівів селекційного сорту належать посіви сортом насіння, який виведений шляхом селекції, пройшов державні іспити і районований на тій або іншій території. Посіви місцевих сортів - такі, які виведені сортом народної селекції і поширені в певній місцевості.

При вивченні поширеності  сортових посівів визначають питому вагу сортових посівів у загальній площі посіву даної культури, а також склад сортових посівів за різними сортами по кожній культурі.

При визначенні загального розміру посівної площі  необхідно розрізняти основні, проміжні, повторні (пожнивні), ущільнені (міжрядні), попередні, посіви в міжряддях садів, змішані, сидеральні та інші посіви.

Основними називають  такі посіви сільськогосподарських  культур, які займають поле сівозміни  більшу частину вегетаційного періоду.

Проміжними  називають посіви культур, які вирощують  у проміжок часу, вільного від вирощування  основних сільськогосподарських культур. Збирання цих посівів проводиться до складання заключного звіту про підсумки сівби, і на той час звільнена площа займається основною культурою. Прикладом проміжних посівів можуть бути посіви озимих зернових культур, після збирання яких на зелений корм висівають ярі культури (овес, гречка та ін.). Посіви проміжних культур у загальну посівну площу не включають, а обліковують окремо. До загального підсумку посівних площ входять посіви, якими пересіяні звільнені площі (основна культура).

Повторні (пожнивні) посіви - це посіви, що проведені на ПЛОЩІ, з якої в поточному році зібрали врожай основної культури. Наприклад, посіви кукурудзи на силос, проведені після збирання основної культури (озимі на зерно та ін.). Повторні (пожнивні) також, як і проміжні посіви, проводять з метою отримання на одній і тій самій площі двох і більше врожаїв. Посів наступних культур проводиться після складання заключного звіту про підсумки сівби. Тому в загальний підсумок посівної площі включають площу першої основної культури, а повторні (пожнивні) посіви обліковують самостійно.

Ущільнені (міжрядні) посіви - це посіви в міжряддях просапних культур (наприклад, посіви квасолі, бобів та інших у міжряддях кукурудзи). Ці посіви в загальну посівну площу не включають, а обліковують окремо в перерахунку на площу суцільного посіву, виходячи з норми висіву насіння відповідної культури.

Посіви попередніх культур проводять на розораних луках і пасовищах з метою підготовки ґрунту під посів багаторічних трав на залуження. Ці посіви включають в площу відповідної культури.

Змішаними посівами називаються одночасні посіви на одній площі двох або кількох культур (наприклад, посіви вики з вівсом, трав'яних сумішей тощо). Збирання їх здійснюється одночасно, а одержаний урожай розглядають як єдиний продукт. Змішані посіви включають у загальну посівну площу.

Сидеральні - це посіви сільськогосподарських культур (люпину, серадели та ін.) на зелене добриво. Площі посіву цих культур обліковують окремо.

Падалиця - це площі, на яких посів не проводився, а врожай отримано внаслідок обсипання насіння в минулому році. Ці площі також обліковуються самостійно.

Посівні площі  за культурами та їхніми групами вивчають не тільки за адміністративно-територіальним підрозділом (господарство, район, область і т.д.), а й за категоріями і виробничими типами господарств (зернові, молочні та ін.).

Информация о работе Статистика сільского господаства