Порівняльний аналіз української та американської моделей рекордингової індустрії в системі національного шоу-бізнесу (структура, суб’єк

                                                        11

Міністерство Культури та Туризму України

Київський Національний Університет Культури і Мистецтв

Секція шоу-бізнесу

Курсова робота на тему:

«Порівняльний аналіз української та американської моделей рекордингової індустрії в системі національного шоу-бізнесу (структура, суб’єкти, творчі, виробничі та комерційні аспекти взаємодії)»

Виконала:

Студентка ІІІ – курсу

Групи МШБ – 97б

Бойко Анна Олегівна

Залыкова книжка № 17/07

Перевірив: доц. Стеценко К.В.

Київ - 2010

Зміст

Глосарій………………………………………………………………………..3

Вступ…………………………………………………………… …………….8

Основна частина

Розділ 1: Рекордингова індустрія в шоу бізнесі

1.1. Історичний розвиток рекордингової індустрії…………  .……………10

1.2. Специфіка взаємовідносин рекордингової індустрії та культури……16

1.3. Загальна схема діяльності музичної індустрії та

світова історія становлення…………………………………………….17

1.4. Динаміка рекорингової індустрії за теорією циклів Пассмана…….…19

Розділ 2: Особливості рекордингової індустрії в США та Україні

2.1. Порівняльний аналіз ринків рекордингової

індустрії США та України……………………………………..………..21

2.2. Рекордингові компанії, які працюють на території України………….24

2.3. Типи рекордингових компаній та їх функції……….…………………..26

2.4. Напрямки діяльності та відділи рекордингових

лейблів США та України……………….……………………………….28

2.5. Механізм діяльності видавничого бізнесу

США та України, типи видавництв та механізм прибутку……………37

Розділ 3: Основні проблеми рекордингової індустрії

3.1. Проблема захисту прав інтелектуальної власності…………….………42

3.2. Ситуація та проблеми захисту авторських

прав на території України……………………………………………….44

Висновки………………………………………………………………………46

Інформаційні джерела………………………………………………………49

Глосарій

Рекординг або звукозапис (з англійської мови) – фіксація за допомогою спеціальних технічних засобів (у тому числі й за допомогою числового представлення) на відповідному матеріальному носії звуків, яка дозволяє здійснювати їх сприйняття, відтворення або сповіщення за допомогою відповідного пристрою.

Аудіовізуальний твір – це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень), аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є: кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайд-фільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.5

Аудіовізуальний твір є результатом спільної творчої інтелектуальної діяльності режисера-постановника, сценариста, оператора-постановника, можливо і художника-постановника, композитора, якщо їх творчий внесок має місце.

Далеко не все, що потрапляє на телевізійний або будь-який інший екран, може бути формалізоване як аудіовізуальний твір. Твору притаманні оригінальність, дотримання певної форми подання, буквальної чи умовної сюжетності, духовність (або бездуховність), втілення авторських естетичних уявлень, світогляду, практичних знань тощо.

Фонограма – звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору.5 Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій).

Відеограма – відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього) крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її копій.5

Будь-який аудіовізуальний твір зафіксовано у відеограмі, але не кожна відеограма може вважатися аудіовізуальним твором. Не кожна, тому що у відеограмі може бути зафіксовано будь-який інший візуальний твір (театральний твір – вистава, твір архітектури – забудова, твір живопису – картина тощо) або та чи інша послідовність зображень.

У відеограмі може бути зафіксовано твори різних візуальних видів мистецтва (образотворчого, архітектурного тощо) або зображення, які ніяким чином не є творами, але у майбутньому можуть стати складовою твору, а відтак – його цитатою.

Відеограма, яка входить до аудіовізуального твору – окрема відеограма, яка може входити (ставати складовими) до інших відеограм, у тому числі й тих, у яких зафіксовано аудіовізуальні твори. У разі, коли таке залучення є правомірним (за згодою відповідного виробника), відеограма стає складовою твору, тобто його можливою цитатою.

Автор – це фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. Автором може бути лише фізична особа. Автор володіє авторськими правами на свій твір одразу після його створення та згодом може передати майнові права іншим особам.5

Можливими є два варіанти подальшої матеріалізації авторської праці:

- автор написав науковий чи літературний твір, намалював картину,

витворив твір ужиткового мистецтва або накреслив твір архітектури, результат його творчої діяльності або відразу готовий до представлення публіці, або, з метою остаточного втілення твору, передбачає виробничу участь представників інших професій (наприклад, спеціалістів із поліграфічного друкування чи будівельників), які мають цей твір матеріалізувати. У цьому випадку така матеріалізація твору відбувається суто за творчим задумом автора  без будь-яких власних інтерпретацій з боку втілювачів твору;

- є види мистецтва, коли відповідні твори подаються не лише у визначеному кимось іншим обсязі часу, але й у його індивідуалізованій інтерпретації. Причому інтерпретацій такого твору щодо його подання публіці може бути безліч. Маються на увазі такі види мистецтва, як: музичне, театральне, літературне (якщо його подає актор-читець), кіномистецтво. У цьому випадку йдеться про тих суб'єктів мистецької інтелектуальної діяльності, яких закон визначив, як «виконавців».

          Виконавець – актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва, твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.5

Виробник фонограми, відеограмми – фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відео-, звукозапис твору.5

Продюсер аудіовізуального твору – особа, яка організовує або організовує та фінансує створення аудіовізуального твору.

Піратство – недозволене використання об’єктів інтелектуальної власності з метою отримання прибутку; опублікування, відтворення, виготовлення контрафактних примірників твору та їх розповсюдження.5

Лейбл (англ. record label або просто лейбл) - бренд, створений компаніями, що займаються виробництвом, розповсюдженням і просуванням аудіо- та відеозаписів (головним чином музичні відеокліпи і відеозаписи концертів) на носіях різних відповідних форматів, серед яких вінілові платівки, компакт-касети, компакт-диски , міні-диски, SACD, DVD і ін.. Назва походить від паперової етикетки (англ. label), що містить загальну інформацію про запис, що наклеюється на центр вінілової платівки.

Більшість провідних лейблів, так званих мейджор-лейблів (англ. major label), належить кільком великим транснаціональним корпораціям (Велика трійка лейблів звукозапису), на частку яких припадає основний відсоток світового музичного ринку.4

IFPI (англ. International Federation of the Phonographic Industry) - міжнародна федерація виробників фонограм. Створена в 1933 році і є єдиною міжнародною організацією, яка представляє виробників фонограм (у тому числі і виробників відеодисків і відеокліпів).

Штаб-квартира організації знаходиться в Цюріху, а її секретаріат у Лондоні. Статутними органами IFPI є Генеральна асамблея, Рада та Правління. До складу IFPI входять три регіональні організації:

                              FLAPF (ісп. Federación Latinoamericana de Productores de Fonogramas y Videogramas - Латиноамериканська федерація виробників фонограм і відеограм)

                              RIAA (англ. Recording Industry Association of America - Асоціація відео-і звукозаписної промисловості Америки)

                              ARIA ( англ. Australian Recording Industry Association - Асоціація звуко-і відеозаписуючим промисловості Австралії).

Згідно статуту IFPI, заявку про прийняття до її складу може направляти будь-яке суспільство або підприємство, що виробляє фонограми (примірники яких надаються в розумній кількості до розпорядження широкої публіки) або яка підтримує з тими, хто випускає фонограми та відеограми і займається їх продажем широкій публіці, зв'язки, що заслуговують, на думку Ради, його ухвалення у якості члена Федерації.4

Роялті – періодична плата ліцензійної винагороди в розмірі та з інтервалом, передбаченим ліцензійною угодою. Ліцензійні виплати можуть здійснюватись: як відрахування від вартості творів за ліцензією продукції; у формі відсотків від суми обігу з продажів або від суми прибутку; як збір від одиниці виготовленої за ліцензією продукції.

Вступ

Шоу-бізнес – це підприємницька діяльність у сфері масової культури, яка полягає у створенні, множенні та просуванні на ринок масового споживання часових видів мистецтва. Виходячи з цього визначення, рекордингова індустрія займає центральну позицію у шоу-бізнесі. Тобто від того, в якому стані вона знаходиться залежить і те, як буде функціонувати та розвиватися музичний бізнес.

Рекордингова індустрія є однією зі складових культури сучасного суспільства, яка, з одного боку, виникає і розвивається в певному соціокультурному контексті і відбиває особливості його як цілісної системи, а з іншого, суттєво впливає на розвиток культури в цілому.

На сьогодні обговорення стану та тенденцій розвитку рекордингової індустрії є дуже актуальним (як взагалі то і завжди), тому що в цій сфері існує багато проблем. Однією з головних є відсутність підтримки з боку держави. Шоу-бізнес у нашій країні намагається розвиватися сам по собі (тобто без підтримки держави, без належної законодавчої бази, саме головне – без виконання законів, та без фінансової підтримки), але це дуже важко навіть в ідеальному суспільстві, не говорячи про існуючу зараз кризову ситуацію в усьому світі.

Моя курсова робота присвячена порівняльному аналізу української та американської моделей рекордингової індустрії. Порівнювати Україну та США, в контексті рекордингової індустрії, дуже доцільно, тому що США є лідером світового музичного бізнесу. За допомогою такого аналізу та проведення паралелей я буду намагатися визначити слабкі сторони рекордингової індустрії в Україні, виявляти позитивні моменти, які можна посилити та використовувати для більш ефективного розвитку галузі.

Об’єктом курсової роботи є рекордингова індустрія Украйни та США. Предметом даної роботи є порівняльний аналіз цих індустрій в системі національного шоу-бізнесу.

Мета курсової роботи: порівняти та проаналізувати рекордингову індустрію України та США.

Завдання курсової роботи:

      Розглянути історичний розвиток рекордингової індустрії

      Дослідити рекордингову індустрію України

      Дослідити рекордингову індустрію США

      Порівняти ці дві індустрії

      Визначити суттєві відмінності

      Запропонувати шляхи вирішення проблем, та покращення становища рекордингової індустрії в Україні

Методи дослідження, які будуть використовуватись в роботі – аналіз інформації з книжок, а саме головними є Афанасьєва К.О. «Захист інтелектуальної власності в шоу-бізнесі», Дональд Пассман «Все о музичному бізнесі», також Цивільний кодекс України, та Інтернет-джерела. Власні висновки з приводу отриманої інформації та власний досвід, отриманий під час навчання в університеті.