Природно-ресурсний потенціал Закарпатської області

Не можливо не згадати про значущісь в господарстві Закарпаття таких сфер як виноградарство та виноробство.

Що ж до загальної ситуації у Закарпатській області, то станом на сьогодні у видобувній галузі реалізуються 4 інвестиційні проекти на загальну суму 24,8 млн. дол. США:

1)“Видобування та збагачення руд кольорових металів” “ТОВ ”Закарпатполіметали”, вартість проекту 6,1 млн дол. США. Всі кошти вже залучено. З початку реалізації інвестиційного проекту реалізовано продукції, що містить дорогоцінні метали, на суму 15,5 млн грн;

2)“Освоєння золоторудного родовища “Сауляк”, вартість проекту 16,7 млн дол. США. На підприємстві буде створено 250 робочих місць, річний обсяг виробництва становитиме 780 кг банківського металу;

3)“Промислова розробка (експлуатація) Русько-Комарівського газового родовища
ЗАТ “Тисагаз”, вартість проекту 0,65 млн дол. США. Проект реалізується успішно, вже залучено 0,86 млн дол. США;

4)“Геологічне вивчення та дослідно-промислова розробка Станівського та Королівського родовищ газу” ТОВ “Магнік”, вартість проекту 1,3 млн. дол. США. Вже залучено 0,6 млн. дол. США.

Значний вплив на життєдіяльність краю має транспортна галузь господарства, яка розподілена таким чином: залізниці Закарпаття (Львів - Чіп, Львів - Мукачево, Вузловоє - В. Бичків, Надвірна - Ділове, Берегово - Кушніца; є три виходи на загальнодержавні залізничні мережі України) - 1.476 км; автодороги Закарпаття (Львів - Чіп, Київ - Чіп, Ужгород - Ясиня, Долина - Хуст, Хуст - Чіп) - 3.429 км; повітряні шляхи - аеропорти (міжнародний аеропорт "Ужгород" 4 класи "Г" приймає повітряні судна типу Ан - 12, 24, 26, 32, Як - 40, 42, Мул - 18, має 30 гелікоптерів; військовий аеропорт "Мукачево"); водний транспорт - спортивний слалом на гірських річках Шопурка, Річка, Боржава, Тіса, туристичні річкові сплави по річках Тіса, Боржава, Вже, Латоріца і річковий сплав деревини по річках Ріка, Тіса, Шопурка, Тересва; трубопровідний транспорт (нафтопровод "Дружба", газопроводи "Союз", "Братерство", "Сибір - Європа", етіленопровод).

Зв'язок на Закарпатті забезпечується послугами мобільного, місцевого, міжміського, документального зв'язку, а також бізнес - лініями, відеконференциямі, інтернетом, пейджінгом. Експлуатується 333 АТС: 62 міські і 271 сільська, всього на 140.000 абонентів. Через Закарпаття тягнуться дві волокно - оптичні лінії зв'язку: Ужгород - Словаччина, Ужгород - Угорщина.                                          Отже, спираючись на вищесказані аргументи, можна сміливо сказати, що Закарпатська область нераціонально використовує свій природно-ресурсний потенціал, лише деякі галузі спеціалізації опираються на власні місцеві ресурси. Більшість підприємств працює за давальницькою схемою, отримуючи сировину з-за  кордону або інших областей України. Значна кількість підприємств, які працюють на власній сировині, закриваються через нестачу коштів для реалізації власних проектів або через вичерпність сировини. Проте, слід додати, що валовий регіональний продукт за 2010 рік зріс на 108,2 %.

Регіональні проблеми антропогенного впливу господарської діяльності на якісні та кількісні характеристики Закарпаття.

   За станом навколишнього середовища Закарпатська область відноситься до одних з найбезпечніших, але екологічно вразливих регіонів країни.

              Для  гірської території екологічне напруження створює як сільське господарство, так і нераціональне використання лісових ресурсів. За останні два століття  відсоток лісистості знизився до критичного.  Тепер у гірській зоні  лісистість становить 53%, а в рівнинній і передгірській – лише 25,2%.  Відомо, що оптимальна лісистість Карпат повинна становити 60–65%.  Хоча   законодавством   заборонено рубати   ліс   у прирусловій частині  річок, потоків  і на схилах, що безпосередньо прилягають до русла, однак цю вимогу повсюдно  не виконують. Надмірні вирубування лісів значно зумовили розвиток  небезпечних екзогенних процесів у межах басейнових систем Закарпаття,  негативно вплинули на гідрологічний режим річок.                                                                                                   Великою помилкою в галузі лісового господарства, яку робили протягом

багатьох років, було масове створення одновікових монокультур смереки (замість змішаних  ялицево-букових та смереково-ялицево-букових лісів).

              Значне антропогенне навантаження на територію чинять нафто- і газопроводи. Магістральні трубопроводи в 10 тис. місць перетинають річки, а внаслідок природного зношення і старіння систем на них часто трапляються аварії. За осінь-весну 1995–1996 рр. таких аварій було одинадцять, у результаті у водойми області вилилось 550 т нафтопродуктів, ще більше – у навколишні ґрунти. Потужний  вплив на довкілля досліджуваної території чинять промислові

об’єкти.  Зазначимо, що  за даними державного управління екологічної безпеки у Закарпатській області  за останні десять  років  загальні обсяги викидів  забруднювальних речовин знизились удвічі  завдяки зменшенню промислового виробництва. В області працюють 23 підприємства деревообробної галузі, які щорічно викидають в атмосферу майже 5,5 тис. т  деревного пилу, близько 10 тис. м деревних відходів, які потрапляють у звалища.  За рік промислові підприємства й організації, спалюючи органічне паливо,   викидають у повітря близько 31 тис. т

шкідливих речовин, у тому числі 20 тис. т  газоподібних (типу окисів вуглецю, азоту, ангідриту,  сірчистого водню). Промислові  виробництва продукують 75 типів газоподібних сполук.  Майже 11 тис. т серед викидів займають металеві відходи, виробничий пил. Серед твердих відходів багато свинцю, кадмію, ртуті, деревного і кам’яного пилу. Крім того,  у водойми області промислові підприємства  щороку скидають  майже 30 млн м3 забрудненої води, з якої 70% постачають комунальні служби. Водночас із 14 очисних споруд області з перевантаженням працюють сьогодні  вісім, а неефективно – шість.

              Складна гідроекологічна ситуація була  на території Закарпатської області  в періоди  паводків у листопаді 1998 р. та березні 2001 р. Під час аналізу даних аналітичної лабораторії контролю за станом поверхневих вод Державного управління екології та природних ресурсів у Закарпатській області з 5 листопада по 3 грудня 1999 р. з’ясовано, що у воді р. Тиса вміст розчиненого кисню, нафтопродуктів, фенолів, нітритів. Однак існують не тільки природні причини паводків, деякі з них викликані втручанням людини, мають антропогенний характер. Найважливіші антропогенні чинники паводків такі:

   значне зниження у другій половині XX ст. лісистості басейнів гірських річок, інтенсивна лісоексплуатація у післявоєнні роки (переруби в 2-3 рази розрахункової лісосіки, зрідження лісостанів окремих захисних площ, порушення вікової структури лісів, заліснення зрубів монокультурами тощо);

   неприйнятна технологія лісозаготівель тракторним трелюванням та транспортуванням деревини, яка останніми десятиріччями домінує;

   нераціональне використання полонин, знищення деревочагарникової рослинності на них, пониження верхньої межі приполонинського лісу з 1400 до 1200 м;

   недостатній догляд за руслами річок і заплавами (наноси, загати, захаращення, ненадійне берегоукріплення).

              Разом із визначенням  головних гідрохімічних показників проводили аналіз низки  специфічних речовин (фенолів, нафтопродуктів, цинку, хрому, нікелю, міді, заліза). Загалом їхній  вміст у поверхневих водах Закарпатської області відповідає вимогам. Зафіксовано тільки окремі випадки перевищення граничнодопустимої концентрації (ГДК).

              Наприклад,   2001 р. вміст загального заліза у воді р. Латориці (м. Чоп, водозабір) перевищив ГДК в два–сім разів у десяти випадках,  у водах р. Тиси (смт Великий Бичків та м. Чоп) – у три рази. Зафіксовано також і підвищену концентрацію марганцю у водах  р. Латориці (м. Чоп,водозабір); його концентрація у воді перевищувала ГДК у 2,0–2,5 раза.

В атмосферне повітря області за 2010 рік було викинуто 50,7 тис. т. шкідливих речовин, що більше, ніж у 1,5 рази 2009 року, з яких 23,0% – викиди від стаціонарних джерел забруднення, а решта 77,0% – від автотранспорту. Впродовж минулого року в повітря від автомобілів потрапило 39,3 тис.т. шкідливих речовин, що на 72,4% більше, ніж в 2009 р., що є наслідком транзитного статусу території та збільшенням кількості транспортних засобів, зареєстрованих в області.

Найбільша кількість викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря як стаціонарними так і пересувними засобами спостерігається у містах Ужгороді і Мукачеві, частка яких у забрудненні атмосферного повітря складає відповідно 19,5% та 16,5%.

              Отже, навіть не вдаючись до детального аналізу причин вищезазначених процесів, все ж слід відмітити, що не останню роль у їх виникненні, крім об'єктивних, відіграють суб'єктивні фактори. До перших слід віднести варварське відношення людини до довкілля, нераціональне природокористування, безсистемні рубки лісу та грубе порушення технології лісозаготівель, відсутність спеціалістів достатньої кваліфікації та відповідної техніки для проведення лісозаготівель, недостатній догляд за станом дамб і берегових укріплень, захаращення гірських потоків, русел водотоків, особливо в населених пунктах тощо.

Регіональні проблеми ресурсозбереження та відтворення природних ресурсів.

Збереження, раціональне використання і відтворення генофонду рослинного і тваринного світу області має надзвичайно важливе значення та здійснюється через створення заповідних територій.

В Україні має місце значне відставання розвитку мережі природоохоронних територій у порівнянні з країнами Європи, де показник заповідності (відношення площі земель природно-заповідного фонду до площі держави) становить у середньому близько 15%. У Закарпатській області він перевищує 10% і є одним з найкращих показників.

В області значна увага приділяється розвитку природно-заповідної справи та розбудові екологічної мережі як одному із пріоритетних шляхів збереження біорізноманіття для майбутніх поколінь. За останні 10 років з ініціативи облдержадміністрації у взаємодії з науковцями та громадськістю вдалося вдосконалити і розширити мережу об’єктів і територій природно-заповідного фонду в області. Відповідно до цього зріс відсоток цієї мережі. Наприклад, у 2000 році він становив 6,5%, в 2005 році – 8,9%, а на 01.01.2010 р. він становить 12,7% до загальної площі області. На території Закарпатської області розташовано 459 об’єктів природо-заповідного фонду площею 159,3 тис. га.

Цінні природні угруповання в області охороняються на території двох національних парків – НПП “Синевир” (40,4 тис. га), Ужанського НПП (39,1 тис. га) та Карпатського біосферного заповідника (53,6 тис. га), у якому розташована найбільша у Європі територія з незайманими лісами. Ужанський НПП входить до складу українсько-польсько-словацького біосферного резервату “Східні Карпати”. Це перший в Україні транскордонний заповідний масив, який Комісія ЮНЕСКО ”Людина і біосфера” внесла у 1999 році у Світову мережу біосферних резерватів. Важлива роль резервату полягає у збереженні унікальних для Центральної Європи пралісових екосистем, які є цінними еталонами для ведення лісового господарства на природних засадах.

Також дуже актуальним є збереження енергетичних ресурсів. Карпати- потужне джерело енергії, але щоб задіяти його, потрібні нові інноваційні технології і кошти. Чималий енергетичний потенціал мають гірські річки та родовища термальних вод.Особливо обнадіюють водні ресурси басейну ріки Тиса, зокрема, річки Боржава, Теребля, Ріка, Тересва, Латориця та Уж. Це важливо з огляду на те, що Закарпаття - енергодефіцитна область. Тільки 6-8 відсотків спожитої електроенергії виробляється в краї, до двох відсотків від необхідного видобуваємо з місцевих родовищ природного газу. Решта ж енергоносіїв надходить з-за меж області. Власне виробництво електроенергії у нас здійснюється чотирма ГЕС - Теребле-Ріцькою, Оноківською, Ужгородською та приватною Білинською. До речі, остання стала до ладу лише кілька років тому. Її потужність - 600 кВт. За рік вона виробляє 2,5 млн. кВт/год. електроенергії, яка реалізується ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго". Таких міні-ГЕС на наших річках можна спорудити цілу низку.Як першорядні, передбачено спорудження чотирьох ГЕС на нижній ділянці р.Тересва, між населеними пунктами Нересниця і Тернове Тячівського району. Будівництво ГЕС на українській ділянці басейну р.Тиса дозволить забезпечити виробництво електроенергії на власних ГЕС загальною встановленою потужністю 400-600 МВт з річним виробництвом близько 1600 млн.кВт/год., що становить 70 відсотків від потреби краю. Крім того, при каскаді ГЕС можна створити протипаводкові водосховища, які дозволять захистити від паводкових вод значні території, а також додатково ввести в обробіток понад 1000 гектарів земель. Вища надійність енергозабезпечення сприятиме розвитку сільського господарства і туризму.                                                                                                                                             Втім, вода - не єдине джерело енергії на Закарпатті. Тут не скидають з рахунку і газовий потенціал краю, енергетику на твердих видах палива -вугілля, відходи деревини тощо, вітрову та сонячну енергію. Підвищення енергоефективності та енергозбереження має стати стратегічною лінією розвитку економіки та соціальної сфери регіону на найближчу й подальшу перспективу.                             Отже, ресурсозбереження та відтворення є головним аспектом розвитку Карпатського регіону та покращення його функціонування.

Висновки

              Традиційно Закарпаття є головним містком України до Європи. Поки воно не скористалося повною мірою з такого вигідного положення, яке могло зробити область однією з ключових в Україні. На сьогоднішній день область є індустріально-аграрною. Проте вона має позитивні фактори ,які сприяють її піднесенню: вигідне географічне положення створює їй певні переваги для прискареної інтеграції в європейські структури, своєрідність краю, де збереглася висока культура господарювання, традиції і навики місцевого населення, що в поєднанні з близькістю країн Європи створює передумови для швидкої адаптації населення до ринкових умов господарювання, розвинута мережа автомобільних доріг і залізниць з врахуванням зручного положення може принести реальну користь області, наявність унікальних природних ресурсів: мінеральних вод, лісів, значних запасів підземних та поверхневих вод, інших корисних копалин індустріального значення, ландшафтно-кліматичних зон, область володіє потужним природним потенціалом для санаторно-курортного лікування та оздоровлення людей, порівняно низький рівень антропогенного забрудення довкілля та виняткова екологічна роль Карпат на континенті сприяють позитивному іміджу області.                                                                                                                                                          л