Напрями вдосконалення діяльності державних адмінітстрацій і органів місецевого самоврядування

право органів місцевого  самоврядування виконувати рішення  органів виконавчої влади, які призводять до додаткових видатків, тільки в межах переданих їм ресурсів. Стаття 67 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» містить положення про те, що рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов’язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів. Зазначені рішення виконуються органами місцевого самоврядування в межах переданих їм фінансових ресурсів. Рівень і ступінь реалізації органами місцевого самоврядування цих прав, закріплених у Законі, аналізуємо комплексно, оскільки вони стосуються однієї проблеми.

Як свідчить практика, органами законодавчої та виконавчої влади протягом року часто з одного і того ж питання приймаються закони та підзаконні нормативно-правові акти, які ставлять місцеві органи влади в незручне становище. Підвищуючи законом, скажімо, рівень заробітної плати працівникам закладів освіти, які фінансуються з місцевого бюджету, органи державної влади, які приймають таке рішення, не реалізовують його за рахунок коштів, які б мали передбачатися законом, а залишають його виконання місцевим органам влади [11, c. 122].

У свою чергу, органи місцевої влади у своїх видатках не могли  передбачити надлишкової суми, яку необхідно сплатити (та й не повинні згідно з чинним законодавством), тому наштовхуються на проблему, вирішити яку без надання фінансової допомоги з бюджету органу, який прийняв таке рішення, або інших джерел, про які має бути вказано в законі, досить складно. Іноді таку проблему вирішити не вдається за рахунок власних доходів, тому й не виконується прийняте рішення, внаслідок чого, працівники не отримують заробітної плати, встановленої законом, а якщо й отримують, то з тривалим запізненням. У зв’язку з цим слід констатувати, що право органів місцевого самоврядування отримувати компенсацію з Державного бюджету України у випадках, коли держава не забезпечує попередньо їх витрати на виконання рішень державних органів, залишається швидше відображенням бажаного, а не дійсного.

На підставі чинного законодавства  та проведеного аналізу бюджетних  повноважень органів місцевого самоврядування вважаємо за доцільне запропонувати розширену класифікаційну характеристику інституту бюджетних повноважень:

• за правовим змістом: матеріальні; процесуальні;
• за суб’єктним складом: повноваження місцевих рад; повноваження виконавчих органів рад; повноваження інших органів місцевого самоврядування;
• за сутністю та правовою природою: власні повноваження; повноваження делеговані державою;
• за сферою дії: по відношенню до державного бюджету; по відношенню до власного бюджету; по відношенню до бюджету нижчого рівня;
• за ієрархією в системі органів місцевого самоврядування: повноваження органів місцевого самоврядування базового рівня (село, селище, місто); повноваження органів місцевого самоврядування що представляють спільні інтереси громад базового рівня (область, район);
• залежно від правової форми закріплення: Конституція України; Бюджетний кодекс України; закони та підзаконні нормативні акти України; рішення про місцевий бюджет;
• за матеріальним змістом: щодо отримання фінансових ресурсів; щодо розподілу фінансових ресурсів; щодо використання фінансових ресурсів;
• за процесуальним змістом: повноваження в процесі складання, розгляду проекту місцевого бюджету; повноваження в процесі затвердження місцевого бюджету; повноваження в процесі виконання місцевого бюджету; повноваження в процесі складання, розгляду та затвердження звіт<span class="List_0020Paragraph__Char" style=" font-family: 'Times New Roman', 'Arial'; fo