Правові аспекти вирощування наркотичних рослин

§ 11. Правові аспекти вирощування  наркотичних рослин

 

 

Боротьба з незаконним вирощуванням наркотичних рослин провадиться  згідно із Законом України від 15 лютого 1995 р. "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних  засобів, психотропних речовин і  прекурсорів та зловживанню ними". Згідно зі ст. 106-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за незаконні посів або вирощування снотворного маку чи конопель накладається штраф від 80 до 88 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Залежно від характеру скоєння правопорушення та з урахуванням вини порушника, винним може загрожувати кримінальна відповідальність згідно зі ст. 310 Кримінального кодексу України: штраф до 850 грн., арешт на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до З років. Якщо кількість незаконно вирощуваних снотворного маку чи конопель перевищувала 500 рослин, винному загрожує кримінальна відповідальність позбавленням волі на строк від 3 до 7 років.

 

 

 

 

 

 

 

 

Деякі аспекти наркоманії та заходи її запобіганняи

 

Реферат на тему:

 

 Деякі аспекти наркоманії  та заходи її запобігання

 

 Серйозним злом для кожної  окремої особи, а також соціальною  та

 економічною небезпекою для  всього людства є наркоманія. Для боротьби з

 цим явищем країни-учасники  ООН у 1988 р. у Відні прийняли  Конвенцію щодо

 боротьби з наркоманією. Україна  також є учасником цієї Конвенції.

 

 Термін наркоманія походить  від грецького narke – заціпеніння  + манія –

 залежність. Життєдіяльність організму  хворих на наркотизм підтримується

 на певному рівні тільки  за умови постійного прийому наркотичної

 речовини, що врешті-решт призводить  до глибокого виснаження фізичних  і

 психічних функцій.

 

 Наркоманія – хворобливий  психічний стан, що зумовлюється  хронічною

 інтоксикацією через зловживання  наркотичними засобами, які віднесені до

 таких Конвенцією ООН та  Спеціально уповноваженим органом  виконавчої

 влади в галузі охорони  здоров’я [2, с.317].

 

 До наркотичних речовин передусім  відносять лікувальні препарати,  які

 використовують у медицині  для лікування багатьох захворювань, зокрема їх

 застосовують як знеболюючі  та заспокійливі засоби. Діючи  на больові

 центри кори головного мозку,  наркотики захищають організм  від дуже

 сильних стресів і сприяють  лікуванню багатьох видів захворювань,

 пов’язаних з болісними відчуттями. У медицині застосовують, зокрема,

 такі наркотики: опій, морфій, пантопон, омнепон, кодеїн, папаверин,

 промедол, кокаїн, ефір, хлорофіл, окис азоту та інші лікувальні

 препарати. З лікувальною  метою наркотики застосовують  у певних дозах під

 суворим контролем і звітністю. Відомо, що внаслідок їх вживання

 відбуваються тимчасові зміни  психічного стану особи: зникають  негативні

 емоції, такі відчуття, як неспокій, страх, втомленість тощо, тобто

 настає стан ейфорії. Бажання  знову відчути такий стан часто  спричиняє

 повторне, вже безконтрольне  вживання наркотиків, що в кінцевому  підсумку

 може викликати постійну  тягу до них.

 

 Незаконне виготовлення, придбання,  зберігання і збут наркотичних  речовин

 являє собою серйозну суспільну  небезпеку. Найперше це зумовлюється тим,

 що розповсюдження серед  населення наркотиків, систематичне  і

 безконтрольне їх вживання  тягне за собою тяжке захворювання  –

 наркоманію, що надзвичайно  важко піддається лікуванню.

 

 Особи, які вживають наркотичні  засоби, потрапляють у психічну  і фізичну

 залежність від них. 

 

 Фізична залежність, порівняно  з психічною, повністю змінює  емоційну

 сферу і прискорює соціальну  деградацію особи. Пристрасть  до наркотиків

 позбавляє наркомана можливості  регулярно працювати. Приховуючи  свою

 хворобу, він не бере лікарняного листка, а тому допускає прогули. У

 стані абстиненції підвищується  температура тіла, тиск крові,  буває

 нудота, загальний вигляд наркомана  у такі дні такий, як у  тяжкохворого.

 Змінити стан хворого у  ситуації фізичної залежності  можуть тільки

 медики.

 

 Розвиток наркоманії відбувається  поступово у вигляді трьох  стадій.

 

 На першій стадії надається  перевага якомусь одному наркотику  і виникає

 психічна залежність (спотворення  емоційності, порушення поведінки,  зміни

 

 едінки, зміни

 у ставленні до зовнішнього світу). Дія наркотиків інтенсивна.

 

 Друга стадія характеризується  тим, що приєднуються симптоми  фізичної

 залежності. Послаблюються дії  наркотиків, збільшуються їх дози. Наркоман

 вживає найбільшу дозу препарату,  яка була за всю історію  хвороби. Проте

 стан задоволення триває  стільки, скільки діє сп’яніння.  Виражена

 емоційна та соціальна деградація.

 

 На третій стадії на перший  план виступають фізична слабкість,

 виснаження. Яскраво виражені  ознаки психічної та фізичної  залежності.

 Хворий вже не відчуває ейфорії у сп’янінні і неспроможний витримати

 міцні дози – вони спричиняють  важкі отруєння. У пошуках нових  відчуттів

 хворий починає вживати додатковий  наркотик, перетворюючись вже на

 полінаркомана. Проте і на  новий наркотик реакція швидко гасне.

 Приєднується інтелектуальна  деградація. Якщо хвороби не призупинити

 лікуванням, вона закінчується  смертю [9, с.9].

 

 Особливо небезпечним є те, що наркоманія має тенденцію  до швидкого

 поширення. За даними дослідників,  кожний, хто вживає наркотичні

 речовини, схиляє до цього  ще чотирьох.

 

 Тільки за останні 5 років  кількість осіб, які вдалися до  немедичного

 вживання наркотичних засобів,  зросло вдвічі, практично кожен  третій з

 них визнаний хворим на  наркоманію. Особливе занепокоєння  викликає те, що

 серед тих хто вживає наркотики  70 % це особи віком від 14 до 30 років.

 Така статистика, безумовно,  насторожує.

 

 Крім того, розширення ринку  збуту наркотиків при більш  високих на них

 цінах порівняно з країнами  Європи та Латинської Америки  (1 г кокаїну в

 Колумбії коштує 20 доларів, а  в Україні – 100-200), стимулює  виникнення

 організованих груп наркоділків,  діяльність яких має глибоко

 законспірований, міжнародний  характер [10, с.149].

 

 Сьогодні в багатьох країнах  світу активізувалась боротьба  проти

 наркоманії. І це зрозуміло:  наркоманія для злочинних угруповань  є

 засобом наживи, отримання нетрудових  доходів, накопичення значних

 капіталів, які в результаті  наркобізнесу легалізуються і

 використовуються в інших  злочинних цілях.

 

 В Організації Об’єднаних Націй створені комісії по боротьбі з незаконним

 обігом наркотиків, Міжнародний  комітет по контролю наркотичних  засобів,

 Всесвітня організація медичної  охорони, Інститут соціального  розвитку,

 Інститут у справах боротьби  зі злочинністю, відділ наркотичних засобів

 секретаріату ООН та ін.

 

 В 1971 році при ООН був  затверджений спеціальний фонд  для фінансування і

 координації діяльності різних  організацій, які ведуть боротьбу  з

 наркоманією. Проводять роботу  в цьому напрямі міжурядові  і не урядові

 організації: Міжнародне бюро у справах наркотиків, Інтерпол, Ліга спілки

 Червоного Хреста, Міжнародні  і Європейські ради у справах  боротьби з

 алкоголізмом і наркоманією.  Декілька науково-дослідних центрів  різних

 країн стали базовими для  Всесвітньої організації охорони здоров’я з

 вивчення проблем наркоманії: Національний інститут з проблем  зловживання

 наркотиками в США, Фонд  дослідження проблем наркоманії  в Канаді,

 Мексиканський центр вивчення  лікувальної залежності, науково-дослідний

 

 ної залежності, науково-дослідний

 інститут охорони здоров’я  в Таїланді.

 

 З 1990 року в Росії діє  Російський фонд по боротьбі  з наркоманією. В

 кінці 1998 року у Відні під  егідою ООН проходила міжнародна  конференція,

 на якій була прийнята  Конвенція “По боротьбі проти  незаконного обігу

 наркотичних засобів і психотропних  речовин”. Виявлених наркоманів

 ставлять на облік, а заповнені  на них інформаційні картки  надсилають у

 спеціально уповноважений орган  виконавчої влади в галузі  охорони

 здоров’я, який на підставі  одержаних даних готує доповідь Уряду в

 Міжнародний Комітет по контролю  над наркотиками при ООН про  стан

 наркоманії в країні.

 

????????????¤?$??????ни 15 лютого 1995 р. прийняла  низку законів, у тому

 числі Закон “Про обіг  в Україні наркотичних засобів,  психотропних

 речовин, їх аналогів та  прекурсорів”, що спрямований на  боротьбу з

 наркоманією [8, с.3]. Закон України  “Про внесення змін до закону  України

 “Про обіг в Україні наркотичних  засобів, психотропних речовин,  їх

 аналогів і прекурсорів від  8 липня 1999 року” [1, с.737]. У період

 економічних перетворень, входження  в ринкові відносини з іншими  країнами

 світу, мафіозні структури  Італії та інших країн, в  тому числі і

 середньоазіатських, використовують  Україну для транзиту наркотиків  до

 скандинавських та інших країн Західної Європи.

 

 Діюче законодавство охоплює  майже всі відомі сьогодні  форми наркоманії.

 Для боротьби з цим соціальним  злом передбачаються заходи

 медично-правового, громадсько-правового,  адміністративно-правового і

 кримінально-правового характеру.

 

 Зазначимо, що всі медичні  визначення наркоманії відрізняються  між собою

 не суттю, а ступенем конкретизації  її ознак. Основу цих визначень

 становить характеристика індивідуальної  реакції людського організму  на

 наркотичну речовину.

 

 Медичне і правове поняття наркоманії відображає різні аспекти одного і

 того ж соціального явища  [8, c.23].

 

 Медично-правові заходи передбачають:

 

 обов’язкове медичне обстеження  осіб, стосовно яких є достатні  дані, щоб

 припустити, що вони вживають  наркотичні засоби в немедичних цілях;

 

 привід і примусову госпіталізацію  для проходження медичного обстеження  у

 випадку ухилення від нього;

 

 офіційне попередження лікарем-психіатром  і наркологом хворих на

 наркоманію про обов’язкове  проходження ними курсу лікування  в

 наркологічному закладі органів  охорони здоров’я;

 

 скерування на лікування  наркоманів, які злісно ухиляються  від

 обов’язкового лікування від  наркоманії в умовах ЛТП, ЛВП  у встановленому

 законом порядку;

 

 проходження обов’язкового  проти рецидивного лікування після примусового

 лікування в ЛТП, ЛВП;

 

 скерування таких осіб на  примусове лікування у вказаних  закладах у

 випадку відновлення ними  не медичного вживання наркотиків  або ухилення

 від добровільного лікування.

 

 Законодавством встановлені  правові обмеження направлення наркоманів на

 примусове лікування у профілакторії  (ЛТП, ЛВП).

 

 Не підлягають направленню  на примусове лікування особи,  які страждають

 на тяжкі психічні розлади  або іншу тяжку хворобу, що  перешкоджає

 

 оджає

 перебуванню в таких закладах; інваліди 1-ї та 2-ї групи, вагітні жінки і

 матері, що мають немовлят, а  також чоловіки понад 60 років  і жінки віком

 понад 55 років. До таких  осіб застосовують лікування  в порядку,

 визначеному Міністерством  охорони здоров’я України [1, с.201]

 

 Цивільно-правові заходи.

 

 Відповідно до ст.15 ЦК України,  таким заходом може бути обмеження  в

 дієздатності осіб, які зловживають  наркотичними засобами [4, c.12]. Цей

 захід застосовує народний  суд за заявою членів сім’ї,  громадських

 організацій, профспілок, прокурора, органів опіки і піклування за умови,

 що особа, внаслідок зловживання  наркотичними засобами, ставить  себе і

 свою сім’ю у важкий матеріальний  стан.

 

 Адміністративно-правові заходи.

 

 Згідно зі ст.1061 Кодексу України  про адміністративні правопорушення,

 невжиття заходів щодо забезпечення  встановленого режиму охорони

 снодійного маку чи конопель, місць зберігання і переробки  врожаю цих

 культур, а також невжиття  заходів щодо знищення післяжнивних  залишків чи

 відходів виробництва, що  містять наркотичні речовини, тягне за собою

 накладення штрафу на посадових  осіб від 18 до 45 неоподаткованих

 мінімумів доходів громадян.

 

 Невжиття землекористувачами  або землевласниками на закріплених  за ними

 земельних ділянках заходів  щодо знищення дикорослих конопель чи

 снодійного маку тягне за  собою накладення штрафу на  громадян від 9 до 18