Правові аспекти вирощування наркотичних рослин

 неоподаткованих мінімумів  доходів громадян, а на посадових  осіб – від 18

 до 45 неоподаткованих мінімумів  доходів громадян [5, с.54].

 

 Відповідно до ст.106-2 Кодексу  України про адміністративні

 правопорушення, незаконні посіви  вирощування снодійного маку  чи конопель

 тягнуть за собою накладення  штрафу від 18 до 88 неоподаткованих

 мінімумів доходів громадян  з конфіскацією незаконно вирощуваних

 наркотиковмісних рослин [5, с.55].

 

 Кримінально-правові заходи  диференціюються залежно від  характеру

 злочинних дій (пов’язаних  з наркотичними або іншими  одурманюючими

 засобами), важкості скоєного, суб’єктів,  мети скоєння тяжких злочинів  та

 ряду інших обставин.

 

 Зокрема, за незаконний посів або вирощування снодійного маку чи

 конопель, учинені повторно  протягом року після накладення

 адміністративного стягнення  за такі ж діяння, особи караються

 позбавленням волі на строк  до 5 років (ст.2293 КК України) або  штрафом

 від 100 до 300 мінімальних розмірів заробітної плати.

 

 Незаконні посів або вирощування  снодійного маку чи конопель  одноособово

 чи за попередньою змовою  групою осіб з метою збуту  – придбання макової

 соломки чи конопель у  кількості 500 і більше рослин, чи особою, яка була

 засуджена за цією статтею  або раніше вчинила один із  злочинів,

 передбачених статтями 2291, 2292, 2294-2296, 22915, 22917, 22919, 22920

 Кримінального Кодексу України,  караються позбавленням волі  на строк від

 п’яти до дванадцяти років  з конфіскацією майна [3, с.869].

 

 Для стимулювання добровільної  відмови від подальшої злочинної

 діяльності, пов’язаної з наркотичними  засобами, законодавством

 передбачено звільнення від  кримінальної відповідальності  осіб за

 

 льності осіб за

 незаконне вирощування, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення,

 пересилання наркотичних засобів  та психотропних речовин [ч. 1 ст.2291,

 ч.1 ст.2296, ст.2298 Кримінального Кодексу  України], але добросовісно

 здала наркотичні засоби, психотропні  речовини і вказала джерело їх

 придбання чи сприяла розкриттю  злочинів, пов’язаних з їх незаконним

 обігом або добровільно звернулася  до медичного закладу і розпочала

 лікування від наркоманії [3, с.878].

 

 Література

 

 Закон України “Про заходи  протидії незаконному обігу наркотичних

 засобів, психотропних речовин  і прекурсорів та зловживання  ними” //

 Відомості Верховної Ради  України. – 1995. – №10.

 

 Закон України “Про заходи  протидії незаконному обігу наркотичних

 засобів, психотропних речовин  і прекурсорів та зловживання  ними” від 15

 лютого 1995 року // Відомості Верховної  Ради України. – 1999. – №10.

 

 Кримінальний Кодекс України.  – К.: Юрінком, 1997.

 

 Цивільний Кодекс Української  РСР. – К.: Право, 1990.

 

 Кодекс України про адміністративні  правопорушення.-К.: Парламентське

 вид-во, 1997.

 

 Регульський В.Л., Ковальчук  І.І. Організаційно-правові питання  щодо

 виявлення і затримання осіб  за незаконний обіг наркотичних  речовин і

 прекурсорів. – Львів, 1996.

 

 Мазурка А.А., Мирошниченко Н.А.  Уголовно-правовая борьба с наркоманией.

 – К., 1988.

 

 Кравчук О.П., Заснованець В.Т., МашкінС.О., Симановский А.П.

 Розпізнавання наркотичних  засобів та психотропних речовин.  – К., 1996.

 

 Рекомендации по использованию  экспресс-диагностики наркомании  и

 токсикомании в практической  деятельности органов внутренних дел. – К.:

 МВД Украины, 1990.

 

 Шульга І. Матеріали Міжнародної  науково-практичної конференції.  – К.,

1993.

 

 

 

10. Правове регулювання захисту  рослин

Правовий інститут захисту рослин — один із великих комплек¬сних інститутів аграрного права. Він охоплює сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини з підтримання фітосані-тарного правопорядку в Україні і спрямовані на захист рослин від шкідників, хвороб і бур'янів, а також від надмірної хімізації сіль¬ського господарства.

Позаяк загроза розповсюдження шкідників і хвороб може мати міжнародний  характер, Україна бере участь у  міжнародних угодах з захисту  рослин. Вона є учасницею Міжнародної  конвенції про за¬хист рослин (Рим, 1951 р.), яка визначає заходи міжнародної  спіль¬ноти з боротьби з шкідниками і хворобами рослин, а також вста¬новлює зразок фітосанітарного свідоцтва. Міжнародною організа¬цією, яка працює над питаннями захисту рослин, є ФАО (Органі¬зація об'єднаних націй з продовольства і сільського господарства). У межах Європейського регіону діє Конвенція про заснування Єв¬ропейської і Середземноморської організації захисту рослин в ре¬дакції 1955 р., до неї приєдналася й Україна.

На виконання своїх міжнародних  зобов'язань наша держава прийняла Закон від 14 жовтня 1998 р. "Про захист рослин", який визначає загальні положення захисту рослин в Україні. Стаття 1 цього Закону визначає захист рослин як комплекс заходів, спрямо¬ваних на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню ста¬ну рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багато¬річних насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрун¬ту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур'яни. Комплексний інститут захисту рослин охоплює також правові інститути карантину рослин і правового регулювання по¬водження з пестицидами й агрохімікатами (засобами захисту рос¬лин). Останній розглядається у розділі цього підручника, присвяче¬ному охороні довкілля в сільському господарстві.

1 Див.: Положення про державні  станції захисту рослин кожної області затверджені наказом Мінагрополітики України від 18 липня 2000 р. № 127.

Згідно зі ст. 11 Закону України від 19 жовтня 1998 р. "Про за¬хист рослин", спеціально уповноваженими органами виконавчої влади в галузі захисту рослин є Головне управління державної служби захисту рослин (Головна державна інспекція захисту рос¬лин) Мінагрополітики, а також державні станції захисту рослин Автономної республіки Крим областей і районів1. У населених пун¬ктах, на територіях природно-заповідного фонду, в лісопаркових частинах зелених зон, захисних лісових насадженнях у смугах від¬ведення залізниць та автомобільних доріг захист рослин здійсню¬ють ті підрозділи захисту рослин підприємств, установ та організа¬цій, які є їх (рослин) власниками чи користувачами. Спеціальним органом у справі захисту рослин є також Державна служба з каран¬тину рослин України, яка діє на підставі Статуту, затвердженого пос¬тановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1993 р. № 892. Вона складається з Головної державної інспекції з карантину рос¬лин з Центральною науково-дослідною карантинною лабораторією та Центральним фуміґаційним загоном Мінагрополітики; держав¬них обласних інспекцій з карантину рослин, пунктів карантину рослин у морських (річкових) портах, на відповідних залізничних станціях та летовищах, на підприємствах поштового зв'язку, шо¬сейних шляхах, автовокзалах, автостанціях, пунктах пропуску на Державному кордоні України, зональних та обласних карантинних лабораторій, обласних фуміґаційних загонів.

Стаття 18 Закону "Про захист рослин" визначає права та обов'язки суб'єктів аграрного права із захисту рослин.

Відповідно до ст. 24 зазначеного  Закону на підприємствах, в установах  та організаціях усіх форм власності  захист рослин здій¬снюють працівники, які пройшли відповідну підготовку з техноло¬гії захисту рослин, і тільки під безпосереднім керівництвом спеці¬алістів у цій справі. Громадяни, яким земельні ділянки належать на праві власності або праві користування і котрі займаються ви¬рощуванням сільськогосподарських та інших рослин і насаджень, мають бути обізнані з засобами захисту рослин і технологією їх застосування.

Закон України "Про захист рослин" для боротьби з шкідника¬ми, хворобами  рослин і бур'янами передбачає можливість впровад¬ження особливого режиму захисту  рослин, який визначає як особли¬вий правовий режим діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та ор¬ганізацій, спрямований на локалізацію і ліквідацію особливо небез¬печних шкідників і хвороб у межах населеного пункту, району, об¬ласті, кількох областей. Такий режим поширюється на території населеного пункту, району, області, декількох областей у разі ма¬сового розвитку особливо небезпечних шкідливих організмів і ви¬никнення потреби в додаткових заходах та ресурсах щодо їх лока¬лізації і ліквідації.

Державні інспектори (або їхні заступники) захисту рослин Ук¬раїни, областей, районів упродовж однієї доби після  виявлення ма¬сового розповсюдження особливо небезпечних шкідливих  організ¬мів вносять подання  про запровадження особливого режиму захис¬ту рослин до відповідного органу місцевого самоврядування, місце¬вого органу виконавчої влади або Кабінету Міністрів України. Те¬риторія особливого режиму захисту рослин встановлюється в ме¬жах населеного пункту, району області — відповідним органом міс¬цевого самоврядування чи місцевим органом виконавчої влади, а в межах кількох областей — Кабінетом Міністрів України. Орган, який прийняв рішення про запровадження або зняття особливого режиму захисту рослин, негайно повідомляє про це підприємства, установи та організації, розташовані на відповідній території, і гро¬мадян, що на ній проживають.

На території з особливим  режимом захисту рослин здійснюють¬ся  знешкодження особливо небезпечних  шкідливих організмів, за¬лучення та використання державних ресурсів (наукових, матеріаль¬них та ін.), а також ресурсів підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян для локалізації і ліквідації особливо небезпечних шкідливих організмів з попереднім відшкодуванням їм понесених ними витрат. Особливий режим захисту рослин може передбачати й інші необхідні заходи.

Відповідно до ст. 1 Закону України  від ЗО червня 1993 р. "Про карантин рослин" (в редакції Закону від 3 квітня 2003 р.) карантин рослин —• це система  заходів органів державної влади, спрямованих на захист рослинного світу України від занесення карантинних ор¬ганізмів. Карантинний організм визначається Законом як вид шкідника, збудника хвороби рослин, який відсутній або обмежено поширений на території України та може завдати значної шкоди рослинам і рослинним продуктам. Отже, якщо Закон України "Про захист рослин" регулює всі відносини з захисту рослин від шкідни¬ків, хвороб і бур'янів, то Закон "Про карантин рослин" регулює тільки захист рослин від таких шкідників, збудників хвороб рос¬лин, які відсутні або обмежено поширені на території України. Тобто карантин рослин є органічною складовою захисту рослин і запобігає непродуманій інтродукції шкідників рослин, що можуть проникнути на територію України з-за кордону.

У разі виявлення карантинних організмів Закон передбачає впровадження карантинного режиму, який є різновидом особливо¬го режиму захисту рослин. Карантинний режим запроваджується: в межах декількох областей Кабінетом Міністрів України; на терито¬рії області, декількох районів, району, населеного пункту чи тери¬торії окремого господарства — відповідною місцевою державною адміністрацією. Він діє протягом доби з моменту виявлення каран¬тинного організму. Орган, який прийняв рішення про запровад¬ження або скасування такого режиму, протягом доби повідомляє про це осіб, що проживають у карантинній зоні.

Рослини й рослинні продукти, заражені карантинними організ¬мами, які неможливо  знезаразити або технічно переробити, підля¬гають знищенню в порядку, встановленому законом. Використан¬ня та вивезення підкарантинних матеріалів та об'єктів з карантин¬ної зони у випадках виявлення, локалізації та ліквідації карантин¬них організмів у вогнищі зараження допускаються Мінагрополіти-ки відповідно до закону.

Особи, діяльність яких пов'язана з виробництвом, перероб¬кою, зберіганням, транспортуванням і торгівлею рослинами та рослинними продуктами, мають право одержувати від органів Державної служби з карантину рослин України інформацію про фітосанітарний стан на відповідній території. Особам, яким зав¬дано шкоди внаслідок запровадження карантинного режиму або у зв'язку з ліквідацією карантинних організмів, а також майно яких використовувалося з метою запобігання поширенню і ліквідації карантинних організмів, збитки відшкодовуються згідно із зако¬нодавством.

Закон регулює порядок здійснення фітосанітарного контролю, тобто  обстеження підкарантинних матеріалів для виявлення каран¬тинних організмів. Фітосанітарному контролю підлягають усі підка-

 

рантинні матеріали та об'єкти1, зокрема ті, що переміщуються через державний кордон України (зовнішній фітосанітарний контроль), та карантинні зони (внутрішній фітосанітарний контроль). Підкаран-тинні матеріали та об'єкти можна ввозити в Україну за наявності фі-тосанітарного сертифіката, що його видають державні органи з ка¬рантину і захисту рослин країни-експортера, і карантинного дозволу, що видає Головна державна інспекція з карантину рослин України. Митне оформлення вантажів провадиться лише після здійснення фі-тосанітарного контролю. Підкарантинні матеріали можна вивозити за межі карантинної зони за наявності карантинного сертифіката.

Фітосанітарний контроль на державному кордоні України та транспорті (в  тому числі — на об'єктах автомобільного, залізнично¬го, водного і повітряного  транспорту, митницях, на підприємствах поштового зв'язку тощо) здійснюють державні інспектори з каран¬тину рослин, оформлюючи відповідні документи2. Прикордонні пункти карантину рослин облаштовуються в пункті пропуску через державний кордон України. Фітосанітарний контроль деревини здійснюється згідно з Правилами фітосанітарного контролю дереви¬ни та виробів з неї, затвердженими наказом Головної державної інс¬пекції з карантину рослин України від 6 серпня 2002 р. № 65. Під час фітосанітарного контролю Центральна науково-дослідна каран¬тинна лабораторія та інші карантинні лабораторії провадять фіто-санітарну експертизу, щоб виявити у підкарантинних матеріалах та об'єктах карантинні організми. На методи проведення фітосанітар-ної експертизи затверджено відповідні державні стандарти.