Злочини проти встановленого порядку несення військової служби

Злочини проти  встановленого порядку несення  військової служби  
ЗМІСТ

Стр.

ВСТУП           3

 

РОЗДІЛ 1 Загальна характеристика злочинів проти 

встановленого порядку  несення військової служби   5

 

1.1. Поняття злочину  проти встановленого порядку  несення 

військової служби         5

1.2. Порівняльна характеристика  злочинів проти встановленого  порядку несення військової служби  за чинним КК та КК 1960 року 14

 

РОЗДІЛ ІІ Об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочинів проти  встановленого порядку несення  військової служби    17

2.1. Об’єктивні ознаки  злочинів проти встановленого 

порядку несення військової служби      17

2.2. Суб’єктивні ознаки  злочинів проти встановленого 

порядку несення військової служби      19

 

РОЗДІЛ ІІІ Особливості  кваліфікації злочинів проти 

встановленого порядку несення військової служби   24

3.1. Особливості застосування  до військовослужбовців окремих 

положень Загальної  частини Кримінального кодексу  України 30

 

РОЗДІЛ ІV. Звільнення від кримінальної відповідальності за

вчинення злочинів проти встановленого порядку

несення військової служби       35

 

ВИСНОВКИ          43

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ      47

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми дослідження. В останнє десятиріччя відбулися істотні зміни в політичному, соціальному, економічному житті нашої держави. Україна стала незалежною країною, яка поступово набуває ознак демократичної, соціальної і правової держави. На підставі Конституції України протягом останніх п’яти років активно здійснюється процес розвитку законодавства. Зокрема, значно змінився зміст законодавчих актів, що регулюють питання несення військової служби, визначають завдання Збройних Сил та інших військових формувань, функції, структуру і компетенцію правоохоронних органів України тощо.

5 квітня 2001 р. Верховною  Радою України прийнято новий Кримінальний кодекс України, яким суттєво змінені підстави кримінальної відповідальності за військові злочини. Сьогодні на розгляді Верховної Ради України знаходяться проекти нового Кримінально-процесуального кодексу України і Судового кодексів, інші законопроекти, які після їх остаточного прийняття мають вплинути на застосування Кримінального кодексу України (КК).

На жаль, не можна сказати, що питанням відповідальності за військові  злочини була приділена належна  увага українськими юристами-науковцями. На рівні розділів і глав у монографіях, коментарях і посібниках, а також наукових статей ці питання розроблялись В.А. Клименком, В.О. Навроцьким, Г.І. Чангулі, А.Ш. Якуповим, деякими іншими науковцями. В останні п’ять років був опублікований лише один посібник, спеціально присвячений військовим злочинам, захищені дві кандидатські дисертації, які прямо стосуються вказаних питань.

Найбільш відомими роботами з питань кримінальної відповідальності за військові злочини залишаються  роботи колективу кафедри кримінального права і процесу Військово-політичної академії (пізніше – Військового інституту Міністерства оборони колишнього СРСР) під керівництвом Х.М. Ахметшина.

Відсутністю ґрунтовних наукових розробок і зумовлюється актуальність обраної теми дослідження.

Метою даної кваліфікаційної  роботи є з’ясування поняття та особливостей кваліфікації злочинів проти  встановленого порядку несення  військової служби, для отримання  узагальнених знань з даного питання.

Актуальність та мета дослідження обумовили наступні завдання наукового пошуку:

- визначити загальну  характеристику злочинів проти  встановленого порядку несення  військової служби, а саме поняття  злочину проти встановленого  порядку несення військової служби, а також надати порівняльну  характеристику злочинів проти встановленого порядку несення військової служби за чинним КК та КК 1960 року;

- охарактеризувати об’єктивні  та суб’єктивні ознаки злочинів  проти встановленого порядку  несення військової служби;

- проаналізувати особливості  кваліфікації злочинів проти  встановленого порядку несення військової служби і особливості застосування до військовослужбовців окремих положень Загальної частини Кримінального кодексу України;

- дослідити звільнення  від кримінальної відповідальності  за вчинення злочинів проти  встановленого порядку несення військової служби.

Об’єктом кваліфікаційного дослідження є суспільні відносини  у сфері встановленого порядку  несення військової служби.

Предметом дослідження  є правові норми Кримінального  кодексу України, щодо встановленого  порядку несення військової служби

Структурно кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох  розділів, що об’єднують в собі три  підрозділи, висновків та завершується списком використаних джерел.

 

РОЗДІЛ 1 Загальна характеристика злочинів проти встановленого  порядку несення військової служби

 

1.1. Поняття злочину проти  встановленого порядку несення

військової  служби

 

Злочинами проти встановленого  порядку несення військової служби (надалі – військові злочини) визнаються злочини проти встановленого  законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів [12].

За відповідними статтями КК України  за вчинення військового злочину  несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також інші особи, визначені законодавством України [18].

На відміну від інших груп злочинів, передбачених КК, поняття  військового злочину визначене  безпосередньо в законі (ч. 1 ст. 401 КК). Проте у цьому визначенні розкриваються не всі ознаки військового  злочину, а лише специфічні, які дають змогу відмежувати військові злочини від інших. Разом з тим, для військових злочинів цілком характерними залишаються і загальні ознаки злочину. До специфічних ознак військового злочину віднесені спеціальні:

1) об’єкт посягання – встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби. Відповідно до безпосереднього об’єкту можуть бути виділені такі групи військових злочинів: 1) проти порядку підлеглості і військової честі (статті 402–406); 2) проти порядку проходження військової служби (статті 407–409); 3) проти порядку користування військовим майном і його зберігання (статті 410–414); 4) проти порядку експлуатації військової техніки (статті 415–417); 5) проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб (статті 418–421); 6) проти встановленого порядку збереження військової таємниці (ст. 422); 7) військові службові злочини (статті 423–426); 8) проти порядку несення служби на полі бою і в районі воєнних дій (статті 427–433); 9) злочини, відповідальність за які передбачена міжнародними конвенціями (статті 434–435) [37, с.605].

2) суб’єкт – військовослужбовець,  а у разі вчинення більшості  військових злочинів також і  військовозобов’язаний під час  проходження останнім навчальних (перевірних) або спеціальних зборів;

3) кримінальна протиправність  – визнання діяння військовим  злочином тільки в тому разі, якщо воно прямо передбачене  у розділі XIX Особливої частини  КК України [38, с.290].

За відсутності принаймні  однієї із зазначених ознак діяння не може бути кваліфіковане як військовий злочин. Так, не створюють складу військового злочину діяння, що не посягають на встановлений порядок несення військової служби (викрадення приватного майна або хуліганство на території військової частини), або такі, що хоча б і посягали на військовий правопорядок, але вчинені робітниками чи службовцями збройних сил (ЗС) або інших військових формувань (невиконання наказу, порушення правил водіння спеціальної машини тощо), або не передбачені законодавством як військові злочини (скажімо, перехід військовослужбовця на бік ворога в умовах воєнного стану або службовий підлог, вчинений військовою службовою особою кваліфікуються як загальнокримінальні злочини).

Встановлений порядок  несення та проходження військової служби (військовий правопорядок) – це сукупність таких, що виникають в процесі життя і бойової діяльності військ, суспільних відносин, закріплених у законах, військових статутах, положеннях про проходження служби різними категоріями військовослужбовців та інших актах законодавства. До складу цього порядку входять: порядок підлеглості та військової честі; порядок проходження військової служби; порядок експлуатації озброєння і військової техніки та користування військовим майном; порядок несення спеціальних служб; порядок зберігання військової таємниці; порядок здійснення своїх повноважень військовими службовими особами збройних сил та інших військових формувань; порядок виконання військового обов’язку в бою та в інших особливих умовах; порядок дотримання звичаїв та правил ведення війни.

Для того щоб зрозуміти, чи було посягання на порядок несення (проходження) саме військової служби, необхідно встановити, чи було покладено  відповідними актами законодавства  на військовослужбовця обов’язок діяти  певним чином, або, навпаки, утримуватися від певної поведінки.

Військовослужбовцями  є особи, які проходять військову  службу у збройних силах України  та інших військових формуваннях. Військова  служба – це державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній  діяльності придатних для неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язаній з захистом Вітчизни.

Видами військової служби є:

а) строкова військова  служба;

б) військова служба за контрактом солдат і матросів, сержантів  і старшин;

в) військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів;

г) військова служба (навчання) за контрактом курсантів, слухачів (вищих  військових навчальних закладів, а  також вищих навчальних закладів, що мають кафедри військової підготовки (факультети військової підготовки, відділення військової підготовки, інститути військової підготовки) за програмами підготовки на посади осіб офіцерського складу;

д) військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

е) військова служба осіб офіцерського складу за призовом;

ж) кадрова військова служба осіб офіцерського складу, зарахованих до Збройних сил та інших військових формувань до введення військової служби за контрактом.

Правовий статус курсанта школи  прапорщиків залежить від того, був  він зарахований до такої школи  під час проходження строкової військової служби чи військової служби за контрактом, а також від того, чи було йому до зарахування в школу прапорщиків присвоєне сержантське звання.

Військове формування – це створена відповідно до законодавства сукупність військових об’єднань, з’єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканості у випадку озброєної агресії, збройного конфлікту або загрози нападу шляхом безпосереднього ведення військових (бойових) дій.

Крім Збройних Сил України, військовими  формуваннями є Прикордонні війська  України, внутрішні війська МВС  України, війська Цивільної оборони  України, Управління державної охорони України, війська урядового зв’язку та інші підрозділи Служби безпеки України.

Військовими формуваннями, відповідно до виконуваних ними функцій, завдань, їхньої структури та інших критеріїв  не можуть визнаватися такі формування як, скажімо, державна воєнізована гірничорятувальна служба у вугільній промисловості, відомча воєнізована охорона на залізничному транспорті і т. ін.

Військовозобов’язаними є особи, які перебувають у запасі Збройних Сил України чи інших військових формувань. Згідно з законодавством України, вони періодично призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Військовозобов’язані під час проходження ними навчальних або інших зборів прирівнюються до військовослужбовців: вони приймають на зборах Військову присягу, їм присвоюються військові звання, вони носять військову форму одягу та відзнаки військовослужбовців, як і військовослужбовці, поділяються на рядовий, сержантський і старшинський склад, склад прапорщиків і мічманів, офіцерський склад, мають однакові з військовослужбовцями права і обов’язки, що випливають з умов військової служби тощо [33, с.85].

Не є військовозобов’язаними громадяни  України, які включаються до складу миротворчого контингенту або направляються  для участі в міжнародній миротворчій  операції як миротворчий персонал, у зв’язку з чим попередньо проходять спеціальну підготовку у відповідних учбових центрах.

На навчальні збори військовозобов’язані, залежно від їх розряду, призиваються два чи три рази на строк до двох чи до одного місяця щоразу, на перевірочні – в період між навчальними на строк до десяти днів, а на спеціальні – на строк до двох місяців, в разі прийняття Президентом України рішення про введення в Україні чи окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошення окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації.

В окремих нормах розділу XIX Особливої  частини КК як суб’єкти злочину  вказуються лише військовослужбовці (ч. ч.2 і 3 ст. 407, ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 410, ст. 431), у  тому числі військовослужбовці строкової служби (ч. 1 ст. 407, ч. 1 ст. 413). Якщо ж конкретна норма розділу XIX Особливої частини КК прямо вказує лише на військовослужбовця як суб’єкта відповідного злочину, цій нормі не можна давати розширювальне тлумачення. Відтак, законодавцем зроблено винятки із загальної норми (ч. 1 ст. 401) про те, що військові злочини вчинюються як військовослужбовцями, так і військовозобов’язаними під час проходження останніми навчальних (перевірних) або спеціальних зборів [42; с.98].