Судове провадження у першій інстанції

 

Стаття 348. Роз’яснення  обвинуваченому суті обвинувачення

 

1. Після оголошення  обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого, з’ясовуючи його прізвище, ім’я, по батькові, місце і дату народження, місце проживання, заняття та сімейний стан, роз’яснює йому суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

 

 Якщо обвинувачених  декілька, головуючий здійснює зазначені  дії щодо кожного з них.

 

2. Якщо у кримінальному  проваджені пред’явлено цивільний  позов, головуючий запитує обвинуваченого, цивільного відповідача, чи визнають  вони позов.

 

Стаття 349. Визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження

 

1. Після виконання  дій, передбачених статтею 348 цього  Кодексу, головуючий з’ясовує  думку учасників судового провадження  про те, які докази потрібно  дослідити, та про порядок їх дослідження.

 

 Докази зі сторони  обвинувачення досліджуються в  першу чергу, а зі сторони  захисту - у другу.

 

2. Обсяг доказів, які  будуть досліджуватися, та порядок  їх дослідження визначаються  ухвалою суду і в разі необхідності  можуть бути змінені.

 

3. Суд має право,  якщо проти цього не заперечують  учасники судового провадження,  визнати недоцільним дослідження  доказів щодо тих обставин, які  ніким не оспорюються. При цьому  суд з’ясовує, чи правильно розуміють  зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз’яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

 

4. Допит обвинуваченого  здійснюється обов’язково, крім  випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадку, передбаченого статтею 381 цього Кодексу.

 

Стаття 350. Розгляд  судом клопотань учасників судового провадження

 

1. Клопотання учасників  судового провадження розглядаються  судом після того, як буде заслухана  думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.

 

Стаття 351. Допит  обвинуваченого

 

1. Допит обвинуваченого  починається з пропозиції головуючого надати показання щодо кримінального провадження, після чого обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник. Після цього обвинуваченому можуть бути поставлені запитання потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, а також головуючим і суддями. Крім того, головуючий має право протягом всього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей.

 

2. Якщо обвинувачений  висловлюється нечітко або з  його слів не можна дійти  висновку, чи визнає він обставини чи заперечує проти них, суд має право зажадати від нього конкретної відповіді - "так" чи "ні".

 

3. У разі здійснення  судового розгляду стосовно декількох  обвинувачених, якщо цього вимагають  інтереси кримінального провадження або безпека обвинуваченого, допит одного з обвинувачених на підставі вмотивованої ухвали суду може здійснюватися з використанням відеоконференції при трансляції з іншого приміщення в порядку, передбаченому статтею 336 цього Кодексу.

 

4. У судовому засіданні обвинувачений має право користуватися нотатками.

 

Стаття 352. Допит  свідка

 

1. Перед допитом свідка  головуючий встановлює відомості  про його особу та з’ясовує  стосунки свідка з обвинуваченим  і потерпілим. Крім того, головуючий  з’ясовує чи отримав свідок пам’ятку про права та обов’язки свідка, чи зрозумілі вони йому, і в разі необхідності роз’яснює їх, а також з’ясовує, чи не відмовляється він з підстав, встановлених цим Кодексом, від давання показань, і попереджає його про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.

 

2. Якщо перешкод для  допиту свідка не встановлено,  головуючий у судовому засіданні  приводить його до присяги  такого змісту:

 

"Я, (прізвище, ім’я, по  батькові), присягаю говорити суду  правду і лише правду".

 

 Німий свідок складає  присягу в письмовій формі,  підписуючи текст того самого  змісту.

 

3. Суд зобов’язаний  контролювати хід допиту свідків,  щоб уникнути зайвого витрачання  часу, захистити свідків від образи  або не допустити порушення правил допиту.

 

4. Кожний свідок допитується  окремо. Свідки, які ще не дали  показань, не мають права перебувати  в залі судового засідання  під час судового розгляду.

 

5. За клопотанням сторони кримінального  провадження або самого свідка  свідок допитується за відсутності певного допитаного свідка.

 

6. Свідка обвинувачення першим  допитує прокурор, а свідка захисту  - захисник, якщо обвинувачений взяв  захист на себе – обвинувачений  (прямий допит). Під час прямого  допиту не дозволяється ставити  навідні запитання, тобто запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї.

 

7. Після прямого допиту протилежній  стороні кримінального провадження  надається можливість перехресного  допиту свідка. Під час перехресного  допиту дозволяється ставити навідні запитання.

 

8. Під час допиту свідка сторонами  кримінального провадження головуючий  за протестом сторони має право  зняти питання, що не стосуються  суті кримінального провадження.

 

9. У виняткових випадках для  забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін кримінального провадження чи самого свідка постановляє вмотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, або в інший спосіб, що унеможливлює його ідентифікацію та забезпечує сторонам кримінального провадження можливість ставити запитання і слухати відповіді на них. У разі якщо існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод. Перед постановленням відповідної ухвали суд зобов’язаний з’ясувати наявність заперечень сторін кримінального провадження проти проведення допиту свідка в умовах, що унеможливлюють його ідентифікацію, і в разі їх обґрунтованості відмовити у проведенні допиту свідка в порядку, визначеному цією частиною.

 

10. Якщо свідок висловлюється  нечітко або з його слів  не можна дійти висновку про  те, чи визнає він обставини  чи заперечує проти них, суд  має право зажадати від цього свідка конкретної відповіді - "так" чи "ні".

 

11. Після допиту свідка йому  можуть бути поставлені запитання  потерпілим, цивільним позивачем,  цивільним відповідачем, їх представниками  та законними представниками, а  також головуючим та суддями.

 

12. Свідок, даючи показання, має право користуватися нотатками, якщо його показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті.

 

13. Свідок може бути  допитаний повторно в тому  самому або наступному судовому  засіданні за його клопотанням,  за клопотанням сторони кримінального  провадження або за ініціативою  суду, зокрема, якщо під час  судового розгляду з’ясувалося,  що свідок може надати показання стосовно обставин, щодо яких він не допитувався. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити запитання учасники судового провадження, експерт, а також суд.

 

14. Суд має право  призначити одночасний допит  двох чи більше вже допитаних учасників кримінального провадження (свідків, потерпілих, обвинувачених) для з’ясування причин розбіжності в їхніх показаннях, який проводиться з урахуванням правил, встановлених частиною дев’ятою статті 224 цього Кодексу.

 

15. Допитаний свідок  може бути залишений у залі  судового засідання на вимогу  суду.

 

Стаття 353. Допит  потерпілого

 

1. Перед допитом потерпілого  головуючий встановлює відомості  про його особу та з’ясовує  стосунки потерпілого з обвинуваченим.  Крім того, головуючий з’ясовує, чи отримав потерпілий пам’ятку про права та обов’язки потерпілого, чи зрозумілі вони йому, і в разі необхідності роз’яснює їх, а також попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

 

2. Допит потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених частинами другою, третьою, п’ятою - чотирнадцятою статті 352 цього Кодексу.

 

Стаття 354. Особливості допиту малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого

 

1. Допит малолітнього  свідка і, за розсудом суду, неповнолітнього свідка проводиться в присутності законного представника, педагога чи психолога, а за необхідності – лікаря.

 

2. Свідку, який не досяг  шістнадцятирічного віку, головуючий  роз’яснює обов’язок про необхідність  давати правдиві показання, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги.

 

3. До початку допиту  законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз’яснюється  їхній обов’язок бути присутніми під час допиту, а також право протестувати проти запитань та ставити запитання. Головуючий має право відвести поставлене питання.

 

4. У випадках, коли  це необхідно для об’єктивного  з’ясування обставин та/або захисту  прав малолітнього чи неповнолітнього свідка, за ухвалою суду він може бути допитаний поза залом судового засідання в іншому приміщенні з використанням відеоконференції (дистанційне судове провадження).

 

5. Допит малолітнього  або неповнолітнього потерпілого  проводиться з дотриманням правил, передбачених цією статтею.

 

Стаття 355. Пред’явлення для впізнання

 

1. Свідкові, потерпілому,  обвинуваченому під час судового  розгляду можуть бути пред’явлені  для впізнання особа чи річ.

 

2. Пред’явлення для  впізнання проводиться після  того, як особа, яка впізнає, під час допиту вкаже на ознаки, за якими вона може впізнати особу чи річ.

 

3. Під час пред’явлення  особи чи речі для впізнання  особа, яка впізнає, повинна  зазначити, чи впізнає вона  особу або річ і за якими  саме ознаками.

 

Стаття 356. Допит експерта в суді

 

1. За клопотанням сторони  кримінального провадження, потерпілого  або за власною ініціативою  суд має право викликати експерта  для допиту для роз’яснення  висновку. Перед допитом експерта  головуючий встановлює його особу  та приводить до присяги такого змісту:

 

"Я, (прізвище, ім’я, по  батькові), присягаю сумлінно виконувати  обов’язки експерта, використовуючи  всі свої професійні можливості".

 

 Після цього головуючий  попереджає експерта про кримінальну  відповідальність за надання  завідомо неправдивого висновку.

 

2. Експерта, який проводив  експертизу за зверненням сторони  обвинувачення, першою допитує  сторона обвинувачення, а експерта, який проводив експертизу за  зверненням сторони захисту, - сторона  захисту. Після цього експерту  можуть бути поставлені запитання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, їх представниками та законними представниками, а також головуючим та суддями.

 

3. Експерту можуть  бути поставлені запитання щодо  наявності в експерта спеціальних  знань та кваліфікації з досліджуваних питань (освіти, стажу роботи, наукового ступеня тощо), дотичних до предмета його експертизи; використаних методик та теоретичних розробок; достатності відомостей, на підставі яких готувався висновок; наукового обґрунтування та методів, за допомогою яких експерт дійшов висновку; застосовності та правильності застосування принципів та методів до фактів кримінального провадження; інші запитання, що стосуються достовірності висновку.

 

4. Суд має право  призначити одночасний допит двох чи більше експертів для з’ясування причин розбіжності в їхніх висновках, що стосуються одного і того самого предмета чи питання дослідження.

5. Кожна сторона кримінального  провадження для доведення або  спростування достовірності висновку  експерта має право надати відомості, які стосуються знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки експерта.

 

6. Експерт під час  відповідей має право користуватися  своїми письмовими та іншими  матеріалами, які використовувалися  під час експертного дослідження.

 

Стаття 357. Дослідження речових доказів

 

1. Речові докази оглядаються  судом, а також подаються для  ознайомлення учасникам судового  провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального  провадження. Особи, яким подані  для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов’язані з річчю та її оглядом.