Судове провадження у першій інстанції

 

2. Огляд речових доказів,  які не можна доставити в  судове засідання, за необхідності  проводиться за їх місцезнаходженням.

 

3. Учасники судового  провадження мають право ставити запитання з приводу речових доказів свідкам, експертам, спеціалістам, які їх оглядали.

 

Стаття 358. Дослідження  документів

 

1. Протоколи слідчих  (розшукових) дій та інші долучені  до матеріалів кримінального  провадження документи, якщо в  них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження та пред’явлені для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження.

 

2. Учасники судового  провадження мають право ставити  запитання щодо документів свідкам,  експертам, спеціалістам.

 

3. Якщо долучений до  матеріалів кримінального провадження або наданий суду особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності, учасники судового провадження мають право просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на

підставі інших доказів  або призначити відповідну експертизу цього документа.

 

Стаття 359. Дослідження  звуко- і відеозаписів

 

1. Відтворення звукозапису  і демонстрація відеозапису проводяться  в залі судового засідання  або в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні з відображенням у журналі судового засідання основних технічних характеристик обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу відтворення (демонстрації). Після цього суд заслуховує доводи учасників судового провадження.

 

2. У разі необхідності  відтворення звукозапису і демонстрація  відеозапису можуть бути повторені  повністю або в певній частині.

 

3. З метою з’ясування  відомостей, що містяться у звуко-  і відеозаписах, судом може бути  залучено спеціаліста.

 

4. Заяву про підробку звуко- і відеозаписів суд розглядає в порядку, передбаченому для розгляду заяв про підробку документів.

 

Стаття 360. Консультації та роз’яснення спеціаліста

 

1. Під час дослідження  доказів суд має право скористатися  усними консультаціями або письмовими роз’ясненнями спеціаліста, наданими на підставі його спеціальних знань.

 

2. Спеціалісту можуть  бути поставлені питання щодо  суті наданих усних консультацій  чи письмових роз’яснень. Першою  ставить запитання особа, за  клопотанням якої залучено спеціаліста, а потім інші особи, які беруть участь у кримінальному провадженні. Головуючий у судовому засіданні має право ставити спеціалістові запитання в будь-який час дослідження доказів.

 

Стаття 361. Огляд  на місці

 

1. У виняткових випадках  суд, визнавши за необхідне оглянути певне місце, проводить огляд за участю учасників судового провадження, а якщо цього вимагають обставини, - за участю свідків, спеціалістів і експертів. Огляд на місці не може проводитися під час здійснення провадження судом присяжних.

 

2. Огляд на місці  здійснюється згідно з правилами,  передбаченими цим Кодексом для  огляду під час досудового  розслідування.

 

3. На місці огляду  учасникам кримінального провадження,  які беруть у ньому участь, можуть бути поставлені запитання,  пов’язані з проведенням огляду.

 

4. Учасники судового  провадження при огляді мають  право звертати увагу суду  на те, що, на їхню думку, може  мати доказове значення.

 

5. Проведення огляду  і його результати відображаються  у протоколі огляду місця та  можуть фіксуватися технічними засобами.

 

Стаття 362. Дії  суду при встановленні в судовому засіданні неосудності обвинуваченого

 

1. Якщо під час судового  розгляду будуть встановлені  підстави для здійснення кримінального  провадження щодо застосування  примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про зміну порядку розгляду і продовжує судовий розгляд згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу.

 

Стаття 363. Закінчення з’ясування обставин та перевірки  їх доказами

 

1. Після з’ясування  обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні з’ясовує в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме.

 

2. У разі заявлення  клопотань про доповнення судового розгляду суд розглядає їх, у зв’язку з чим має право ставити запитання сторонам чи іншим учасникам кримінального провадження.

 

3. За відсутності клопотань  або після вирішення клопотань,  якщо вони були подані, суд  постановляє ухвалу про закінчення  з’ясування обставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

 

Стаття 364. Судові дебати

 

1. У судових дебатах  виступають прокурор, потерпілий, його  представник та законний представник,  цивільний позивач, його представник  та законний представник, цивільний відповідач, його представник, обвинувачений, його законний представник, захисник.

 

2. Якщо в судовому  розгляді брали участь декілька  прокурорів, у судових дебатах  на їхній розсуд має право  виступити один прокурор або  кожен із них обґрунтовує у промові свою позицію у певній частині обвинувачення.

 

3. Якщо в судовому  розгляді брали участь декілька  захисників обвинуваченого, порядок  виступів у судових дебатах  визначається ними за взаємною  згодою. У разі відсутності згоди  порядок їх виступів встановлює суд.

 

4. Якщо в судовому  розгляді брали участь декілька  обвинувачених, захисників, представників,  порядок їх виступів у судових  дебатах встановлює суд.

 

5. Учасники судового  провадження мають право в  судових дебатах посилатися лише  на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює з’ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, після закінчення якого знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин.

 

6. Суд не має права  обмежувати тривалість судових  дебатів певним часом. Головуючий  має право зупинити виступ  учасника дебатів, якщо він  після зауваження повторно вийшов  за межі кримінального провадження, що здійснюється, чи повторно допустив висловлювання образливого або непристойного характеру, і надати слово іншому учаснику дебатів.

 

7. Після закінчення  промов учасники судових дебатів  мають право обмінятися репліками.  Право останньої репліки належить обвинуваченому або його захиснику.

 

Стаття 365. Останнє  слово обвинуваченого

 

1. Після оголошення  судових дебатів закінченими  суд надає обвинуваченому останнє  слово.

 

2. Суд не має права  обмежувати тривалість останнього  слова обвинуваченого певним  часом.

 

3. Ставити запитання  обвинуваченому під час його  останнього слова не дозволяється.

 

4. Якщо обвинувачений  в останньому слові повідомить  про нові обставини, які мають  істотне значення для кримінального  провадження, суд за своєю ініціативою  або за клопотанням учасників судового провадження відновлює з’ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами, після завершення яких відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і надає останнє слово обвинуваченому.

 

Стаття 366. Вихід  суду для ухвалення вироку

 

1. Після останнього  слова обвинуваченого суд негайно  виходить до нарадчої кімнати  для ухвалення вироку, про що  головуючий оголошує присутнім  у залі судового засідання.

 

Стаття 367. Таємниця наради суддів

 

1. Під час ухвалення  вироку ніхто не має права  перебувати в нарадчій кімнаті,  крім складу суду, який здійснює  судовий розгляд.

 

2. Суд вправі перервати  нараду лише для відпочинку  з настанням нічного часу. Під  час перерви судді не можуть  спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні.

 

3. Судді не мають  права розголошувати хід обговорення  та ухвалення вироку в нарадчій  кімнаті.

 

4. Постановлення ухвали  суду в нарадчій кімнаті здійснюється  відповідно до правил, передбачених цією статтею.

 

Стаття 368. Питання, що вирішуються судом при ухваленні  вироку

 

1. Ухвалюючи вирок,  суд повинен вирішити такі  питання:

 

1) чи мало місце  діяння, у вчиненні якого обвинувачується  особа;

 

2) чи містить це  діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений;

 

3) чи винен обвинувачений  у вчиненні цього кримінального  правопорушення;

 

4) чи підлягає обвинувачений  покаранню за вчинене ним кримінальне  правопорушення;

 

5) чи є обставини, що обтяжують або пом’якшують покарання обвинуваченого, і які саме;

 

6) яка міра покарання  має бути призначена обвинуваченому  і чи повинен він її відбувати;

 

7) чи підлягає задоволенню  пред’явлений цивільний позов  і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку;

 

8) чи вчинив обвинувачений  кримінальне правопорушення у  стані обмеженої осудності;

 

9) чи є підстави  для застосування до обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення  у стані обмеженої осудності,  примусового заходу медичного характеру, передбаченого частиною другою статті 94 Кримінального кодексу України;

 

10) чи слід у випадках, передбачених статтею 96 Кримінального  кодексу України, застосувати  до обвинуваченого примусове  лікування;

 

11) чи необхідно призначити неповнолітньому громадського вихователя;

 

12) що належить вчинити  з майном, на яке накладено  арешт, речовими доказами і  документами;

 

13) на кого мають  бути покладені процесуальні  витрати і в якому розмірі;

 

14) як вчинити із  заходами забезпечення кримінального провадження.

 

2. Якщо особа обвинувачується  у вчиненні декількох злочинів  або декількох кримінальних проступків, суд вирішує питання, зазначені  у пунктах 1-8 частини першої  цієї статті, окремо за кожним  кримінальним правопорушенням.

 

3. Якщо обвинувачуються декілька осіб, суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з обвинувачених.

 

4. Примусовий захід  медичного характеру, передбачений  пунктом 9 частини першої цієї  статті, може бути застосовано  до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, лише за наявності акта психіатричної експертизи та висновку лікувальної установи.

 

5. Примусове лікування,  передбачене пунктом 10 частини  першої цієї статті, може бути  застосоване лише за наявності  відповідного висновку лікувальної установи.

 

6. Обираючи при ухваленні  вироку норму закону України  про кримінальну відповідальність, яка підлягатиме застосуванню  до суспільно небезпечних діянь,  суд зобов’язаний враховувати  висновки Верховного Суду України,  викладені в його ухвалах, у випадках, передбачених частиною другою статті 455 і частиною другою статті 456 цього Кодексу.

 

Глава 29. Судові рішення

 

Стаття 369. Види судових  рішень

 

1. Судове рішення,  у якому суд вирішує обвинувачення  по суті, викладається у формі вироку.

 

2. Судове рішення,  у якому суд вирішує інші  питання, викладається у формі  ухвали.

 

Стаття 370. Законність, обґрунтованість  і вмотивованість судового рішення

 

1. Судове рішення повинно  бути законним, обґрунтованим і  вмотивованим.

 

2. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

 

3. Обґрунтованим є  рішення, ухвалене судом на  підставі об’єктивно з’ясованих  обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

 

4. Вмотивованим є рішення,  в якому наведені належні і  достатні мотиви та підстави  його ухвалення.