Укладення договорів на аукціонах

Цікаво знати, що перший аукціон з приватизації малих підприємств відбувся 20 лютого 1993 року у м. Львові, на якому було продано 17 підприємств. Загальні прибутки, отримані адміністрацією міста від аукціону, склали 784 млн. крб.[4].

Крім того, при встановленні правил проведення аукціонів у значній мірі враховувалася практика їхнього проведення в СРСР, а також на міжнародних товарних аукціонах. При цьому останнє усе більше переважає, що обумовлено напрямком адаптації національного законодавства.

Можливість купівлі–продажу землі і значення такої можливості для розвитку підприємництва є одним з найважливіших питань будь–якої держави. Виходячи з цього, Президент України 12 липня 1995 р. видав указ № 608/95 «Про приватизацію і оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності», яким була передбачена можливість продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення в приватну власність, у тому числі і на конкурентних засадах (конкурс або аукціон).

Можливість надання в оренду земельних ділянок виробничого призначення на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону або конкурсу була передбачена пунктом 3 Указу Президента України від 23.04.1997 м № 367/97 “Про оренду землі”, а також ч. 8 ст. 15 Закону України від 06.10.1998 р. № 161–Х1V «Про оренду землі».

Врегулювавши більшу частину правовідносин, що стосуються підготовки земельних торгів, Земельний кодекс у ч. 5 ст. 137 передбачив, що самі земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом. Однак дотепер , на превеликий жаль, такий закон не прийнятий.

Певного розвитку набули в Україні і благодійні аукціони. Також почали розвиватися аукціони з продажу антикваріату. А в останні роки особливого значення набувають аукціони з продажу природних ресурсів, а також продажу ліцензій на здійснення деяких видів діяльності [5].

Починаючи з осені 1998 р. в Україні стали проводитися газові аукціони, на яких продавалися обсяги газу українського походження.

Починаючи з 2004 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів в Україні стали проводитися аукціони з продажу спеціальних дозволів (ліцензій) на право користування надрами.

Особливе місце в національному законодавстві займає регулювання примусових торгів, до яких можна віднести торги з реалізації предметів застави, іпотеки, податкової застави, на виконання судових рішень і внаслідок банкрутства підприємств.

Главою 25 МК України передбачається, що товари, які зберігаються під митним контролем, за яких власник або вповноважена ним особа не звернулися до закінчення терміну зберігання, товари – предмети порушення митних правил, товари зі спеціально виготовленими сховищами (схованками) і транспортні засоби, які були використані для переміщення цих товарів через митний кордон із прихованням від митного контролю, конфісковані рішенням суду, а також інші товари, зазначені в ч. 1–4 ст. 172 Митного кодексу, підлягають реалізації на митних аукціонах, митних біржах або через підприємства торгівлі у порядку, встановленому законодавством [6].

Другого жовтня 1992 р. був прийнятий Закон України «Про заставу», у ст. 21 якого передбачалося, що реалізація заставленого майна проводиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств і відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, – винятково з аукціонів (публічних торгів).

Особливе місце займають конкурентні способи продажу майна в процедурі банкрутства. Статтею 20 Закону України «Про банкрутство» від 14.05.1992 р. № 2343–Х11, введеного в дію з 1 липня 1992 р., передбачалося, що у випадку визнання боржника банкрутом ліквідаційна комісія з узгодженням зі зборами (комітетом) кредиторів ухвалюють рішення щодо продажу майна[7]. У випадку надходження двох і більше пропозицій голова ліквідаційної комісії призначає проведення конкурсу (аукціону). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малої приватизації».

Після проголошення незалежності України значного поширення набули аукціони з продажу природних ресурсів, а також належних державі прав, що спричинило потребу створення відповідної нормативної бази. Так, наприклад, наказом Держкомзв’язку України від 06.07.1998 р. № 102 затверджено Положення про порядок організації і проведення аукціонів з продажу ліцензій на використання радіочастот в Україні, а Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 694 затверджений Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів (ліцензій) на право користування надрами.

Значне поширення одержали також аукціони по розміщенню депозитних сертифікатів Національного банку України, по розміщенню облігацій внутрішньої державної позики, валютні і кредитні аукціони, порядок проведення яких регулюється постановами Правління Національного банку України.

У багатьох випадках аукціони проводяться на підставі разових положень, які затверджені організаторами.

1.2. Сутність аукціону і його основні ознаки

За своєю природою аукціон дуже складне, неоднорідне явище, яке необхідно розглядати з різних позицій.

При цьому серед економістів також існують різні підходи до визначення аукціону:

      це форма організації торгівлі[8];

      вид гласної ринкової торгівлі;

      самостійна форма організації торгівлі і ринкових реалізацій товару;

      спеціально організований періодично діючий у певному місці ринок. Американський економіст П. Самуельсон вважає, що «аукціонні ринки – це високоорганізовані і конкурентні ринки з коливаннями цін у бік підвищення або зниження з метою забезпечення рівноваги між пропозицією та попитом»[9]. Автори Юридичної енциклопедії одним із значень слова аукціон указують «…періодично організований спеціальний ринок з продажу товарів» [10]. Практично у всіх законах термін «аукціон» застосовується як всім зовсім зрозумілий, що не потребує якихось додаткових пояснень. Найпоширенішим є наступне визначення: аукціон – це продаж товару (у деяких джерелах – майна або речі) з публічного торгу покупцеві, який пропонує найвищу ціну.

Ознаки аукціону:

а)   це продаж (або спосіб продажу) товарів;

б)   цей продаж провадиться на публічних торгах (торгах);

в)   продаж товару провадиться тому покупцеві, який запропонував найвищу ціну.

Якщо підсумувати наведені вище ознаки аукціону, то можна одержати таке його узагальнене визначення (для зручності – визначення , що «аукціон – це продаж попередньо оглянутого майна з публічних торгів у заздалегідь установлений час і визначеному місці, при якому покупцем стає той, хто запропонує найбільш високу (максимальну) ціну».

Недоліки даного визначення полягають у тому, що:

1.      Деякі автори не тільки не вважають факт продажу товару покупцеві, що запропонував у ході публічних торгів найвищу ціну, безумовним і достатнім для вираження сутності аукціону і взагалі не наводять ці слова у своїх визначеннях терміна «аукціон» або подають їх в авторському варіанті[11].

2.      В запропонованих визначеннях не знайшла відображення вказівка на конкурентний характер торгів.

На підставі викладеного справедливим є висновок, що не тільки в законодавчих актах, юридичній і довідково–енциклопедичній літературі немає однакового визначення терміна «аукціон», але навіть спроба створити його штучно за рахунок найпоширеніших визначень не дає прийнятного результату.

Очевидно також, що неможливо усвідомити сутність аукціону, не розуміючи значення слів, за допомогою яких він визначається.

Співвідношення понять «аукціон» і «публічні торги».

1.      У деяких законах застосовується тільки термін «аукціон» (наприклад, у Законі України «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію»)). В інших же законах (Законі України «Про іпотеку»), навпаки, – тільки “публічні торги”.

2.      Деякі вчені вважають, що «...публічні торги можуть проводитися у формі аукціону або конкурсу».

3.      «Аукціон» і «публічні торги» вживані як зовсім різні терміни. (Хотілося б відзначити, що «з легкої руки» цього Закону все законодавство, що регулює виконавче провадження, стало ґрунтуватися на розподілі способів продажу на «продаж на аукціоні» і «продаж на публічних торгах». Причому ніде не дається роз’яснення, чим ці способи продажу принципово відрізняються один від одного).

4.      У ст. 21 Закону України «Про заставу» застосовується словосполучення «аукціон (публічні торги)», тобто в цьому випадку терміни «аукціон» і «публічні торги» розглядаються як ідентичні. Таке розуміння аукціону з’ясовне, оскільки латинське слово «auctio», від якого відбувся даний термін, у дослівному перекладі саме і означає публічний торг або продаж з публічного торгу.

Переконатися в тім, що, говорячи про «аукціони» і «публічні торги», ми фактично говоримо про одне й те саме, ми пропонуємо за допомогою аналізу трьох нормативних актів.

            Таблиця 1.             

Порівняльна характеристика визначень

Як бачимо, усі три визначення за змістом збігаються цілком.

Отже, зробивши перший висновок, що аукціони і публічні торги варто розглядати як ідентичні терміни, спробуємо розібратися, що таке публічні торги.

Поняття «публічності» торгів означає проведення у присутності інших людей, але не обов’язково за їхньою участю. У тих випадках, коли мова йде про можливість або неможливість брати участь у торгах, застосовується вираження «відкриті» і «закриті» торги. «Торги» широко використовуються в нормативних актах, однак також не мають однозначного легального визначення.

Торги – це традиційна, широко розповсюджена форма торгівлі, при якій укладенню торговельної угоди між продавцем і покупцем передують переговори у вигляді торгу з приводу ціни товару. У підсумку продавці і покупці укладають торговельні угоди між собою на умовах, які видаються кожній зі сторін вигідними, або угода виявляється такою, що не відбулася».

Можна легко побачити, що визначення через дослівне тлумачення кожного зі слів словосполучення веде до абсурду. Якщо вислів «публічні торги» не має конкретного змісту, можна констатувати, що й інші визначення аукціону, в яких використане це словосполучення також не відповідають вимогам формальної логіки.

Все вищесказане дозволяє зробити наступні висновки:

      терміни «аукціон» і «публічний торг» є ідентичними;

      словосполучення «публічні торги» не має конкретного визначеного наповнення, у зв’язку з чим не може бути використано ані як самостійний вислів, ані для визначення інших термінів.

На підставі цього є доцільним у законотворчій і правозастосовній практиці відмовитися від використання терміна «публічні торги».

На самому аукціоні безпосередньо купівля–продаж не здійснюється. Договір купівлі–продажу укладається з переможцем після аукціону і, з огляду на часто досить громіздку процедуру його укладення[12], між закінченням аукціону і фактичним укладанням договору може пройти невизначений строк.

З огляду на викладене вище, можна дійти висновку про те, що аукціон – це заснований на конкуренції спосіб придбання права на укладення договору тим з учасників торгів, який запропонує більш високу ціну, ніж інші учасники.

Предмет аукціону. Практично усі автори, говорячи про те, що продається на аукціонах, рівною мірою використовують як ідентичні кілька термінів: «товари», «продукція», «майно», «речі». Ці ж терміни можна зустріти і в нормативних актах, які регулюють порядок проведення аукціонів. Об’єктами цивільних прав є не тільки речі (у тому числі гроші і цінні папери), інше майно і майнові права, але й результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи. При цьому види об’єктів, вилучених із цивільного обороту або обмежених в обороті, встановлюються законом.

Інший бік проблеми аукціонного товару – його гарантія. Інакше кажучи, організатори аукціону повинні гарантувати “чистоту” предмета купівлі–продажу. Так, не можуть бути таким предметом речі, що оголошені у державний чи міжнародний розшук. Крім законодавчих обмежень іноді певні обмеження на предмети продажу можуть вводити самі організатори аукціону, керуючись мотивами гуманності, моральності.